Постанова

від 10.07.2019 по справі 804/1482/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2019 року м. Дніпросправа № 804/1482/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (суддя Неклеса О.М.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод гірничого машинобудування і сервісу до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Завод гірничого машинобудування і сервісу звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, де посилаючись на те, що 05.02.2018 року підприємством отримано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 року №00972712101, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області за результатами проведення камеральної перевірки, на підставі акту №25775/04-36-12-10/23344334 від 20.11.2017 року, яким встановлено порушення п.185.1, п.187.1, п.201.10 Податкового кодексу України. Вищевказаний акт не було направлено позивачу. Крім того порушення діями відповідача щодо проведення камеральної перевірки та оскарженим податковим повідомленням-рішенням прав, свобод та інтересів позивач також обґрунтував наступним. Підприємством помилково було складено дві податкові накладні на одну й ту ж господарську операцію. Зазначені податкові накладні також складені на підставі одних і тих самих первинних документів, однак податковим органом зроблено висновок про заниження сум що підлягають нарахуванню та сплати до бюджету. Крім того, вказав, що податковим законодавством передбачено проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки, проте податковим органом проведено лише камеральну перевірку, яка не несе за собою правових наслідків для платника податків. Оскільки з прийнятим рішенням не погоджуються, просить суд визнати протиправним та скасувати ППР № 00972712101 від 27.12.2017 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 року за№009727120101, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, а в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, де просив рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ ЗГМС відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що підставою для проведення камеральної перевірки слугувала не розбіжність між даними поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року та даними ЄРПН, а факт подання декларації за вересень 2017 року - 17.10.2017 року, а тому на думку відповідача ним правомірно та своєчасно проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ ЗГМС у податковій звітності з ПДВ за вересень 2017 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача просив суд задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача проти апеляційної скарги заперечував.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено що, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод гірничого машинобудування і сервісу зареєстровано 11.07.1995 року та перебуває на обліку в Західно-Донбаській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі п.п. 19-1.1.1 п.19-1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.1 п.75.1 ст. 75 та ст. 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Завод гірничого машинобудування і сервісу , результатом якої став акт від 20.11.2017 року №25775/04-36-12-10-23344334.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не включено до складу податкових зобов`язань вересня 2017 року суму ПДВ у розмірі 1159437 грн., в результаті чого занижено податкові зобов`язання вересень 2017 року на 1159437 грн.

На підставі Акту перевірки №25775/04-36-12-10-23344334 від 20.11.2017 року, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0097271210 від 27.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1449296,25 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З матеріалів справи встановлено, що позивачем складені податкові накладні від 14.09.2017 року № 9 та № 14 на покупця Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на суму ПДВ 1 159 437,00 грн. кожна.

09.10.2017 року реєстрація накладної від 14.09.2017 року № 9 була зупинена. 19.12.2017 р.позивач направив контролюючому органу повідомлення з поясненнями та підтверджуючими документами, за наслідками розгляду яких комісією ДФС України було прийняте рішення № 488466/23344334 від 27.12.2017 р. про реєстрацію вказаної податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних. Дана реєстрація підтверджується квитанцією №2.

30.10.2017 року реєстрація податкової накладної від 14.09.2017 р. № 14 була зупинена. Підприємство не здійснювало подальших заходів з приводу реєстрації вказаної податкової накладної.

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, обов`язковою умовою для визначення податкових зобов`язань на підставі даних перевірок повинно бути заниження або завищення суми податкових зобов`язань у податкових деклараціях, а тому, виявлення під час перевірки розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних не свідчить про заниження або завищення суми податкових зобов`язань, а є підставою для проведення документальної перевірки для встановлення факту заниження або завищення суми податкових зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що, оскільки в матеріали справи не містять доказів вручення позивачу акта перевірки № 25775/04-36-12-10/2334334 від 20.11.2017 року, тому податковим органом передчасно зроблено висновок про заниження податкових зобов`язань в податковій декларації з податку на додану вартість в сумі 1159437 грн. зазначений в акті камеральної перевірки від 20.11.2017 року, тому податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 року № 0097271210 підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності проведення камеральної перевірки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що виявлення в Єдиному реєстрі податкових накладних під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума податку на додану вартість за якою не задекларована у податній податковій звітній декларації з цього податку є саме тим випадком, який слід кваліфікувати, як виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Тому, при збільшенні Товариству спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку Товариства. Достовірність, повнота нарахування та сплати зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Таким чином, вищевикладене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення, внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 12, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 липня 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного суду.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Н.П. Баранник

суддя А.В. Суховаров