Рішення

від 26.09.2019 по справі 1.380.2019.001826

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001826

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача Федейка А.Ю. ,

представника відповідача Сивоуса С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус ВІА" (далі ТзОВ "Оптімус ВІА", позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус ВІА", в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1089/1402/НД/АВ/ФС-1 від 26.03.2019 року.

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1089/1402/НД/АВ/ФС-2 від 26.03.2019 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідачем порушено порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, у зв`язку з чим винесено 26.03.2019 року оскаржувані постанови про накладення штрафу. Зокрема, зазначає, що підставою для накладення штрафів начальником Головного управління Держпраці у Львівській області стали виявлені порушення в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ 1089/1402/НД/АВ від 05.03.2019 року щодо не проведення оплати праці за роботу у святкові дні у подвійному розмірі, а також те, що напередодні святкових та неробочих днів позивачем не було зменшено робочий день на 1 годину згідно табелю обліку використання робочого часу за грудень 2019 року. Позивач вважає, що відповідач не врахував наданих ним письмових доказів щодо допущення механічної помилки в табелях обліку робочого часу, наявність пояснень працівника, і відповідно у відповідача не було підстав для констатації факту наявності порушення ст.ст.53, 107 КЗпП та винесення оскаржуваних постанов. Крім того, позивач зазначає, що не був обізнаний про дату та час розгляду справи про притягнення до відповідальності чим його було позбавлено можливості взяти участь в розгляді справи про накладення штрафу, довести свою позицію, надати додаткові докази, а тому винесені ним постанови про накладення штрафів не можуть вважатися такими, що винесені з дотриманням вимог закону.

Позиція відповідача щодо позовної заяви висловлена ним у відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях на позовну заяву, відповідно до змісту яких він заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та незаконності. Зазначає, що інспекційне відвідування позивача було проведено у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295) , а порушення, за вчинення яких позивача притягнуто до відповідальності, доведено матеріалами справи. Вважає, що позивача було повідомлено про розгляд справи не пізніше ніж за одинадцять днів до дати розгляду рекомендованим листом. Фактичні ж обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції Управління та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та позивачем знаходяться поза контролем відправника та не залежать від нього.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, наведені у відповіді обґрунтування аналогічні тим, які містяться у позовній заяві.

Ухвалою від 16.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14.05.2019 року.

Ухвалою від 18.04.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус ВІА" про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус ВІА" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування постанов задоволено частково. Зупинено дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.03.2019 року №ЛВ 1089/1402/НД/АВ/ФС-1 на суму 4173,00 грн. Зупинено дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.03.2019 року №ЛВ 1089/1402/НД/АВ/ФС-2 на суму 83460,00 грн. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

14.05.2019 року підготовче засідання відкладено на 18.06.2019 року.

18.06.2019 року підготовче засідання відкладено на 04.07.2019 року.

04.07.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

10.09.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 26.09.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

22.02.2019 року ТзОВ "Оптімус ВІА" отримано повідомлення від ГУ Держпраці у Львівській області про те, що головним державним інспектором ГУ Держпраці у Львівській області Мітіним В.С. розпочато інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт про неможливість проведення такого відвідування/невиїзного відвідування від 22.02.2019 № ЛВ 1089/1402/НД.

22.02.2019 року головним державним інспектором ГУ Держпраці у Львівській області Мітіним В.С. складено вимогу № ЛВ 1089/1402/НД/ПД про надання позивачем документів згідно з переліком до 05.03.2019 року.

04.03.2019 року ТзОВ "Оптімус ВІА" надано інспектору праці Держпраці у Львівській області запитувані документи згідно з описом (а.с.14-15).

05.03.2019 року інспектором праці - головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Мітіним В.С. було проведено інспекційне відвідування ТзОВ "Оптімус ВІА".

За результатами проведення перевірки інспектором, зокрема було встановлено наявність порушення: ч.1 ст.53 КЗпП (тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів не скорочена на годину згідно табелю обліку використання робочого часу за грудень 2019 року); ч.ч.1, 2 ст.107 КЗпП (оплата за роботу у святкові дні не проводиться у подвійному розмірі, а саме; відповідно до табеля обліку робочого часу заповненого 31.12.2018 за період 01.12.2018-31.12.2018 працівники Товариства у кількості 2 осіб: в табелі обліку робочого часу за грудень 2017 року працювали у святковий день 25.12.2018. Однак з розрахункової відомості заробітної плати за грудень 2018 встановлено, що оплата заробітної плати в подвійному розмірі за роботу у святковий день вказаним працівникам не проведена).

В результаті проведеної перевірки був складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ 1089/1402/НД/АВ від 05.03.2019 р. та видано припис на усунення порушень закону.

26.03.2019 р. відповідачем було проведено розгляд акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ1089/1402/НД/АВ від 05.03.2019 р. та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1089/1402/НД/АВ/ФС-1 від 26.03.2019 р., якою за порушення вимог ч.1 ст.53 КЗпП України на ТзОВ "Оптімус ВІА" накладено штраф у розмірі 4173,00 грн., та постанову № ЛВ 1089/1402/НД/АВ/ФС-2 від 26.03.2019 р., якою за порушення вимог ч.1 та ч.2 ст.107 КЗпП України накладено штраф у розмірі 83460,00 грн. Позивач про дату засідання, на якому вирішувалось питання про накладення штрафів відповідачем, повідомлений не був.

Не погодившись з правомірністю вказаних постанов про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Згідно з п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань.

Частиною 2 статті 265 КЗпП України встановлено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю, зокрема згідно абзацу 4 вказаної частини юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у ч. 2 статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 53 КЗпП України напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п`ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Судом встановлено, що перевірку тривалості робочого часу інспектором проведено шляхом огляду наданих в ході інспекційного відвідування табелів обліку робочого часу за грудень 2018 року, що і лягло в основу висновку про порушення позивачем вимог КЗпП України.

На спростування цих доводів позивачем було надано пояснення діловода ОСОБА_2 від 10.04.2019 року, в якому зазначено, що в табелі обліку використання робочого часу за грудень 2018 року зроблені механічні помилки, а саме: помилково внесено запис про відпрацювання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 робочих годин у святковий день 25.12.2018 року, а 24.12.2018 року вказано про відпрацювання 8 робочих годин, хоча насправді відпрацьовано 7 годин.

З метою виправлення помилки директором ТзОВ "Оптімус ВІА" винесено наказ від 11.04.2019 №1104-1 про складання уточнюючого табелю обліку використання робочого часу за грудень 2018 року, яким внесено зміни до табелів обліку робочого часу та виправлено допущені описки.

Вказані обставини також підтверджуються показаннями свідків, які були допитані у судовому засіданні, а саме директор ТзОВ "Оптімус ВІА" ОСОБА_3 та працівник ТзОВ "Оптімус ВІА" ОСОБА_2. Вказані особи повідомили, що напередодні святкового та неробочого дня було скорочено на 1 годину тривалість робочого дня, а саме 24.12.2018, а 25.12.2018 року як святковий день був вихідним і на роботу 25.12.2018 вони не виходили.

Будь-яких скарг від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на позивача з приводу невиплати в подвійному розмірі заробітної плати за одну відпрацьовану годину в надурочний час не було.

Таким чином, співставлення відомостей з табелю обліку робочого часу за грудень 2018 року із затвердженими нормами кількості робочих годин не може бути єдиним, належним та беззаперечним доказом на підтвердження порушення позивачем ст.107 КЗпП України.

При оцінці виявленого порушення необхідно врахувати надані позивачем пояснення, письмові докази та надати оцінку доцільності застосування штрафних санкцій з урахуванням характеру вчиненого порушення.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 із наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 509).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення .

Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку № 509).

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до приписів пункту 7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Пунктом 6 Порядку №509 передбачено п`ять способів письмового повідомлення про розгляд справи суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду: рекомендованим листом; телеграмою; телефаксом; телефонограмою; шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що у пункті 6 Порядку №509 зазначено саме про повідомлення уповноваженими посадовими особами, а не про надіслання повідомлення суб`єктам господарювання та роботодавцям не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду їх справи.

Так, використання будь-якого із зазначених вище способів повинно мати наслідком доведення до відома / сповіщення суб`єктів господарювання та роботодавців про те, що розгляд їх справи буде здійснюватися не раніше п`яти днів від дня отримання такої інформації. Передбачення у Порядку №509 вказаного строку, на переконання апеляційного суду, обумовлена необхідністю надання суб`єктам господарювання та роботодавцям можливості належним чином підготуватися до захисту своїх прав та у разі необхідності скористатися правом на отримання професійної правничої допомоги.

Окрім того, виходячи із приписів пункту 7 Порядку №509, за загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку №509. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку №509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, начальником ГУ Держпраці у Львівській області станом на 26.03.2019 року, тобто на час прийняття постанов про накладення штрафів уповноваженими особами № ЛВ 1089/1402/НД/АВ/ФС-1 від 26.03.2019 року та № ЛВ 1089/1402/НД/АВ/ФС-2 від 26.03.2019 року були відсутні відомості про належне повідомлення позивача ТзОВ Оптімус ВІА у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку №509, оскільки саме лише скерування відповідного листа 14.03.2019 року (за 11 днів до розгляду) не може свідчити про доведення до відома позивача про розгляд його справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду.

Згідно долученого до матеріалів справи списку №2337 згрупованих поштових відправлень листів (рекомендованих) та витягу відстеження поштового відправлення надісланий відповідачем лист від 14.03.2019 року про виклик на розгляд справи вручений позивачу 05.07.2019 року.

Суд встановив, що позивач не був своєчасно повідомлений про розгляд справи, а у відповідача відсутні відомості про належне повідомлення позивача.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані позивачем постанови прийняті відповідачем передчасно, із порушення встановленого порядку розгляду справи про накладення штрафу та права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже є протиправними і підлягають скасуванню.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

У пунктах 70 - 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності своїх постанов, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо відшкодування судових витрат у вигляді оплати на правову допомогу, суд зазначає таке.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги від 08.04.2019 року, акт приймання наданих послуг від 15.07.2019 року, платіжне доручення №336 від 22.04.2019 року на суму 5000 грн.

Проаналізувавши вказані докази, суд дійшов висновку, що такі відповідають критеріям, визначеним ст.134 КАС України, а відтак витрати на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Держпраці у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1089/1402/НД/АВ/ФС-1 від 26.03.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1089/1402/НД/АВ/ФС-2 від 26.03.2019 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус ВІА" (код ЄДРПОУ 41509632) 2497,30 грн. сплаченого судового збору та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.09.2019 року.

Суддя Крутько О.В.