Постанова

від 23.01.2020 по справі 914/598/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Справа №914/598/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вовка Романа Андрійовича від 16.10.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 (повний текст рішення складено та підписано 27.09.2019, суддя Мороз Н.В.)

у справі № 914/598/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача фізичної особи-підприємця Вовка Романа Андрійовича, м.Новояворівськ

про стягнення 367368,18 грн.

представники сторін:

від позивача - Гнатишак О.В.,

від відповідача - Качмар І.О.

22.03.2019 до Господарського суду Львівської області звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк (надалі - АТ КБ) "Приватбанк" із позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) Вовка Романа Андрійовича про стягнення основної заборгованості за кредитним договором б/н від 07.06.2018 в загальному розмірі 367368,18 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, який був укладений між АТ КБ "Приватбанк" та ФОП Вовком Р.А. шляхом приєднання останнього до публічної оферти через підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ , не сплачував проценти за користування кредитом та не повернув кредитні кошти, у зв`язку з чим, на думку позивача, наявні підстави для стягнення основної заборгованості за кредитом в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 позов у даній справі задоволено.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що 07.06.2018 ФОП Вовк Р.А. через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписав із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг , що розміщені в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті АТ КБ Приватбанк , що свідчить про те, що у такий спосіб між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання. На виконання умов цього договору банк надав кредит в розмірі 500000,00 грн., проте ФОП Вовк Р.А. не виконав передбаченого договором та законом обов`язку щодо виконання умов кредитного договору, чим порушив право позивача на одержання коштів. Відтак, суд дійшов висновку, що позивач в порядку захисту свого порушеного права, вправі вимагати стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.

Відповідач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вирішуючи спір, місцевий господарськи й суд дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, через що просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив наступне:

1) при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував, що кредитний договір, про який йдеться у позовній заяві, в силу ст. 215, 1055 ЦК України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" є нікчемним та не може створювати паравових наслідків. Вказаний кредитний договір не укладався у письмовій формі з усіма істотними умовами та реквізитами, що випливає з такого:

- кредитний договір не існує у формі окремого документа, підписаного сторонами;

- у наданій позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ відсутня дата її складання (заповнення) та відсутня така істотна умова як сума кредиту, а позивач не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження визначення суми кредиту в профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua;

- матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме відповідачем (уповноваженою особою відповідача) підписано анкету-заяву та не вбачається, що вона підписана електронним цифровим підписом. Також в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами угоди щодо надання відповідачу доступу до системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, а також докази отримання відповідачем електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів, зокрема, у АТ КБ "Приватбанк";

2) твердження позивача про те, що відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання послуг КУБ є безпідставними, оскільки факт ознайомлення з будь-яким документом може бути підтверджений лише підписом особи, натомість вищезазначені Умови та правила не підписувались відповідачем. Зазначення в анкеті-заяві інформації про розміщення Умов та правил на сайті банку додатково свідчить про те, що відповідачу їх на ознайомлення при підписанні анкети-заяви та інших документів позивач не надав. Також позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, які саме Умови та правила надання послуг є складовою частиною укладеного між сторонами договору і до якої саме редакції Умов та правил приєднався відповідач. З наданих позивачем Умов та правил неможливо встановити їх чинність та дію станом на 07.06.2018. Також позивач не надав господарському суду доказів введення в дію Умов та правил і автентичності редакції поданого витягу з розміщеним на сайті, оскільки на сайті вони неодноразово змінювалися;

3) твердження позивача про те, що укладений кредитний договір є за своєю правовою природою договором приєднання, є необґрунтованими, оскільки:

- згідно ст. 634 ЦК України сторона, яка запропонувала умови договору приєднання, не може відмовити іншій стороні у приєднанні до договору, однак, як вбачається з п. 3.2.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, позивач має право відмовити у видачі кредиту, тобто у приєднанні до кредитного договору;

- розмір кредиту визначається одноособово банком на його розсуд і не є однаковим для всіх клієнтів, які бажають приєднатися до цих умов;

- відповідно до абз. З п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014, віднесення кредитних договорів що договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності;

4) суд першої інстанції не взяв до уваги і те, що позивач не надав суду доказів видачі відповідачу кредиту (платіжні доручення на видачу готівки, тощо), оскільки додані до позову копії роздруківок виписок з рахунку відповідача та меморіального ордеру від 14.06.2018 на суму 500000,00 грн. не оформлені у відповідності до вимог нормативних актів НБУ щодо платіжних документів, не містять необхідних реквізитів, штампів та підписів уповноважених осіб банку, а відтак не можуть вважатися належними та допустимими електронними або письмовими доказами по справі. В той же час, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ;

5) суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про зарахування грошових коштів сплачених відповідачем, в тому числі грошових коштів в сумі 75000,00 грн., які були перераховані відповідачем позивачу після подачі позову до суду, в погашення пені та відсотків за, ніби то, кредитним договором. Крім цього необґрунтовано вказав, що вказані кошти були сплачені відповідачем після звернення позивача з позовом до суду;

6) при вирішенні спору суд першої інстанції безпідставно не врахував правову позицію Верховного Суду у схожих правовідносинах, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та в постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18, від 13.06.2018 у справі №733/608/16-ц, від 17.07.2019 у справі №175/4576/14-ц;

7) позивач не виконав вимог ухвал Господарського суду Львівської області та не надав оригіналів банківської ліцензії та статуту АТ КБ Приватбанк , що свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували право позивача надавати кредит та укладати кредитні договори.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. При цьому, позивач покликається на таке:

1) твердження апелянта про те, що банк не надав суду кредитного договору, яким визначено усі істотні умови, а наявний у матеріалах справи договір є нікчемним в силу закону, спростовуються наступним:

- у п. 1.2 анкети-заяви зазначено, що розмір кредиту визначається банком та вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua. Доступ до вказаного профайлу є лише у відповідача, а тому, в силу ч.1 ст. 74 ГПК України, обов`язок про спростування тверджень і доказів банку про видачу кредиту у розмірі 500000 грн. лежить на відповідачу, а не на банку;

- кредитний договір укладено сторонами із застосуванням електронного цифрового підпису, що підтверджується особливостями ключа відповідача, а саме даними сертифіката, виданого АЦСК АТ КБ Приватбанк . Вірність вказаних підписів підтверджено АЦСК АТ КБ Приватбанк , діяльність якого здійснюється на підставі свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів, атестату відповідності та експертного висновку, які є загальнодоступними;

- на підтвердження видачі кредиту відповідачу у розмірі 500000,00 грн. банк надав виписки по рахунку, які знаходяться в матеріалах справи та є первинними бухгалтерськими документами відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Інформація з автоматизованої банківської системи (банківські виписки) є належним доказом факту укладання та виконання кредитного договору (постанова Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/1580/18). Доказів отримання суми кредитних коштів, відмінної від суми зазначеної у виписках по рахунку, відповідачем не подано;

- з виписок по рахунку, які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що відповідач здійснив часткове погашення кредиту на суму 189572,86 грн. Вказаною сумою здійснено часткове погашення комісії, відсотків, пені та основної суми заборгованості по кредитному договору. Дані платежі відповідачем не оскаржені, що свідчить про прийняття виконання умов договору;

2) стосовно тверджень апелянта про те, що сплачені ним кошти в розмірі 75000,00 грн. повинні зменшити заборгованість за тілом кредиту, то такі також безпідставні, оскільки датами їх сплати є 18.03.2019 та 02.04.2019, а розрахунок позовних вимог здійснено позивачем станом на 28.02.2019. Крім того, зважаючи на положення ст. 534 ЦК України щодо черговості виконання зобов`язань, немає підстав вважати, що кошти сплачені 18.03.2019 та 02.04.2019, мають бути зараховані в погашення саме тіла кредиту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

07.06.2018 фізичною особою-підприємцем Вовком Романом Андрійовичем (клієнтом, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ (а.с. 20).

Згідно вказаної заяви, клієнт приєднався до розділу 3.2.8. "Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті АТ КБ Приватбанк pb.ua та прийняв на себе всі зобов`язання, зазначені в цих Умовах і уклав кредитний договір.

У цій заяві визначено наступні істотні умови кредитного договору:

- вид кредиту: строковий (п.1.1);

- розмір кредиту: визначається ПриватБанком, вказується в профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua (п.1.2);

- строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів (п.1.3);

- проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п.1.4);

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п.1.5);

- у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом становлять 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 "Умов та правил надання банківських послуг". Укладення кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 "Умов та правил надання банківських послуг" (п.1.6).

Відповідно до відомостей, що долучені позивачем до матеріалів справи (а.с. 21), вказана анкета-заява містить наступні електронні цифрові підписи:

- ПАТ КБ Приватбанк (підписувач: Технологічний ключ МСБ; установа: ПАТ КБ Приватбанк ; ідентифікаційний код: 14360570; посада: кредитні і договори забезпечення за продуктом КУБ; результат перевірки: ЕЦП вірний; час накладення ЕЦП: 07.06.2018 о 16:22 год; видавець сертифікату: АЦСК ПАТ КБ Приватбанк ; реєстраційний номер сертифіката: НОМЕР_7; дата видачі: 13.10.2017; дата закінчення дії: 13.10.2018);

- Вовка Романа Андрійовича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; результат перевірки: ЕЦП вірний; час накладення ЕЦП: 07.06.2018 о 16:28 год; видавець сертифікату: АЦСК ПАТ КБ Приватбанк ; реєстраційний номер сертифіката: 0 НОМЕР_2 ; дата видачі: 07.06.2018 о 16:26 год; дата закінчення дії: 07.06.2018 о 23:59 год);

- електронної печатки Вовка Романа Андрійовича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; результат перевірки: ЕЦП вірний; час накладення ЕЦП: 07.06.2018 о 16:28 год; видавець сертифікату: АЦСК ПАТ КБ Приватбанк ; реєстраційний номер сертифіката: 0 НОМЕР_3 ; дата видачі: 07.06.2018 о 16:26 год; дата закінчення дії: 07.06.2018 о 23:59 год).

З долученого позивачем до матеріалів справи витягу з протоколу "Про погодження кредиту КУБ по клієнту Вовк Роман Андрійович ФОП" (а.с. 90) вбачається, що банком погоджено розмір кредиту для відповідача у сумі 500000,00 грн.

14.06.2018 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку ФОП Вовка Р.А. № НОМЕР_4 за період з 01.01.2000 по 05.03.2019 та меморіальним ордером №HSAV4BHV3V від 14.06.2019 (а.с. 29).

Так, з меморіального ордера вбачається, що кошти у розмірі 500000,00 грн. були перераховані з рахунка ФОП Вовка Р.А. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) № НОМЕР_4 на рахунок ФОП Вовка Р.А. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) № НОМЕР_5 .

З пояснень, наданих представником банку в судовому засіданні вбачається, що банківський рахунок № НОМЕР_4 - це рахунок, який був відкритий банком для обслуговування кредиту, до якого відповідач доступу не має, а банківський рахунок № НОМЕР_5 - це поточний рахунок відповідача, до якого останній має доступ та з якого може розпоряджатися коштами, що там перебувають.

Вказані пояснення відповідають Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженому постановою Правління Національного банку України № 89 від 11.09.2017, відповідно до якого банківські рахунки за №2600 призначені для коштів на вимогу суб`єктів господарювання та входять до розділу 26 Кошти клієнтів банку , а банківські рахунки за №2390 призначені для кредитів в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки та входять до групи 239 Кредити, що надані суб`єктам господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки розділу 23 Кредити, що надані суб`єктам господарювання, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, які обліковуються за справедливою вартістю .

В судових засіданнях представник відповідача не заперечував того факту, що ФОП Вовк Р.А. отримав від банку кошти у розмірі 500000,00 грн., однак стверджував, що вказана сума не є кредитом, а має інший правовий характер, якого, однак, представник не зміг пояснити.

З виписки по банківському рахунку № НОМЕР_4 вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, а саме: 24.07.2018 здійснив платежі в розмірі 7203,74 грн. та 34462,93 грн., 14.08.2018 - платіж в розмірі 41666,67 грн., 14.09.2018 - в розмірі 41667,00 грн., а 28.11.2018 - в розмірі 7631,48 грн. При цьому, призначення кожного з цих платежів визначене як Погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 07.06.2018 . Загалом сплачена сума становить ?132631,82? грн.?

З виписки по банківському рахунку ФОП Вовка Р.А. № НОМЕР_6 за період з 01.01.200 по 05.03.2019 (а.с. 104), вбачається, що відповідач також здійснював часткове погашення комісії та процентів за кредитним договором б/н від 07.06.2018 (у період з 14.07.2018 по 28.11.2018).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача не зміг дати пояснення з приводу призначення платежів, що містяться у зазначених вище банківських виписках.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, банк звернувся до нього із претензією №IGELVKUB0SPR9 від 18.02.2019 (а.с. 32), у якій просив погасити прострочену заборгованість станом на 18.02.2019, а саме: 259622,47 грн. простроченої основної заборгованості, 22117,20 грн. простроченої заборгованості за відсотками та 13515,71 грн. пені. У вказаній претензії зазначено, що у разі несплати вищезазначених сум банку буде змушений примусово стягнути заборгованість у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Вказана претензія була надіслана на адресу відповідача 24.02.2019, що підтверджується списком листів з оголошеною цінністю та описом вкладення в цінний лист, на яких містяться відбитки календарного штемпеля відділення поштового зв`язку (а.с. 33, 34)

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем відповіді на вказану претензію, а також докази виконання ним вимог вказаної претензії.

Колегія суддів відхиляє покликання відповідача на копії квитанцій від 18.03.2019 про переказ готівки на суму 50000,00 грн. та від 02.04.2019 про переказ готівки на суму 25000,00 грн. (а.с. 115), оскільки платником та отримувачем платежів за вказаними квитанціями є сам Вовк Р.А., а призначення обох платежів вказано як: Надходження готівки за платіжними картками . Таким чином, із цих квитанцій не вбачається, що внесення вказаних сум готівки було спрямоване на погашення основної заборгованості за кредитом. Окрім того, колегія суддів зазначає, що з огляду на існування у відповідача простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом, відповідно до положень ст. 534 ЦК України, відповідні кошти не могли бути спрямовані на погашення основного боргу, стягнення якого є предметом спору у даній справі. Схожі положення містяться і в п.3.2.8.9.6. Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом. в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Укладення договору банківського рахунка здійснюється відповідно до умов, погоджених сторонами, а також спеціального законодавства, зокрема, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003. Відповідно до п. 1.9 Інструкції, договір банківського рахунка укладається у письмовій формі (паперовій або електронній ).

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:

- його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

- воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;

- якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис", чинного станом на момент підписання відповідачем анкети-заяви, передбачено наступне:

- електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних;

- електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа;

- особистий ключ - це параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу;

- відкритий ключ - це параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб`єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.

Статтею 3 вказаного Закону закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 Закону України Про електронний цифровий підпис визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст.5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 6-8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг ).

Згідно з ч.3, 4 ст.18 Закону України Про електронні довірчі послуги , який є чинним станом на даний час, передбачено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи, колегія суддів вважає, що між АТ КБ Приватбанк та ФОП Вовком Р.А. був укладений договір шляхом приєднання відповідача до запропонованих банком умов та тарифів, який за своєю правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, який не суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки сторонами були здійсненні всі необхідні дії, які спрямованні на виникнення, припинення або зміну цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають анкета-заява про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", підписана відповідачем шляхом накладання електронного цифрового підпису, та безпосередньо самі Умови та правила, з якими відповідач ознайомлений.

Оскільки анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" підписана відповідачем 07.06.2018, саме вказана дата є датою укладення кредитного договору, відтак регулювання правовідносин сторін здійснюється розділом 3.2.8 Умов та Правил надання послуг "КУБ" у редакції, чинній з 01.06.2018 по 01.07.2018.

Суд вважає безпідставними покликання скаржника на нібито недотримання письмової форми при укладенні договору, оскільки вищезазначеними положеннями ЦК України передбачено, що письмова форма договору може виражатися в кількох окремих документах, в тому числі електронних, а матеріали справи містять докази підписання договору електронним цифровим підписом відповідача.

Також колегія суддів відхиляє покликання скаржника на нібито його необізнаність зі змістом Умов та правил надання послуг КУБ та необхідність наявності підпису відповідача на примірнику цих правил, з огляду на наступне:

В заяві-анкеті, підписаній відповідачем, зазначено про його ознайомленість зі змістом Умов та правил надання послуг КУБ , розміщених на сайті АТ КБ Приватбанк pb.ua. Вказану відмітку колегія суддів вважає достатньою для висновку, що відповідач усвідомлював (повинен був усвідомлювати) зміст Умов та правил надання послуг КУБ , до яких він приєднувався. Окрім того, в тексті самої заяви-анкети відповідача містяться істотні умови кредитного договору, а саме, вид кредиту, спосіб визначення розміру кредиту, строк кредиту, розмір процентної ставки, порядок погашення заборгованості, наслідки порушення строку погашення заборгованості.

Позивачем долучено до матеріалів справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг , а саме розділ 3.2.8, що стосується надання кредиту Кредит КУБ (а.с. 22-27). Однак, з долученого позивачем витягу не вбачається, у який період він був чинний.

Зважаючи на те, що в анкеті-заяві ФОП Вовка Р.А. міститься покликання на веб-сайт АТ КБ Приватбанк pb.ua, колегія суддів дослідила вміст вказаного сайту на наявність доступу до Умов та правил надання банківських послуг та встановила наступне:

- на сайті АТ КБ Приватбанк міститься розділ Умови та правила надання банківських послуг (pb.ua/terms), у якому розміщена чинна редакція цих умов та правил. У цьому ж розділі зазначено, що документи, розміщені у ньому - це публічна оферта, що містить умови і правила надання послуг банком і його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку;

- в межах розділу Умови та правила надання банківських послуг містяться підрозділи Останні зміни та Архів договорів . В останньому підрозділі наявні редакції Умов та правил надання банківських послуг станом на перше число кожного місяця за період з 01.04.2012 по даний час, в тому числі станом на 01.06.2018.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за доцільне керуватися при вирішенні спору тією редакцією Умов та правил надання банківських послуг, які містяться на сайті АТ КБ Приватбанк та були чинними станом на 01.06.2018.

Посилання апелянта на те, що укладений кредитний договір не є за своєю правовою природою договором приєднання, колегія суддів також відхиляє, оскільки: 1) право банку самостійно визначати розмір кредиту не суперечить змісту ст. 634 ЦК України, відповідно до якої у договорі приєднання друга сторона не може запропонувати свої умови договору; 2) п. 3.2.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, на який покликається скаржник, стосується виконання вже укладеного кредитного договору і не може трактуватися як право банку відмовити стороні у приєднанні до кредитного договору; 3) покликання апелянта на постанову пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 є безпідставним та таким, що не ґрунтується на положеннях ГПК України.

Покликання скаржника на судову практику Верховного Суду також не беруться судом до уваги, оскільки сам лише факт наявності спору між банком (як позивачем) та позичальником (як відповідачем) щодо повернення заборгованості за кредитним договором, який був укладений в електронній формі, не свідчить про безпідставність такого позову. Так, зокрема, в судовій практиці Верховного Суду наявні справи в аналогічних правовідносинах, у яких заборгованість за такими кредитними договорами стягувалася (зокрема, постанова Верховного Суду від 01.11.2019 у справі №918/723/18).

Стосовно покликання скаржника на те, що у заяві-анкеті відсутня така істотна умова як сума кредиту, а позивач не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження визначення суми кредиту в профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua, колегія суддів зазначає наступне:

У заяві-анкеті за підписом відповідача міститься покликання на те, що розмір кредиту визначається АТ КБ Приватбанк . Вказане положення анкети-заяви корелюється з положеннями п.3.2.8.1, 3.2.8.2, 3.2.8.3 та 3.2.8.4.1 Умов та правил надання кредиту Кредит КУБ , якими встановлено максимальну суму кредиту (500000,00 грн.) та право банку надати клієнту кредит за умови погодження можливості надання кредиту до внутрішньобанкових методик оцінки фінансового стану та методик оцінки ризиків.

Як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується факт перерахування банком на поточний рахунок відповідача коштів у розмірі 500000,00 грн. Вказану обставину відповідач не заперечує.

Більше того, як вбачається з витягу з протоколу "Про погодження кредиту КУБ по клієнту Вовк Роман Андрійович ФОП" (а.с. 90), банк погодив відповідачу саме той розмір кредиту, про який просив останній.

Факт укладення між сторонами даної справи кредитного договору також підтверджується шляхом прийняття його до виконання сторонами, а саме, наступними обставинами:

1) банк перерахував на поточний рахунок клієнта суму кредиту; приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять; виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка; проводив інші операції за рахунком;

2) клієнт виконував умови договору шляхом здійснення неодноразових погашень регулярних платежів по тілу кредиту та процентів за користування ним, що підтверджується матеріалами справи.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 17.05.2017 у справі №911/151/16). Таким чином, саме особа, яка порушила зобов`язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідача, як недоведені, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, а також положеннями чинного законодавства з яких вбачається, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису, а відтак доведеним є факт належного укладення між сторонами кредитного договору шляхом накладення 07.06.2018 вказаними особами їх ЕЦП на документ Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ .

Відповідно до пункту 3.2.8.3 Умов та правил визначено, що надання кредитів у рамках послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, та їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Відповідно до п. 3.2.8.3.1 Умов та правил передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Згідно п. 3.2.8.5.2 та п. 3.2.8.5.3 Умов та правил, відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2, а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

У відповідності до п.3.2.8.9 Умов та правил, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1, 3.2.8.2, 3.2.8.3, 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За змістом п. 3.2.8.3.2 Умов та правил, за користування послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в заяві та тарифах, а саме 2% від початкової суми кредиту (п.1.4 анкети-заяви).

Пункт 3.2.8.9.2 Умов та правил передбачає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2, здійснюється в дати платежів, що зазначені у заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1.Умов.

Як було зазначено вище, у п. 1.3 та 1.5 анкети-заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

Також з виписок по рахунку відповідача, вбачається, що останнім частково погашено кредит на суму 189572, 86 грн. У позовній заяві позивачем зазначено, що вказаною сумою здійснено часткове погашення комісії, відсотків, пені та основної суми заборгованості по кредитному договору. Дана обставина сторонами не заперечувалась. При цьому, сума сплачених платежів з погашення тіла кредиту склала ?132631,82? грн.??

Як вбачається з позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.11.2018 у справі №910/1580/18, інформація з автоматизованої банківської системи (банківські виписки) є належним доказом факту укладання та виконання кредитного договору.

В порушення умов договору та приписів законодавства, відповідач з 28.11.2018 припинив сплачувати кредитні кошти, а також проценти у вигляді щомісячної комісії, у передбаченому договором розмірі та терміни.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення що стосуються договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право банку вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати відсотків та винагород передбачене також у п. 3.2.8.6.8 Правил та умов.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що внаслідок неналежного виконання ФОП Вовком Р.А. зобов`язань за договором від 07.06.2018 у нього перед АТ КБ Приватбанк утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 367368,18 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконав передбаченого договором та законом обов`язку щодо виконання умов кредитного договору, чим було порушив право позивача на одержання коштів, відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 367368,18 грн. є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували право позивача надавати кредит та укладати кредитні договори, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні копії банківської ліцензії позивача, витяг зі статуту та виписка з ЄДРЮОФОПГФ (а.с. 16-19, т.1), засвідчена повноважним представником банку. Необхідності огляду оригіналів вказаних документів скаржником не обґрунтовано, а суд не вбачав у цьому необхідності.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 у справі №914/598/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вовка Романа Андрійовича - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст складено 31.01.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Г.Г. Якімець