Ухвала

від 11.03.2020 по справі 400/1821/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2020 року

Київ

справа №400/1821/19

адміністративне провадження №К/9901/2287/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" про зупинення виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 400/1821/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Миколаївській області № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2019р. про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю УК Корабельний (код ЄДРПОУ 42679676) штрафу в розмірі 250 380,00 грн. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року та ухвалено нову постанову, якою Товариству з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" у задоволенні позову до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій заявило клопотання про зупинення виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №400/1821/19.

Ухвалою від 24 січня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 400/1821/19.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

Згідно із частиною першою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Розгляд питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням оскаржуваних судових рішень.

У свою чергу, для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень необхідна наявність поважних причин, які б давали підстави для зупинення виконання судового рішення.

Указуючи на заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам в результаті виконання оскаржуваної постанови довготривалу процедуру відновлення прав та повернення коштів у разі задоволення касаційної скарги, позивач не навів обґрунтування своїх вимог та не довів, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим поворот виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані. Клопотання не містить мотивів та належних підстав для зупинення виконання судових рішень та не підтверджене належними доказами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У зв`язку з цим, сподівання та припущення заявника стосовно результатів касаційного розгляду справи не можуть бути безумовною підставою для зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Верховний Суд також виходить з того, що для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат; існуватимуть перешкоди для застосування або буде неможливим застосування передбаченого статтями 380 та 381 КАС України механізму повороту виконання судового рішення.

Суд враховує, що розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ( Шмалько проти України № 60750/00, п. 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії" № 589498/00, п. 34).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Hornsby v. Greece (№ 18357/91 п. 40), Деркач та Палек проти України (№ 34297/02 та № 39574/02, п. 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок ("Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93 п. 74).

Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії" (№ 589498/00), пункту 52 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України (№ 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини "Сокур проти України" (№ 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади

Отже, для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини. Сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Це правило стосується, в тому числі й обставин, якими сторона обґрунтовує клопотання про зупинення виконання судових рішень на стадії касаційного провадження.

Ураховуючи, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" про зупинення виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №400/1821/19 наведеним критеріям не відповідає, оскільки не містить жодних належних обґрунтувань і доказів на їх підтвердження, які суд міг би оцінити, у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 340, 370, 375 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" про зупинення виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 400/1821/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О.Шишов