Постанова

від 18.09.2019 по справі 491/345/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 491/345/16-ц

провадження № 61-30987св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ананьївська районна рада Одеської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Ананьївської районної ради Одеської області на рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 січня 2017 року у складі судді Бодашко Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Дрішлюка А. І., Сєвєрова Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ананьївської районної ради Одеської області (далі - Ананьївська районна рада) про визнання незаконними та скасування рішень, розпорядження, контракту, записів у трудовій книжці, поновлення на роботі з інших підстав, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 26 лютого 2016 року Ананьївська районна рада скасувала та визнала такими, що втратили чинність рішення ради від 14 січня 2008 року № 136-V Про призначення на посаду начальника Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації (далі - Ананьївське РБТІ), від 15 квітня 2011 року № 85-VІ Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади та тимчасове переведення ОСОБА_2 на посаду начальника Ананьївського РБТІ , від 24 червня 2011 року № 95-VІ Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1 від 02 грудня 2013 року № 314-VI Про скасування та визнання таким, що втратило чинність рішення Ананьївської районної ради від 17 вересня 2013 року № 280-VI Про затвердження розпоряджень районної ради прийнятих у міжсесійний період , проте 27 квітня 2016 року рішенням № 73-VІІ відмінила зазначене рішення. 11 липня 2001 року рішенням Ананьївської районної ради № 154-ХХ111 її затверджено начальником Ананьївського РБТІ. Надалі з нею неодноразово переукладались трудові контракти, а 24 червня 2011 року вона звільнена з роботи з посади начальника Ананьївського РБТІ за невиконання нею обов`язків передбаченими сторонами контракту за пунктом 8 статті 36 КЗпП України. При цьому підставою став акт документальної ревізії від 18 травня 2011 року. Вважає, що звільнення відбулося з порушенням вимог Конституції України, рішення Конституційного Суду України, Закону України Про місцеве самоврядування та вимог пункту 8 статті 36 КЗпП України. При цьому позивач вказала, що пропустила строк для звернення до суду із цим позовом із поважних причин, зокрема посилається на порушення щодо неї кримінальної справи, вона була відсторонена від займаної посади на підставі незаконних постанов слідчих органів та великої кількості незаконних розпоряджень голови Ананьївської районної ради та рішень Ананьївської районної ради, а отже, саме із 26 лютого 2016 року виникли інші обставини для поновлення її на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ з 24 червня 2011 року. При цьому вона посилається на те, що сфера застосування контракту визначається законами України та укладання трудового контракту з працівником є можливим, коли він належить до категорії працівників, які згідно із законом можуть працювати за контрактом. Ананьївське РБТІ не належить до державної форми власності, існує за рахунок самофінансування, а посада керівника Ананьївського РБТІ не віднесена до посади працівників державної служби. На зазначеній посаді працювала безстроково із 11 липня 2001 року, а тому укладання з нею контрактів є порушенням трудового законодавства, а записи у трудовій книжці непотрібними. 14 березня 2011 року голова Ананьївської районної ради відповідно до постанови слідчого прокуратури Ананьївського району Підгорної О. С. від 10 березня 2011 року про відсторонення обвинуваченої від посади, видав розпорядження № 3/К Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади . Вважає, що розпорядження є незаконним, винесеним із порушенням частини шостої статті 55 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та відповідно до виправдувального вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року, що набрав законної сили 28 лютого 2012 року, вона визнана невинною та виправданою, у зв`язку із відсутністю складу злочину, передбаченого частиною другою статті 382 КК України так як звинувачення ґрунтувалось на припущеннях та 11 квітня 2011 року ця постанова скасована постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 10 березня 2011 року. Всі рішення районної ради, розпорядження голови, прийняті незаконно, спростовані виправдовувальним вироком суду, а тому мають бути скасовані. Акт документальної ревізії від 18 травня 2011 року відсутній, а в рішенні районної ради не зазначено які умови контракту нею порушені.

Посилаючись на викладене, позивач, із урахуванням уточнених вимог, просила визнати незаконним та скасувати контракт на 2011 рік, укладений 31 грудня 2010 року між нею та Ананьївською районною радою на період із 01 січня по 31 грудня 2011 року, визнати незаконним та скасувати рішення Ананьївської районної ради від 14 січня 2008 року № 136-V Про призначення на посаду начальника Ананьївського РБТІ та запис в її трудовій книжці від 01 січня 2008 року № 16 про призначення начальником Ананьївського РБТІ за контрактом строком на 1 рік, визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Ананьївської районної ради ОСОБА_7 від 14 березня 2011 року № 3/К Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади , визнати незаконним та скасувати рішення Ананьївської районної ради від 15 квітня 2011 року № 85-VІ Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади та тимчасове переведення ОСОБА_2 на посаду начальника Ананьївського РБТІ , визнати незаконним та скасувати рішення Ананьївської районної ради від 24 червня 2011 року № 95-VІ Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1 та запис в її трудовій книжці від 24 червня 2011 року № 17 про звільнення з посади у зв`язку з достроковим розірванням контракту за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, визнати незаконним та скасувати рішення Ананьївської районної ради від 02 грудня 2013 року № 314-VI Про скасування та визнання таким, що втратило чинність рішення Ананьївської районної ради від 17 вересня 2013 року № 280-VI Про затвердження розпоряджень районної ради прийнятих у міжсесійний період у частині затвердження розпорядження районної ради від 13 вересня 2013 року № 16-К Про поновлення на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ ОСОБА_1 та запис в її трудовій книжці від 02 грудня 2013 року № 19 про звільнення з роботи з посади начальника Ананьївського РБТІ за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, визнати незаконним та скасувати рішення Ананьївської районної ради від 27 квітня 2016 року № 73-VІІ Про відміну деяких рішень районної ради , визнати незаконним та скасувати рішення Ананьївської районної ради від 15 грудня 2016 року № 111-VII Про внесення змін до рішення районної ради від 24 червня 2011 року № 95-VІ , поновити її на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ з 24 червня 2011 року по 12 вересня 2013 року та з 03 грудня 2013 року, стягнути з Ананьївської районної ради на її користь: матеріальну шкоду в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи у сумі 545 157,12 грн за вирахуванням обов`язкових до сплати податків та платежів, моральну шкоду в сумі 500 000,00 грн, вартість проїзду (судові витрати) її та її законного представника для участі в судових засіданнях Балтського районного суду Одеської області та в зворотному напрямку у сумі 1 498,00 грн.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 20 січня 2017року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом. Визнано незаконним та скасовано контракт на 2011 рік, укладений 31 грудня 2010 року між Ананьївською районною радою та ОСОБА_1 на період із 01 січня по 31 грудня 2011 року. Визнано незаконним та скасовано рішення Ананьївської районної ради від 14 січня 2008 року № 136-V Про призначення на посаду начальника Ананьївського РБТІ та запис у трудовій книжці ОСОБА_1 від 01 січня 2008 року № 16 про призначення начальником Ананьївського РБТІ за контрактом строком на 1 рік. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Ананьївської районної ради ОСОБА_7 від 14 березня 2011 року № 3/К Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади . Визнано незаконним та скасовано рішення Ананьївської районної ради від 15 квітня 2011 року № 85-VІ Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади та тимчасове переведення ОСОБА_2 на посаду начальника Ананьївського РБТІ . Визнано незаконним та скасовано рішення Ананьївської районної ради від 24 червня 2011 року № 95-VІ Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1 та запис у трудовій книжці ОСОБА_1 від 24 червня 2011 року № 17 про звільнення з посади у зв`язку з достроковим розірванням контракту за пунктом 8 статті 36 КЗпП України. Визнано незаконним та скасовано рішення Ананьївської районної ради від 02 грудня 2013 року № 314-УГ Про скасування та визнання таким, що втратило чинність рішення Ананьївської районної ради від 17 вересня 2013 року № 280-VI Про затвердження розпоряджень районної ради прийнятих у міжсесійний період у частині затвердження розпорядження районної ради від 13 вересня 2013 року № 16-К Про поновлення на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ ОСОБА_1 та перший запис у трудовій книжці ОСОБА_1 від 02 грудня 2013 року № 19 про звільнення з роботи із посади начальника Ананьївського РБТІ за пунктом 8 статті 36 КЗпП України. Визнано незаконним та скасовано рішення Ананьївської районної ради від 27 квітня 2016 року № 73-VІІ Про відміну деяких рішень районної ради . Визнано незаконним та скасовано рішення Ананьївської районної ради від 15 грудня 2016 року № 111-VІІ Про внесення змін до рішення районної ради від 24 червня 2011 року № 95-VІ . Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ з 24 червня 2011 року по 12 вересня 2013 року та з 03 грудня 2013 року. Стягнуто з Ананьївської районної ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи у сумі 545 157,12 грн за вирахуванням обов`язкових до сплати податків та платежів, моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн та вартість проїзду (судові витрати) її та її законного представника для участі в судових засіданнях Балтського районного суду Одеської області та в зворотному напрямку в сумі 1 498,00 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги заявлені з інших підстав, строк на звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин, укладання трудового контракту з ОСОБА_1 головою Ананьївської районної ради суперечить Закону України Про місцеве самоврядування так як Ананьївське РБТІ не відноситься до державної власності та не фінансується з бюджету та не враховано, що зазначену посаду вона займала з 2001 року. Розпорядження голови Ананьївської районної ради ОСОБА_7 від 14 березня 2011 року № 3/К Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади та рішення районної ради підлягають скасуванню так як у діях позивача відсутній склад злочину передбачений статтею 382 КК України, що встановлено вироком суду. Крім того, відсутність підстав звільнення позивача із займаної посади та акта документальної ревізії від 18 травня 2011 року, який зазначено як підставу звільнення. Законні вимоги про допуск Контрольно-ревізійного управління (далі - КРУ) на перевірку Ананьївського РБТІ для проведення планової ревізії виникли після винесеного рішення Одеського адміністративного суду від 06 липня 2011 року, що встановлено ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2012 року, а тому вимоги КРУ до 06 липня 2011 року були незаконними. Районний суд зазначає, що рішенням Ананьївської районної ради не зазначено, які саме умови контракту ОСОБА_1 не виконані, вона не була з ними ознайомлена, а тому звільнення з роботи на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України є незаконним. При цьому всі звинувачення ґрунтувались виключно на припущеннях та за відсутності належних та допустимих доказів. Вимоги позивача заявлені з інших підстав, а не з підстав заявлених відповідно до позовної заяви від 22 грудня 2011 року. Ананьївська районна рада рішенням від 26 лютого 2016 року № 52-VІІ Про скасування деяких рішень районної ради щодо звільнення ОСОБА_1 визнала такими, що втратили чинність рішення районної ради щодо незаконного звільнення позивача та скасувала їх. Скасовуючи 27 квітня 2016 року рішення прийняте 26 лютого 2016 року рада не запросила саму ОСОБА_1 та не взяла до уваги виправдовувальний вирок суду. Визнаючи недійсним рішення Ананьївської районної ради від 15 грудня 2016 року районний суд виходив із того, що відповідач вніс зміни у рішення від 24 червня 2011 року та звільнив її на підставі документальної ревізії від 24 червня 2011 року без врахування висновків вироку суду так як вимоги КРУ, завершуючи 06 липня 2011 року включно, у тому числі акти ревізії, листи або будь-які інші матеріали є незаконними.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки матеріалами справи встановлено, що позивачем переукладено декілька разів трудові договори, то вони є такими, що укладені на невизначений строк. Звільнення позивача на підставі акта документальної ревізії як 18 травня 2011 року, так і 24 червня 2011 року є незаконним, оскільки ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2012 року встановлено, що дії КРУ з перевірки Ананьївського РБТІ до 06 липня 2011 року є незаконними, а тому підстави для звільнення ОСОБА_1 з 24 червня 2011 року за невиконання нею обов`язків передбаченими сторонами контракту є такими, що не відповідають вимогам статті 36 КЗпП України. Недосконалість конструкції нереабілітуючих обставин та невідповідність законодавчих положень національного права нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) надали можливість відсторонити ОСОБА_1 від займаної посади без встановлення її вини у висунутому проти неї звинуваченні. Важливим для дотримання Конвенції, є відсутність висловлювань службових осіб держави про винуватість особи до ухвалення остаточного судового рішення у справі. Тобто, поняття законний порядок доведення вини , стосується відповідності рішення посадової особи про визнання особи винуватою не стільки національним законодавчим нормам, оскільки стаття 6 Конвенції, яка визначає формою доведення вини виключно судову процедуру, з притаманними їй гарантіями змагальності сторін. Принцип презумпції невинуватості є обов`язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб`єктів владних повноважень. При цьому поширюється він і на прийняття такими суб`єктами певних рішень. Порушення прав ОСОБА_1 на працю, до винесення вироку суду та визнання її невинуватою у вчиненні злочину, вимагає встановити справедливу рівновагу між інтересами позивача та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. Районний суд правомірно поновив строк звернення до суду, виходячи із того, що 26 лютого 2016 року Ананьївська районна рада скасувала та визнала такими, що втратили чинність винесені нею рішення, які стосувались трудових відносин сторін.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У червні 2017 року Ананьївська районна рада Одеської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення яким провадження у частині вимог про: визнання незаконними та скасування рішення Ананьївської районної ради від 14 січня 2008 року № 136-V Про призначення на посаду начальника Ананьївського РБТІ ; визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ананьївської районної ради ОСОБА_7 від 14 березня 2011 року № 3/К Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади ; визнання незаконним та скасування рішення Ананьївської районної ради від 15 квітня 2011 року № 85-VІ Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади та тимчасове переведення ОСОБА_2 на посаду начальника Ананьївського РБТІ; визнання незаконним та скасування рішення Ананьївської районної ради від 24 червня 2011 року № 95-VІ Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1 ; поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ з 24 червня 2011 року по 12 вересня 2013 року та з 03 грудня 2013 року; стягнення з Ананьївської районної ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі втраченого заробітку за час незаконного звільнення з роботи у сумі 545 157,12 грн за вирахуванням обов`язкових до сплати податків, платежів та моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн, закрити, а в іншій частині позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує на те, що порушуючи право на справедливий суд, суд першої інстанції безпідставно не застосував положення частини четвертої статті 65 ГК України, відповідно до якої у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Суд апеляційної інстанції взагалі не зазначив нічого про трудові контракти у яких вказано строк їхньої дії, укладалися ОСОБА_1 добровільно та без будь-якого примусу. Суди не прийняли до уваги, що 22 грудня 2011 року ОСОБА_1 зверталася до Любашівського районного суду Одеської області з позовом про поновлення на роботі. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про поновлення на роботі та моральної шкоди скасовано та прийнято нове рішення, яким у цих вимогах відмовлено за їх безпідставністю. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2014 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року у нескасованій частині залишено без змін. ОСОБА_1 вже зверталася до суду з питанням щодо незаконності її відсторонення та звільнення, поновлення на роботі та виплати втраченого заробітку з відшкодуванням моральної шкоди, які вже вирішенні судами, рішення яких набрали законної сили. Апеляційний суд порушив принцип res judicata.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу у яких вказала на те, що районний суд правомірно поновив строк звернення до суду виходячи з того, що 26 лютого 2016 року Ананьївська районна рада скасувала та визнала такими, що втратили чинність винесені нею раніше рішення, які стосувались трудових відносин сторін. Суди не порушили ні вимог Конвенції, ні принцип res judicata, ні Конституцію та Закони України, а також інші нормативні акти держави України, рішення судів, які набрали законної сили.

У березні 2019 року ОСОБА_1 подала заяву в якій просила залишити судові рішення без змін та подала нові докази.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду .

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, та виходячи за їх межі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судом установлено, що рішенням Ананьївської районної ради народних депутатів від 11 липня 2001 року № 154-ХХIII на базі Ананьївської дільниці Котовського МБТІ створено РБТІ та передано його у комунальну власність територіальної громади району, затверджено статут Ананьївського РБТІ та затверджено начальником ОСОБА_1

Згідно зі статутом Ананьївського РБТІ, затвердженого рішенням сесії Ананьївської районної ради народних депутатів від 11 липня 2001 року № 154-ХХIII, зареєстрованого в Ананьївській районній державній адміністрації 16 липня 2001 року, бюро підпорядковується Ананьївській районній раді і є районною комунальною власністю та працює на повному госпрозрахунку і самофінансуванні і є юридичною особою. Керівництво в бюро здійснює начальник, який затверджується рішенням сесії Ананьївської районної ради.

28 грудня 2006 року між Ананьївською районної радою в особі голови ОСОБА_7 і начальником Ананьївського РБТІ ОСОБА_1 укладений трудовий контракт строком до 01 січня 2017 року.

Рішенням Ананьївської районної ради народних депутатів від 14 січня 2008 року № 136-V призначено ОСОБА_1 на посаду начальника Ананьївського РБТІ та доручено голові районної ради укласти із ОСОБА_1 відповідний контракт строком на 1 рік із 01 січня по 31 грудня 2008 року.

Ананьївська районна рада і ОСОБА_1 переукладали контракти на період роботи на 2008- 2011 роки.

Постановою слідчого прокуратури Ананьївського району Одеської області від 10 березня 2011 року відсторонено обвинувачену ОСОБА_1 від займаної нею посади начальника Ананьївського РБТІ на період проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, порушеної прокуратурою Ананьївського району Одеської області 25 лютого 2011 року за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 382 КК України за фактом невиконання ОСОБА_1 постанови суду, яка набрала законної сили.

Розпорядженням голови Ананьївської районної ради народних депутатів від 14 березня 2011 року № 3/К на виконання постанови слідчого прокуратури Ананьївського району від 10 березня 2011 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної нею посади начальника Ананьївського РБТІ на період проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи.

Рішенням Ананьївської районної ради народних депутатів від 15 квітня 2011 року № 85-VI затверджене прийняте у міжсесійний період розпорядження районної ради від 14 березня 2010 року № 3/К Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади , відсторонивши начальника Ананьївського РБТІ ОСОБА_1 від займаної нею посади із 14 березня 2011 року на період проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи .

Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2011 року постанову слідчого прокуратури Ананьївського району Одеської області від 10 березня 2011 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника Ананьївського РБТІ скасовано.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року постанову Приморського районного суду м. Одеси скасовано та прийнято у справі нову постанову про зобов`язання КП Ананьївське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості допустити контрольне ревізійне управління в Одеській області для проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП Ананьївське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за період із 01 січня 2007 року до завершеного звітного періоду 2010 року .

Вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2012 року, ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 182 КК України виправдано у зв`язку із відсутністю в її діях складу злочину.

Рішенням Ананьївської районної ради від 24 червня 2011 року № 95-VI начальника Ананьївського РБТІ ОСОБА_1 звільнено із 24 червня 2011 року у зв`язку з достроковим розірванням контракту за невиконання нею обов`язків передбачених сторонами контракту (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Любашівського районного суду Одеської області із позовом до Ананьївської районної ради та її голови ОСОБА_7 про визнання незаконними та скасування розпоряджень та рішень районної ради, визнання контракту дійсним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона працювала на посаді керівника Ананьївського РБТІ з 11 липня 2001 року. Рішенням Ананьївської районної ради від 24 червня 2011 року № 95-VI її звільнено з посади начальника Ананьївського РБТІ з 24 червня 2011 року на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України у зв`язку з достроковим розірванням контракту. До цього, згідно з розпорядженням голови Ананьївської районної ради ОСОБА_7 від 14 березня 2011 року № 3/К, затвердженого рішенням Ананьївської районної ради від 15 квітня 2011 року № 85-VI, на підставі постанови слідчого прокуратури Ананьївського району Одеської області Підгорної О. С. Про відсторонення обвинуваченого від посади від 10 березня 2011 року вона відсторонена від займаної посади з 14 березня 2011 року на період проведення досудового слідства та судового розгляду порушеної проти неї кримінальної справи за частиною другою статті 382 КК України з посиланням у розпорядженні на пункт 8 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2013 року у справі № 507/1040/13-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ з 24 червня 2011 року. Стягнуто з Ананьївської районної ради на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 751,79 грн судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2014 року, рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Ананьївської районної ради про поновлення на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ, стягнення моральної шкоди та вирішення питання про судові витрати, скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 8 статті 36 КЗпП України за порушення умов трудового контракту у зв`язку із виявленими актом ревізії фінансово-господарської діяльності Ананьївського РБТІ за 2007-2010 роки порушенням не пов`язано із її виправданням у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 182 КК України щодо невиконання судового рішення про зобов`язання допустити працівників контрольно-ревізійного відділу до проведення перевірки Комунального підприємства Ананьївське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості . Ананьївська районна рада, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з достроковим розірванням контракту від 31 грудня 2010 року внаслідок порушення його умов, діяла відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування .

Судова колегія погодилася із висновками районного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ананьївської районної ради від 14 березня 2011 року № 3/К Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади ; визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ананьївської районної ради від 15 квітня 2011 року № 85-VІ Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади та тимчасове переведення ОСОБА_2 на посаду начальника Ананьївського РБТІ , оскільки власник зобов`язаний виконати постанову слідчого про відсторонення від роботи посадової особи, обвинуваченої у скоєнні злочину, а тому відсутні правові підстави визнання незаконними і скасування розпорядження голови Ананьївської районної ради від 14 березня 2011 року та рішення Ананьївської районної ради від 15 квітня 2011 року про відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади. Також суд погодився із висновком у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Ананьївської районної ради від 14 січня 2008 року № 136-V Про призначення на посаду начальника Ананьївського РБТІ , оскільки голова районної ради, призначаючи у міжсесійний період ОСОБА_1 на посаду начальника Ананьївського РБТІ та доручаючи укласти контракт строком на один рік із 01 січня до 31 грудня 2008 року діяв відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, у справі, що переглядається, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та поновлюючи їй строк для звернення до суду із цим позовом у частині:

- визнання незаконним та скасування контракту на 2011 рік, укладеного 31 грудня 2010 року між нею та Ананьївською районною радою на період із 01 січня по 31 грудня 2011 року;

- визнання незаконним та скасування рішення Ананьївської районної ради від 14 січня 2008 року № 136-V Про призначення на посаду начальника Ананьївського РБТІ та запис в її трудовій книжці від 01 січня 2008 року № 16 про призначення начальником Ананьївського РБТІ за контрактом строком на 1 рік;

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ананьївської районної ради ОСОБА_7 від 14 березня 2011 року № 3/К Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади ;

- визнання незаконним та скасування рішення Ананьївської районної ради від 15 квітня 2011 року № 85-VІ Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади та тимчасове переведення ОСОБА_2 на посаду начальника Ананьївського РБТІ ;

- визнання незаконним та скасування рішення Ананьївської районної ради від 24 червня 2011 року № 95-VІ Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1 та запис в її трудовій книжці від 24 червня 2011 року № 17 про звільнення з посади у зв`язку з достроковим розірванням контракту за пунктом 8 статті 36 КЗпП України,

виходив із того, що позовні вимоги заявлені з інших підстав, строк на звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин, укладення трудового контракту з ОСОБА_1 головою Ананьївської районної ради суперечить Закону України Про місцеве самоврядування так як Ананьївське РБТІ не відноситься до державної власності та не фінансується з бюджету та не враховано, що зазначену посаду вона займала з 2001 року. Розпорядження голови Ананьївської районної ради ОСОБА_7 від 14 березня 2011 року № 3/К Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади та рішення районної ради підлягають скасуванню, оскільки у діях позивача відсутній склад злочину, передбачений статтею 382 КК України, що встановлено вироком суду. Крім того, акт документальної ревізії від 18 травня 2011 року, що зазначений як підстава звільнення також відсутній. Законні вимоги про допуск КРУ про перевірку Ананьївського РБТІ для проведення планової ревізії виникли після рішення Одеського адміністративного суду від 06 липня 2011 року, що встановлено ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2012 року, а тому вимоги КРУ до 06 липня 2011 року були незаконними. У рішенні Ананьївської районної ради не зазначено які саме умови контракту ОСОБА_1 не виконані, вона не ознайомлена з ними, а тому звільнення з роботи з підстав пункту 8 статті 36 КЗпП України є незаконним. При цьому всі звинувачення ґрунтувались виключно на припущеннях та за відсутності належних та допустимих доказів. Вимоги позивача заявлені з інших підстав, а не з підстав заявлених відповідно до позовної заяви від 22 грудня 2011 року. Районний суд правомірно поновив строк звернення до суду, виходячи з того, що 26 лютого 2016 року Ананьївська районна рада скасувала та визнала такими, що втратили чинність винесені нею рішення, які стосувались трудових відносин сторін.

Разом з тим Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Однак якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті її преамбули, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judi cata (лат. вирішена справа ), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ( що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності ) (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України , заява № 24465/04).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

У Доповіді щодо верховенства права Європейської комісії За демократію через право (Венеціанської комісії), схваленій на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року, зазначено, що правова визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах Пономарьов проти України , Устименко проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ), яка з огляду на положення статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, Верховний Суд приходить висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди у цій справі розглянули частину позовних вимог ОСОБА_1 , та прийняли щодо них відповідне рішення, незважаючи на те, що ці вимоги вже розглянуті судами у цивільній справі № 507/1040/13-ц, де рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року набрало законної сили.

З огляду на наведене, Верховний Суд констатує втручання судів першої та апеляційної інстанцій у принцип res judicata, що призвело до ухвалення незаконних рішень, оскільки судами у цивільній справі № 507/1040/13-ц надана правова оцінка контракту, укладеного між Ананьївською районною радою Одеської області та ОСОБА_1 , законності відсторонення та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Ананьївського РБТІ.

Узагальнюючи викладене, суд приходить до висновку про скасування судових рішень у цій частині та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, оскільки сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи.

Доводи позивача про те, що розпорядження про її звільнення є незаконним, таким, що порушує вимоги частини шостої статті 55 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та відповідно до виправдувального вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року, що набрав законної сили 28 лютого 2012 року, вона визнана невинною та виправданою, у зв`язку із відсутністю складу злочину, передбаченого частиною другою статті 382 КК України так як звинувачення ґрунтувалось на припущеннях та 11 квітня 2011 року ця постанова скасована постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 10 березня 2011 року, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції у цивільній справі № 507/1040/13-ц надана оцінка таким доводам позивача, де суд вказав, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 8 статті 36 КЗпП України за порушення умов трудового контракту у зв`язку із виявленим актом ревізії фінансово-господарської діяльності Ананьївського РБТІ за 2007-2010 роки порушенням не пов`язано із її виправданням у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 182 КК України щодо невиконання судового рішення про зобов`язання допустити працівників контрольно-ревізійного відділу до проведення перевірки КП Ананьївське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості .

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення Ананьївської районної ради від 02 грудня 2013 року № 314-VI Про скасування та визнання таким, що втратило чинність рішення Ананьївської районної ради від 17 вересня 2013 року № 280-VI Про затвердження розпоряджень районної ради прийнятих у міжсесійний період у частині затвердження розпорядження районної ради від 13 вересня 2013 року № 16-К Про поновлення на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ ОСОБА_1 та запис в її трудовій книжці від 02 грудня 2013 року № 19 про звільнення з роботи за пунктом 8 статті 36 КЗпП України

Судом встановлено, щопісля ухвалення рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2013 року у справі № 507/1040/13-ц про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ з 24 червня 2011 року, розпорядженням Ананьївської районної ради від 13 вересня 2013 року № 16-К, ОСОБА_1 поновлено на роботі.

17 вересня 2013 року рішенням Ананьївської районної ради затверджено розпорядження районної ради прийняті у міжсесійний період, а саме: від 04 вересня 2013 року № 15-К Про звільнення ОСОБА_8 із посади начальника Ананьївського РБТІ та від 13 вересня 2013 року № 16-К Про поновлення на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ ОСОБА_1

Після ухвалення рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року про скасування рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2013 року, рішенням Ананьївської районної ради від 02 грудня 2013 року № 314-VI скасовано та визнано таким, що втратило чинність рішення Ананьївської районної ради від 17 вересня 2013 року № 280-VI Про затвердження розпоряджень районної ради прийнятих у міжсесійний період у частині затвердження розпорядження районної ради від 13 вересня 2013 року № 16-К Про поновлення на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ ОСОБА_1 згідно з додатком до рішення від 17 вересня 2013 року № 280-VI. Скасовано та визнано таким, що втратило чинність розпорядження районної ради від 13 вересня 2013 року № 16-К Про поновлення на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ з 24 червня 2011 року.

Вказане рішення прийнято на виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі відмовлено.

02 грудня 2013 року позивача звільнено з роботи за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в цій частині, оскільки поновлення позивача на роботі 13 вересня 2013 року здійснено на підставі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2013 року у справі № 507/1040/13-ц, у резолютивній частині якого, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Ананьївського РБТІ. Після того, як апеляційний суд скасував це судове рішення, позивача звільнено з роботи за тією ж статтею за якою її звільнили 24 червня 2011 року.

Отже, у зв`язку із набранням законної сили рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, у відповідача були відсутні правові підстави для продовження з нею трудових правовідносин, а тому позивача звільнено на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, оскільки судом визнано таке звільнення законним.

Рішення Ананьївської районної ради від 02 грудня 2013 року № 314-VI, яким скасовано та визнано таким, що втратило чинність розпорядження районної ради від 13 вересня 2013 року № 16-К Про поновлення на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ з 24 червня 2011 року позивач не оскаржувала.

Щодо вимог позивача про: визнання незаконним та скасування рішення Ананьївської районної ради від 27 квітня 2016 року № 73-VІІ Про відміну деяких рішень районної ради , визнання незаконним та скасування рішення Ананьївської районної ради від 15 грудня 2016 року № 111-VII Про внесення змін до рішення районної ради від 24 червня 2011 року № 95-VІ , поновлення на роботі з 24 червня 2011 року по 12 вересня 2013 року та з 03 грудня 2013 року, стягнення матеріальної, моральної шкоди та судових витрат

Через два роки, 10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до голови Ананьївської районної ради Мокряка В. А. із заявою в якій вона просила скасувати рішення районної ради від 02 грудня 2013 року № 314-VI Про скасування та визнання таким, що втратило чинність рішення Ананьївської районної ради від 17 вересня 2013 року № 280-VI Про затвердження розпоряджень районної ради прийнятих у міжсесійний період у частині затвердження розпорядження районної ради від 13 вересня 2013 року № 16-К Про поновлення на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ ОСОБА_1 , визнати таким, що втратило чинність, а запис у трудовій книжці ОСОБА_1 від 02 грудня 2013 року за № 19 про звільнення з роботи з посади начальника Ананьївського РБТІ за пунктом 8 статті 36 КЗпП України вважати недійсним.

26 лютого 2016 року Ананьївська районна рада рішенням № 52-VII у зв`язку з порушенням частини третьої статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , враховуючи, що трудовий контракт від 28 грудня 2006 року, укладений до 01 січня 2017 року між Ананьївською районною радою в особі ОСОБА_7 та начальником Ананьївського РБТІ ОСОБА_1 не скасований, відповідно до частин першої та десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні районна рада вирішила скасувати та визнати такими, що втратили чинність рішення районної ради від 14 січня 2008 року № 136-V Про призначення на посаду начальника Ананьївського РБТІ , від 15 квітня 2011 року № 85-VI Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади та тимчасове переведення ОСОБА_2 на посаду начальника Ананьївського РБТІ , від 24 червня 2011 року № 95-VI Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1 , від 02 грудня 2013 року № 314-VI Про скасування та визнання таким, що втратило чинність рішення Ананьївської районної ради від 17 вересня 2013 року № 280-VI Про затвердження розпоряджень районної ради прийнятих у міжсесійний період .

03 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до голови Ананьївської районної ради Мокряка В. А. із заявою в якій просила поновити її на роботі на посаді начальника Ананьївського РБТІ з 24 червня 2011 року.

27 квітня 2016 року Ананьївська районна рада рішенням № 73-VII скасувала рішення Ананьївської районної ради від 26 лютого 2016 року № 52-VII Про скасування деяких рішень районної ради щодо звільнення ОСОБА_1 , оскільки постійна комісія з питань законності, прав громадян та в справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів відповідно до частин четвертої та шостої статті 47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні не вивчила та попередньо не розглянула питання, які належать до її відання.

Рішенням Ананьївської районної ради від 15 грудня 2016 року № 111-VІІ внесено зміни до рішення районної зади Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1 від 24 червня 2011 року № 95-VI - замість слів акт документальної ревізії від 18 травня 2011 року читати інформаційний лист контрольно-ревізійного відділу в Красноокнянському районі КРУ в Одеській області від 18 травня 2011 року № 400-31/402 Про результати ревізії Ананьївського РБТІ .

Нормативно-правове обґрунтування

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України ).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України ).

Відповідно до статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 43 Конституції Україникожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 КЗпП Українипередбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що між сторонами у справі відсутні трудові правовідносини, оскільки позивача звільнено 02 грудня 2013 року після того, як рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні на роботі, а її звільнення визнано законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією Українита законами України.

Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. (пункт 5 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 ).

Таким чином, рішення Ананьївської районної ради 26 лютого 2016 року № 52-VII про скасування та визнання такими, що втратили чинність рішення районної ради від 14 січня 2008 року № 136-V Про призначення на посаду начальника Ананьївського РБТІ , від 15 квітня 2011 року № 85-VI Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади та тимчасове переведення ОСОБА_2 на посаду начальника Ананьївського РБТІ , від 24 червня 2011 року № 95-VI Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1 , від 02 грудня 2013 року № 314-VI Про скасування та визнання таким, що втратило чинність рішення Ананьївської районної ради від 17 вересня 2013 року № 280-VI Про затвердження розпоряджень районної ради прийнятих у міжсесійний період , не мають жодного значення і не є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про звільнення позивача з роботи вичерпало свою дію фактом виконання, тобто діє принцип Actus perfectus casu superveniente tollitur - правова дія, яка завершилась, не скасовується жодною наступною дією , а її звернення через два роки із заявою про поновлення на роботі та ухвалення Ананьївською районною радою рішень про скасування своїх попередніх рішень не є підставою для задоволення вимог позивача.

Оскільки не встановлено порушення трудових прав позивача її звільненням, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ананьївської районної ради Одеської області задовольнити частково.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ананьївської районної ради Одеської області про визнання незаконними та скасування рішень, розпорядження, контракту, записів у трудовій книжці, поновлення на роботі з інших підстав, відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко