Постанова

від 24.09.2019 по справі 638/15764/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 р. Справа № 638/15764/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.05.2019 року, суддя Шестак О.І., по справі № 638/15764/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківської міської ради Харківської області треті особи Департамент земельних відносин Харківської міської ради Харківської області , Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради Харківської області

про визнання дії суб`єкта владних повноважень незаконними, скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати Рішення 14 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області від 20 вересня 2017 року за № 743/17 в частині, що стосується ОСОБА_1 , яким йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Харкова на території Шевченківського району поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:16:003:0049;

- зобов`язати Харківську міську раду Харківської області повторно розглянути заяву від 05.07.2017 року за вх. №К-1- 25671/1-17 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Харкова на території Шевченківського району.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.05.2019 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. В обгрунтування зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи позивача та не застосовано положення Закону України "Про землеустрій", Закону України "про основи містобудування".

Харківська міська рада Харківської області (далі - відповідач) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним судом, 05.07.2017 року позивач звернувся із заявою на ім`я Харківського міського голови Кернеса Г.А., в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Харкова на території Шевченківського району. До заяви додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду та копію посвідчення учасника бойових дій (т. 1 а.с 29).

31.07.2017 року Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради Харківської області листом № К-1- 25671/1-17.08-39 повідомив ОСОБА_1 , що зазначене питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із подальшою передачею у приватну власність орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах м. Харкова на території Шевченківського району буде розглянуто на черговій сесії Харківської міської ради (т. 1 а.с. 11).

11.08.2017 року Департамент земельних відносин Харківської міської ради Харківської області листом № К-1-25671/1- 17.08-39 повідомив позивача, що відповідно до пропозицій Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану від 28.07.2017 р. №4092/0/27- 17 Департаментом земельних відносин підготовлено проект рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, який після погодження в установленому порядку з відповідними службами міської ради буде винесено на розгляд сесії Харківської міської ради. Причини відмови буде зазначено в рішенні (т. 1 а.с. 12).

20.09.2017 року рішенням 14 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області № 743/17 Про надання дозволу та відмову в наданні дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в зв`язку із тим, що місце розташування земельної ділянки на території Шевченківського району згідно з наданими графічними матеріалами не відповідає вимогам затвердженої містобудівної документації м. Харкова (зонінгу). В рішенні зазначено, що відповідно до наданих Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування,архітектури тагенерального плануХарківської міськоїради Харківськоїобласті пропозицій від 28.07.2017 р. № 4092/0/27-17, земельна ділянка, що зазначена в графічних матеріалах, згідно з планом зонування території (зонінгом) міста Харкова, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1024/13, зі змінами, затвердженими рішенням Харківської міської ради від 26.10.2016 № 396/16, розташована в рекреаційній зоні, підзоні Р-3: зона озеленених територій загального користування та відповідно до глави 9 Земельного кодексу України розміщення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в рекреаційній зоні не передбачено, мотивуючи це тим, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 серед земель рекреаційного призначення відсутні землі за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та відповідно до ст.ст. 5 та 25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування (т. 1 а.с. 33-35).

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, розташована в рекреаційній зоні, не відповідає вимогам затвердженої містобудівної документації, а тому відповідачем за результатом заяви позивача було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, передбачених нормами ЗК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пунктів 34 та 37 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями ст. 123 Земельного кодексу України надання передбачено земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в зв`язку із тим, що місце розташування земельної ділянки на території Шевченківського району згідно з наданими графічними матеріалами не відповідає вимогам затвердженої містобудівної документації м. Харкова (зонінгу).

Доводи відповідача зводяться до того, що спірна земельна ділянка знаходить у зоні, що має обмеження забудови земельних ділянок і не передбачена для розміщення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Статтею 50 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 року № 1024/13, зі змінами, затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 26.10.2016 № 396/16, затверджено план зонування території (зонінг) міста Харкова.

Відповідно до графічних матеріалів схеми, яку було надано позивачем, та на якій зазначено бажане місце розташування земельної ділянки зазначена земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні, підзоні Р-3: зона озеленених територій загального користування, та поза межами червоних ліній вул. Дерев`янка.

Зазначені обставини спростовують доводи апелянта про те, що згідно наданих відповідачем схем здійснено просторове розміщення земельної ділянки на власний розсуд відповідача, оскільки таке розташування позивачем було відмічене, і відповідач також вказує на картографічних матеріалах місце розташування спірної земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Доводи апелянта щодо не врахування судом першої інстанції вимоги про надання відповідачем і третьою особою схем та інших матеріалів з Генерального плану міста Харкова є безпідставним, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що вищезазначена земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання апелянта на не врахування судом положень Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про основи містобудування" та положень законодавства про державні будівельні норми, виходячи з наступного.

Згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення відповідачем місячного терміну розгляду заяви позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2017 року позивач звернувся із заявою до відповідача, 31.07.2017 року Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради Харківської області листом повідомив ОСОБА_1 , що зазначене питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою буде розглянуто на черговій сесії Харківської міської ради, 11.08.2017 року Департамент земельних відносин Харківської міської ради Харківської області листом повідомив позивача, що відповідно до пропозицій Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану від 28.07.2017 р. №4092/0/27- 17 Департаментом земельних відносин підготовлено проект рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, який після погодження в установленому порядку з відповідними службами міської ради буде винесено на розгляд сесії Харківської міської ради. Причини відмови буде зазначено в рішенні.

З наведеного вбачається, що відповідачем з дати подання позивачем заяви вчинялися дії щодо її розгляду.

Доводи апеляційної скарги про неприйняття до уваги судом першої інстанції доводів позивача не впливають на правильність висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про не отримання копії рішення суду першої інстанції є необгрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач був присутнім у судовому засідання під час розгляду справи в суді першої інстанції та оголошення резолютивної частини рішення, а тому був повідомлений про дату складання повного тексту судового рішення та можливість отримання його копіїї. Крім того, в матеріалах справи міститься супровідний лист суду першої інстанції про направлення копії судового рішення позивачу (т. 2 а.с. 15).

Також судова колегія вважає необгрунтованими доводи апелянта про не ознайомлення його з матеріалами справи, оскільки матеріали справи містять заяву позивача про можливість надання справи для ознайомлення (т. 2 а.с. 20), доказів відмови суду у наданні справи для ознайомлення позивачем не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.05.2019 по справі № 638/15764/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 30.09.19 року