Постанова

від 30.09.2019 по справі 240/8886/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8886/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

30 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

представника позивача: Товянської І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маген - Україна" до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Маген - Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Корольовський ВДВС ГТУЮ у Житомирській області) Скружинської Г.В. від 25.10.2017 про стягнення виконавчого збору у розмірі 483374,87 грн у виконавчому провадженні №53197766;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Корольовського ВДВС ГТУЮ у Житомирській області Скружинської Г.В. від 14.11.2017 про відкриття виконавчого провадження №55146904.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

В судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Корольовського відділу ДВС міста Житомира.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із здійсненням виконавчого провадження №53197766, що перебувало у провадженні Корольовського ВДВС ГТУЮ у Житомирській області при примусовому виконанні наказу №906/546/14, виданого 12.10.2016 Господарським судом Житомирської області за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ТОВ Маген-Україна про звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення спортивно-оздоровчого та розважального комплексу з кафе та приміщеннями побутового призначення, літ.А, загальною площею 7690,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Кибальчича, 9, згідно з договором іпотеки від 09.10.2008, з метою задоволення вимог ПАТ "Дельта Банк", на підставі кредитного договору №Т241007-К/36 від 08.10.2008 у розмірі 4833748,71 грн.

25.10.2017 державним виконавцем Корольовського ВДВС ГТУЮ у Житомирській області Скружинською Г.В. у виконавчому провадженні №53197766 винесено постанову про стягнення з ТОВ Маген-Україна на користь держави виконавчого збору у розмірі 483374,87 грн та про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою без виконання .

На виконання постанови від 25.10.2017 ВП №53197766 про стягнення виконавчого збору, 14.11.2017 державним виконавцем Корольовського ВДВС ГТУЮ у Житомирській області Скружинською Г.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55146904 щодо стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 483374,87 грн.

З порушенням строку, а саме: 14.11.2017 державним виконавцем Корольовського ВДВС ГТУЮ у Житомирській області Скружинською Г.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, ВП №55146904 на виконання постанови про стягнення виконавчого збору №53197766, виданої 25.10.2017, оскільки кінцевим строком винесення постави про стягнення виконавчого збору було 26.10.2017.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що примусове виконання у виконавчому провадженні №53197766 не здійснювалось, а виконавчий документ повернутий без виконання стягувану за його заявою, що, з врахуванням відсутності фактичного стягнення з боржника коштів, свідчить про відсутність законних підстав для стягнення з боржника виконавчого збору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

Судом встановлено, що постанову державного виконавця Корольовського ВДВС ГТУЮ у Житомирській області Скружинської Г.В. від 25.10.2017 ВП №53197766 про стягнення виконавчого збору у розмірі 483374,87 грн винесено у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувану за заявою останнього.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, що виконавчий збір не може бути стягнутий лише на підставі повернення виконавчого документа стягувану за заявою останнього.

Відтак, у разі повернення виконавчого документа стягувану та за відсутності фактів стягнення заборгованості обов`язок щодо сплати виконавчого збору у боржника не виникає.

Таким чином доводи відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковими, оскільки у разі стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №824/172/18 та від 11.09.2019 року №553/196/18.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2017 ВП №55146904 та постанови про стягнення виконавчого збору від 25.10.2017 ВП №53197766.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку оскаржувані постанови прийняті відповідачем за відсутності передбачених законодавством підстав, тобто, необґрунтовано, що є підставою для визнання постанов протиправними та їх скасування.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанцій є правильним, обґрунтованими, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.