Рішення

від 11.09.2019 по справі 440/2211/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2211/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - Семенка Б.М.,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Обрій" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Полтавській області № 0007311401 від 10.06.2019 року, № 0007301401 від 10.06.2019 року, № 0007321401 від 10.06.2019 року, № 0007331401 від 10.06.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції з ПП "Спец-Комплект-Сервіс" підтверджені первинними бухгалтерським документами, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту. Господарські операції позивача у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України. Крім того, придбані позивачем автомобілі Volkswagen Amarok, Renault Duster призначені для використання у межах діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції, а тому сплачена в ціні автомобілів сума податку на додану вартість платником правомірно віднесена до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування. Також, зазначав, що середньоринкова вартість транспортного засобу для цілей оподаткування транспортним податком відповідно до пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 року станом на 07.02.2017 року становить 1089360,72 грн. Листом від 15.12.2017 року ПСП "Обрій" повідомляло ГУ ДФС у Полтавській області стосовно не оподаткування транспортного засобу Volkswagen Toureg ДНЗ ВІ1755ВМ, 2016 року випуску.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2211/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

19.07.2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду від представника Головного управління ДФС у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви ПСП "Обрій" в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначав, що оформлені правочини ПСП "Обрій" з ПП "Спец-Комплект-Сервіс" не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, а фактично здійснено перерахування коштів за нереальними операціями з придбання товарів, робіт, послуг визначених предметом договору. Крім того, в ході перевірки ПСП "Обрій" встановлено включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виданих постачальниками, які в номенклатурі містять імпортований товар, однак відсутній код УКТ ЗЕД. Також позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування сум податку на додану вартість від вартості придбаних легкових автомобілів, які не використовувались у виробництві сільськогосподарської продукції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав, викладених в заявах по суті справи.

Заслухавши вступне слово представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Обрій" зареєстроване як юридична особа Чутівською районною державною адміністрацією 17.01.2000 року та є платником податку на додану вартість з 24.03.2000 року /а.с. 14-18/.

З 28.03.2019 року по 13.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 /а.с. 16-76/.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44; пункту 198.1 статті 198; пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено сплату податку на додану вартість на загальну суму 808883 грн., та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 335535 грн.; підпункту 267.1.1 пункту 267.1, підпункту 267.2.1 пункту 267.2, підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з транспортного податку за 2017 рік на загальну суму 25000 грн.; пункт 46.1 статті 46, пункт 49.1, пункт 49.2, підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України щодо не подання декларації по транспортному податку за 2017 рік /а.с. 52/.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області 10.06.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0007301401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 556503,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 445203 грн., за штрафними санкціями в сумі 111300,50 грн.; № 0007311401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 335535 грн.; № 0007321401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем транспортний податок з юридичних осіб на загальну суму 31250 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 25000 грн., за штрафними санкціями в сумі 6250 грн.; № 0007331401 про застосування штрафних санкцій за платежем транспортний податок у сумі 170 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що предметом доказування в даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. N 996-XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов`язковою ж умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Із матеріалів справи судом встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Обрій" є сільськогосподарським товаровиробником, який займається вирощуванням, переробкою виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

25.11.2015 року між ТОВ "Укренергоремонт МАІ" (постачальник) та ПСП "Обрій" (замовник) укладений договір № 26/11, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити обладнання (зерносушильних комплексів) / а.с.11-113/.

Згідно видаткових накладних № РН-0000016 від 19.04.2016 року, № РН-0000022 від 23.05.2016 року, № РН-0000021 від 23.05.2016 року, № РН-000015 від 19.09.2016 року ТОВ "Укренергоремонт МАІ" поставлено на адресу ПСП "Обрій" зерносушильне обладанання / а.с. 119-122/.

Наказом ПСП "Обрій" № 68 від 29.09.2016 року введено в дію зерносушильні комплекси по ПСП "Обрій" в с. Рябківка та с. Флорівка з 01.10.2016 року /а.с. 108/.

01.10.2016 року ПСП "Обрій" проведено огляд зерносушильних комплексів та складено висновок про придатність об`єктів до експлуатації /а.с.114,115/.

З метою використання зерносушильних комплексів у власній господарській діяльності між ПСП "Обрій" (покупець) та ПП "Спец-Комплект-Сервіс" (продавець) укладений договір постачання № ДГ-0000681 від 19.05.2016 року. На умовах цього договору продавець зобов`язується поставити у зумовлені строки покупцеві товар (паливо пічне).

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав суду податкові накладні, видаткові накладі, платіжні доручення, рахунки - фактури, товарно - транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи /том1, а.с. 124-250; том 2, а.с. 1-106/.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечувалось та підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанцій.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Надані суду податкові та видаткові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ПП "Спец-Комплект-Сервіс" пічного палива та є підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду.

В подальшому придбаний у ПП "Спец-Комплект-Сервіс" товар використовувався ПСП "Обрій" для експлуатації зерносушильних комплексів.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Спец-Комплект-Сервіс" підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладеного договору поставки товару, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Суд зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, на підставі наведених доказів, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товару, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

З приводу доводів представника відповідача про не надання сертифікатів якості та не повне заповнення протоколу контролювання слід зазначити, що такі документи не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не підтверджують факт поставки товару і засвідчують виключно його якість. Ці документи є товаросупроводжуючими і надаються на вимогу покупця та не відображаються у податковому/бухгалтерському обліку, оскільки не містять достатньої необхідної інформації про господарську операцію поставки.

Разом з тим, слід відмітити, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно - транспортні накладні, сертифікати якості, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Вказані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені в постанові від 24.01.2019 року у справі № 806/8289/13-а.

З приводу зауважень представника відповідача щодо відсутності у податкових накладних ПП "Спец-Комплект-Сервіс", ТОВ "ЛД АГРО", ПП НВФ ЮНІТЕК", ТОВ "Укренергоремонт МАІ", ТОВ "Агромеханік", ФОП ОСОБА_1 , обов`язкового реквізиту - коду товару згідно УКТ ЗЕД суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність у таких податкових накладних такого реквізиту як код УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, судом розцінюється як наслідок неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган. Вказані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені в постанові від 20.06.2018 року у справі № 819/1383/17.

Щодо висновку відповідача про завищення ПСП "Обрій" суми податкового кредиту декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у зв`язку з включенням до його складу вартості придбаних легкових автомобілів Volkswagen Amarok, Renault Duster суд зазначає наступне.

Нормами статті 209 Податкового кодексу України врегульовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Пунктом 209.1 зазначеної статті визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

За змістом пункту 209.6 цієї статті, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Так, згідно з пунктом 5 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

В силу положень підпункту "а" підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналізуючи наведені норми закону, суд звертає увагу на те, що при визначенні напряму декларування сум ПДВ визначальним є безпосереднє використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції.

Водночас факт безпосереднього зв`язку використання придбаних товарів/послуг у виробництві сільськогосподарської продукції може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів/послуг, які б свідчили про призначення придбаних товарів/послуг для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, відповідали б змісту цієї діяльності.

Згідно даних перевірки ПСП "Обрій" придбані автомобілі: Volkswagen Amarok згідно договору купівлі - продажу № 23-01-2916 від 11.01.2016; Renault Duster phase 2 згідно договору купівлі - продажу № 757787 від 26.09.2016.

Вказані автомобілі наказами ПСП "Обрій" № 14 від 02.03.2016, № 76 від 01.10.2016 введені в експлуатацію та згідно даних бухгалтерського обліку ПСП "Обрій" (оборотно - сальдова відомість по рахунку 105) віднесені до виробничих основних засобів.

В судовому засіданні представником позивача надані пояснення, що придбані автомобілі використовуються ПСП "Обрій" для службового користування співробітниками підприємства, а також з метою перевезення малогабаритних вантажів. Також пояснив, що з урахуванням місця знаходження орендованих земельних ділянок, складських приміщень, місця зберігання автотранспорту, паливно - мастильних матеріалів, комплексу по очищенню та сушінню зерна, посадові особи ПСП "Обрій" здійснюють трудову діяльність в різних населених пунктах: м. Полтава, с. Рябівка, с. Флорівка Чутівського району. В тому числі в межах відповідних сільських рад Чутівського району, оскільки на відповідних територіях знаходяться орендовані земельні ділянки, які використовуються для вирощування сільськогосподарських культур. Суд погоджується з доводами позивача про те, що вищеописана діяльність загалом входить до процесу функціонування сільськогосподарського підприємства, остаточним результатом якого є виробництво сільськогосподарської продукції.

Наведене є підставою для висновку про те, що придбані позивачем автомобілі призначені для використання у межах діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції. А відтак, сплачені в ціні даних автомобілів суми податку на додану вартість позивачем правомірно віднесені до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог статей 44, 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

З приводу висновків відповідача про заниження ПСП "Обрій" транспортного податку за 2017 рік суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

За положеннями абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, з 01 січня 2017 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн (стаття 8 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік ).

Отже, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року складали 1 200 000 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абз.2 підпункту 267.2.1пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абз.3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. N 428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 813/3965/17.

Як встановлено судом згідно отриманого позивачем 07.02.2017 року з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку розрахунку, середньоринкова вартість автомобіля марки Volkswagen моделі Touareg, 3,0, внутрішнього згорання, дизель, АТ, 2016 року випуску, пробіг 16000 км станом на 01.01.2017 року становила 1 089 360,72 грн., що не перевищує встановлену законодавством межу у 1 200 000,00 грн. і не дозволяє у 2017 році віднести вказаний автомобіль до об`єктів оподаткування транспортним податком (а.с. 77).

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що автомобіль марки Volkswagen моделі Touareg, 3,0, внутрішнього згорання, дизель, АТ, 2016 року випуску, пробіг 16000 км, у 2017 році не є об`єктом оподаткування транспортним податком, а позивач, як власник вказаного автомобіля, не є платником транспортного податку у 2017 році.

Відповідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги ПСП "Обрій" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" (с. Рябківка, Чутівський район, Полтавська область, 38812; код ЄДРПОУ 30742409) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 39461639) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0007311401 від 10.06.2019 року, № 0007301401 від 10.06.2019 року, № 0007321401 від 10.06.2019 року, № 0007331401 від 10.06.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 39461639) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" (с. Рябківка, Чутівський район, Полтавська область, 38812; код ЄДРПОУ 30742409) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 13851 (тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна) гривня 88 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.09.2019 року.

Суддя А.Б. Головко