Ухвала

від 24.02.2020 по справі 5026/2590/2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 5026/2590/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Кондратова І.Д., Ткач І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Косарський спиртовий завод

на ухвалу Господарського суду Черкаської області

(суддя - Грачов В.М.)

від 13 . 09.2019,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Калатай Н.Ф . , судді - Зубець Л.П., Мартюк А.І.)

від 15 .0 1.2020 ,

за скаргою Державного підприємства Косарський спиртовий завод в особі Голови комісії з припинення Облапенка Сергія Миколайовича

на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

у справі за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України ,

до Державного підприємства Косарський спиртовий завод ,

про стягнення 2 265 187,59 грн ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Державне підприємство Косарський спиртовий завод звернулось до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна від 20.08.2019 року у зведеному провадженні №31902843 в частині накладення арешту згідно наказу № 06/5026/2590/2011 від 26.12.2011.

Скарга ДП Косарський спиртовий завод мотивована порушенням при винесенні оскаржуваної постанови вимог Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , Закону України Про приватизацію державного майна , оскільки за змістом вказаних законів встановлено мораторій на застосування примусової реалізації спірного майна .

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.09.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020, у задоволенні скарги боржника - Державного підприємства Косарський спиртовий завод в особі Голови комісії з припинення Облапенка Сергія Миколайовича на постанову УДВС ГТУЮ у Черкаській області про арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 31902843 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 26.12.2011 у справі № 5026/2590/2011 відмовлено.

03.02.2020 ДП Косарський спиртовий завод звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №5026/2590/2011 до суду касаційної інстанції.

Розглянувши матеріали касаційної скарги ДП Косарський спиртовий завод , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №5026/2590/2011, з огляду на таке.

Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Водночас частиною 2 ст. 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна визначено, що дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. ч. 1-3, 7 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що накладення арешту на майно (кошти) боржника (для забезпечення реального виконання рішення) та звернення стягнення на майно боржника є різними виконавчими діями, відповідно, такі дії мають різні правові наслідки. Водночас Закон України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна не встановлює жодних заборон на накладення арешту на майно державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання апелянта на те, що, оскільки арешт майна є складовою частиною звернення стягнення на майно, то і арешт майна фактично є зверненням стягнення на майно, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у статті 2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна чітко визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється саме відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва.

За змістом абзацу 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи викладене, а також те, що касаційна скарга Державного підприємства Косарський спиртовий завод не містить доводів, зважаючи на які, суд міг би визнати, що рішення суду касаційної інстанції за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №5026/2590/2011.

Керуючись статтями 234, 235 частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №5026/2590/2011 за касаційною скаргою Державного підприємства Косарський спиртовий завод на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №5026/2590/2011.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства Косарський спиртовий завод на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №5026/2590/2011 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач