Рішення

від 17.09.2019 по справі 914/598/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 справа № 914/598/19

м. Львів

За позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк , м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Вовк Романа Андрійовича, м. Новояворівськ

про стягнення 367 368, 18 грн.

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Банзулі М. С.

Представники:

Від позивача: Деркач О. Р.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Акціонерним товариством Комерційний Банк Приватбанк до Фізичної особи-підприємця Вовк Романа Андрійовича про стягнення 367 368, 18 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.05.2019.

Ухвалою від 07.05.2019 суд вирішив розглядати справу №914/598/19 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 28.05.2019.

28.05.2019 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.06.2019, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою від 11.06.2019 продовжено підготовче провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 23.07.2019, а також частково задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Вовк Романа Андрійовича про витребування оригіналів письмових доказів.

23.07.2019 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.07.2019, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

30.07.2019 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.08.2019, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою від 06.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.09.2019, а також відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Вовк Романа Андрійовича від 23.07.2019 про залишення позовної заяви без розгляду.

05.09.2019 розгляд справи відкладено на 17.09.2019, про що відповідача повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.

В судове засідання 17.09.2019 представник позивача з`явився. Позов просить задоволити. Посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору, укладеного останнім 07.06.2018 через систему інтернет-клієнт-банкінгу, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається з Анкети-заяви та Умов та правил надання послуг КУБ . Просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Вовк Романа Андрійовича 367 368, 18 грн. заборгованості за кредитом.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин невки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В попередніх судових засіданнях, а також у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на відсутність в Анкеті-заяві про приєднання до Умов дати її складання, а також на відсутність у вказаному кредитному договорі такої істотної умови, як суми кредиту. Вважає, що спірний кредитний договір є нікчемним та не може створювати правових наслідків, оскільки останній укладений без додержання письмової форми та за відсутності власноручного підпису відповідача. Крім того, зазначив про перерахування на рахунок позивача коштів у розмірі 50 000, 00 грн. - згідно заяви на переказ готівки від 18.03.2019 та 25 000, 00 грн. - згідно заяви на переказ готівки від 02.04.2019.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом. в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

07.06.2018 Фізичною особою-підприємцем Вовк Романом Андрійовичем (відповідач, згідно Анкети-заяви - клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ . Згідно вказаної заяви, клієнт приєднався до розділу 3.2.8. "Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті АТ КБ Приватбанк (позивач).

Таким чином, 07.06.2018 між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір №Б/Н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається з вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу ПриватМаркет.

Відповідно до пункту 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, та їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.

На підставі укладеного договору, 14.06.2018 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою та меморіальним ордером (в матеріалах справи). Крім того, видача відповідачу позивачем грошових коштів у розмірі 500 000, 00 грн. підтверджується витягом з протоколу "Про погодження кредиту КУБ по клієнту Вовк Роман Андрійович ФОП" (в матеріалах справи).

У відповідності до п. 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Згідно п. 3.2.8.5.2. та п. 3.2.8.5.3. Умов, відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

У відповідності до п.3.2.8.9. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3., 3.2.8.3.1. цього Договору, Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов, за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в Заяві та Тарифах, а саме 2% від початкової суми кредиту (п.1.4. Анкети-заяви).

Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1.Умов.

Згідно п. 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п.1.5. Заяви).

Як вбачається з виписок по рахунку відповідача, які знаходяться в матеріалах справи, останнім частково погашено кредит на суму 189 572, 86 грн. У позовній заяві позивачем зазначено, що вказаною сумою здійснено часткове погашення комісії, відсотків, пені та основної суми заборгованості по кредитному договору. Дана обставина сторонами не заперечувалась.

Однак, як зазначено у позовній заяві, в порушення відповідних умов Договору та приписів законодавства, відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Згідно з п. 3.2.8.9.1. Умов та відповідно до ст. 212 ЦК України, у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. цього Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.3. цього Договору.

У свою чергу п. 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушені Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві, а саме: 48% річних від суми залишку непогашеного кредиту (п.1.6. Анкети-заяви).

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами. виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.8.9.7. Умов).

За змістом п. 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1. цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривнях.

Відповідно до п. 3.2.8.10.3. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, внаслідок неналежного виконанням клієнтом зобов`язань за договором станом на 28.02.2019 у Фізичної особи-підприємця Вовк Романа Андрійовича перед Акціонерним товариством Комерційний Банк Приватбанк утворилась заборгованість у розмірі 428 579, 60 грн., з яких: 367 368, 18 грн. - заборгованість за кредитом; 16 619, 39 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 30 000, 00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов; 14 592, 03 грн. - заборгованість з пені, нарахованої згідно п. 3.2.8.10.1. Умов.

Враховуючи наведене, у зв`язку з неналежним виконанням клієнтом зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Вовк Романа Андрійовича 367 368, 18 грн. - заборгованості за кредитом.

Згідно вимог ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Протягом розгляду даного спору Господарським судом Львівської області, відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти у розмірі 50 000, 00 грн. - згідно заяви на переказ готівки від 18.03.2019 та 25 000, 00 грн. - згідно заяви на переказ готівки від 02.04.2019.

Відповідно до п.3.2.8.9.6. Умов та правил надання банківських послуг, зобов`язання за цим Договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат збитків Банку згідно з п. 3.2.8.5.14 цього Договору, далі для погашення неустойки "згідно з розділом 5 цього Договору, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту.

Як зазначено позивачем в судових засіданнях, грошові кошти в сумі 75 000, 00 грн., перераховані відповідачем позивачу після подачі позову до суду, були спрямовані на погашення штрафних санкцій, при цьому сума основної заборгованості залишилась незмінною.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позов посилається на відсутність в Анкеті-заяві про приєднання до Умов дати її складання, а також на відсутність у кредитному договорі такої істотної умови, як суми кредиту. Відповідачем також звернуто увагу на те, що позивачем не надано належних, достатніх та достовірних доказів, які б підтвердили наявність укладеного кредитного договору з додержанням його істотних умов, тобто зміст зобов`язання, предмет та строки виконання обов`язків.

Твердження відповідача про відсутність дати складення Анкети-заяви спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що така підписана електронним цифровим підписом відповідача 07.06.2018р.

Посилання відповідача на відсутність в договорі такої істотної умови як суми кредиту судом оцінюється критично з огляду на наступне.

Згідно п.1.2. Анкети-заяви зазначено, що розмір кредиту: визначається ПриватБанком, вказується у профайлі Позичальника на сайті kub.pb.ua.

Як з`ясовано судом в судових засіданнях, доступ до вказаного профайлу є лише у відповідача.

Позивачем, на підтвердження видачі кредиту відповідачу у розмірі 500 000, 00 грн. додано до матеріалів справи виписку по рахунку та меморіальний ордер, які є первинними бухгалтерськими документами в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003.

Як вбачається з позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 06.11.2018 у справі №910/1580/18, а також Постанові ВГСУ від 06.04.2017 у справі №905/2009/15, інформація з автоматизованої банківської системи (банківські виписки) є належним доказом факту укладання та виконання кредитного договору.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що спірний кредитний договір є нікчемним та не може створювати правових наслідків, оскільки останній укладений без додержання письмової форми та за відсутності власноручного підпису відповідача, а матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідачем чи його уповноваженою особою підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ , а також Умов та правил надання послуги КУБ , суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст.ст. 6, 626 ЦК України, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні (погоджені) умов договору. При цьому відносини, що виникли між сторонами засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Укладений між сторонами договір є договором приєднання, оскільки укладений шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Фізична особа-підприємець Вовк Роман Андрійович своїм підписом на Анкеті-заяві засвідчив факт укладення з Банком договору та взяв на себе зобов`язання виконувати його мови. Такі умови договору ним виконувались здійсненням неодноразових погашень, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, факт укладення договору підтверджено сторонами шляхом прийняття до виконання його умов, а саме: банк приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) відповідачу в межах встановлених лімітів та на умовах розташованих на сайті банку.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Вказаний кредитний договір від 07.06.2018 укладено сторонами із застосуванням електронного цифрового підпису, що підтверджується особливостями ключа відповідача, а саме: сертифікат виданий: АЦСК ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , реєстраційний номер сертифіката: НОМЕР_4 , дата видачі: 07.06.2018 16:26:17 та дата закінчення дії: 07.06.2019 23:59:59. Вірність вказаних підписів (ЕЦП та електронної печатки) підтверджено Акредитованим центром сертифікації ключів АТ КБ ПРИВАТБАНК (АЦСК АТ КБ ПРИВАТБАНК , діяльність якого здійснюється на підставі свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів серії А № 45 , атестату відповідності № 9885 від 28.02.14 та

експертного висновку № 05/02/02-3000 від 15.08.14.

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або

логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу; відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб`єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.

Статтею 3 вказаного Закону закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не грунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 ЗУ Про електронний цифровий підпис визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст.5 ЗУ Про електронні документи та електронний документообіг визначено, що Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.ст. 6-8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг ).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.18 ЗУ Про електронні довірчі послуги , електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 17.05.2017 р. у справі №911/151/16, постанова Вищого господарського суду України від 24.01.2017 р. у справі № 922/5651/15). Таким чином, саме особа, яка порушила зобов`язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.

Таким чином, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, а також положеннями чинного законодавства з яких вбачається що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису, а відтак матеріалами справи підтверджено факт належного укладення між сторонами (Акціонерним товариством Комерційний Банк Приватбанк та Фізичною особою-підприємцем Вовк Романом Андрійовичем ) кредитного договору шляхом накладення 07.06.18р. вказаними особами їх ЕЦП на документ Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" .

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не виконано передбаченого договором та законом обов`язку щодо виконання умов кредитного договору, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідач суми заборгованості за кредитним договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 367 368, 18 грн. є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення. Доказів зворотнього суду не надано.

Частиною 4 ст.11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду по справі №910/13407/17 від 13.03.2018 р.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вовк Романа Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) - 367 368, 18 грн. - заборгованості за кредитом та 5 510, 52 грн. - судового збору.

Рішення складено 27.09.2019

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.