Постанова

від 30.09.2019 по справі 904/5396/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 року м. Дніпро Справа № 904/5396/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чередка А.Є., (доповідач)

суддів : Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Кеся Н.Б.), ухвалене у м. Дніпро 11.06.2019, повний текст якого складено 18.06.2019, у справі № 904/5396/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Друк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт"

про стягнення 178 993,24 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Друк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" заборгованість за поставлений та неоплачений товар в розмірі 178 993,24 грн., судовий збір у розмірі 2 684,91 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 року у справі №904/5396/18 позов задоволений: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Друк" заборгованість за поставлений та неоплачений товар в розмірі 178 993,24грн., судовий збір у розмірі 2684,91 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неоплатою відповідачем товару (стрічки клейкої в асортименті) отриманого у період з квітня по травень 2018 року відповідно до видаткових накладних №42729 від 27.04.2018р., №51126 від 11.05.2018р. та №52401 від 24.05.2018

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що між сторонами фактично зроблено обмін документами, які свідчать про укладення між ними правочину про поставку товару. Місцевим господарським судом відхилені доводи відповідача що відносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №23/7 від 23.07.2014, оскільки в матеріалах справи відсутні докази продовження строку дії договору після 31.12.2016. Крім того, позивачем надані пояснення, що посилання на договір №23/7 від 23.07.2014 у спірних видаткових накладних №42729 від 27.04.2018, №51126 від 11.05.2018 та №52401 від 24.05.2018 було зазначено комп`ютерною програмою автоматично без врахування дійсних відносин між сторонами.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 року у справі № 904/5396/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у спірних видаткових накладних міститься посилання на договір поставки №23/7 від 23.07.2014, тому оплата за поставлений товар має відбуватись у порядку, встановленому договором.

Так, умовами договору поставки №23/7 від 23.07.2014 передбачено, що оплата за товар здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту поставки на підставі наданих рахунків. Оскільки позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунку, апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про стягнення заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними №42729 від 27.04.2018, №51126 від 11.05.2018 та №52401 від 24.05.2018.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 у справі № 904/5396/18, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

27.08.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Друк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Позивач зазначає, що питання чинності договору поставки №23/7 від 23.07.2014 було предметом дослідження місцевим господарським судом та встановлено, що вказаний договір припинив свою дію 31.12.2015 відповідно до пункту 10.1 договору, тому до відноси між сторонами мають застосовуватись загальні положення законодавства щодо поставки та оплати отриманого товару.

Позивач вважає безпідставними посилання апелянта на те, що неотримання рахунку є підставою для затримання оплати, оскільки спірна поставка здійснювалась поза договором поставки №23/7 від 23.07.2014, позивачем направлялась вимога на оплату поставленого товару, відповідачем здійснено часткову оплату товару.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у період з квітня по травень 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Друк" здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" товару - стрічки клейкої в асортименті на загальну суму 266 555,52 грн., що підтверджується видатковими накладними №42729 від 27.04.2018 на суму 9 118,08 грн., №51126 від 11.05.2018 на суму 102 974,98 грн. та №52401 від 24.05.2018 на суму 154 462,46 грн., копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.12 -14).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" здійснило часткову оплату поставленого товару у сумі 87 562,28 грн.

11.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Друк" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" вимогу за вих. №08/10-2018/СЕ від 08.10.18 про сплату заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №51126 від 11.05.2018 у сумі 54 530,78 грн. (з урахуванням часткової оплати) та №52401 від 24.05.2018 у сумі 154 462,46 грн.

Вказана вимога отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" 23.10.2018, однак залишена без відповіді та задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Друк" посилається на неоплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних №42729 від 27.04.2018, №51126 від 11.05.2018 та №52401 від 24.05.2018 у сумі 178 993,24 грн., проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних №42729 від 27.04.2018, №51126 від 11.05.2018 та №52401 від 24.05.2018 у сумі 178 993,24 грн.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Якщо обов`язок зводиться до сплати грошей, то він стає грошовим зобов`язанням.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних №42729 від 27.04.2018, №51126 від 11.05.2018 та №52401 від 24.05.2018 у сумі 178 993,24 грн.

З урахуванням приписів частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, направлення вимоги за вих. №08/10-2018/СЕ від 08.10.2018 та отримання вказаної вимоги 23.10.2018, строк оплати товару, є таким, що настав. Свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару відповідач належним чином не виконав.

Доказів оплати отриманого товару в сумі 178 993,24 грн. відповідач не надав, докази наведені в обґрунтування позову не спростував, тому місцевий господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з позивача на користь відповідача суми основного боргу у розмірі 178 993,24 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду та вважає, що, оскільки у видаткових накладних міститься посилання на договір №23/7 від 23.07.2014, оплата за спірний товар має здійснюватись у порядку, встановленому договір поставки №23/7 від 23.07.2014, тобто протягом 7 банківських днів з моменту поставки на підставі наданих рахунків.

Оскільки позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунку, апелянт вважає що строк оплати за видатковими накладними №42729 від 27.04.2018, №51126 від 11.05.2018 та №52401 від 24.05.2018 не настав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Друк" заперечує проти таких доводів апелянта, посилаючись на те, що вказаний договір припинив свою дію 31.12.2015 відповідно до пункту 10.1 договору, тому оплата має здійснюватись відповідно загальних положень про поставку.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Друк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" був укладений договір поставки №23/7 від 23.07.2014, відповідно до пункту 10.1 якого, вказаний договір діє до 31.12.2014 року. У випадку, якщо не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не направить на адресу іншої сторони повідомлення про необхідність припинення дії даного договору, то строк дії договору вважається продовженим одноразово на один календарний рік .

Всі зміни та доповнення до цього договору є дійсними, якщо вони оформлені письмово, підписані та скріплені печатками сторін (пункт 11.3 договору).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази продовження строку дії договору поставки №23/7 від 23.07.2014 у встановленому договором та законом порядку, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду та доводами позивача, що строк дії договору закінчився 31.12.2016.

Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду відповідачем не надано Специфікації на спірні поставки, які мають бути узгоджені сторонами відповідно до вказаного договору, а позивачем надані пояснення, що посилання на договір №23/7 від 23.07.2014 у спірних видаткових накладних №42729 від 27.04.2018, №51126 від 11.05.2018 та №52401 від 24.05.2018 було зазначено автоматично комп`ютерною програмою.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що поставка товару за видатковими накладними №42729 від 27.04.2018, №51126 від 11.05.2018 та №52401 від 24.05.2018 відбулася поза договором поставки №23/7 від 23.07.2014, тому відхиляються посилання апелянта на те, що оплата за товар має відбуватись у порядку, встановленому довго ром поставки №23/7 від 23.07.2014.

Апеляційний господарський суд враховує також, ті обставини, що під час приймання товару сторонами підписана видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За приписами статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.

Видаткові накладні та вимога про сплату заборгованості №08/10-2018/СЕ від 08.10.20918, містить всі необхідні реквізити сторін, що підтверджує можливість виконання своїх зобов`язань відповідачем.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку з оплати отриманого товару.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 у справі №904/5396/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 у справі №904/5396/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Снек Експорт".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд