Постанова

від 21.01.2020 по справі 911/1281/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. Справа№ 911/1281/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Корсака В.А.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Брунько А.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 (повне рішення складено 30.09.2019) (суддя Щоткін О.В.)

у справі № 911/1281/19 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс ЛТД-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод"

про стягнення 462 441,16 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс ЛТД-К" (далі - ТОВ "Будсервіс ЛТД-К", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" (далі - ТОВ "Перший столичний хлібозавод", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 435 008,07 грн., з яких: 411 496,40 грн. основного боргу, 17 694,35 грн. інфляційних втрат та 5 817,32 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "Будсервіс ЛТД-К" послалося на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором підряду № 13/11-18 від 13.11.2018.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву про збільшення позовних вимог на суму 27 433,09 грн., яка є збитками. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення 27 433,09 грн. збитків, позивач зазначив, що за невчасну реєстрацію ним податкових накладних, яка сталася через дії відповідача (порушення виконання умов договору підряду № 13/11-18 від 13.11.2018), позивач зобов`язаний буде сплатити штраф відповідно до пп. 1 ст. 201.1 Податкового кодексу України, який складає 40% від суми ПДВ, що становить 27 433,09 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1281/19 (суддя Щоткін О.В.) позов ТОВ "Будсервіс ЛТД-К" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Перший столичний хлібозавод" на користь позивача 411 496,40 грн. основного боргу, 5 580,57 грн. 3% річних, 14 166,71 грн. інфляційних втрат та 6 468,66 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючі позовні вимоги у частині стягнення 411 496,40 грн. основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 411 496,40 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи підписаним та скріпленим печатками сторін актом прийняття виконаних будівельних робіт. Відповідач доказів оплати виконаних позивачем робіт не надав, доводи ТОВ "Будсервіс ЛТД-К" не спростував.

Задовольняючи частково позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що вірно розрахований розмір належних до стягнення 3% річних становить 5 580,57 грн., а інфляційних втрат - 14 166,71 грн.

Водночас, господарський суд першої інстанції дійшов висновків про відсутність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків через відсутність у його діях складу цивільного правопорушення, враховуючи недоведеність того, що контролюючим органом було застосовано до позивача штрафні санкції, з огляду на що в задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 433,09 грн. збитків відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1281/19, ТОВ "Перший столичний хлібозавод" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, в якому врахувати доводи відповідача стосовно зменшення розміру позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні та вивченні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На думку скаржника, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було взято до уваги лише доводи позивача, але мотивувальна частина рішення не містить мотивованої оцінки аргументів відповідача щодо зменшення ціни позову, а також мотивів незастосування судом норм права, на які посилався відповідач.

Так, відповідач зазначає, що сторони договору підряду № 13/11-18 від 13.11.2018 є платниками податку на додану вартість. Ціна договору, вартість виконаних позивачем робіт (в кошторисі та акті приймання-передачі виконаних робіт) включає в себе 20% ПДВ, що зазначено і в п. 4.2 вказаного договору. Отже, відповідач (Замовник) мав можливість (за умови належної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) сформувати податковий кредит по операції в розмірі 68 582,73 грн. (20% від вартості виконаних робіт - 411 496,40 грн.).

У разі нездійснення Підрядником (позивачем) реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та строки, передбачені договором підряду № 13/11-18 від 13.11.2018, Замовник (відповідач) має право притримати оплату за виконані роботи в розмірі суми податку на додану вартість, яка могла бути віднесена Замовником до складу податкового кредиту з податку на додану вартість до моменту реєстрації Підрядником податкової накладної в належному вигляді. Позивач на сьогоднішній день (протягом півріччя після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт) так і не зареєстрував податкову накладну по виконаним роботам на суму 41 982,76 грн., чим грубо порушив вимогу ст. 201 Податкового кодексу України, чим сам (згідно з умовами договору підряду № 13/11-18 від 13.11.2018) зменшив існуючу заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи до 209 913,81 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

07.11.2019 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 передані на розгляд колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Корсак В.А., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Перший столичний хлібозавод" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1281/19 залишено без руху та надано ТОВ "Перший столичний хлібозавод" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом: подання до Північного апеляційного господарського суду письмових уточнень вимог апеляційної скарги; доказів сплати судового збору у розмірі, який залежить від наданих скаржником уточнень (у розмірі 10 404,93 грн., якщо скаржник не згоден з оскаржуваним рішенням в цілому, або у розмірі 9 702,99 грн., якщо не погоджується з оскаржуваним рішенням у частині задоволених позовних вимог).

29.11.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Перший столичний хлібозавод" надійшла заява від 29.11.2019 про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду, зокрема, скаржником уточнено вимоги апеляційної скарги (відповідно до уточнень скаржник просить апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тобто сум, що підлягають сплаті за рішенням суду) та надано платіжне доручення № 8732 від 29.11.2019 в якості доказу сплати судового збору в розмірі 9 702,99 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Перший столичний хлібозавод" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1281/19; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 21.01.2020 о 10 год. 15 хв.; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 20.12.2019.

Явка представників сторін.

У судове засідання 21.01.2020 представники позивача та відповідача не з`явились.

Враховуючи належне повідомлення всіх сторін про дату, час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Між ТОВ "Перший столичний хлібозавод" (Замовник) та ТОВ "Будсервіс ЛТД-К" (Підрядник) укладено договір підряду № 13/11-18 від 13.11.2018 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Підрядник за завданням Замовника, на свій ризик, зобов`язується виконати і здати Замовнику додаткові роботи № 9 для ТОВ "Перший столичний хлібозавод " в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, Нове будівництво, а Замовник зобов`язується прийняти такі роботи і оплатити їх на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору загальний термін виконання робіт складає 30 календарних днів.

Пунктом 2.2 Договору обумовлено, що результати виконаних підрядником робіт оформляються актом прийому-передачі виконаних робіт.

Датою закінчення виконання робіт за цим Договором є дата підписання сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт, з наданням Підрядником Замовнику комплекту документів на результат будівельних робіт (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору договірна ціна робіт за цим Договором складає 398 536,40 грн. Загальна вартість робіт визначається після їх завершення та прийому Замовником за актом приймання-передачі виконаних робіт.

За умовами п. 4.2 Договору розрахунок видів та вартості робіт надано в кошторисі до цього Договору та включає ПДВ. Оплата за цим Договором здійснюється Замовником Підряднику платіжними дорученнями на поточний рахунок Підрядника у національній валюті України: оплата авансу в розмірі 100% від кошторису за 3 дні перед початком виконання робіт; всі наступні розрахунки виконуються протягом 5 банківських днів після підписання проміжних актів прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 8.7 Договору у разі нездійснення Підрядником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та строки, передбачені п. 8.7 цього Договору, та/або у випадку порушення порядку заповнення податкової накладної, Замовник має право притримати оплату за виконані роботи в розмірі суми податку на додану вартість, яка могла бути віднесена Замовником до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за податковою накладною, складеною Підрядником, проте не зареєстрованою у передбачені п. 8.7 цього Договору строки в Єдиному реєстрі податкових накладних до моменту реєстрації підрядником податкової накладної в належному вигляді.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 11.1 Договору).

Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (додаткові роботи № 9) сторони погодили кошторис у сумі 398 536,40 грн.

На виконання умов Договору, Підрядником виконані, а Замовником прийняті роботи на загальну суму 411 496,40 грн., про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.11.2018-30.11.2018, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Оскільки ТОВ "Перший столичний хлібозавод" не було здійснено оплату виконаних ТОВ "Будсервіс ЛТД-К" робіт, позивач 22.02.2019 звернувся до відповідача з претензією за вих. № 6, у якій вимагав погасити заборгованість, зокрема, за договором підряду № 13/11-18 від 13.11.2018, в сумі 411 496,40 грн. у строк до 02.03.2019. Зазначену претензію отримано відповідачем 22.02.2019 за вх. № 9, що підтверджується відповідним штампом ТОВ "Перший столичний хлібозавод" на претензії.

У зв`язку з тим, що позивач відповіді на пред`явлену претензію не отримав, та коштів у рахунок погашення заборгованості від відповідача на рахунок позивача не надійшло, останній звернувся до суду з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є договір.

У силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 411 496,40 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи підписаним та скріпленим печатками сторін актом прийняття виконаних будівельних робіт, які підписані відповідачем без будь-яких зауважень.

Відповідач доказів оплати виконаних позивачем робіт не надав, доводи ТОВ "Будсервіс ЛТД-К" не спростував.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що в результаті нездійснення позивачем реєстрації податкової накладної відповідач не мав змоги сформувати податковий кредит та, відповідно до п. 8.7 Договору, мав право притримати оплату, а відтак розмір позовних вимог підлягає зменшенню, з огляду на таке.

За умовами п. 8.7 Договору Замовник мав право притримання оплати лише в розмірі податку на додану вартість, а не в повному обсязі. Саме відповідач порушив свої господарські зобов`язання, не виконавши обов`язку щодо оплати авансу в розмірі 100% кошторису.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Колегія суддів зазначає, що саме відповідач порушив свої господарські зобов`язання, не виконавши обов`язку, передбаченого пунктом 4.2 Договору, щодо оплати авансу в розмірі 100% кошторису.

Поряд з цим, відносини податкового обліку та звітності регулюються Податковим кодексом України, який передбачає спеціальні санкції за прострочення або відсутність реєстрації податкових накладних, і вказані відносини, як вірно наголосив суд першої інстанції, не є предметом розгляду у даній справі.

Акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.11.2018-30.11.2018 сторонами підписано, роботи прийнято, відтак суд першої інстанції вірно встановив, що строк оплати виконаних робіт сплив 07.12.2018 (5 банківських днів після підписання акта (п. 4.2 Договору)), враховуючи, що останнім днем листопада є 30.11.2018. Відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 411 496,40 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач просив суд стягнути з відповідача 5 817,32 грн. 3% річних та 17 694,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 5 817,32 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за спірним актом, за загальний період з 01.12.2018 по 21.05.2019.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 17 694,35 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за актом, за загальний період з листопада 2018 року по квітень 2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи наведені норми ЦК України, а також умови п. 4.2 Договору, яким передбачено, що всі наступні розрахунки виконуються протягом 5 банківських днів після підписання актів прийому-передачі виконаних робіт, період обчислення 3% річних та інфляційних втрат починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано, а саме з 08.12.2018.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 5 580,57 грн. за період з 08.12.2018 до 21.05.2019, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково - в розмірі 5 580,57 грн.

Поряд з цим, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, оскільки прострочення оплати за Договором виникло 08.12.2018, то розрахунок інфляційних втрат слід розпочинати з січня 2019 року.

Отже, згідно із арифметично вірним перерахунком суду першої інстанції, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості відповідача, становить 14 166,71 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню - в сумі 14 166,71 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача у даній справі.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 27 433,09 грн. збитків, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Заявлена сума обґрунтована позивачем тим, що відповідно до пп. 1 ст. 201.1 Податкового кодексу України за порушення термінів реєстрації податкових накладних встановлені штрафи. Зокрема, за прострочення від 61 до 365 календарних днів штраф становить 40% від суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній. Отже, позивач вважає, що за невчасну реєстрацію податкових накладних, яка сталась не з його вини, буде зобов`язаний сплатити штраф, розмір якого на даний момент складає 40% штрафу від суми ПДВ, оскільки період прострочення вже складає більше ніж 61 день. Сума ПДВ, яку належить сплатити позивачеві з отриманого доходу за спірним договором, складає 68 582,73 грн., а 40% штрафу від цієї суми становить 27 433,09 грн., який позивач має сплатити з власних коштів, що буде його збитком, спричиненим діями відповідача.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно зі ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України може бути відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України унормовано, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписами ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З наведеного вбачається, що для застосування такого засобу відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Місцевий господарський суд вірно зауважив, що розмір фактичних збитків має бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в даному випадку може бути акт перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки щодо порушення позивачем термінів реєстрації податкової накладної.

За змістом пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до приписів ст. 120 1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту застосування контролюючими органами штрафних санкцій до позивача у цій справі (Підрядника за Договором) або його посадових осіб з підстав несвоєчасної реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Також позивачем не надано доказів здійснення відповідних витрат, тобто оплати суми штрафу, який застосовано до позивача контролюючим органом у зв`язку із виявленим порушенням податкового законодавства.

Враховуючи недоведеність того, що контролюючим органом було застосовано до позивача штрафні санкції, та у зв`язку з цим позивач поніс витрати (збитки), господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків, через відсутність у його діях складу цивільного правопорушення, та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Будсервіс ЛТД-К" про стягнення з відповідача 27 433,09 грн. збитків.

Твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було взято до уваги лише доводи позивача, і мотивувальна частина рішення не містить мотивованої оцінки аргументів відповідача щодо зменшення ціни позову (на суму ПДВ) спростовуються змістом самого рішення.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Перший столичний хлібозавод" відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1281/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1281/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 911/1281/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1281/19 повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.01.2020.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська