Постанова

від 24.09.2019 по справі 904/3120/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 904/3120/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ «ФК «Фінфест» - адвокат Крупка О.О.

від ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» - адвокат Стойков М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Торгсервіс Південь»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019

по справі №904/3120/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінфест»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніка-Сервіс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Торгсервіс Південь»

про стягнення 417582,54 грн.

ВСТАНОВИВ

У липні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінфест" (далі - ТОВ "ФК "Фінфест") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніка-Сервіс" (далі - ТОВ "Юніка-Сервіс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Торгсервіс Південь" (далі - ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь"), в якій просило солідарно стягнути з відповідачів заборгованість у сумі 417582,54 грн., з посиланням на неналежне виконання умов договору поставки №10/01-2017, укладеного між відповідачами, з урахуванням договору факторингу №14, укладеного між позивачем та ТОВ "Юніка-Сервіс", за яким позивачу передано право грошової вимоги до ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2018 на підставі п.1 ч.1, ч.3 ст.31 ГПК України матеріали справи №904/3120/18 направлено до Господарського суду Миколаївської області за виключною підсудністю.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Юніка-Сервіс» та ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» на користь ТОВ «ФК «Фінфест» 403928,82 грн. основного боргу, 6058,93 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до укладено між ТОВ «Юніка-Сервіс» та ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» договору поставки, ТОВ "Юніка-Сервіс" на адресу ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь" було поставлено товару на загальну суму 403928,82 грн.

При цьому, право вимоги до ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь" за договором поставки було передане від ТОВ "Юніка-Сервіс" до ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» на підставі договору факторингу.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 по справі №904/3120/18 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Так апелянт зазначає, що позивачем при подані позову не було дотримано вимог п.1 ч.1 ст. 164 ГПК України, оскільки додані до позовної заяви додатки, які були надіслані на адресу ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» були без підпису та печатки позивача, також зміст документів та деякі документи в цілому не відповідали переліку документів згідно з описом вкладення.

На думку апелянта, вхідні документи, а саме позовна заява з додатками належним чином судом не перевірялися всупереч п. 2.1.6 Наказу Держаної судової Адміністрації України Про затвердження Інструкції з діловодства в господарських судах України . Так, скаржник стверджує, що документи надіслані на адресу Господарського суду Миколаївської області позивачем не відповідали переліку документів згідно з описом вкладення до листа, що було виявлено та встановлено судом лише під час судового засідання від 10.06.2019. Внаслідок чого, позивач подав до суду документи та посилався на них, тоді як дані документи були відсутні у матеріалах справи.

За твердженням апелянта, його не було належним чином повідомлено про укладення договору факторингу та про відступлення права вимоги в цілому, оскільки датою укладення договору факторингу визначено 06.06.2018, проте у повідомленні про укладення такого договору помилково зазначається, що його укладено 07.06.2018.

Також скаржник відзначає, що судом першої інстанції було повернуто ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» зустрічний позов про визнання недійсним договору факторингу, оскільки його подано з порушенням вимог ч.1 ст. 180 ГПК України, а саме поза строком для подання відзиву. Проте, як вважає апелянт, таке рішення суду не узгоджується з положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому раді не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності. Більш того, як стверджує апелянт, строк для подання зустрічного позову не було поновлено й після подання клопотання про поновлення такого строку.

Апелянт також вважає, що судом першої інстанції не досліджено факт сплати грошових коштів за відступлення фактором свого права грошової вимоги у відповідності до умов договору факторингу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 відкрито провадження у справі №904/3120/18 за апеляційною скаргою ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 та призначено справу до розгляду на 24.09.2019.

16.09.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування свої заперечень позивач зазначає наступне. Так щодо тверджень апелянта з приводу відсутності в матеріалах справи накладних, на які посилався позивач, ТОВ «ФК «Фінфест» зазначає, що судом першої інстанції була надана оцінка даним обставинам, з огляду на що позовні вимоги було задоволено частково.

З приводу тверджень апелянта про неналежне повідомлення останнього про укладення договору факторингу позивач зазначає, що описку в даті документу, що вказано у повідомлені допущено через технічну помилку. Проте, вказана описку, як вважає позивач, жодним чином не впливає на зміст правочину та повідомлення про його зміст відповідача. А тому, апелянт був належним чином повідомлений про укладення договору факторингу.

Щодо повернення зустрічного позову позивач зазначає, що апелянтом було подано зустрічним позов із порушенням приписів процесуального законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно його повернув. Між тим, як стверджує позивач, повернення зустрічного позову не позбавило відповідач можливості звернутися з таким позовом окремо, що в подальшому й було здійснено останнім.

З приводу оплати за договором факторингу позивач зазначає, що відсутність фінансування і оплат за договором факторингу не свідчить про удаваність правочину, а може бути наслідком неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За твердженням позивача, договором факторингу, зокрема додатковою угодою №2, встановлена його оплатіть, однак означена додаткова угода не була витребувана судом та не була надана позивачем, з огляду на те, що дослідження доказів виконання грошових зобов`язань за договором факторингу не входило до предмету позову, про що вказано в оскаржуваному рішенні.

Позивач також відзначає, що істотні умови договору факторингу, його форма, зміст та суб`єктний склад відповідають вимоги ст.ст. 1077, 1078, 1079 ЦК України.

16.09.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано клопотання ТОВ «ФК «Фінфест» про зупинення розгляду справи в якому позивач просить зупинити апеляційне провадження по справі до вирішення по суті справи №904/2710/19 за позовом ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» про визнання недійсним договору факторингу №14 від 0.06.2018, яка знаходиться в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що підставою виникнення прав та обов`язків позивача за захистом яких він звернувся до суду є договір факторингу від 06.06.2018. На даний час, Господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа №904/2710/19 про визнання цього договору недійсним. Відтак, позивач вважає, що розгляд справи №904/3120/18 не є можливим до вирішення по суті справи №904/2710/19 про визнання договору недійсним.

Крім того, за твердженням позивача, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №904/2710/19 полягає й у тому, що у даній справі ТОВ «ФК «Фінфест» було подано додаткові докази, якими спростовуються доводи щодо відсутності фінансування та оплатності спірного договору факторингу і підтверджується повне виконання грошових зобов`язань між сторонами договору. Вказані докази в межах справи №904/3120/18 судом першої інстанції не були витребувані та не надавалися з огляду на те, що їх дослідження не входило до предмету позову.

Таким чином позивач вважає, що справи №904/3120/18 та №904/2710/19 є взаємопов`язаними, а тому вирішення судом питання про недійсність правочину з урахуванням доказів відмінних від наданих по даній справі, та набрання таким рішенням законної сили, об`єктивно неможливим є вирішення питання щодо правовідносин, що випливають з даного договору.

Під час судового засідання від 24.09.2019 представники позивача та відповідача підтримали клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта - шоста статті 75 ГПК України).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Так колегія суддів відзначає, що у справі №904/3120/18 вирішується питання щодо стягнення заборгованості за договором поставки, укладеного між відповідачами, з урахуванням договору факторингу №14, укладеного між позивачем та ТОВ "Юніка-Сервіс", за яким позивачу передано право грошової вимоги до ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь", у той час як предметом спору у справі №904/2710/19 є визнання договору факторингу недійсним.

Отже, з огляду на предмет позову у справі №904/3120/18 наявні у матеріалах справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного спору.

Колегія суддів відзначає, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №904/2710/19, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи.

Відповідно до статті 269 ГПК України обов`язком суду апеляційної інстанції є перевірка законності та обґрунтованості прийнятого місцевим судом рішення зі справи, тоді як подальше, можливе, визнання недійсним договору факторингу та набрання цим рішенням суду законної сили (у разі настання такої обставини) може бути підставою лише для перегляду судових рішень з даної справи за нововиявленими обставинами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.

При цьому, судова колегія відзначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18.

З огляду на вищевикладене колегія суддів відхиляє клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Під час судового засідання від 24.09.2019 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення а оскаржуване рішення без змін.

Також позивач просив залучити до матеріалів справи та врахувати під час розгляду справи, додані до відзиву на апеляційну скаргу документи на підтвердження виконання сторонами договору факторингу, а саме додаткову угоду №2 від 08.06.2018 до договору факторингу, договір про переведення боргу від 28.11.2018, додаткову угоду №1 до договору про переведення боргу, угоду про зарахування зустрічних однорічних вимог від 10.09.2019, договір про відступлення права вимоги від 10.09.2019, повідомлення про відступлення права грошової вимоги від 10.09.2019 та угоду про зарахування зустрічних однорічних вимог від 10.09.2019.

За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судова колегія зазначає, що надані позивачем документи, не були предметом розгляду суду першої інстанції, більш того датовані після винесення оскаржуваного рішення, тобто на момент розгляду справи у суді першої інстанції та винесення рішення не існували взагалі, а тому не могли бути враховані при його прийнятті, з огляду на що, додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу документи не приймаються колегією суддів.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2017 між ТОВ «Юніка-Сервіс» (постачальник) та ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» (покупець) було укладено договір поставки №10/01-2017 за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язувався поставляти у власність покупця товари, а покупець зобов`язувався приймати та оплачувати постачаємі товари.

В протоколі розбіжностей від 10.01.2017 до Договору поставки сторони узгодили редакцію пунктів 3.3, 3.8 та 5.6 договору.

Так у відповідності до п.п.3.2, 3.3 Договору поставки оплата поставленого товару здійснюється за накладними, наданими постачальником в офіс покупця з урахуванням складених актів розбіжностей. Оплата за товар здійснюється у відповідності з законодавством України протягом строку платежу, вказаному в Додатку №1.

Згідно з п. 5.4 Додатку №1 до Договору поставки сторонами узгоджено відстрочення платежу - 20 календарних днів.

У п. 2.5 Договору поставки сторонами погоджено, що право власності та ризик випадкової втрати чи пошкодження товару переходить від постачальника покупцю в момент, коли товари поставлені покупцю, відвантажені на приймальну складу та уповноважені представники сторін підписали супровідні накладні.

У відповідності до п.п. 6.1, 6.2 Договору поставки, договір укладений на строк до 31.12.2017. Строк дії договору автоматично продовжується на додатковий строк в один рік у разі, якщо жодна із сторін не заявить в письмовій формі про свій намір змінити або зупинити дію договору за 60 календарних днів до закінчення дії цього договору.

В подальшому, 06.06.2018 між ТОВ "Юніка-Сервіс" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" укладено договір факторингу №14, за умовами п.1.1 якого, з урахуванням змін внесених до нього додатковою угодою №1 від 07.06.2018, клієнт - ТОВ "Юніка-Сервіс" відступає факторові - ТОВ "Фінансова компанія "Фінфест" своє право грошової вимоги за Договором поставки №10/01-2017 від 10.01.2017 (Основний договір) до ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь" (Боржник) в розмірі 417582,54 грн. (Вимога), а фактор зобов`язується передати грошові кошти у сумі, що відповідає розміру вимоги (кошти) в розпорядження клієнта за плату.

Відповідно до п.1.2 Договору факторингу за цим договором Клієнт відступає Факторові право грошової вимоги за Основним договором, строк платежу за якою настав, а також право вимоги за Основним договором, яке виникне в майбутньому. Вимога за цим Договором є відступленою Клієнтом Факторові з моменту набуття чинності цим Договором, якщо Сторони не домовляться про інше.

Пунктом 1.3 Договору факторингу визначено, що Фактор підтверджує наявність у нього права за чинним законодавством України укладати та виконувати цей Договір, Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність вимоги та відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником.

Згідно з п.1.5 Договору факторингу детальна інформація про вимогу відображена у документах, що перелічені у п.п.3.1.1-3.1.4 цього Договору .

Фактор зобов`язується перерахувати Клієнту або іншій особі, що вказана Клієнтом грошові кошти у розмірі, що визначений п.1.1 Договору, не пізніше ніж у шестимісячний термін з моменту підписання цього Договору (п.1.6 Договору факторингу).

У п.1.7 Договору факторингу сторонами визначено, що Клієнт підтверджує заборгованість Боржника є дійсною і підлягає оплаті. У боржника відсутні підстави для не сплати вимоги. Сторони погодили, що Клієнт виступає поручителем і поручається перед Фактором за виконання Боржником своїх зобов`язань, що випливають з Основного договору в повному обсязі. Сторони під невиконанням зобов`язання Сторони також розуміють ухилення Боржника від отримання, або ухилення від надання підтвердження про отримання повідомлення про укладення цього Договору. У разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено цим Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору факторингу Фактор має право, зокрема, вимагати від Клієнта письмово повідомити Боржника про відступлення вимоги Фактору шляхом направлення письмового повідомлення на адресу Боржника у триденний термін з моменту укладення Договору (п.2.1.2); у разі невиконання Боржником зобов`язань зі сплати вимоги, ухилення від отримання, або ухилення від надання підтвердження про отримання повідомлення про укладення цього Договору вимагати від Клієнта сплати вимоги солідарно з Боржником (п.2.1.3); у випадку виявлення необхідності звертатися до суду до Клієнта та/або Боржника, як солідарних боржників (п.2.1.4).

Пунктами 5.1, 5.2 Договору факторингу визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.5.1 цього Договору та закінчується 31.12.2019 року.

Додатковою угодою №1 від 07.06.2018 до Договору факторингу сторони договору також погодили реєстр видаткових накладних, за якими фактору передається право вимоги до Боржника.

09.06.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» та ТОВ "Юніка-Сервіс" направили ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь" повідомлення від 06.06.2018 про відступлення права грошової вимоги (факторингу) на загальну суму основного боргу 411749,00 грн., з переліком накладних, за якими є заборгованість, що передана на факторинг, та вимогою щодо здійснення повного розрахунку з фактором протягом п`яти днів з моменту отримання вимоги, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.06.2018.

22.06.2018 за вих.№191 ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» направлено ТОВ "Юніка-Сервіс" вимогу щодо виконання умов поруки, в якій вимагало сплатити суму заборгованості боржника - ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь" у розмірі 417582,54 грн. протягом трьох днів з моменту отримання цієї вимоги.

У відповідь на вказану вимогу, ТОВ "Юніка-Сервіс" листом б/н від 25.06.2018 повідомило ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» , що виконало свої зобов`язання та повідомило про укладення договору факторингу Боржника. ТОВ "Юніка-Сервіс" також зазначило, що не є стороною правовідносин і не вбачає підстав для виконання зобов`язань за Боржника.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» зазначило, що відповідачі ухиляються від виконання своїх грошових зобов`язань, що порушує права позивача та відповідно стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

ТОВ "Юніка-Сервіс" в період з 04.04.2018 по 04.06.2018 поставлено ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь" товар на загальну суму 403928,82 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними (т.1 а.с.58-317).

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані, накладні, які визначені сторонами в реєстрі видаткових накладних, за якими фактору - ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» передано право вимоги до боржника - ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь" за договором факторингу, а саме: накладна №63965 від 26.04.2018 на суму 3824,36 грн.; накладна №64505 від 26.04.2018 на суму 4793,23 грн.; накладна №65005 від 26.04.2018 на суму 1569,16 грн.; накладна №970993 від 03.05.2018 на суму 461,17 грн.; накладна №971003 від 03.05.2018 на суму 882,32 грн.; накладна №971963 від 04.05.2018 на суму 1977,11 грн.; накладна №973023 від 08.05.2018 на суму 1272,17 грн.

Крім того, за деякими накладними за договором поставки було відвантажено товар на меншу суму ніж зазначено в самій накладній, натомість сума фактичної поставки зазначена в реєстрі видаткових накладних до договору факторингу, а саме: накладна №7544344 від 04.04.2018 на суму 14883,31 грн. (т.1 а.с.58-62), однак відвантажено товару на суму 14140,56 грн.; накладна №7549214 від 05.04.2018 на суму 9159,89 грн. (т.1 а.с.74-78), однак відвантажено товару на суму 8944,37 грн.; накладна №7549224 від 05.04.2018 на суму 3379,68 грн. (т.1 а.с.79,80), однак відвантажено товару на суму 3293,03 грн.; накладна №7639614 від 25.04.2018 на суму 3056,08 грн. (т.1 а.с.136-138), однак відвантажено товару на суму 2911,39 грн.; накладна №967013 від 26.04.2018 на суму 5134,16 грн. (т.1 а.с.174-176), однак відвантажено товару на суму 4996,54 грн.; накладна №967023 від 26.04.2018 на суму 2195,45 грн. (т.1 а.с.177,178), однак відвантажено товару на суму 2105,47 грн.; накладна №967033 від 26.04.2018 на суму 1150,48 грн. (т.1 а.с.179,180), однак відвантажено товару на суму 1051,00 грн.; накладна №968433 від 27.04.2018 на суму 1435,20 грн. (т.1 а.с.265,266), однак відвантажено товару на суму 1297,57 грн.; накладна №968443 від 27.04.2018 на суму 1246,28 грн. (т.1 а.с.267,268), однак відвантажено товару на суму 1185,94 грн.; накладна №7660824 від 27.04.2018 на суму 2851,62 грн. (т.1 а.с.269,270), однак відвантажено товару на суму 2790,73 грн.; накладна №7682044 від 03.05.2018 на суму 4856,72 грн. (т.1 а.с.295-297), однак відвантажено товару на суму 4270,27 грн.

Отже, наявними матеріалами справи підтверджується, що за період з 04.04.2018 по 04.06.2018 ТОВ "Юніка-Сервіс", на виконання умов договору поставки було поставлено ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь" товар на загальну суму 403928,82 грн.

Право вимоги до ТОВ "Альфа-Торгсервіс Південь" за спірним Договором поставки товару в розмірі 417582,54 грн. було передане від ТОВ "Юніка-Сервіс" до ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» на підставі Договору факторингу №14 від 06.06.2018 (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 07.06.2018 до нього).

У Додатковій угоді №1 від 07.06.2018 до Договору факторингу №14 від 06.06.2018, сторонами договору факторингу погоджено реєстр видаткових накладних, за якими фактору передається право вимоги до Боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою.

За приписами Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фактор на момент укладення договору факторингу повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторинг.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» , що є фінансовою компанією, видом діяльності якої є надання фінансових послуг.

За змістом ст.ст.512, 513 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Пунктом 1.7 Договору факторингу сторонами чітко визначено, що у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено цим Договором.

Отже, з урахуванням договору факторингу, у позивача виникло право вимоги як до ТОВ «Юніка-Сервіс» та й ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» , як до солідарних боржників.

З урахуванням відсутності доказів належного виконання відповідачами своїх зобов`язань, колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням наданих позивачем доказів, на підтвердження здійснення поставки товару.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу того, що додані до позовної заяви додатки, які були надіслані на адресу ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» були без підпису та печатки позивача, також зміст документів та деякі документи в цілому не відповідали переліку документів згідно з описом вкладення.

Так, за приписами ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Позивачем на підтвердження направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідачів було надано описи вкладення та фіскальні чеки (т.12, а.с. 13-20).

При цьому колегія суддів зауважує, що чинне процесуальне законодавство не міститься вимог щодо перевірки судом, які саме документи були направлені позивачем та чи відповідають вони переліку згідно опису вкладення.

Відповідач, у випадку виявлення невідповідності отриманої позовної заяви з додатками з позовною заявою наявною у матеріалах справи, не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати суду відповідні пояснення з цього приводу.

Судова колегія наголошує, що судом першої інстанції було взято до уваги відсутність деяких накладних, на які посилався позивач, у матеріалах справи, а також невідповідність сум визначених у видаткових накладних з фактичною сумою поставленого товару, що й стало підставою для задоволення позовних вимог частково.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу неналежного повідомлення про укладення договору факторингу, оскільки як зазначає позивач, а також сам відповідач в апеляційній скарзі, невірну дату договору у повідомленні було вказано помилково. При цьому, апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування між сторонами інших договорів факторингу.

З приводу зустрічного позову колегія суддів відзначає, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 повернуто ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» зустрічний позов до ТОВ «Юніка-Сервіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінфест» про визнання недійсним договору факторингу №14 від 06.06.2018, оскільки зустрічний позов подано до суду з порушенням вимог ч.1 ст.180 ГПК України - поза строком для подання відзиву (з урахуванням періодів часу до зупинення провадження у справі та після його поновлення, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті).

При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, відповідач скористався своїм правом та звернувся з окремим позовом про визнання договору факторингу недійсним, який наразі розглядається Господарським судом Миколаївської області у межах справи №904/2710/19.

Щодо тверджень апелянта про не дослідження судом першої інстанції факту сплати грошових коштів за відступлення фактором свого права грошової вимоги у відповідності до умов договору факторингу колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Пунктами 1.2, 5.1 Договору факторингу визначено, що вимога за цим Договором є відступленою Клієнтом Факторові з моменту набуття чинності цим Договором, а саме з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв`язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін.

Між тим, апелянтом не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено, обставин, з якими законодавець пов`язує нікчемність договору факторингу.

Натомість, за приписами ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судова колегія зауважує, що у даній справі вирішується питання щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів на наявні матеріали справи дозволяють встановити обставини щодо наявності обов`язку відповідачів сплатити грошові кошти на користь позивача. Вимог про визнання договору факторингу недійсним у цій справі заявлено не було.

У той час, вирішення питання щодо недійсності правочину (договору факторингу) не є предметом спору у даній справі та вирішується в межах окремого позовного провадження за позовом ТОВ «Альфа-Торгсервіс Південь» про визнання договору факторингу недійсним (справа 904/2710/19).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 р. відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 р. у справі №904/3120/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.09.2019 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.