Постанова

від 09.09.2019 по справі 910/1039/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2019 р. Справа№ 910/1039/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Литвинов В.В. довіреність № 10/01/2 від 10.01.2019 року;

від відповідача: Горова Н.Г. довіреність № 01-02/19 від 01.02.2019 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року (повний текст рішення складено - 15.04.2019 року)

у справі № 910/1039/19 (суддя: Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проенерджі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс"

про стягнення 904 686,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проенерджі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 904 686,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором підряду №24/11-2016 на виконання проектних та вишукувальних робіт від 24.11.2016 року, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 751 554,34 грн, за прострочення сплати якої нараховані неустойка в сумі 100 893,60 грн, інфляційні втрати - 43 590,15 грн та 3% річних у сумі 8 648,02 грн.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов в повному обсязі своїм рішенням від 04.04.2019 року (повний текст рішення складено - 15.04.2019 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 318 Господарського кодексу України.

Так, за твердженням скаржника, положення договору не містять усіх істотних умов договору.

Крім того, скаржник вказав, що, оскільки, позивач не виконав роботи за договором в погоджений строк та вчинив прострочення виконання робіт за договором (з 10.08.2017 року по 27.04.2018 року), то відповідач не зобов`язаний був сплачувати позивачу обумовлену договором ціну.

Також, скаржник зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залучення ПрАТ Київобленерго до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 року справу № 910/1039/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.

03.06.2019 року суддя Дідиченко М.А. заявила самовідвід по справі №910/1039/19, обґрунтовуючи його тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1039/19 було винесено суддею Приваловим А.І.

Північний апеляційний господарський суд задовольнив заяву про самовідвід судді Дідиченко М.А. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року у справі №910/1039/19 та передав матеріали справи №910/1039/19 для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України своєю ухвалою від 03.06.2019 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 року справу № 910/1039/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019, у зв`язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1039/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Смірнова Л.Г., Пашкіна С.А.

Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/1039/19 залишив без руху своєю ухвалою від 24.06.2019.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1039/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Руденко М.А., Пашкіна С.А.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року у справі № 910/1039/19 та призначив до розгляду на 09.09.2019 своєю ухвалою від 19.07.2019 року.

30.08.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.09.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1039/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Руденко М.А., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року у справі № 910/1039/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Руденко М.А., Майданевич А.Г.

У судовому засіданні 09.09.2019 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 09.09.2019 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що висновок відповідача про те, що позивач мав виконати роботи саме в період з 10.07.2017 року по 10.08.2017 року, є передчасним, оскільки не підтверджується доказами. Також, позивач зазначив, що відповідач без жодних зауважень та претензій прийняв виконані позивачем роботи та погодив суму, яка має бути за них сплачена.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

24.11.2016 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір підряду №24/11-2016 на виконання проектних та вишукувальних робіт (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов`язується виконати проектні роботи з розробки робочого проекту стадій П та Р на об`єкті: "Нове будівництво ПС 110/10/10 кВ "Княжич 2 із заходами ЛЕП 110 кВ на території м. Бровари, Броварського району Київської області", а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до п.3.1 договору, договірна вартість робіт по договору визначається протоколом договірної ціни (додаток №1), кошторисом (додаток №2) та становить - 1503108,68 грн в тому числі ПДВ 250518,11 грн вартість робіт є остаточною і може бути змінена лише за додатковою угодою сторін (п.3.2 договору).

Так, сторонами було узгоджено та підписано протокол погодження договірної ціни та зведений кошторис.

Умовами п.3.3 договору встановлено, що після підписання договору замовник перераховує виконавцю перший аванс у розмірі 30% від вартості робіт, зазначених в п.3.1 цього договору протягом 25-ти календарних днів та другий аванс у розмірі 20% від вартості робіт, зазначених в пункті 3.1 цього договору протягом одного місяця.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, спірний договір має цивільно-правову природу договору на проведення проектних та пошукових робіт, в якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що положення договору не містять усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (п.1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, аванс в сумі 450932,60 грн, що становить 30% від договірної вартості робіт, сплачений відповідачем 10.01.2017 року, а другий аванс в розмірі 20% в сумі 300621,74 грн - перерахований 09.02.2017 року.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання умов договору було виконано роботи на суму 1503108,68 грн, що підтверджується підписаним сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо якості та обсягу робіт Акт №1 здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт від 27.04.2018 року на суму 1503108,68 грн (наявний в матеріалах справи).

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, останній остаточну оплату вартості виконаних робіт за даним актом в повному обсязі в сумі 751 554,34 грн не здійснив.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, оскільки умовами спірного договору не встановлено строку здійснення відповідачем кінцевої оплати виконаних позивачем робіт, останній в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогами за вих. №218 від 16.07.2018 року та за № 224 від 15.08.2018 року про оплату залишку грошових коштів за виконані роботи по договору в розмірі 751554,34 грн.

Відповідач в свою чергу у відповідь на вказану вимогу №224 від 15.08.2018 року у листі за №61/09 від 17.09.2018 року вказав, що позивач є не уповноваженим на виконання робіт за спірним договором, порушував вимоги договору, зокрема, не повідомив про зміну адреси, а також, що вимога №224 від 15.08.2018 року оформлена з порушенням приписів ст. 222 Господарського кодексу України, а тому, оскільки не надано жодного доказу існування заборгованості, задоволенню не підлягає.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, враховуючи виконання позивачем проектно-вишукувальних робіт у відповідача виник обов`язок з оплати виконаних робіт в силу норм п.1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України та положень спірного договору.

Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями та запереченнями щодо обсягу та якості робіт.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що виконання позивачем робіт з порушенням строку, у разі якщо таке мало місце, не звільняє відповідача від обов`язку з оплати виконаних робіт.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що, оскільки, позивач не виконав роботи за договором в погоджений строк та вчинив прострочення виконання робіт за договором (з 10.08.2017 року по 27.04.2018 року), то відповідач не зобов`язаний був сплачувати позивачу обумовлену договором ціну.

Так, кінцевий строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 751 554,34 грн настав 28.08.2018 року (з урахуванням приписів ст. 254 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 751 554,34 грн основного боргу.

Заперечення відповідача проти позовних вимог судом відхиляються як такі, що не спростовують встановлених вище судом обставин та висновків.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.6.10 договору, замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов`язань, зокрема, за порушення термінів оплати виконаних робіт неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми платежу за кожний день прострочення, починаючи з п`ятого дня.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Північний апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 100893,60 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

З огляду на виведене та перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8648,02 грн та інфляційних втрат в сумі 43590,15 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залучення ПрАТ Київобленерго до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, юридичного інтересу Приватного акціонерного товариства Київобленерго у розгляді даної справи немає, оскільки внаслідок прийняття судового рішення ця особа не буде наділена новими правами, не будуть змінені її наявні права та/або обов`язки, її не буде позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

При цьому, колегія судді приймає до уваги, що скаржник в апеляційній скарзі не наводить обставин яким чином оскаржуване рішенні може вплинути на права та обов`язки ПрАТ Київобленерго .

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Водночас, колегія суддів відзначає, що відповідач не позбавлений права звернутись з окремим позовом до суду щодо притягнення виконавця робіт за спірним договором до відповідної відповідальності у разі допущення позивачем порушення строків виконання робіт або вчинення інших порушень умов договору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Просперітатіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року у справі №910/1039/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/1039/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

М.А. Руденко

Дата складення повного тексту 26.09.2019 року.