Постанова

від 17.09.2019 по справі 450/708/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/708/19 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1415/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області в складі судді Мусієвського В.Є. від 26 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є., Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є., Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, витребування земельної ділянки - відмовлено.

Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та прийняти нову постанову про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,2341 га, з кадастровим номером 4623681200:02:001:0103, розташовану в с. АДРЕСА_1 , Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом заборони її відчуження третім особам. Вважає ухвалу незаконною, винесеною при неповному встановлені обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що звертаючись з заявою про забезпечення позову, вона просила суд накласти арешт на спірну земельну ділянку шляхом заборони її відчуження третім особам, як визначено ст. 150 ЦПК України, в заяві було детально викладено суть та предмет позову, обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто виконані усі вимоги, передбачені ч.1 ст. 151 ЦПК України. Зазначає, що щодо тверджень суду, що нею не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, вважає такі необґрунтованими, оскільки нею до заяви було долучено звіт про оцінку майна, який був проведений 07.06.2017р. за замовленням відповідача ОСОБА_5 , який якраз і свідчить про те, що вказана земельна ділянка може бути продана відповідачами та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення її позову.

В судове засідання окрім позивачки та її представника решта учасників справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що, зокрема, від третьої особи приватного нотаріуса Папайло Н.Є. до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримання скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.2 ст. 149, ч.1 ст. 152 ЦПК України , п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 №9 та відмовляючи в задоволенні заяви, виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення даного позову, оскільки останньою не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом накладенням арешту на земельну ділянку площею 0,2341 га з кадастровим номером 4623681200:02:001:0103, розташовану в с.Гончари, Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства шляхом заборони її відчуження третім особам. Також позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову. Твердження позивача про виставлення даної земельної ділянки на продаж нічим не обґрунтована, окрім припущення позивача. На підставі наведеного, суд вважав, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Колегія суддів, вважає, що такі висновки обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими - не доведені.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , у якій судом касаційної інстанції розтлумачено схожі правовідносини, - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду .

Відповідно до змісту п. 3 Постанови, - згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно змісту п.4 згаданої Постанови, - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:

-між сторонами дійсно виник спір та

-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

-з`ясувати обсяг позовних вимог,

-дані про особу відповідача, а також

-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, - вважає, що заява про забезпечення позову підлягала до часткового задоволення та безпідставно була відхилена судом першої інстанції.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є., Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у якому просила:

-визнати незаконним та скасувати рішення 7-ї позачергової сесії 7-го демократичного скликання Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 29 червня 2016 року №61 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Гончари гр. ОСОБА_3 ;

-визнати незаконним та скасувати рішення 8-ї чергової сесії 7-го демократичного скликання Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 22 серпня 2016 року №97 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Гончари гр. ОСОБА_3 ;

-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2341 га, кадастровий номер 4623681200:02:001:0103, яка розташована в с. Гончари АДРЕСА_2 Пустомитівського району, Львівської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є. 10.10.2016р.;

-витребувати земельну ділянку площею 0,2341 га, кадастровий номер 4623681200:02:001:0103, яка розташована в с. Гончари, Пустомитівського району, Львівської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства в ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка належить їм на праві спільної сумісної власності на підставі договору дарування від 10.10.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є.

Крім цього, 05.03.2019р. разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала суду заяву про забезпечення позову, у якій просила постановити ухвалу, якою задовольнити заяву, забезпечити її позов накладенням арешту на земельну ділянку площею 0,2341 га з кадастровим номером 4623681200:02:001:0103, розташовану в с. АДРЕСА_1 , Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства шляхом заборони її відчуження третім особам.

В обґрунтування заяви зазначила, що в неї є інформація, що вказана земельна ділянка готується на продаж. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення її порушених прав та інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду.

Із матеріалів, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, зокрема, позовної заяви, апеляційної скарги, вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, що стосується визнання незаконним та скасувати рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, визнання незаконним та скасувати рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки, визнання недійсним договору дарування та витребування спірної земельної ділянки, тобто про визнання правочину недійсним та позбавлення власності відповідачів на спірний об`єкт нерухомості та повернення права власності на такий за позивачкою.

Також, з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що спірна земельна ділянка дійсно на даний час належить на праві спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Із вказаного, також, вбачається, що вказаною земельною ділянкою, відповідачі вправі вільно розпоряджатися, що може свідчити про потенційну можливість (зважаючи на наявність даного спору щодо земельної ділянки та в залежності від ходу його розгляду) вчинення і будь-яких інших дій щодо відчуження, зміни власника (володільця) вказаної земельної ділянки, тощо протягом продовження розгляду справи та відповідно може свідчити про потенційні загрози для виконання можливого рішення про задоволення позову.

Відповідно слід вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Накладення арешту на майно за загальним правилом полягає у забороні розпоряджатись цим майном, що слід вважати у даному випадку співмірним заходом забезпечення позову, зокрема, із заявленими вимогами майнового позову про визнання незаконними рішень, договору та витребування земельної ділянки.

Зважаючи на вказане колегія суддів вважає, що такий захід забезпечення, як накладення арешту на спірну земельну ділянку є необхідним заходом для забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та достатнім, без вжиття інших заходів, про які просила заявниця, а саме заборони відчуження земельної ділянки третім особам.

Крім цього, обраний захід, жодним чином не перешкоджає реалізації відповідачами прав володіння та користування земельною ділянкою, які вони можуть вільно здійснювати.

Зважаючи на вказане, доводи та вимоги заяви про забезпечення слід вважати частково обґрунтованими та таку слід було б задовольнити частково.

Вказаним доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими та задовольнити частково. Оскаржуване ж судове рішення слід скасувати з ухваленням нового про задоволення заяви частково. А саме слід накласти арешт на спірний об`єкт нерухомості.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2019 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2341 га з кадастровим номером 4623681200:02:001:0103, розташовану в с. Гончари, Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2019 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра