Рішення

від 30.09.2019 по справі 640/242/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 вересня 2019 року №640/242/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецконтракт" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення №0313401309, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецконтракт" (02099, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 107/11, код ЄДРПОУ 22944575) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0313401309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.11.2018;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві врахувати в інтегрованій картці платника єдиного податку - ТОВ "Спецконтракт" наявну оплату єдиного податку за жовтень 2014 року у сумі 14 619,17 грн. згідно з платіжним дорученням за №132 від 06 листопада 2014 та відсутність податкового боргу у зв`язку зі здійсненням такої оплати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що для сплати суми нарахованого ЄСВ за жовтень 2014 року товариством було подано до відділення №78 ПАТ ВіЕйБі Банку платіжне доручення №132 від 06.11.2014 на суму 14 619, 17 грн., вказане платіжне доручення було прийнято банком до виконання 06.11.2014, що підтверджується відміткою банківської установи, однак, банк не здійснив переказу коштів з невідомих причин, відтак, порушення з боку позивача щодо строків сплати суми ЄСВ за жовтень 2014 року відсутні, оскільки платіж не було проведено саме з вини банку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2019 відкрито спрощене провадження у справі та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: єдиний внесок за жовтень 2014 - квітень 2018 сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку з чим, за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ГУ ДФС у м. Києві винесло рішення від 12.11.2018 №;0313401309, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 100 384, 26 грн. та нараховано пеню у розмірі 10 372, 08 грн.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наголосив, що відповідач жодним чином не обґрунтував заперечення проти позову, а обмежився лише посиланнями на законодавство України, при цьому, позивачем ще раз наголошено, що ним було виконано обов`язок щодо сплати ЄСВ, проте зарахування платежу не відбулось з вини банку.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецконтракт" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в органах державної фіскальної служби як платник податків та зборів.

Головним управлінням ДФС у м. Києві 07 вересня 2018 року було прийнято рішення №0258371309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за яким вирішено застосувати до ТОВ "Спецконтракт" штраф у розмірі 2 869, 66 грн. за період з 21.11.2014 до 16.01.2015 (10%), штраф у розмірі 97 514, 60 грн. за період з 21.01.2015 до 22.05.2018 та нарахувати пеню у розмірі 10 372, 08 грн. (0,1% суми недоїмки), всього на загальну суму 110 756, 34 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).

Відповідно до статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пунктів 5, 8 статті 9 Закону №2464, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно з пунктом 7 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку..

Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжним дорученням від 06.11.2014 №132, товариством з обмеженою відповідальністю "Спецконтракт" було перераховано 14 619, 17 грн. на рахунок Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з призначенням платежу: ЄСВ за жовтень 2014 року .

Згідно штампу банку, наявному на платіжному дорученні, платіжне доручення було прийнято публічним акціонерним товариством "ВіЕйБі Банке" 06.11.2014

При цьому, листом ПАТ "ВіЕйБі Банке" від 03.08.2016 №39678 підтверджується залишок коштів на поточному рахунку ТОВ Спецконтракт в сумі 21 900, 39 грн..

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №733/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 листопада 2014 року прийнято рішення №123 про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ ВіЕйБі Банк .

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб`єктів переказу, загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III, в редакції на час здійснення позивачем переказу коштів).

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону №2346-III, переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Проведення самого переказу грошей в силу положень пункту 1.29 статті 1 Закону №2346-III є обов`язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону №2346-ІІІ, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Згідно нормам абзацу 2 пункту 32.2 статті 32 Закону №2346-ІІІ у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Так, вимоги Закону № 2346-III щодо відповідальності Банку при здійсненні переказу узгоджуються з положеннями пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, згідно з яким за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом № 2346-III з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов`язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку платник податків не несе відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.09.2018 №823/1985/17, від 22.05.2018 №804/505/16, від 20.02.2018 №816/59/17, від 03.04.2018 №809/3851/15, від 03.05.2018 №826/11432/17.

В постанові Верховного суду від 22.05.2018 по справі № 804/505/16, зазначено, що, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового зобов`язання слід визнати виконаним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано свій обов`язок щодо перерахування коштів з призначенням платежу ЄСВ за жовтень 2014 року на рахунок відповідача, зворотного в процесі розгляду адміністративної справи, контролюючим органом не доведено.

Суд звертає увагу, що позивач повідомленням від 12.12.2014 проінформував Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про сплату товариством з обмеженою відповідальністю Спецконтракт" ЄСВ за жовтень 2014 року шляхом подання до банківської установи публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" платіжного доручення від 06.11.2014 №132 на суму 14 619, 17 грн. та надав контролюючому органу копію відповідного платіжного доручення.

Отже, вказані обставини дають підстави дійти висновку про належне виконання позивачем зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за жовтень 2014 року ще в листопаді 2014 року.

З огляду на викладене колегія суд погоджується з доводами позивача, що неперерахування ЄСВ з вини банку не є наслідком винних дій платника податку у даній справі, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції та пеня за таке порушення.

Також, суд звертає увагу, що під час судового розгляду справи відповідач не надав суду доказів щодо реалізації приписів пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України і застосування за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду відповідної відповідальності до банку, враховуючи, що спірні правовідносини виникли до запровадження в банку тимчасової адміністрації.

Також, відповідачем не наведено суду доказів заявлення кредиторських вимог до банку, у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Крім того, суд звертає вагу, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не було обґрунтовано заперечення проти позову, а лише наведено посилання на законодавчі норми щодо порядку сплати єдиного соціального внеску. Також, відповідачем не було зазначено про наявність інших підстав, з якими б контролюючий орган пов`язував неналежне виконання зобов`язань позивачем зі сплати ЄСВ, тобто єдиною підставою було неврахування коштів, сплачених згідно платіжного доручення від 06.11.2014 №132, проте, як зазначено судом вище, позивач не може нести відповідальність за непроведена переказу коштів банком.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", де Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Таким чином, враховуючи наведені вище судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення №0313401309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.11.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовним вимог в частині зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві врахувати в інтегрованій картці платника єдиного податку - ТОВ "Спецконтракт" наявну оплату єдиного податку за жовтень 2014 року у сумі 14 619,17 грн. згідно з платіжним дорученням за №132 від 06 листопада 2014 та відсутність податкового боргу у зв`язку зі здійсненням такої оплати, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок). Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Порядком визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до п.1 розділу ІІ вказаного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Тобто, картка облікового рахунку - це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу.

Отже, на підставі викладеного, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки відповідачем в процесі розгляду адміністративної справи не доведено правомірності винесеного рішення від 12.11.2018 №0313401309, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві врахувати в інтегрованій картці платника єдиного податку - ТОВ "Спецконтракт" наявну оплату єдиного податку за жовтень 2014 року у сумі 14 619,17 грн. згідно з платіжним дорученням за №132 від 06 листопада 2014 та відсутність податкового боргу у зв`язку зі здійсненням такої оплати та наявність достатніх підстав для їх задоволення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецконтракт" (02099, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 107/11, код ЄДРПОУ 22944575)задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 0313401309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.11.2018.

3. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві врахувати в інтегрованій картці платника єдиного податку - ТОВ "Спецконтракт" наявну оплату єдиного податку за жовтень 2014 року у сумі 14 619,17 грн. згідно з платіжним дорученням за № 132 від 06 листопада 2014 та відсутність податкового боргу у зв`язку зі здійсненням такої оплати.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецконтракт" (02099, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 107/11, код ЄДРПОУ 22944575), понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762, 00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа