Ухвала

від 13.09.2019 по справі 5026/2590/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13 вересня 2019 року м. Черкаси справа № 5026/2590/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Нестеренко А.М., без участі представників сторін стягувача (скаржника), боржника і органу ДВС, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши скаргу державного підприємства "Косарський спиртовий завод" в особі Голови комісії з припинення ОСОБА_1 на рішення державного виконавця у справі за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до державного підприємства "Косарський спиртовий завод" про стягнення 2 265 187 грн. 59 коп.,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2019 року скаржник (боржник, відповідач у справі) - державне підприємство "Косарський спиртовий завод" в особі голови комісії з припинення ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Черкаської області зі скаргою (вх. № 26774) на рішення державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі УДВС ГТУЮ у Черкаській області, орган ДВС), у якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенка М.А. про арешт майна боржника від 20.08.2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 31902843 в частині примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 26.12.2011 року у справі № 06/5026/2590/2011.

В обґрунтування скарги стягувачем зазначено, що постановою Кабінету міністрів України від 28.07.2010 № 672 Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості утворено Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на базі майна Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн Укрспирт ), державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. Боржник - ДП Косарський спиртовий завод» включено до Переліку державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства і підлягають реорганізації шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт . На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 672 транспортні засоби державного підприємства Косарський спиртовий завод за актом приймання - передачі основних засобів від 01.02.2011 року № 1 передані з балансу боржника на баланс ДП Укрспирт .

Оскаржена постанова прийнята державним виконавцем всупереч вимогам ст. 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , оскільки транспортні засоби, визначені в цій постанові, відносяться до основних засобів виробництва підприємства, перебувають на обліку ДП Укрспирт , а прийняття цієї постанови, арешт цих транспортних засобів і примусова реалізація перешкоджає їх зняттю з обліку боржника і перереєстрації за ДП Укрспирт , порушує права боржника і інтереси держави.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.09.2019 року скаргу призначено до розгляду на 13.09.2019 року, зобов`язано відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області надати суду до 12.09.2019 року письмовий відзив на скаргу, оригінали (для огляду) та копії (для приєднання до матеріалів справи) матеріалів виконавчого провадження.

02.09.2019 року представник скаржника звернувся до суду з клопотанням, яким просив провести розгляд скарги без участі їх представника, враховуючи неможливість забезпечення явки уповноваженого представника в дане судове засідання.

Стягувач - Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 10.09.2019 року подав відзив на скаргу (вх. № 27639), у якому заперечував проти задоволення скарги судом з мотивів необгрунтованості і безпідставності її вимог, дії державного виконавця вважав вчиненими в межах його повноважень та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

В судове засідання 13.09.2019 року стягувач, боржник, відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області явку своїх представників не забезпечили, хоч про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, тому суд розглядає скаргу без участі представників стягувача, боржника та органу ДВС.

Дослідивши матеріали скарги та справи № 06/5026/2590/2011 в частині, що стосуються вирішення скарги, та оцінивши їх у сукупності, суд прийшов до таких висновків.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.12.2011 року у справі № 06/5026/2590/2011 (суддя Анісімов. І ОСОБА_2 А.) позов задоволено повністю, стягнено з Державного підприємства «Косарський спиртовий завод» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - 1 369 084 грн. 11 коп. боргу, 336 273 грн.17 коп. пені, 417 865 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 141 965 грн. 10 коп. 3 % річних, 45 304 грн. 00 коп. судових витрат.

26.12.2011 року на виконання рішення господарського суду Черкаської області від 13.12.2011 року судом видано наказ.

01.02.2012 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 30976384 щодо примусового виконання наказу від 26.12.2011 року зі справи № 06/5026/2590/2011.

Зазначене виконавче провадження перебуває у зведеному виконавчому провадженні № 31902843.

З облікової картки зведеного виконавчого провадження вбачається, що на примусовому виконанні знаходяться виконавчі документи, що видані виключно господарським судом Черкаської області.

Оскільки державне підприємство «Косарський спиртовий завод» було відповідачем у господарських справах та боржником у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання судових рішень у господарських справах, ухвалених за правилами лише господарського судочинства, то відповідна скарга державного підприємства «Косарський спиртовий завод» на дії державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами однієї (господарської) юрисдикції, підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.

20.08.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенком М.А. було винесено постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на майно ДП «Косарський спиртовий завод» , а саме:

- трактор колісний МТЗ-82, 1992 р., ДНЗ-9839ЧД;

- трактор колісний МТЗ-80, 1991 р., ДНЗ -1764МН;

- трактор колісний МТЗ-80, 1991 р.; ДНЗ-9837ЧД;

- трактор колісний ЮМЗ-6АКЛ, 1992р, ДНЗ - 17643МН;

- причіп 2ПТС 4, 1991, ДНЗ -ЧБ 4268;

- причіп 2ПТС4, 1991р., ДНЗ-ЧБ 5908;

- причіп 2ПТС 4, 1991 р., ДНЗ-ЧБ5976;

- трактор гусеничний Т-170, 1992 р., ДНЗ-0611ХФ;

- трактор гусеничний ДТ-75М, 1991, ДНЗ-061 ОХФ;

- причіп ПСЕ-Ф-12,5Б, 1992р, ДНЗ-Н04183;

- причіп ПСЕ-12,5А, 1978р., ДНЗ-МН04182.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що спірні правовідносини сторін перебувають у сфері регулювання Закону України Про виконавче провадження , Господарського процесуального кодексу України, Конституції України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Законом України Про виконавче провадження передбачено, що:

виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1);

виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 1, ч. 2 п. 1, ч. 5 ст. 18);

рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74).

Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.ст. 339, 342, 343 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При винесені ухвали судом також враховується п. 9.13 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , згідно якої за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , за приписами пункту 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Крім того, згідно з положеннями Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» , мораторій не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 01.01.2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» боржника включено до додатку №1 переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

Згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» , крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов`язані протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

За змістом частин першої - третьої та сьомої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні регулюється статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» .

За приписами п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно з абзацом першим частини першої, частинами шостою і сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Накладення арешту на майно (кошти) боржника (для забезпечення реального виконання рішення) та звернення стягнення на майно боржника є різними виконавчими діями, відповідно, такі дії мають різні правові наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/18299/16.

Боржником фактично оскаржується постанова про накладення арешту, а не виконавчі дії виконавця зі звернення стягнення на майно боржника.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання рішення суду станом на 20.08.2019 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що боржника як юридичну особу не припинено, тобто процес його реорганізації не завершено. Тому ДП «Укрспирт» не набув прав щодо майна боржника, тобто правонаступництво, на яке посилається боржник, ще не відбулось.

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням викладених обставин справи, наведених приписів законодавства суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 20.08.2019 року не суперечать вимогам Законів України Про виконавче провадження , Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , тому надає перевагу запереченням стягувача, а скаргу із зазначених у ній підстав визнає необґрунтованої і в її задоволенні відмовляє.

Керуючись ст.ст. 129, 233-235, 343, п.п. 9, 17.5, 17.15, 19.1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги боржника - державного підприємства Косарський спиртовий завод в особі Голови комісії з припинення ОСОБА_1 за вх. № 26774/19 від 02.09.2019 року на постанову УДВС ГТУЮ у Черкаській області про арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 31902843 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 26.12.2011 року у справі № 06/5026/2590/2011 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 27.09.2019 року.

Суддя В.М. Грачов