Постанова

від 19.09.2019 по справі 906/1063/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/1063/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н. О., Могила С.К.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача - не з`явились,

відповідача - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 (судді: Крейбух О.Г., Юрчук М.І., Миханюк М.В.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2019 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда і К"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

про усунення перешкод в здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іріда і К" (далі- ТОВ "Іріда і К") звернулося до господарського суду Житомирської області із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області) про усунення перешкод в здійсненні права власності на майно, придбане на прилюдних торгах - будівлю складу кристалічного капролактаму, яке належало Відкритому акціонерному товариству "Житомирський завод хімічного волокна" (далі- ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна"), шляхом виключення з акту опису придбаного майна від 13.01.2016 №3 та припинення податкової застави.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що перебування вказаного майна в податковій заставі порушує право власності позивача на це майно. Позивач вважає, що ГУ ДФС у Житомирській області не врахувало вимоги пункту 93.4 Податкового кодексу України, згідно якого у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняться з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів).

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.02.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, позов задоволено частково. Припинено податкову заставу належної ТОВ "Іріда і К" будівлі складу кристалічного капролактаму. Відмовлено у позові в частині вимоги про виключення з акта опису майна.

2.2. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано тим, що подібні правовідносини регулює стаття 28 Закону України "Про заставу", відповідно до якої застава припиняється у разі примусового продажу заставленого майна, та стаття 17 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

Суди врахували, що у Податковому кодексі України не передбачено право нового власника нерухомого майна щодо автоматичного звільнення майна з податкової застави придбаного ним на прилюдних торгах у виконавчому провадженні, а тому суди застосували аналогію закону та дійшли висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту, оскільки право власності на майно, яке знаходиться у податковій заставі належить ТОВ "Іріда і К" та відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України підлягає захисту у здійсненні права власності.

3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі

3.1 . Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій ГУ ДФС у Житомирській області у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 і рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2019 в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав про нерухоме майно та їх обтяжень" визначено порядок щодо реєстраційних дій щодо припинення державної реєстрації обтяжень у вигляді податкової застави в державному реєстрі, при цьому, реєстраційні дії здійснюються безпосередньо державним реєстратором Департаменту реєстрації Житомирської міської ради. Заявник наголошує, що припинення державної реєстрації обтяжень у вигляді податкової застави в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відноситься до функцій контролюючого органу.

3.3. ТОВ "Іріда і К" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарський судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 05.03.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області складено акт державного виконавця про проведення електронних торгів на підставі протоколу про проведення електронних торгів від 26.02.2018 № 318825.

Відповідно до зазначеного акта відбулася реалізація арештованого майна боржника ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" у зведеному виконавчому проваджені про стягнення з боржника на користь юридичних та фізичних осіб боргу.

4.3. За результатами електронних торгів ТОВ "Іріда і К" придбало майно - будівлю складу кристалічного капролактаму загальною площею 5 154,9 м.кв., що знаходиться за адресою: місто Житомир, вул. Промислова, 1/154, яке продано за 2 150 300,00 грн.

4.4. 06.03.2018 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Поліщук А.І. відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі затвердженого акта про проведення електронних торгів, видано ТОВ "Іріда і К" свідоцтво за реєстраційним №188, яким посвідчено право власності на придбане майно.

4.5. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна придбане нерухоме майно ТОВ "Іріда і К" знаходиться в податковій заставі та містить запис про заборону його відчуження.

Підставою для застосування обтяжень до майна став акт опису майна, виданий Житомирською ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області від 13.01.2016 №3; обтяжувач Житомирська ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області; боржник - ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна".

4.6. ТОВ "Іріда і К" 19.03.2018 звернулося до начальника ГУ ДФС у Житомирській області з листом про виключення майна, що йому належить на праві приватної власності, з податкової застави.

4.7. Проте листом від 28.03.2018 №2987/6/06-30-17-03 ГУ ДФС у Житомирській області відмовило ТОВ "Іріда і К" у знятті обтяжень з майна, посилаючись на наявність податкового боргу у ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", якому майно належало до електронних торгів.

4.8. Судами встановлено, що відповідно до листа №3.2/5094 Головного територіального управління юстиції у Житомирській області УДВС ВПВР, кошти переможця торгів ТОВ "Іріда І К" від реалізації майна (будівля складу кристалічного капролактаму) боржника ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", розподілені у відповідності до статтей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження", а саме 120 213,51 грн перераховано на користь стягувача ГУ ДФС у Житомирській області.

4.9. ТОВ "Іріда і К" зверталося до суду адміністративної юрисдикції з позовом до ГУ ДФС у Житомирській області про зобов`язання виключити з акта опису майна нерухоме майно та припинити податкову заставу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2018 у справі №806/1788/18, серед іншого, провадження у справі за адміністративним позовом ТОВ "Іріда і К" до ГУ ДФС у Житомирській області про зобов`язання виключити з акта опису майна нерухоме майно, припинити податкову заставу закрито у зв`язку з відсутністю у справі публічно-правового спору.

4.10. Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення податкової застави, зокрема на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.

4.11. Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

4.12. Статтею 93 Податкового Кодексу України визначено підстави звільнення майна з податкової застави.

4.13. Згідно із пунктом 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

4.14. Із аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їхнього проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.

Ураховуючи той факт, що на час прийняття судового рішення у цій справі судом першої інстанції майно реалізовано і право власності на це майно набуло ТОВ "Іріда і К" на підставі правочину (придбане на електронних торгах), то має місце спір про право з цією особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.

4.15. За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

4.16. Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

4.17. За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

4.18. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

4.19. Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

4.20. Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

4.21. За змістом частин четвертої-шостої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

4.22. Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, визначено, що не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

4.23. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи ТОВ "Іріда і К" є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним за результатами електронних торгів в рамках виконавчого провадження. При цьому процедура торгів ніким не оспорена, а отже є дійсною.

4.24. За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

4.25. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

4.26. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

4.27. Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

4.28. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

4.29. Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

4.30. Господарські суди, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази дійшли обґрунтованого висновку, що обраний ТОВ "Іріда і К" спосіб захисту є належним та власник майна має право вимагати усунення перешкод права розпорядження своїм майном.

4.31. Як встановлено судами, реалізоване нерухоме майно на електронних торгах знаходиться у податковій заставі у зв`язку із наявністю податкового боргу у ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", якому майно належало до торгів.

На момент розгляду цієї справи ТОВ "Іріда і К" є власником майна, придбаного на електронних торгах і право власності на це майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Матеріали справи не містять і судами не встановлено, що були оскаржені будь-які дії позивача пов`язані із набуттям права власності ТОВ "Іріда і К" на майно, придбане на прилюдних торгах з будь-яких міркувань, в тому числі щодо обмеження права користування або розпорядження власним майном.

4.32. Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Цивільного кодексу, Закону України "Про виконавче провадження", особа, що придбала майно на електронних торгах, стає його власником, а це майно звільняється від арештів та заборон (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову).

4.33. Доводи скаржника, що припинення державної реєстрації обтяжень у вигляді податкової застави в державному реєстрі не відноситься до функцій контролюючого органу - ГУ ДФС України у Житомирській області оцінені господарськими судами та спростовані відповідно до частини першої, восьмої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки не передбачено іншого, окрім заяви обтяжувача (компетентної посадової особи) щодо способу внесення запису до Державних реєстрів.

Тобто, ГУ ДФС України у Житомирській області в силу закону наділене повноваженнями у застосуванні законодавства, яке регулює правовідносини податкової застави.

4.34. Також аргументи скаржника про факт проведення розслідування у кримінальному провадженні щодо реалізації майна ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", вже були оцінені господарськими судами, які дійшли обґрунтованого висновку, що це не є обставиною, яка вказує на незаконність перебування у власності ТОВ "Іріда і К" майна, придбаного на прилюдних торгах.

4.35. Колегія суддів зазначає, що інші доводи, наведені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки є аналогічними доводам та підставам, викладених в апеляційній скарзі, отже вже були предметом дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовими рішеннями.

4.36. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податкова застава на майно, яке придбано на електронних торгах порушує права власника на розпорядження цим майно та дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав щодо задоволення позовних вимог в частині припинення податкової застави.

5. Висновки Верховного Суду

5.1 . Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4 . За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для часткового задоволення позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних у справі судових рішень не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 06.02.2019 у справі №906/1063/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

С. К. Могил