Постанова

від 27.09.2019 по справі 400/3120/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/3120/18 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 12.02.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

14.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення сільради, оформлене листом від 08.10.2018 року вих.№943/04-08 про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність для ведення садівництва площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність для ведення садівництва площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,12 га з кадастровим номером: 4825486700:11:090:0019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч ст.186-1 Земельного кодексу України, на відповідну заяву позивача не затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва та своєю спірною відповіддю фактично безпідставно відмовив в цьому.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Софіївської сільради Первомайського району Миколаївської області в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 , оформлену листом від 08.10.2018 року вих.№943/04-08. Зобов`язано Софіївську сільраду Первомайського району Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надання її у власність для ведення садівництва площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,12 га з кадастровим номером: 4825486700:11:090:0019 та прийняти рішення відповідно до ст.186-1 ЗК України.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області - адвокат Карпухін Ю.Ю. 12.03.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

04.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до сільської ради про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 .

До вказаної заяви позивачкою було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, також у заяві зазначено і цільове призначення цієї земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

05.09.2017 року Софіївської сільською радою Первомайського району Миколаївської області було прийнято рішення №5 ХХІ сесії сьомого скликання Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва , яким надано дозвіл позивачці на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі отриманого рішення було виготовлено та погоджено проект землеустрою. Відділ у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області зареєстрував в Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером № 4825486700:11:090:0019.

11.09.2018 року позивачка подала до Софіївсьої сільської ради Первомайського району Миколаївської області заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність разом з оригіналом такого проекту та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Однак, 08.10.2018 року відповідач своїм листом №943/04-08 повідомив позивачку про те, що перед тим як затвердити проект землеустрою потрібно затвердити детальний план території відведення земельної ділянки, який, згідно постанови від 25.05.2011 року №555 Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації на місцевому рівні 09.10.2018 року будуть проводитись громадські слухання містобудівної документації. Після проведення обговорень її питання буде розглянуте на позачерговій сесії.

Не погоджуюсь з такими діями та рішенням сільради, позивачка звернулась до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірної відмови відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Згідно із приписами ст.ст.3,4 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, Законами України Про землеустрій , а також прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.12 ЗК України, питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.

Таким чином, Земельним кодексом України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та іншими нормативно-правовими актами, Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади право розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної власності, а також делегувала їм і право вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

А згідно із ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки ), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб ) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства ). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів АР Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Так, у відповідності до положень ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із ч.9 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи ) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За приписами ч.17 ст.186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Так, як встановлено судами обох інстанції та вже зазначалось вище, 11.09.2018 року позивачка подала до Софіївсьої сільської ради Первомайського району Миколаївської області заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність разом з оригіналом такого проекту та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи відповідач по вказаній вище заяві конкретне рішення не прийняв та 08.10.2018 року своїм листом №943/04-08 лише повідомив позивачку про те, що перед тим як затвердити проект землеустрою сільраді потрібно ще затвердити детальний план території відведення земельної ділянки, який, згідно постанови від 25.05.2011 року №555 Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації на місцевому рівні , 09.10.2018 року будуть проводитись громадські слухання містобудівної документації та лише після проведення обговорень питання щодо затвердження проекту землеустрою буде розглянуте на позачерговій сесії.

Однак, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не може погодитись з такими діями та відповіддю відповідача та вважає їх необґрунтованими та не заснованими на законі, оскільки, фактично відповідачем, в даному випадку, не було по суті розглянуто заяву ОСОБА_1 від 11.09.2018 року, як того вимагають приписи чинного законодавства, не зазначено конкретних недоліків проекту та не встановлено термін на їх усунення, не вказано жодних посилань на невідповідність проекту яким-небудь нормам закону, т.б. відмовлено у задоволенні заяви позивачки не рішенням сільради, а листом №943/04-08.

Таким чином, відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою, яка викладена у листі від 08.10.2018 року, не є рішенням ради в розумінні закону, а отже, для захисту прав та інтересів позивача, дійсно необхідно визнати протиправною цю відмову відповідача, що, в свою чергу, і було вірно встановлено судом 1-ї інстанції.

Що ж стосується п/вимоги позивачки щодо зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для садівництва, то судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Так, згідно приписів ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд ) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що з метою належного та ефективного захисту прав позивачки та оскільки Софіївською сільрадою спірною відмовою так і не було прийнято рішення у відповідності до норм чинного законодавства, відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2018 року та прийняти рішення у відповідності до норм Закону.

Таким чином, з врахуванням викладеного, суд 2-ї інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваної відповіді відповідача та необхідність повторного розгляду заяви позивачки від 11.09.2018 року на відповідній сесії сільради.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 27.09.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасоло