Рішення

від 26.09.2019 по справі 910/5151/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2019Справа № 910/5151/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Груп" (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер" (м. Київ)

Про стягнення 22.982,16 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача: Мустіпан О.В.

від відповідача: Кравчук В.П .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкос Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер" про стягнення 22.982,16 грн., з яких: 13.020,00 грн. основного боргу, 1005,96 грн. інфляційних втрат, 353,00 грн. 3% річних, 8593,20 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору доручення на надання послуг № 7313 від 01.03.18. в частині оплати наданих послуг, а саме, неоплатою рахунку-фактури № СФ-0000081 від 14.05.18. та рахунку-фактури № СФ-0000059 від 06.04.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.19. відкрито провадження у справі № 910/5151/19 та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

22.05.19. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.19. постановлено розгляд справи № 910/5151/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.07.19., в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України постановлено сторонам подати докази.

10.07.19. відповідачем подано повторний відзив на позовну заяву.

22.07.19. позивачем подано відповідь на відзив.

25.07.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15.08.19.

15.08.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.09.19.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

В судовому засіданні 26.09.19. позивачем підтримано позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 26.09.19. проти позову заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.09.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

01.03.18. між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 7313 доручення на надання послуг (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Замовник доручає, в Виконавець зобов`язується виконати від свого імені та в інтересах замовника послуги.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 8.1 з моменту підписання і діє 12 місяців. Якщо до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін письмово не висловить волевиявлення розірвати Договір, він вважається пролонгованим на наступні 12 місяців.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач вказує, що ним за Договором були надані відповідачу послуги, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 27.03.18. на суму 13.020,00 грн., та виставлено відповідачу два рахунки-фактури (від 14.05.18. та від 06.04.18.), які відповідач не оплатив, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця вартість наданих послуг згідно виставленому Виконавцем рахунку-фактури протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку Замовником.

Крім того, приймання-передача документів між сторонами Договору здійснюється виключно на підставі письмового реєстру документів, підписаного представником Замовника та Виконавця. Такі реєстри є невід`ємною частиною договірних відносин між сторонами (п. 1.4 Договору).

Підставою для оплати наданих відповідачу послуг позивач вказує рахунок-фактуру № СФ-0000081 від 14.05.18. на суму 6960,00 грн. та рахунок-фактуру № СФ-0000059 від 06.04.18. на суму 6060,00 грн.

В письмових поясненнях від 10.05.19. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Груп" вказані рахунки-фактури були передані відповідачу особисто представником позивача, тому доказів про надсилання рахунків відповідачу немає, так як письмовий реєстр документів сторонами не підписувався.

При цьому відповідач отримання таких рахунків категорично заперечує.

Матеріали справи не містять жодного доказу отримання відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000081 від 14.05.18. на суму 6960,00 грн. та рахунку-фактури № СФ-0000059 від 06.04.18. на суму 6060,00 грн.

За вказаних підстав, враховуючи пункт 4.1 Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг не настав.

Вказане є підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимог про стягнення основного боргу, вони є такими, що задоволенню не підлягають.

Всі інші доводи сторін не взято судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу позивачу не відшкодовуються з підстав відмови в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 30.09.19.

Суддя Т.М. Ващенко