Рішення

від 19.09.2019 по справі 499/456/19

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/456/19

Провадження № 2/499/326/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"19" вересня 2019 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В. за участю секретаря судового засідання Кириловій С.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ФГ Іготет - представник позивача Дикун Ігор Михайлович до ОСОБА_2 , СФГ Ластівка про визнання договору оренди недійсним та відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.01.2018 року між ФГ Іготет в особі голови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди №7, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки №1 - 5121880700:01:002:0149, кадастровий номер земельної ділянки №2 - 5121880700:01:002:0039, належних на праві власності ОСОБА_2 Строк дії договору 10 років, тобто до 11.01.2028 року.

Об`єкт оренди було передано згідно Акту про передачу від 11.01.2018 року. Таким чином сторони досягли всіх істотних умов договору, та уклали договір оренди у встановленій законом формі, відбулося часткове виконання договору.

Разом з тим, у зв`язку з сімейними обставинами голови ФГ Іготет , та враховуючи що дані земельні ділянки перебували в оренді ФГ Іготет з 2013 року, відсутність зауважень з боку орендодавця та враховуючи що підписання договору оренди від 11.01.2018 року №7 відбулося на виконання положень ст.33 ЗУ Про оренду землі , тому з вирішенням питання про реєстрацію договору позивач не поспішав, за реєстрацією звернувся лише в кінці жовтня 2018 року.

Проте при зверненні до Державного реєстратора, позивачу стало відомо про реєстрацію 29.03.2018 року права оренди на вищевказані земельні ділянки з іншою юридичною особою - СФГ Ластівка .

Надалі, під час розгляду іншої справи в суді позивачу стало відомо, що 01.03.2018 року між СФГ Ластівка та ОСОБА_2 було укладено договір оренди, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки №1 - 5121880700:01:002:0149, кадастровий номер земельної ділянки №2 - 5121880700:01:002:0039, належних на праві власності ОСОБА_2

01.03.2019 року укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору та договір було викладено в новій редакції.

До того часу, як позивач дізнався про вищезазначену обставину, ФГ Іготет починаючи з серпня 2018 року по кінець жовтня 2018 року провело комплекс робіт з обробки земельної ділянки та засів озимим зерном. На проведення вищевказаних робіт ФГ Іготет витратило 45859,41 грн. В листопаді 2018 року СФГ Ластівка знищило посів та земельній ділянці з кадастровим номером 5121880700:01:002:0149 загальною площею 6,63 га, у зв`язку з чим ФГ Іготет зазнав збитків у розмірі 45859,41 грн. та була втрачена вигода від неотримання урожаю у розмірі 168378, 00 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що договори оренди укладені 01.03.2018 року між ОСОБА_2 та СФГ Ластівка всупереч положень чинного законодавства, є такими що порушують права позивача, тому їх слід визнати недійсним та стягнути з відповідачів завдані ними збитки.

На підставі чого позивач просить суд позов задовольнити, договір оренди без № від 01.03.2018 року укладений між СФГ Ластівка в особі голови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , об`єкт оренди земельна ділянка з кадастровим номером 5121880700:01:002:0149 та додаткову угоду до договору оренди, укладену 01.03.2019 року визнати недійсним, договір оренди без № від 01.03.2018 року укладений між СФГ Ластівка в особі голови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , об`єкт оренди земельна ділянка з кадастровим номером 5121880700:01:002:0039 та додаткову угоду до договору оренди, укладену 01.03.2019 року визнати недійсним, встановити порядок виконання рішення суду шляхом скасування державної реєстрації вищевказаних договорів, стягнути з відповідачів в солідарному порядку 214237,41 грн. та понесені судові витрати.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, проте представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, вказав, що на позові наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення судової повістки, заяв та клопотань відповідач до суду не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами.

Представник відповідача СФГ Ластівка в судові засідання не з`являвся, на адресу суду повернувся конверт, в якому відповідачу направлялася судова повістка, з відміткою, що адресат відмовився від одержання судової повістки, отже у відповідності до положень ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань відповідач до суду не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, на протязі тривалого розгляду справи судом були створенні належні умови для подання сторонами доказів на підтвердження обставин, на які вони посилаються, як на підставу свої вимог та заперечень, разом з тим відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на поданні до суду відзиву, доказів та інших процесуальних документів.

Частина 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до досліджених у судовому засіданні доказів, судом було встановлено наступне:

Так, відповідно до копії державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ОД №074160, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5121880700:01:002:0149 та 5121880700:01:002:0039, загальна площа земельної ділянки 7,37 га.

Згідно копії договору оренди землі №8 від 10.01.2013 року між ОСОБА_2 надав, а ФГ Іготет в особі голови ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білчанської сільської ради, земельна ділянка площею 7,37 га, в тому числі рілля 7,37 га, належна на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ОД №074160, строк дії договору 5 років, визначено розмір та порядок орендної плати, встановлено, що даний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до Акту від 10.01.2013 року вищевказана земельна ділянки були передані ОСОБА_2 орендарю ФГ Іготет .

Згідно копії договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення №7 від 11.01.2018 року ОСОБА_2 надав, а ФГ Іготет в особі голови ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білчанської сільської ради, земельна ділянка площею 7,37 га, в тому числі рілля 7,37 га, кадастрові номер 5121880700:01:002:0149 та 5121880700:01:002:0039, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 156037,83 грн., строк дії договору 10 років, визначено розмір та порядок орендної плати, встановлено, що даний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до Акту від 11.01.2018 року вищевказані земельні ділянки були передані ОСОБА_2 орендарю ФГ Іготет .

Договір не зареєстрований.

01.03.2018 року ОСОБА_2 уклав з СФГ Ластівка договір оренди землі без номеру, відповідно до якого передав у платне строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Білчанської сільської ради, площею 6,63 га кадастровий номер 5121880700:01:002:0149, строк дії договору 10 років, визначено розмір орендної плати, вказано, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його державної реєстрації, та було підписано акт прийому передачі вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується копією договору.

01.03.2019 року було укладено між ОСОБА_2 та СФГ Ластівка додаткову угоду до вищевказаного договору та договір викладено в новій редакції, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.03.2019 року укладеного на виконання вищезазначеної угоди, було зазначено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, визначено порядок та розмір сплати орендної плати. Складено акт приймання передачі.

01.03.2018 року ОСОБА_2 уклав з СФГ Ластівка договір оренди землі без №, відповідно до якого передав у платне строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Білчанської сільської ради, площею 0,74 га кадастровий номер 5121880700:01:002:0039, строк дії договору 10 років, визначено розмір орендної плати, вказано, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його державної реєстрації, та було підписано акт прийому передачі вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується копією договору.

01.03.2019 року було укладено між ОСОБА_2 та СФГ Ластівка додаткову угоду до вищевказаного договору та договір викладено в новій редакції, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.03.2019 року укладеного на виконання вищезазначеної угоди, було зазначено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, визначено порядок та розмір сплати орендної плати. Складено акт приймання передачі.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вищевказані договори, укладені між ОСОБА_2 та СФГ Ластівка були зареєстровані 27.03.2018 року, номер запису 25496068 та 25496205.

Також судом було досліджено копію розписки ОСОБА_2 від 27.11.2018 року, відповідно до якої останній вказав, що в 2011 році уклав договір з ФГ Іготет на оренду земельної ділянки площею 7,37 га, з іншими суб`єктами договори оренди не укладав, за весь час він отримував орендну плату від ФГ Іготет , претензій по сплаті орендної плати не має.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у жовтні 2018 року СФГ Ластівка знищило посів ФГ Іготет на земельній ділянці з кадастровим номером 5121880700:01:002: 0149 , дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до наданих позивачем розрахунку витрат на обробку земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 5121880700:01:002:0149 складає 45859,41 грн., а розрахунок втраченої вигоди складає 168378,00 грн.

На підтвердження розрахунку позивачем надано господарські документи.

Що стосується позовних вимог про визнання договорів укладених між ОСОБА_2 та СФГ Ластівка недійсними, то суд приходить до такого висновку.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дозволяє суду зробити висновок про те, що договір оренди земельної ділянки №7 від 11.01.2018 року, укладений між ФГ Іготет Кирку Н.І. є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків та має зобов`язальний характер, оскільки був укладений у формі визначеній законом, земельна ділянка була передана орендарю.

Зобов`язання, згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України).

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст.14 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 17 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 11.01.2018 р.), об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 11.01.2018 р.) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Отже, враховуючи вищенаведене, орендар скористався своїм переважним правом та уклав договір оренди з ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)

Таким чином, з наведеного можливо зробити висновок, що відсутність державної реєстрації договору не є підставою визнання його недійсним, оскільки такий договір вважається укладеним та спрямованим на настання відповідних наслідків, а отже не надає право орендодавцю передавати об`єкти оренди іншій особі без розірвання попереднього договору.

У розумінні ст. 204 ЦК України даний договір від 11.01.2018 року є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Щодо договорів оренди землі від 01.03.2018 р. та додаткових угод до них, укладених між ОСОБА_2 та СФГ Ластівка , суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом в частини 3 статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, з-поміж іншого, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені у ст. 203 ЦК України. Згідно вимог зазначеної статті:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 24 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на час укладання договорів оренди від 01.03.2018 р.) орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

У порушення вказаного обов`язку відповідач ОСОБА_2 уклав договіри оренди землі від 01.03.2018 р. та додаткові угоди до них, незважаючи на те, що та самі земельні ділянки вже була об`єктом права оренди іншої особи. Суд констатує, що вказаними діями відповідачів було порушено право позивача самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, яке передбачене ст. 25 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який уклав 01.03.2018 року договір оренди земельних ділянок з СФГ Ластівка , при цьому не зазначаючи, що земельні ділянки вже є об`єктом іншого договору оренди, суперечить його попередній поведінці (укладенню договору та акту приймання передачі з ФГ Іготет ) і є недобросовісним.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оспорювані договіри оренди земельної ділянки від 01.03.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ Ластівка є таким, що порушує права позивача щодо користування земельною ділянкою, суперечить нормам Цивільного та Земельного кодексів України та Закону України Про оренду землі в частині забезпечення принципів непорушності, правомірності та обов`язковості договорів оренди землі, які укладені з дотриманням необхідних вимог.

Крім того, суд констатує, що відповідачами при укладанні договору від 01.03.2018 року не було дотримано вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому суд виходить з того, що відповідачами порушено приписи ст. 15 Закону України Про оренду землі , оскільки акт про передачу та прийом земельної ділянки згідно умов договору оренди землі від 01.03.2018 року підписаний відповідачами з порушенням, адже фактично земельна ділянка СФГ Ластівка не передавалась, знаходилася в орендному користуванні позивача згідно договору оренди земельної ділянки №7 від 11.01.2018 року, який на момент розгляду справи не розірвано, не визнано недійсним, тобто його дія не припинена.

Системно проаналізувавши докази у справі, суд дійшов остаточного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання договорів від 01.03.2018 року та додаткових угод до них недійними.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно ч. 2 вказаної статті у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У складеному Верховним Судом України "Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України" вказано, що якщо запис у Державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в Державному реєстрі, внесеного за заявою набувача.

Таким чином, слід встановити порядок виконання даного рішення суду шляхом скасування державної реєстрації договорів, визнаних даним рішенням недійсними.

Що стосується позовних вимог позивача щодо стягнення втраченої вигоди, суд зазначає наступне.

Так, вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 156 ЗК України та ст. 1166 ЦК України така шкода відшкодовується у повному обсязі.

При пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Згідно п. 4 Методики, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається за формулою Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1), де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2018-2019 роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року.

Проте, наданий позивачем розрахунок втраченої вигоди не містить таких даних та суперечить Методиці.

Іншого розрахунку позивачем не надано.

Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Разом з тим, що стосується відшкодування витрат понесених у зв`язку з обробкою земельної ділянки, то суд зазначає наступне.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Водночас ч. 4 ст. 22 ЦК України визначає, що на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто в даному випадку, в розумінні положень ст. ст. 22, 386 та 1166 ЦК України між позивачем та відповідачами виникли правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Так, позивачем надано розрахунок витрат, які були понесенні на обробку та засівання земельної ділянки ОСОБА_2 кадастровий номер 5121880700:01:002:0149, посів та якій надалі було знищено СФГ Ластівка у зв`язку з укладенням договору оренди від 01.03.2018 року , відповідно до якого розмір витрат складає 45859,41 грн., відповідачами в свою чергу дану обставину спростовано не було, відзиву не надано, що фактично свідчить про визнання ними заявленого розміру понесених витрат.

Таким чином, у зв`язку з тим, що у судовому засіданні фактично знайшла свої підтвердження та обставина, що СФГ Ластівка використовувало дану земельну ділянку відповідно до договору оренди, який є недійсним та обставини її винної поведінки підтверджуються тим фактом, що ними був знищений посів попереднього користувача земельної ділянки, а винна поведінка ОСОБА_2 виразилася у недобросовісному здійсненні своїх прав щодо земельної ділянки, що полягало в укладенні декількох договорів оренди з однаковим об`єктом, тому позов в даній частині є обґрунтованими та підлягає задоволенню, а розмір понесених позивачем витрат стягненню в солідарному порядку з відповідачів, оскільки доведені обставини їх винної поведінки та встановлено причинно-наслідковий зв`язок між їх діями та понесеними позивачем витрати та обробку та засів земельної ділянки.

Застосовуючи норми процесуального права, суд зазначає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що судом задоволено до стягнення суму у розмірі 45859,41 грн. від заявленої суми у 214237,41 грн. судовий збір в даній частині має бути стягнуто у пропорційному порядку.

Враховуючи те, що задоволено 21,4% позовних вимог майнового характеру (45859,41 грн. від 214237,41 грн. складає 21,4%), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в частині судового збору в розмірі 668,40 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (3213,56 грн. х 21,4% / 100).

На виконання ст.144 ЦПК України стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача понесені ним судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 4510,10 грн. (668,40 грн. (вимога майнового характеру)+1921,00 грн. + 1921,00 грн. (дві вимоги немайнового характеру)

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заявою ФГ Іготет (вул. 30 років Перемоги 34, смт. Іванівка, Іванівськогго району Одеської області, код ЄДРПОУ 33468219) - представник позивача Дикун Ігор Михайлович до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), СФГ Ластівка ( вул. Ладожська 34, с. Білка Іванівського району Одеської області , код ЄДРПОУ 30879577) про визнання договору оренди недійсним та відшкодування збитків - задовольнити частково.

Договір оренди без № від 01.03.2018 року, укладений між СФГ Ластівка , в особі голови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5121880700:01:002:0149 та додаткову угоду до договору оренди, укладену 01.03.2019 року, якою договір оренди від 01.03.2018 року викладено в новій редакції - визнати недійним.

Договір оренди без № від 01.03.2018 року, укладений між СФГ Ластівка , в особі голови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5121880700:01:002:0039 та додаткову угоду до договору оренди, укладену 01.03.2019 року, якою договір оренди від 01.03.2018 року викладено в новій редакції - визнати недійним.

Дане рішення є підставою для скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок кадастровий номер 5121880700:01:002:0149 та 5121880700:01:002:0039, яке зареєстроване за СФГ Ластівка , код ЄДРПОУ 30879577, номер запису 25496205, 25493738.

Стягнути з ОСОБА_2 та СФГ Ластівка в солідарному порядку на користь ФГ Іготет суму витрат понесених на обробку земельної ділянки у розмірі 45859,41 грн. (сорок п`ять тисяч гривень вісімсот п`ятдесят дев`ять гривень 41 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та СФГ Ластівка в солідарному порядку на користь ФГ Іготет суму сплаченого судового збору у розмірі 4510,40 грн.(чотири тисячі п`ятсот десять гривень 40 коп.)

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.09.2019 року.

СуддяІ. В. Погорєлов