Рішення

від 26.09.2019 по справі 826/1463/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2019 року № 826/1463/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Біас до проДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві визнання дій протиправними, заборону вчинення дій та зобов`язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю Біас (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) визнання незаконними дії відповідача, пов`язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Біас", в результаті якої складено акт від 07 грудня 2012 року №5682/22-521/32343020 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Біас" (код ЄДРПОУ 32343020) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ВКФ Еден" (код ЄДРПОУ 24430136) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р."; визнання незаконними дії відповідача щодо визнання в акті від 07 грудня 2012 року №5682/22-521/32343020 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Біас" (код ЄДРПОУ 32343020) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ВКФ Еден" (код ЄДРПОУ 24430136) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р." нікчемними правочинів, укладених з ТОВ "ВКФ Еден"; визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 05 грудня 2012 року №2016 щодо проведення документальної позапланової перевірки; зобов`язання відповідача відкликати акт від 07 грудня 2012 року №5682/22-521/32343020; заборонити поширювати висновки, викладені в акті від 07 грудня 2012 року №5682/22-521/32343020.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року залишена без змін, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 05 грудня 2012 року №2016 "Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки". Визнано протиправними дії ДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Біас", за результатами якої складено акт від 07 грудня 2012 року №5682/22-521/32343020. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.08.2018р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 12.10.2018р. справу прийнято до розгляду призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача під час проведення перевірки позивача та прийняттям оскаржуваного наказу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Відповідно до наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 05 грудня 2012 року №2016 "Щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Біас" тривалістю п`ять робочих днів з 06 грудня 2012 року.

На підставі зазначеного наказу відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Біас", за результатами якої складено акт від 07 грудня 2012 року №5682/22-521/32343020 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Біас" (код ЄДРПОУ 32343020) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ВКФ Еден" (код ЄДРПОУ 24430136) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р." (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Біас", не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Позивач вважає протиправним зазначений вище наказ, дії відповідача по проведенню перевірки та зазначенню висновків про нікчемність правочинів, оскільки документальна позапланова виїзна перевірка призначена та проведена за відсутності підстав для її проведення, а висновки Акта про нікчемність є нічим іншим як припущенням.

Вважаючи наказ та дії протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення; в свою чергу можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Вирішуючи питання наявності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та, відповідно, для прийняття наказу про призначення такої перевірки, суд звертає увагу на наступне.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надіслала ТОВ "Біас" письмовий запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 22 листопада 2012 року №14707/10/22-711, в якому просила надати пояснення та їх документальні підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "ВКФ Еден" за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

У свою чергу ТОВ "Біас" 04 грудня 2012 року надало на запит відповідача письмове пояснення та документи на 66 арк., про що свідчить повідомлення від 04 грудня 2012 року №Б-04/12-12/1 з відповідною відміткою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Крім того, відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення ним за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації фактів, які б свідчили про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.

У той же час, на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2018р. ні позивач, ні відповідач не надали до суду письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог та висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 29.08.2018р.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів правомірності прийняття оскаржуваного наказу, а також доказів, що ТОВ Біас надані на його запит не всі документи, зокрема, відповідача не зазначив, які саме документи позивачем не були надані.

У той же час, суд вважає за важливе зазначити, що скасування наказу про проведення перевірки не призведе до поновлення прав позивача, оскільки наказ № 2016 від 05.12.2012 року є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію фактом виконання. Факт виконання наказу № 2016 від 05.12.2012 року підтверджується актом перевірки № 5682/22-521/32343020 від 07.12.2012р., копія якого міститься у матеріалах справи.

Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2019 року по справі № 807/2062/17.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконними дії відповідача, пов`язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Біас", в результаті якої складено акт від 07 грудня 2012 року №5682/22-521/32343020 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Біас" (код ЄДРПОУ 32343020) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ВКФ Еден" (код ЄДРПОУ 24430136) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р." та визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 05 грудня 2012 року №2016 щодо проведення документальної позапланової перевірки, задоволеними бути не можуть.

Також не можуть бути задоволеними позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання в Акті перевірки нікчемними правочинів, укладених з ТОВ "ВКФ Еден", виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, дії органу державної податкової служби щодо зазначення висновків в актах перевірки, а також висновки, зазначені в актах перевірки не можна вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише викладенням суб`єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку.

Будь-які висновки, викладені в Акті перевірки, зокрема щодо нікчемності укладених правочинів, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача, а тому, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити, що позивач не позбавлений права оскаржити будь-які дії чи рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, вчинені або прийняті на підставі Акта перевірки, за умови, якщо вони потягли за собою негативні юридичні наслідки для позивача.

Що стосується вимог про зобов`язання відповідача відкликати Акт перевірки, суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не передбачає прав чи обов`язку органу державної податкової служби відкликати акти перевірок та не визначає такої процедури.

Так само необґрунтованими є позовні вимоги щодо заборони поширювати висновки Акта перевірки, оскільки позивачем не доведено факту вчинення відповідачем таких дій, а тому права позивача наразі не є порушеними.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Біас (07403, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 15, код ЄДРПОУ 32343020) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін