Рішення

від 26.06.2019 по справі 640/18407/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2019 року № 640/18407/18

Окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качура І.А., за участю секретаря судових засідань Денисенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Текссол-С до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

за участі представників сторін:

Представника позивача, Божко А.В.

Представника відповідача, не прибув;

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Текссол-С до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00012631402 від 08 жовтня 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягала самостійному невизначені Головним управлінням ДФС у м. Києві збільшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток Товариству з обмеженою відповідальністю Текссол-С за період документальної планової виїзної перевірки з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 4 036 877,00 гри. (у тому числі: 291 668,00 грн. за 9 місяців 2016 року; 3 745 209,00 за півріччя 2017 року), та зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві самостійно визначити таке збільшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток Товариству з обмеженою відповідальністю Текссол-С за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 4 036 877,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00012641402 від 08 жовтня 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягала у самостійному не зменшені Головним управлінням ДФС у м. Києві податкового зобов`язання з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю Текссол-С за період документальної планової виїзної перевірки з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 807 375,35 грн. (у тому числі: 58 333,60 грн. за липень 2016 року; 749 041,75 грн. за червень 2017 року), та зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві самостійно зменшити податкове зобов`язання з податку на додану вартість Товариству обмеженою відповідальністю Текссол-С за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 807 375,35 грн.,;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00012621402 від 08 жовтня 2018 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню. На думку позивача, твердження податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських відносин.

Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру. На думку податкового органу, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб`єкта господарювання, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників операцій, фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договором, а формально складені первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, на підставі плану графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 08.08.2018 № 12136, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ТЕКССОЛ-С з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ТЕКССОЛ-С :

1. п. 44.1 ст. 44, п. 201.10 ст. 210, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 483 196,00 грн., в т.ч. за грудень 2017 у сумі 483 196,00 гривень.

2. п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, ст. 1, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІУ із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ ТЕКССОЛ-С занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 454 113,00 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 82 785,00 грн., за півріччя 2018 року на суму 371 328,00 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за півріччя 2018 року на суму 1 815 690,00 гривень.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ ТЕКССОЛ-С показників у рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 встановлено їх заниження на загальну суму 4 338 536,00 грн., в т.ч.

- 9 місяців 2016 у сумі 350 002,00 гривень;

- за 2016 у сумі 350 002,00 гривень;

- півріччя 2017 у сумі 3 794 270,00 гривень;

- 9 місяців 2017 у сумі 3 988 534,00 гривень;

- за 2017 у сумі 3 988 534,00 гривень.

08 жовтня 2018 року відповідач на підставі Акту перевірки, зокрема прийняв наступні податкові повідомлення - рішення :

1) №00012631402 від 08 жовтня 2018 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 567 641,00 грн., з яких: 454 113,00 гри. - податкове зобов`язання; 113 528,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція (штраф) ;

2) №00012641402 від 08 жовтня 2018 року, яким Позивачу було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на; 1 815 690,00 грн., задекларованого Позивачем у Податковій декларації Позивача з податку на прибуток підприємства за півріччя 2018 року, прийнятій за реєстраційним №9164092096 від 08 серпня 2018 року;

3) №00012621402 від 08 жовтня 2018 року, якимПозивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 724 794,00 грн., з яких: 483 196,00 грн. -податкове зобов`язання; 241 598,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція (штраф).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз`ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що 07 липня 2016 року Позивач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю Ультар Договір купівлі-продажу б/н від 07липня 2016 року , на підставі якого Позивач передав у власність ТОВ Ультар , а останній прийняв від Позивача товар відповідно до Видаткової накладної №ТЕК-000326 від 07 липня 2016 року на загальну суму 350 001,60 грн., у тому числі ПДВ 58 333,60 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства, позивач склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну №326 від 07 липня 2016 року на загальну суму ПДВ 58 333,60 грн. та включив цю суму ПДВ до складу своїх податкових зобов`язань з ПДВ за липень 2016 року, задекларованих у Податковій декларації Позивача з податку на додану вартість за липень 2016 року, прийнятій за реєстраційним №9149628698 від 19 серпня 2016 року.

07 липня 2016 року ТОВ Ультар перерахував на банківський рахунок Позивача 350 001,60 грн. вартості товару, отриманого за Видатковою накладною 326, відповідно до Платіжного доручення №2 від 07 липня 2016 року, виданого ТОВ Ультар .

Між тим, як вбачається з акту перевірки контролюючий орган зазначає, що до перевірки не надано жодних документів, що свідчать про транспортування товару за Видатковою накладною 326 .

Разом з тим, відповідно до пункту 3.1 Договору 1 поставка Товару проводиться на умовах ЕXW (франко-склад) на складі Позивача за адресою: Україна, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) у редакції 2010 року, а за додатковою домовленістю сторін - на інших складах Позивача або на інших умовах відповідно до Інкотермс.

Так, відповідно до Інкотермс термін франко-завод означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Враховуючи, що між Позивачем та ТОВ Ультар не було іншої додаткової домовленості про поставку товару за Договором 1 на умовах, відмінних від EXW (франко-склад) на складі Позивача за адресою: Україна, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22, Позивач і не міг надати жодних транспортних документів, що свідчать про транспортування товару за Видатковою накладною 326 до ТОВ Ультар , оскільки господарське зобов`язання Позивача з поставки Ультар товару було виконане саме в момент підписання Видаткової накладної 326 на площах (складах) Позивача. Обов`язки з завантаження товару та його подальшого транспортування вже ніс ТОВ Ультар після приймання товару на площах (складах) Позивача відповідно до Договору 1.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

Так, щодо наявності вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2017 року в Кримінальній справі №638/17553/16-к, яка на думку відповідача свідчить про нереальність господарських правовідносин, слід зазначити наступне

Так, відповідно до частин першої та другої статті 55, частини першої статті 58 та статті 83 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку: 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Державна реєстрація господарського товариства здійснюється відповідно до закону.

Особливості реєстрації господарських товариств, які здійснюють банківську і страхову діяльність, а також професійну діяльність на ринку цінних паперів, визначаються цим Кодексом та відповідними законами.

Господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Таким чином, господарське товариство набуває статусу юридичної особи, тим самим отримуючи здатність набувати господарських, цивільних й інших прав та обов`язків, саме з дня його державної реєстрації.

Водночас, відповідно до статті 10 та частини четвертої статті 35 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №755-ІУ від 15 травня 2003 року якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості недостовірними.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

Слід зазначити, що ТОВ Ультар як на час укладення Договору 1 та здійснення спірної господарської операції з Позивачем, так і станом на сьогодні внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (за ідентифікаційним кодом юридичної особи 40013209.

Разом з тим, 16 вересня 2015 року ТОВ Ультар був зареєстрований у ЄДР, а його керівником та єдиним учасником і на сьогодні залишається ОСОБА_1

Судом встановлено, що при підписанні Договору 1 та складенні Видаткової накладної 326 позивач, дотримуючись принципу розумної обачності, перевірив чи відповідають надані ТОВ Ультар відомості для вчинення правочину даним ЄДР, а відтак у Позивача не було жодних сумнівів, що від імені ТОВ Ультар діє уповноважена на те особа, особливо коли Ультар повністю та належним чином виконав своє господарське зобов`язання щодо оплати за поставлений товар за Видатковою накладною 326.

У той же час, згідно з частиною шостою статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначено в резолютивній частині Вироку, Директора ТОВ Ультар зокрема було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 205 1 КК України внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, караються штрафом від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися повною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Отже, вироком встановлено, що Директор ТОВ Ультар за попередньою змовою з групою осіб вніс у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, а також умисно подав для проведення такої реєстрації документи, які містять завідомо неправдиві відомості.

Разом з тим, слід зазначити, що суд при винесенні Вироку не досліджував господарську діяльність ТОВ Ультар , зокрема його господарські правовідносини з Позивачем, не визнавав недійсними Договір 1, Видаткову накладну 326, фіктивність діяльності самого ТОВ Ультар . Вироком у кримінальній справі встановлено лише те, що Директор ТОВ Ультар вніс до ЄДР неправдиві відомості (при цьому, станом на сьогодні ці відомості не є зміненими).

Варто зазначити, що відповідно до статті 55 1 ГК України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою -підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Таким чином, ураховуючи те, що Вирок 1 був ухвалений 30 січня 2017 року, а станом ані на день підписання Акту перевірки, ані на сьогодні ТОВ Ультар не є припиненим, свідчіть, що ТОВ Ультар , як господарське товариство, не має ознак фіктивності, що спростовує зроблені Відповідачем висновки в Акті перевірки про фіктивність господарської діяльності ТОВ Ультар та нереальний характер господарських правовідносин між позивачем та ТОВ Ультар .

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

16 червня 2017 року Позивач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю Инвест-М Договір купівлі-продажу №017ТС/2017 від 16 червня 2017 року, на підставі якого Позивач передав у власність ТОВ Инвест-М , а останній прийняв від Позивача товар на загальну суму 4 494 250,50 грн., у тому числі ПДВ 749 041,75 грн., відповідно до наступних видаткових накладних: °

а) Видаткової накладної №ТЕК-000225 від 16 червня 2017 року на загальну суму 899 993,40 грн., у тому числі ПДВ 149 998,90 грн. ;

б) Видаткової накладної №ТЕК-000227 від 19 червня 2017 року на загальну суму 899 993,40 грн., у тому числі ПДВ 149 998,90 грн. ;

в) Видаткової накладної №ТЕК-000230 від 20 червня 2017 року на загальну суму 899 993,40 грн., у тому числі ПДВ 149 998,90 грн. ;

г) Видаткової накладної №ТЕК-000233 від 21 червня 2017 року на загальну суму 899 993,40 грн., у тому числі ПДВ 149 998,90 грн. ;

ґ) Видаткової накладної №ТЕК-000245 від 22 червня 2017 року на загальну суму 894 276,90 грн., у тому числі ПДВ 149 046,15 грн.

Керуючись вимогами пункту 187.1 статті 187 й абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України та Видатковою накладною 225, Видатковою накладною 227, Видатковою накладною 230, Видатковою накладною 233 та Видатковою накладною 245, Позивач склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на загальну суму ПДВ 749 041,75 грн:

а) Податкову накладну №225 від 16 червня 2017 року на загальну суму ПДВ 149 998,90 грн. ;

б) Податкову накладну №227 від 19 червня 2017 року на загальну суму ПДВ 149 998,90 грн. ;

в) Податкову накладну №230 від 20 червня 2017 року на загальну суму ПДВ 149 998,90 грн. ;

г) Податкову накладну №233 від 21 червня 2017 року на загальну суму ПДВ 149 998,90 грн. ;

ґ) Податкову накладну №245 від 22 червня 2017 року на загальну суму ПДВ 149 046,15 грн.

Окрім цього, позивач на підставі Податкової накладної 225, Податкової накладної 227, Податкової накладної 230, Податкової накладної 233 та Податкової накладної 245 включив суму ПДВ у розмірі 749 041,75 грн. до складу своїх податкових зобов`язань з ПДВ за червень 2017 року, задекларованих у податковій декларації Позивача з податку на додану вартість за червень 2017 року, прийнятій за реєстраційним №9139581493 від 19 липня 2017 року.

29 червня 2017 року між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Сінгл Трейд , Товариством з обмеженою відповідальністю ОПП Проджект , Товариством з обмеженою відповідальністю Инвест-М та Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнестрейд Консалт був укладений Договір відступлення прав вимоги №2906/1 від 29 червня 2017 року .

29 червня 2017 року відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору 3, а також Акту приймання-передачі документів №1 від 29 червня 2017 року до Договору 3 Позивач передав, а ТОВ Сінгл Трейд прийняв на себе право вимоги, що належало Позивачу за Договором 2, за яким боржником є ТОВ Инвест-М , відповідно до Видаткової накладної 225, Видаткової накладної 227 та Видаткової накладної 230 на загальну суму 2 699 980,20 грн..

30 червня 2017 року ТОВ Сінгл Трейд перерахував на банківський рахунок Позивача 2 000 000,00 грн. у рахунок погашення своєї заборгованості перед Позивачем за Право вимоги 1 відповідно до Платіжних доручень №№41, 42, 43 та 52 від 30 червня 2017 року, виданих ТОВ Сінгл Трейд .

26 липня 2017 року ТОВ Сінгл Трейд перерахував на банківський рахунок Позивача 194 263,70 грн. у рахунок погашення своєї заборгованості за Право вимоги 1 відповідно до наступних меморіальних ордерів від 26.072017 року (копії яких наявні в матеріалах справи).

У той же час, 29 червня 2017 року відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Договору 3, а також Акту приймання-передачі документів №2 від 29 червня 2017 року до Договору 3 Позивач, зокрема передав, а ОПП Проджект прийняв на себе право вимоги, що належало Позивачу за Договором 2, за яким боржником є ТОВ Инвест-М , відповідно до Видаткової накладної 233 та Видаткової накладної 245 на суму 1 794 270,30 грн..

30 червня 2017 року ТОВ ОПП Проджект перерахував на банківський рахунок Позивача 2 500 000,00 грн., з яких 1 794 270,30 грн. у рахунок погашення своєї заборгованості перед Позивачем за Право вимоги 2 відповідно до Платіжних доручень №№361, 362 та 363 від 30 червня 2017 року, виданих ОПП Проджект.

Разом із тим, відповідач під час проведення документальної планової виїзної перевірки Позивача та складення Акту перевірки дійшов, до висновку про нереальність господарських правовідносин Позивача з Инвест-М, Сінгл Трейд та ОПП Проджект, так як в Инвест-М наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, що думку контролюючого органу, свідчить про те, що за реалізацію товару лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій. При цьому, Сінгл Трейд та ОПП Проджект, , не здійснювали жодної господарської діяльності.

Як вбачається з акту контролюючого органу, до перевірки не надано жодних документів, що свідчать про транспортування товару зі Видатковою накладною 225, Видатковою накладною 227, Видатковою накладною 230, Видатковою накладною 233 та Видатковою накладною 245 - Разом з тим, відповідно до пункту 3.1 Договору 2 поставка Товару проводиться на умовах EXW (франко-склад) за адресою: Україна, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22, відповідно до Інкотермс, якщо інше не передбачено додатковою домовленістю Сторін.

Як уже було зазначено вище при наведенні позиції Позивача стосовно господарських правовідносин з Ультар, ураховуючи те, що між Позивачем та Инвест-М не було іншої додаткової домовленості про поставку товару за Договором 2 на умовах, відмінних від ЕХW (франко-склад), про що Позивач повідомляв працівників Відповідача під час проведення перевірки, то Позивач і не міг надати жодних транспортних документів, що свідчать про транспортування товару за Видатковою накладною 225, Видатковою накладною 227, Видатковою накладною 230, Видатковою накладною 233 та Видатковою накладною 245 до Инвест-М, адже господарське зобов`язання Позивача з поставки Инвест-М товару було виконане саме в момент підписання Видаткової накладної 225, Видаткової накладної 227, Видаткової накладної 230, Видаткової накладної 233 та Видаткової накладної 245 на площах (складах) Позивача. Обов`язки з завантаження товару та його подальшого транспортування вже ніс Инвест-М після приймання товару на площах (складах) Позивача відповідно до Договору 2.

Стосовно того, що Инвест-М, Сінгл Трейд та ОПП Проджект не подавали податкової звітності, що свідчить про намір приховати інформацію про будь-які матеріальні і людські ресурси та свідчить про нездійснення жодної господарської діяльності, є виключно припущеннями, зробленими на підставі свого власного (суб`єктивного) переконання, не підтвердженого належними та допустимими доказами в розумінні статей 73, 74 КАС України.

Відтак, висновки Відповідача, викладені в Акті перевірки, базуються виключно на припущеннях Відповідача та не підкріплені належними та допустимими доказами.

Щодо наявності Вироку Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року в Кримінальній справі №9756/2837/18 свідчить про нереальність господарських правовідносин Позивача та ТОВ Инвест-М - суд вважає таке твердження відповідача безпідставним та передчасним з огляду обставини, встановлені в Вироку 2, та недоведеність фіктивної діяльності Инвест-М як суб`єкта господарювання

Як уже зазначалося вище, відповідно до частин першої та другої статті 55, частини першої статті 58 та статті 83 ГК України господарське товариство набуває статусу юридичної особи, тим самим отримуючи здатність набувати господарських, цивільних й інших прав та обов`язків, саме з дня його державної реєстрації.

При цьому, відомості про юридичну особи, внесені до ЄДР, є достовірними і можуть бути використані третьою особою в будь-яких спірних ситуаціях.

Так, на час укладення Договору 2 та здійснення спірних господарських операцій із Позивачем, так і станом на сьогодні ТОВ Инвест-М внесений до ЄДР за ідентифікаційним кодом юридичної особи 41138514

При цьому, 08 лютого 2017 року Инвест-М був зареєстрований у ЄДР, тобто саме з 08 лютого 2017 року Инвест-М отримав здатність набувати господарських, цивільних й інших прав та обов`язків у розумінні ГК України. Станом на день здійснення господарських операцій керівником та єдиним учасником Инвест-М був ОСОБА_2 .

Варто зазначити, що при підписанні Договору 2 та складенні Видаткової накладио`і 225, Видаткової накладної 227, Видаткової накладної 230, Видаткової накладної 233 та Видаткової накладної 245 Позивач, дотримуючись принципу розумної обачності, перевірив чи відповідають надані Инвест-М відомості для вчинення правочину даним ЄДР, а відтак у Позивача не було жодних сумнівів, що від імені Инвест-М діє уповноважена на те особа.

Аналогічно й при підписанні Договору 3 та Актів приймання-передачі документів №№1 та 2 від 29 червня 2017 року до Договору 3 Позивач, дотримуючись принципу розумної обачності, перевірив чи відповідають надані як Инвест-М, так і Сінгл Трейд та ОПП Проджект відомості для вчинення правочину даним ЄДР, а відтак у Позивача не було жодних сумнівів, що від імені цих товариств діють уповноважені на те особи, особливо коли на виконання умов Договору 3 Позивач отримав грошові кошти за Платіжними дорученнями Сінгл Трейд, Меморіальними ордерами та Платіжними дорученнями ОПП Проджект (варто зазначити, що розрахунки були проведені в безготівковій формі, тобто банківські установи відповідно до вимог законодавства України перед проведенням Платіжних доручень Сінгл Трейд, Меморіальних ордерів та Платіжних доручень ОПП Проджект установлювали особи підписантів зі сторони Сінгл Трейд та ОПП Проджект).

У той же час, згідно з частиною шостою статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначено в резолютивній частині Вироку 2, Директора Инвест-М зокрема було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України, тобто Вироком 2 встановлено, що Директор Инвест-М за попередньою змовою з групою осіб вніс у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, а також умисно подав для проведення такої реєстрації документи, які містять завідомо неправдиві відомості.

Відтак, суд при винесенні Вироку 2 не досліджував ані господарську діяльність Инвест-М, ані Сінгл Трейд та ОПП Проджект, зокрема їх господарські правовідносини з Позивачем, не визнавав недійсними Договір 2, Видаткову накладну 225, Видаткову накладну 227, Видаткову накладну 230, Видаткову накладну 233, Видаткову накладну 245 та Договір 3, не визнавав фіктивність діяльності самих Инвест-М, Сінгл Трейд та ОПП Проджект. Суд у Вироку 2 лише встановив те, що Директор Инвест-М вніс до ЄДР неправдиві відомості.

Знов ж таки, як це закріплено в статті 51 1 ГК України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою -підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Таким чином, ураховуючи те, що Вирок був ухвалений 12 вересня 2018 року, а станом ані на день підписання Акту перевірки, Инвест-М не є припиненим, що свідчить, що Инвест-М, як господарське товариство, не має ознак фіктивності, що спростовує зроблені Відповідачем висновки в Акті перевірки про фіктивність господарської діяльності Инвест-М та нереальний характер господарських правовідносин між Позивачем та Инвест- М .

Факт реального постачання товару Позивачем за Видатковою накладною 225, Видатковою накладною 227, Видатковою накладною 230, Видатковою накладною 233 та Видатковою накладною 245, а також відступлення Позивачем Права вимоги 1 та Права вимоги 2 товариствам Сінгл Трейд та ОПП Проджект підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими первинними документами, банківськими документами, чинними Договором 2 та Договором 3. При цьому останні не визнані у встановлений законом спосіб недійсними правочинами (стаття 204, частина третя статті 215 ЦК України).

Ураховуючи вищезазначене та те, що господарські правовідносини між Позивачем та Инвест-М, Сінгл Трейд та ОПП Проджект підтверджені чинними Договором 2, Договором 3 та бухгалтерськими первинними документами, то посилання Відповідача в Акті перевірки на Вирок є таким, що ґрунтується виключно на власних (суб`єктивних) припущенням Відповідача та не доводить фіктивності (нереальності) господарських правовідносин між Позивачем та Инвест-М, Сінгл Трейд та ОПП Проджект.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз`ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Таким чином, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відображають дійсні факти господарської діяльності та, відповідно, підтверджують дані податкового обліку товариства, сформовані за наслідками цих операцій.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги). На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

ГУ ДФС м. Києва не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача та його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з контрагентами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Також в акті перевірки не наведено добутих у визначений законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Всі ці факти в сукупності вказують на необґрунтованість тверджень контролюючого органу про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили. Проте таких рішень відповідачем надано не було.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж слід зазначити, щодо реальності операцій та використання результатів придбаних послуг/виконаних робіт у власній господарській діяльності.

Крім того, на платника податків не покладається обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов`язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит чи формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00012631402 від 08 жовтня 2018 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00012641402 від 08 жовтня 2018 року, - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00012621402 від 08 жовтня 2018 року.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги якими позивач простить визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягала у самостійному незменшені Головним управлінням ДФС у м. Києві податкового зобов`язання з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю Текссол-С за період документальної планової виїзної перевірки з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 807 375,35 грн. (у тому числі: 58 333,60 грн. за липень 2016 року; 749 041,75 грн. за червень 2017 року), та зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві самостійно зменшити податкове зобов`язання з податку на додану вартість Товариству обмеженою відповідальністю Текссол-С за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 807 375,35 грн., та визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягала самостійному невизначені Головним управлінням ДФС у м. Києві збільшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток Товариству з обмеженою відповідальністю Текссол-С за період документальної планової виїзної перевірки з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 4 036 877,00 гри. (у тому числі: 291 668,00 грн. за 9 місяців 2016 року; 3 745 209,00 за півріччя 2017 року), та зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві самостійно визначити таке збільшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток Товариству з обмеженою відповідальністю Текссол-С за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року на 4 036 877,00 грн.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати в межах позовних вимог, що підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Текссол-С (03151, м. Київ, вул. Малогвардійська, 22, код ЄДРПОУ 35892372) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00012631402 від 08 жовтня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00012641402 від 08 жовтня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №00012621402 від 08 жовтня 2018 року.

У задоволені інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Текссол-С (код ЄДРПОУ 35892372) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 46 621, 88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур