Рішення

від 27.09.2019 по справі 400/1821/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2019 р. № 400/1821/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний", пр-т Миру, буд.62, кв .31

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

про:визнання протиправною та скасування постанови від 17.05.2019 р. № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2019 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю УК Корабельний штрафу в розмірі 250 380,00 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року праву призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обгрутування позовних вимог зазначив, що винесеня відповідачем постанова є протиравною та підлягає скасуваню, адже винеесна без врахування всіх обставин справи. Накладаючи на позивача штраф у розмірі 250 380 грн, розмір якого очевидно становить надмірний тягар для ТОВ УК Корабельний , відповідач взагалі не оцінив надані йому документи, пояснення. Також відповідач зробив поверхневі висновки, які суперечать чинному законодавству України та порушують не тільки права позивача у справі, а й посягають на свободу цивільно-правових угод, укладених поміж ТОВ УК Корабельний та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Більш того, позивач посилається на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , на підставі якої відповідачем проводилась перевірка та було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № МК1282/14/АВ від 23.04.2019. Тобто фактично, оскаржувана постанова прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідач заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні був чинний на момент перевірки.

Під час проведення інспекційного відвідування ТОВ УК Корабельний встановлено ряд порушень, зокрема встановлено, що станом на 22.04.2019 кількість працюючих на підприємстві складає 11 осіб, з них 2 особи працюють за цивільно-правовими договорами. Згідно штатного розпису на підприємстві працює два бухгалтера. Відповідачем встановлено, що ОСОБА_2 , як до посадової особи підприємства, доводяться накази підприємства, видані директором починаючи з 01.03.2019р. Зокрема, у книзі реєстрації наказів по підприємству про прийняття в графі накази від 01.03.2019 № № 2-к, № 3-к, та від 01.04.2019 № 4-к в графі Кому направлено значиться посада головний бухгалтер , а в графі Підпис посадової особи проставлені підписи ОСОБА_2 як головного бухгалтера. Також, як посадова особа підприємства ОСОБА_2 завіряє документи підприємства, наприклад, посадова інструкція головного бухгалтера, цивільно-правова угода № 1, які містяться в матеріалах інспекційного відвідування, хоча не мє на таке права. Отже, ОСОБА_2 виконує роботу працівника відповідної професії, а саме, виконує обов`язки притаманні професії головного бухгалтера (код 1231) відповідно до Класифікатору професій України (ДК 003:2010), згідно вимог трудового законодавства. Таким чином, із вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_2 фактично була допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Крім того, відповідачем встановлено, що працівник ТОВ УК "Корабельний" ОСОБА_1 фактично виконує обов`язки притаманні професії двірник (код 9162) відповідно до Класифікатора професій України (ДК 003:2010), надає послуги з прибирання, які схожі за характером і змістом до обов`язків, які виконують працівники, прийняті на постійне місце роботи на ТОВ УК Корабельний на посаду двірника та виконують свої обов`язки відповідно до посадової інструкції двірника. Отже, на думку відповідача, ОСОБА_1 виконує роботу працівника за професією двірник, за цивільно-правовою угодою, не як юридично самостійну, а здійснює її в межах діяльності ТОВ УК Корабельний з систематичним виконанням трудових функцій притаманних для робіт двірника. Таким чином, із вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_1 фактично була допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Відповідно до викладеного, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 на позивача накладено штраф у розмірі 250 380 гривень.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Управлінням Держпраці у Миколаївській області проведено інспекційне відвідування ТОВ УК Корабельний , за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № МК1282/14/АВ від 23.04.2019.

17.05.2019р. заступником начальника управління Держпраці у Миколаївській області Жовнєнко Д.С. винесено постанову про накладення штрафу № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС (на підставі Акту інспекційного відвідування № МК1282/14/АВ від 23.04.2019), якою на ТОВ УК Корабельний накладено штраф у розмірі 250 380 гривень.

Підставою для накладення штрафу стало виявлення відповідачем, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично були допущені ТОВ УК Корабельний до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

Позивач не погоджується з таким висновком відповідача, та вважає, що винесена Управлінням Держраці оскаржувана постанова підлягає скасуванню на підставі доводів викладених в позовній заяві.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 265 Кодексу закоуів про працю України (далі - КЗпП України), посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. З ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що між ТОВ УК Корабельний та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено цивільно-правові угоди, відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення, надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату (в випадку, що розглядається це ведення бухгалтерського обліку, прибирання прибудинкової території).

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, або виконання певних робіт протягом визначного сторонами строку.

Крім того, умови цивільно-правових угод чітко встановлюють, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Виходячи з ситуації, що склалася, виконавці не входили до штату товариства, не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їх робочого часу товариством не здійснювався, що вказує на відповідність відносин між вказаною особою та товариством ознакам цивільно-правового договору.

01.04.2019р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правову угоду № 1 (далі-угода), відповідно до п.п. 1.1. якої сторони визначили предмет договору: Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по веденню бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.2. угоди сторони визначили, що робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт.

Відповідно до п. 8.2. угоди, на Виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника. Виконавець самостійно й на власний ризик організує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1. угоди, термін дії угоди з 01.04.2019 по 31.12.2019.

Отже, правовий аналіз зазначеної угоди дозволяє зробити висновок, що при її укладені сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Так, сторони визначили предмет, ціну та строк договору. Додатково сторони обумовили, що на Виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з викладеного, цивільно-правова угода № 1 від 01.04.2019 є укладеною та правомірною. Виходячи з засад свободи договору, сторони мали право як на її укладення, так і на включення до неї всіх умов, що вона містить.

За таких обставин взагалі не може бути застосована ст. 265 КЗпП України, адже самого факт) допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору не існувало, адже ОСОБА_2 не мала наміру працювати на ТОВ УК Корабельний за трудовим договором з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові. Наміром і бажанням як ТОВ УК Корабельний , так і ОСОБА_2 буде укладення виключно цивільно-правової угоди. А враховуючи фундаментальні принципи свободи договору та заборону на використання примусової праці, позивач не міг укласти трудовий договір з особою, яка не бажає укладення трудового договору.

Щодо укладення цивільно-правової угоди із ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

09.04.2019р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правову угоду № 2 (далі-угода), відповідно до п.п. 1.1. якої сторони визначили предмет договору: Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по прибиранню прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.2. угоди сторони визначили, що робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт.

Відповідно до п. 2.1. угоди, підставою для підписання документа який підтверджує виконання робіт Виконавцем за цим договором є підписаний Акт приймання виконаних робіт на об`єкті.

Відповідно до п. 8.2. угоди, на Виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника. Виконавець самостійно й на власний ризик організує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1. угоди, термін дії угоди з 09.04.2019 по 31.12.2019.

Дослідив зміст договору, суд зазначає, що сторони визначили предмет, ціну та строк договору. Додатково сторони обумовили, що на Виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника.

Цивільно-правова угода № 2 від 09.04.2019 є укладеною та правомірною. Виходячи з засад свободи договору, сторони мали право як на її укладення, так і на включення до неї всіх умов, що вона містить.

Як вже вказано вище, за таких обставин взагалі не може бути застосована ст, 265 КЗпП України, адже самого факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору не існувало, адже позивач не міг укласти трудовий договір з особою, яка не бажає укладення трудового договору. ОСОБА_1 , як вказано відповідачем на аркуші 3 постанови про накладення штрафу № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2019 на час проведення інспекційного відвідування виконувала роботи по прибиранню прибудинкової території закріпленої за підприємством, а саме: по АДРЕСА_1 , тобто роботи виконувались за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ УК Корабельний .

Безпідставними на думку суду є також твердження відповідача, що обсяг виконуваної роботи в угоді не визначено у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в акті приймання-передачі, як повинно бути зазначено в цивільно-правовому договорі.

Так, в угоді чітко зазначено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по прибиранню прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час, двірники, які працюють за трудовим договором працюють впродовж робочого дня - 8 годин, тривалість робочого тижня - 40 годин і оплата встановлена за фактично відпрацьований час, а не по закріпленим за двірниками територіям (об`єктам).

На відміну від трудового договору, цивільно-правовою угодою, укладеною з ОСОБА_1 визначено об`єкт, на якому виконуються роботи, та відповідно оплата виконаних робіт відбувається на підставі Акта приймання виконаних робіт, який підтверджує виконання робіт Виконавцем за цим договором.

Висновки відповідача, що виконання роботи ОСОБА_1 оцінено в розмірі, який відповідає посадовому окладу двірника підприємства також є помилковими.

Винагорода ОСОБА_1 в розмірі 4 900 грн встановлена за виконану роботу по прибиранню прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 за період з 09.04.2019 по 26.04.2019 (тобто за неповний місяць). В той же час, посадовий оклад двірника хоча і має розмір 4 900 грн, однак отримується тільки у разі, коли працівник відпрацював 21 робочий день, 167 годин, інакше заробітна плата отримується пропорційно відпрацьованому часу. Крім того, заробітна плата працівників за трудовим договором сплачується не менше двох разів на місяць (включаючи аванс), в той час як ОСОБА_1 отримує винагороду один раз, після підписання Акту приймання виконаних робіт.

З огляду на викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною.

Суд вважає, що висновки викладені відповідачем в оскаржуваній постанові, жодними доказами не підтверджені.

Розглядаючи дану справу, суд оцінює оскаржувані дії відповідача на відповідність ст. 19 Конституції України, ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з доводів, наведених у позовній заяві та доказів, що додані до неї, постанова про накладення штрафу № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2019, якою на ТОВ УК Корабельний накладено штраф у розмірі 250 380 гривень, вимогам ст. 2 КАС України не відповідає, адже є необгрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно (без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення).

Накладаючи на позивача штраф у розмірі 250 380 грн, відповідач взагалі не оцінив надані позивачем документи та пояснення.

Крім того, судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні на підставі якої відповідачем проводилась перевірка та було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № МК1282/14/АВ від 23.04.2019. Вказана вище постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 набрала законної сили 14.05.2019р.

На підставі Акту інспекційного відвідування № МК1282/14/АБ від 23.04.2019 заступником начальника управління Держпраці у Миколаївській області Жовнєнко Д.С.

17.05,2019 винесено постанову про накладення штрафу № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС, якою на ТОВ УК Корабельний накладено штраф у розмірі 250 380 гривень.

Тобто, фактично, оскаржувана постанова прийнята не на підставі, не у межах повноважень, та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновку, що позивач здійснює свою господарську діяльність в межх та в спосіб визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дй щодо прийнятої постанови про накладення аштрафу на позивача.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" (пр-т Миру, буд.62, кв.31, код ЄДРПОУ 42679676) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 39787411) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2019р. про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю УК Корабельний (код ЄДРПОу 42679676) штрафу в розмірі 250 380,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 39787411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" (пр-т Миру, буд.62, кв.31, код ЄДРПОУ 42679676) судовий збір в розмірі 3755,70 грн., сплачений платіжним дорученням № 85 від 06.06.2019р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов