Рішення

від 24.09.2019 по справі 340/1831/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1831/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд визнати протиправною відмову та скасувати рішення від 02.11.2018 р. № 242 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства"; зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, що розташована на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не визначених чинним законодавством. Однак, виконавши всі вимоги для отримання такого дозволу, позивач посилався на порушення відповідачем вимог Земельного кодексу України і, як наслідок, Конституції України.

Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача у поданому відзиві посилався на те, що всі існуючі у частині села, вказаній позивачем як бажане місце розташування земельної ділянки, земельні ділянки вже були передані у власність іншим особам, тобто надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачеві земельної ділянки у заявленому місці відповідач не має права (а.с.32-34).

Позивач відповідь на відзив до суду не подавав.

Згідно до ст.ст.262, 263 КАС України дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач у вересні 2018 р. звернулася до відповідача із заявою-клопотанням, у якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах села Зелене Петрівського району Кіровоградської області. До заяви-клопотання було також долучено графічні матеріали з зображенням бажаної земельної ділянки з кадастрової карти України (а.с.24-26).

Рішенням від 02.11.2018 р. № 242 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" було відмовлено у наданні такого дозволу в зв`язку з невідповідністю плановій землевпорядній та містобудівній документації, а саме спираючись на підоснову до генерального плану земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає набути у власність, відноситься до земель загального користування сільської ради та не відноситься до земель сільськогосподарського призначення (а.с.23).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б)одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст. 121 Земельного кодексу України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст.118 Кодексу.

Відповідно до частини 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 83 Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено те, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Отже, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому ст.118 Земельного кодексу України.

Ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (ч.1 ст.26 цього Закону).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п. "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абз.2 ч.5 ст.20 Земельного кодексу земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду поданої позивачем заяви-клопотання від 17.09.2018 р. рішенням двадцять другої сесії Зеленської сільської ради Петрівського району сьомого скликання "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 02.11.2018 р. №242 позивачу відмовлено у наданні такого дозволу в зв`язку з тим, що обрана земельна ділянка відноситься до земель загального користування сільської ради та не відноситься до земель сільськогосподарського призначення (а.с.23).

Однак, згідно до інформації щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 3524981900:51:000, судом встановлено, що обрана земельна ділянка має цільове призначення - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, відноситься до земель сільськогосподарського призначення (а.с.26).

Таким чином, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладена відповідачем у рішенні від 02.11.2018 р. №242, суперечить ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Крім того, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Представник відповідача у поданому відзиві зазначав те, що всі існуючі у частині села, вказаній позивачем як бажане місце розташування земельної ділянки, земельні ділянки передані у власність іншим особам, тобто надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою відповідач не має права. Однак, суд відхиляє посилання відповідача на ці обставини, оскільки вони не були підставою рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою №242 від 02.11.2018 р..

Також, представник у відзиві посилається на рішення ради про надання дозволу іншим особам на розроблення проектів землеустрою та їх затвердження, які були винесенні вже після відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, коли така земельна ділянка з загального користування сільської ради перейшла до земель сільськогосподарського призначення, представник не уточнює.

Крім того, ст. 125 Земельного кодексу України вказує, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Доказів того, що іншим особам надано у власність земельні ділянки, відповідачем не надано. При цьому, наявність інших заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є підставою для відмови іншій особі, яка звертається із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо цієї ж земельної ділянки на підставі того, що подібна заява вже розглядається або розглядалась. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою не означає прийняття позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність, оскільки цей процес є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі № 360/2334/17.

Також, у заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою особою зазначаються лише орієнтовні розміри та місце розташування земельної ділянки, при цьому точні межі земельної ділянки та їх геодезичні координати визначаються при розробці такого проекту землеустрою.

Відтак, при зверненні із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачем подано всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття рішенні №242 від 02.11.2019 р., позов про визнання протиправним та скасування такого рішення слід задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд дійшов до таких висновків.

За правилами частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Тому, оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки клопотання позивача та доданих до нього документів на відповідність їх вимогам ст.116, 118, 121 Земельного кодексу України, як умови надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності, у задоволенні позову про зобов`язання відповідача надати такий дозвіл слід відмовити.

Водночас, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на скасування спірного рішення порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути подане клопотання та прийняти відповідне рішення.

Суд вважає за доцільне на підставі ч.6 ст.245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов`язальній частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, які складаються з витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст.134 Кодексу).

Відповідно ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: ордер Серії КР №72127 від 18.07.2019 р. (а.с.13); квитанцію від 18.07.2019 р. (а.с.15) та розрахунок суми гонорару (а.с.16), згідно до яких понесені позивачем витрати на правничу допомогу склали 5000 грн., тому такі підлягають стягненню його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 02 листопада 2018 року № 242.

3. Зобов`язати Зеленську сільську раду Петрівського району Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву-клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти відповідне рішення.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області (код 04364228) судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько