Рішення

від 16.09.2019 по справі 911/1281/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. Справа № 911/1281/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіс ЛТД-К

до Товариства з обмеженою відповідальністю Перший столичний хлібозавод

про стягнення 462441,16 грн.

за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Будсервіс ЛТД-К (далі - позивач, ТОВ Будсервіс ЛТД-К ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Перший столичний хлібозавод (далі - відповідач, ТОВ Перший столичний хлібозавод ) про стягнення 435008,07 грн. заборгованості, з яких: 411496,40 грн. основного боргу, 5817,32 грн. 3% річних та 17694,35 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням грошового зобов`язання за договором підряду від 13.11.2018 № 13/11-18.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 01.07.2019.

Відповідачем 12.06.2019 через канцелярію суду подано відзив на позов, у якому зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. Так, відповідач зауважує, що сторони є платниками податку на додану вартість. Ціна договору, вартість виконаних позивачем робіт (в кошторисі та акті приймання-передачі виконаних робіт) включає в себе 20% ПДВ, що зазначено і в п. 4.2 договору підряду від 13.11.2018 № 13/11-18. Отже, відповідач (замовник) мав можливість (за умови належної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) сформувати податковий кредит по операції в розмірі 68582,73 грн. (20% від вартості виконаних робіт - 411496,40 грн.). Зі слів відповідача, позивач не зареєстрував податкову накладну після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, чим, на думку відповідача, порушив вимоги ст. 201 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим відповідач вважає, що сума його заборгованості перед позивачем, відповідно до умов договору, зменшується до 342913,67 грн., відповідно, підлягає зменшенню сума 3% річних та інфляційних втрат.

Також відповідач зазначає, що у зв`язку з великими матеріальними затратами, спрямованими відповідачем на будівництво нового цеху та виділення даного цеху у нову юридичну особу, ТОВ Перший столичний хлібозавод не має можливості негайно погасити існуючу заборгованість перед позивачем. Таким чином відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в обсязі заявленої останнім суми.

Позивачем 27.06.2019 подано до суду заяву про збільшення позовних вимог на суму 27433,09 грн., яка на підставі ухвали суду від 01.07.2019 прийнята судом до розгляду, відповідно, спір у справі вирішується виходячи з нової ціни позову - 462441,16 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2019 підготовче засідання відкладено на 22.07.2019.

Відповідачем 10.07.2019 подано через канцелярію суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог, у якій заявлено про відмову в прийнятті вказаної заяви до розгляду.

Разом з тим відповідачем подано клопотання, в якому останній просить суд зменшити ціну позову на суму ПДВ, обґрунтування чого наведено у відзиві, а також розглянути справу без участі представника відповідача.

На підставі ухвали господарського суду Київської області від 22.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2019.

Ухвалою суду від 19.08.2019 розгляд справи по суті відкладено на 16.09.2019.

Через канцелярію суду 13.09.2019 позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

В судове засідання 16.09.2019 представники сторін не з`явились. Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд, з урахуванням поданих сторонами клопотань про розгляд справи за відсутності їх представників, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

між Товариством з обмеженою відповідальністю Перший столичний хлібозавод (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будсервіс ЛТД-К (підрядник) 13.11.2018 укладено договір підряду № 13/11-18 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник за завданням замовника, на свій ризик, зобов`язується виконати і здати замовнику додаткові роботи № 9 для ТОВ Перший столичний хлібозавод в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Нове будівництво, а замовник зобов`язується прийняти такі роботи і оплатити їх на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору загальний термін виконання робіт складає 30 календарних днів.

Пунктом 2.2. Договору обумовлено, що результати виконаних підрядником робіт оформляються актом прийому-передачі виконаних робіт.

Датою закінчення виконання робіт за цим договором є дата підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, з наданням підрядником замовнику комплекту документів на результат будівельних робіт (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору договірна ціна робіт за цим Договором складає 398536,40 грн. Загальна вартість робіт визначається після їх завершення та прийому замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт.

За умовами п. 4.2. Договору розрахунок видів та вартості робіт надано в кошторисі до цього договору та включає ПДВ. Оплата за цим Договором здійснюється замовником підряднику платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника у національній валюті України: оплата авансу в розмірі 100% від кошторису за 3 дні перед початком виконання робіт; всі наступні розрахунки виконуються протягом 5 банківських днів після підписання актів прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 8.7. Договору у разі нездійснення підрядником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та строки, передбачені п. 8.7 цього Договору, та/або у випадку порушення порядку заповнення податкової накладної, замовник має право притримати оплату за виконані роботи в розмірі суми податку на додану вартість, яка могла бути віднесена замовником до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за податковою накладною, складеною підрядником проте не зареєстрованою у передбачені п. 8.7 цього Договору строки в Єдиному реєстрі податкових накладних до моменту реєстрації підрядником податкової накладної в належному вигляді.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 11.1. Договору).

Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва - додаткові роботи № 9 - сторони погодили кошторис у сумі 398536,40 грн.

На виконання умов Договору, підрядником виконані, а замовником прийнято роботи на загальну суму 411496,40 грн., про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.11.2018-30.11.2018, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Оскільки ТОВ Перший столичний хлібозавод не було здійснено оплату виконаних ТОВ Будсервіс ЛТД-К робіт ані в порядку, передбаченому п. 4.2. Договору, тобто авансом, ані після прийняття замовником виконаних робіт, позивач 22.02.2019 звернувся до відповідача з претензією за вих. № 6, у якій вимагав погасити заборгованість, зокрема за договором підряду № 13/11-18 від 13.11.2018, в сумі 411496,40 грн. у строк до 02.03.2019. Зазначену претензію отримано відповідачем 22.02.2019 за вх. № 9, що підтверджується відповідним штампом ТОВ Перший столичний хлібозавод на претензії.

У зв`язку з тим, що позивач відповіді на пред`явлену претензію не отримав та грошових коштів в рахунок погашення заборгованості від відповідача на рахунок позивача не надійшло, останній звернувся з позовом до суду.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що позивачем було виконано, а відповідачем прийнято робіт на загальну суму 411496,40 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи підписаним та скріпленим печатками сторін актом прийняття виконаних будівельних робіт.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доказів оплати виконаних позивачем робіт не надав, доводи ТОВ Будсервіс ЛТД-К не спростував.

Посилання відповідача на те, що в результаті нездійснення позивачем реєстрації податкової накладної відповідач не мав змоги сформувати податковий кредит та, відповідно до п. 8.7. Договору, мав право притримати оплату, судом відхиляються з огляду на таке.

За умовами п. 8.7. Договору замовник мав право притримання оплати лише в розмірі податку на додану вартість, а не в повному обсязі. Саме відповідач порушив свої господарські зобов`язання, не виконавши обов`язку щодо оплати авансу в розмірі 100% кошторису.

Судом встановлено, що акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.11.2018-30.11.2018 сторонами підписано, роботи прийнято, відтак строк оплати виконаних робіт, відповідно до п. 4.2. Договору, сплинув 07.12.2018. Отже вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 411496,40 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 5817,32 грн. 3% річних та 17694,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 5817,32 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за спірним актом, за загальний період з 01.12.2018 по 21.05.2019.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 17694,35 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за актом, за загальний період з листопада 2018 року по квітень 2019 року.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи наведені норми Цивільного кодексу України, а також умови п. 4.2. Договору, яким передбачено, що всі наступні розрахунки виконуються протягом 5 банківських днів після підписання актів прийому-передачі виконаних робіт, період обчислення 3% річних та інфляційних втрат починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано, а саме - з 08.12.2018.

Здійснивши перерахунок 3% річних, з урахуванням дати настання прострочення оплати та не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, суд встановив, що 3% річних від суми заборгованості 411496,40 грн. за період з 08.12.2018 по 21.05.2019 складають 5580,57 грн., у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково.

Що стосується позовних вимог про стягнення втрат від інфляції, слід зазначити, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, оскільки прострочення оплати за Договором виникло 08.12.2018, розрахунок інфляційних втрат слід розпочинати з січня 2019 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат на прострочену заборгованість відповідача за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон за період з січня по квітень 2019 року, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 14166,71 грн., а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню частково.

З урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 27433,09 грн.

Заявлена сума обгрунтована позивачем тими обставинами, що відповідно до п. 1 ст. 201.1 Податкового кодексу України за порушення термінів реєстрації податкових накладних встановлені штрафи. Зокрема, за прострочення від 61 до 365 календарних днів штраф становить 40% від суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній. Отже, позивач вважає, що за невчасну реєстрацію податкових накладних, яка сталась не з його вини, буде зобов`язаний сплатити штраф, розмір якого на даний момент складає 40% штрафу від суми ПДВ, оскільки період прострочення вже складає більше ніж 61 день. Сума ПДВ, яку належить сплатити позивачеві з отриманого доходу за спірним договором, складає 68582,73 грн., а 40% штрафу від цієї суми становить 27433,09 грн., який позивач має сплатити з власних коштів, що буде його збитком, спричиненим діями відповідача.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України унормовано, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписами ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З наведеного вбачається, що для застосування такого засобу відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Суд зауважує, що розмір фактичних збитків має бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в даному випадку може бути акт перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки щодо порушення позивачем термінів реєстрації податкової накладної.

За змістом пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до приписів ст. 120 1 Податкового кодексу України, за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Суд зауважує, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту застосування контролюючими органами штрафних санкцій до позивача у цій справі (підрядника за Договором) або його посадових осіб з підстав несвоєчасної реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Також позивачем не надано доказів здійснення відповідних витрат, тобто оплати суми штрафу, який застосовано до позивача контролюючим органом у зв`язку із виявленим порушенням податкового законодавства.

Враховуючи недоведеність того, що контролюючим органом було застосовано до позивача штрафні санкції та, у зв`язку з цим, позивач поніс витрати (збитки), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків, через відсутність у його діях складу цивільного правопорушення.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27433,09 грн. не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Будсервіс ЛТД-К до ТОВ Перший столичний хлібозавод про стягнення 462441,16 грн. підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 411496,40 грн. основного боргу, 5580,57 грн. 3% річних, 14166,71 грн. інфляційних втрат, решта позовних вимог не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Судовий збір, на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перший столичний хлібозавод (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85; код ЄДРПОУ 31484879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіс ЛТД-К (29001, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Шевченка, буд. 34, кімната 230; код ЄДРПОУ 38807929) 411496 (чотириста одинадцять чотириста дев`яносто шість) грн. 40 коп. основного боргу, 5580 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 57 коп. 3% річних, 14166 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн. 71 коп. інфляційних втрат та 6468 (шість тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 66 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.09.2019.

Суддя О.В. Щоткін