Рішення

від 30.09.2019 по справі 640/7421/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 640/7421/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Кравченку Я.В.,

за участі представників сторін:

від позивача - Яковенко К.В.

від відповідача - Кунда А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІП АГРОГРУП"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 №00003451402, № 0013661406 та від 21.03.2019 № 0005284208 та № 0005294208.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, закони України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , Про валюту і валютні цінності та зазначає про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 № 00003451402, № 0013661406 та від 21.03.2019 № 0005284208 та № 0005294208, оскільки висновки відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП є безпідставними та такими, що не грунтуються на положеннях законодавства та не підтверджені належними доказами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, законів України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Інструкцію про порядок здійснення контролю за експертними, імпортними операціями, затверджену постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999, та зазначив про правомірність податкових повідомлень-рішень, оскільки під час проведення перевірки контролюючим органом виявлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП вимог податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 27.12.2018 по 18.01.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 25.01.2019 № 56/26-15-14-02-03/39025732, яким встановлено порушення:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 6, 7 П(С)БО 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 618 068 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 616 178 грн. та 1 890 грн.;

пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: ненадходження товару за контрактами:

- від 01.02.2016 № 01022016 з Приватним сільськогосподарським унітарним підприємством Белая река-Петриков (Республіка Білорусь) у розмірі 2,11 доларів США (еквівалент - 55,32 грн.);

- від 19.02.2016 № 19022016 з Фермерським господарством ДубайТранс (Республіка Білорусь) у розмірі 1,59 доларів США (еквівалент - 41,69 грн.);

статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на рахунок ТОВ АІП АГРОГРУП за контрактом від 20.02.2017 № 20/02/2017 з нерезидентом ТОВ ЯРОВИТ ГРУПП (Республіка Білорусь) в сумі 7 539,60 доларів США (еквівалент 197 338,66 грн.);

пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.09.1993 № 15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю , а саме: порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.01.2017, на 01.04.2017, на 01.07.2017, на 01.10.2017, на 01.01.2018, на 01.04.2018;

підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 164.2.20 пункту 164.20 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на 2017 рік, на загальну суму 344 931,20 грн.;

статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності на суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого нарахованого податку (форма № 1 ДФ) за ІІІ квартал 2018 року;

підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету за серпень 2015 року, на загальну суму 28 744,28 грн.

06.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП подані заперечення на акт перевірки.

Листом від 18.03.2019 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП , що за результатами розгляду заперечення, висновки акта перевірки від 25.01.2019 № 56/26-15-14-02-03/39025732 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

від 20.03.2019 № 00003451402, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 772 585 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 618 068 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 154 517 грн.

від 20.03.2019 № 0013661406, донараховано Товариству з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 147 172,29 грн.;

від 21.03.2019 № 0005284208, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 559 966,13 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 344 931,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 215 034,93 грн.

від 21.03.2019 № 0005294208, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 46 663,86 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 28 744,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 919,58 грн.;

Не погоджуючись з прийняти податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.04.2019 № 27012/6/99-99-11-04-01-25 залишено без розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП .

Щодо визначення позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотримання вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів, зокрема:

- зарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Згідно з пунктом 3 розділу І вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Пунктами 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств стали висновки контролюючого органу, що ТОВ АІП Агрогруп до складу 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) безпідставно віднесено витрати на придбання сільгосппродукції у фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження та непідтвердження проведення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 .

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що на формування показників у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.01.2017 по 30.09.2018 у загальній сумі 40 919,2 тис. грн. мало вплив відображення витрат на придбання овочів та фруктів.

Згідно даних рахунку 377 встановлено видачу коштів під звіт для закупівлі сільгосппродукції у фізичних осіб та встановлено придбання у 2017 році продукції у наступних фізичних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 .

За результатами наданих до перевірки матеріалів контролюючим органом зроблений висновок про документування зазначених операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій з тих підстав, що на належних фізичним особам земельних ділянках вони фактично не могли виростити таку кількість картоплі, до перевірки не надано акти експертизи придбаного товару, товарно-транспортні накладні, що засвідчують перевезення товару та не зазначено сорти придбаного товару, які встановлені внаслідок проведення експертизи товару.

Як вбачається з авансових звітів від 02.06.2017 № 50, від 07.06.2017 № 52, від 15.06.2017 № 54, від 23.06.2017 № 60, від 23.06.2017 № 63, від 03.07.2017 № 70, від 07.07.2017 № 72, від 11.07.2017 № 74, від 08.09.2017 № 111, від 15.12.2017 № 145, працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_3 (картоплю, буряк, цибулю, кабачки, перець, кавун, сливу, пекінку) загальною вагою 63 216 кг на суму 423 495 грн.

Як вбачається з авансових звітів від 26.05.2017 № 46, від 02.06.2017 № 50, від 07.06.2017 № 52, від 06.06.2017 № 53, від 15.06.2017 № 58, від 23.06.2017 № 60, від 23.06.2017 № 64, від 03.07.2017 № 70, від 15.12.2017 № 145, працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_2 (картоплю, кабачки, моркву, пекінку) загальною вагою 59 750 кг на суму 525 870 грн.

Як вбачається з авансових звітів від 26.05.2017 № 46, від 02.06.2017 № 50, від 07.06.2017 № 52, від 15.06.2017 № 58, від 23.06.2017 № 63, від 04.08.2017 № 94, від 08.09.2017 № 111, від 11.12.2017 № 140, працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_1 (картоплю, буряк, цибулю, кабачки, кавун, сливу, пекінку) загальною вагою 41 911 кг на суму 367 358,75 грн.

Як вбачається з авансових звітів від 26.05.2017 № 46, від 02.06.2017 № 50, від 07.06.2017 № 52, від 08.06.2017 № 54, від 15.06.2017 № 58, від 23.06.2017 № 60, від 23.06.2017 № 64, від 03.07.2017 № 70, від 07.07.2017 № 72, від 17.07.2017 № 76, від 20.07.2017 № 78, від 24.07.2017 № 82, від 25.07.2017 № 83, від 27.07.2017 № 86, від 28.07.2017 № 89, від 30.07.2017 № 91, від 31.07.2017 № 92, від 04.08.2017 № 94, від 08.09.2017 № 111, від 11.12.2017 № 140, працівником підприємства ОСОБА_7 здійснено закупку сільськогосподарської продукції у фізичної особи ОСОБА_6 (картоплю, цибулю, буряк, кабачок, моркву, баклажан, кавун, диню, перець, сливу, пекінку) загальною вагою 237 829 кг на суму 880 215 грн.

Позивач під час розгляду справи на підтвердження реальності придбання товару у фізичних осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 надано довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (форма № 3 ДФ), видані РВ УМВД України у Херсонській області № 172 від 24.06.2016 на ім`я ОСОБА_6 , № 921 від 26.06.2016 на ім`я ОСОБА_2 , № 2 від 26.05.2016 на ім`я ОСОБА_1 , № 12 від 22.06.2015 на ім`я ОСОБА_3 , довідки про наявність у фізичних осіб земельних ділянок, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, закупівельні акти, фітосанітарні сертифікати, сертифікати про походження товару, докази оплати придбаного товару.

15 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АІП Агрогруп , як замовником, та підприємцем ОСОБА_5 , як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 15/10/15, за умовами якого замовник у порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов`язання надати наступні послуги: ведення складського господарства, пакування товарів, маркування товарів, транспортне оброблення вантажів на території замовника. Пунктом 2.1 договору визначено, що за послуги, що надаються замовник сплачує виконавцеві за виконані послуги із розрахунку: пакування товарів 0,50 копійок за один кілограм товару, маркування товарів 0,30 копійок за один кілограм товару, розвантажувально-навантажувальні роботи 0,80 копійок за один кілограм товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю АІП Агрогруп , як замовником, та підприємцем ОСОБА_5 підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017 № 30/11, № 31/01 від 31.01.2018, відповідно до яких виконавцем надані послуги маркування товарів та послуги пакування товарів з 01.11.2017 по 30.11.2017 на загальну суму 209 249,80 грн., з 01.01.2018 по 15.01.2018 на загальну суму 10 500 грн.

На підтвердження оплати послуг позивачем надано копії платіжних доручень.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та фізичних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , які фактично підтверджують реальне вчинення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

При цьому, на підтвердження використання придбаного товару та отриманих послуг у власній господарській діяльності позивачем надано докази подальшої реалізації сільськогосподарської продукції контрагентам з Республіки Білорусь, зокрема ТОВ Табак-инвест , ТОВ Тибетрєй , ТОВ ГринОпт , ТОВ Яровит Групп та мережам гіпермаркетів ТОВ АШАН Україна Гіпермаркет , ТОВ Фреш База , ТОВ АТБ-маркет .

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та фізичних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , які фактично підтверджують реальне вчинення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про відображення у бухгалтерському обліку ТОВ АІП Агрогруп господарських операцій без отримання результатів таких операцій, судом до уваги не приймаються.

При цьому, суд звертає увагу на позицію відповідача щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, не зазначення сортів придбаного товару, проте суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №818/118/15.

Разом з тим, частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, обов"язковість складання документів про які зазначає відповідач, умовами договору та чинним законодавством не передбачено.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведеного належними та допустимими доказами неправомірність відображення позивачем витрат у бухгалтерському обліку за результатами господарських операцій з фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 Всі доводи відповідача зроблені на підставі припущень у відношенні до вказаних фізичних осіб. Позивачем, в свою чергу, доведено реальність вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачу донараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі податкового обліку позивача та в зв`язку із придбанням товару у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6

Перевіркою повноти визначення податку на доходи фізичних осіб за період 01.01.2018-30.09.2018 встановлено його заниження, а саме: не утримання податку на доходи фізичних осіб від суми доходу отриманого від продажу сільськогосподарської продукції, оскільки сільськогосподарська продукція закуплена у фізичних осіб вирощена ними не на власних земельних ділянках.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:

доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:

садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.

Якщо розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці третьому цього підпункту, перевищує 2 гектари, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому цього підпункту. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною, міською радою або радою об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.

Форма довідки встановлюється у порядку, визначеному статтею 46 цього Кодексу для податкових декларацій.

При продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.

У разі коли сума отриманого доходу перевищує встановлений цим підпунктом розмір, фізична особа зобов`язана падати контролюючому органу довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною, міською радою або радою об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. Якщо довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Якщо таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах;

Отже, копія довідки про наявність земельних ділянок, надана фізичною особою - платником податку (продавцем) юридичній особі - комісіонеру (покупцю), є підставою для не включення доходів, отриманих від продажу власної сільськогосподарської продукції до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Як встановлено під час розгляду справи, РВ УМВД України у Херсонській області видані довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку (форма № 3 ДФ) на ім`я ОСОБА_6 , № 921 від 26.06.2016 на ім`я ОСОБА_2 , № 2 від 26.05.2016 на ім`я ОСОБА_1 , № 12 від 22.06.2015 на ім`я ОСОБА_3 .

В матеріалах справи також містяться довідки про наявність у фізичних осіб земельних ділянок площею до 2 га.

Таким чином, позивачем правомірно не утримано податку на доходи фізичних осіб від суми доходу отриманого від продажу сільськогосподарської продукції ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та, як наслідок, не сплачено військовий збір.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на інформацію, розміщену на сайті Херсонської обласної державної адміністрації щодо середнього показника врожайності картоплі, кавуна та культур відкритого грунту з 1 га землі, як доказ на підтвердження придбання позивачем продукції, яка вирощена фізичними особами не на власних земельних ділянках, оскільки такі відомості містять інформативний характер, отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Доказів на підтвердження здійснення обстеження земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проведеної перевірки тощо та допустимих доказів які б підтверджували кількість вирощеної продукції у 2018 році матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження позиції відповідача та відсутність правових підстав для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 № 00003451402 та від 21.03.2019 № 0005284208, № 0005294208.

Відносно податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 № 0013661406 суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в зв`язку з наявністю, на думку контролюючого органу, порушень статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на рахунок ТОВ АІП АГРОГРУП за контрактом від 20.02.2017 №20/02/2017 з нерезидентом ТОВ ЯРОВИТ ГРУПП (Республіка Білорусь) в сумі 7 539,60 доларів США (еквівалент 197 338,66 грн.) та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно із статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із статтею 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Разом з тим, суд зазначає, що Закон України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті втратив чинність 07.02.2019, з дня введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції .

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, як визначив Конституційний Суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 р. № 1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 р. № 3-рп).

Разом з тим, суд зазначає, що правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з сукупності наведених норм права, суд зазначає, що чинність нормативно-правового акту - це його дія, тобто регулювання правовідносин у просторі, часі та за колом осіб.

При цьому, визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Проте, контролюючим органом під час донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД застосовано норму закону, яка втратила чинність.

З урахуванням наведеного, суд зазначає про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 № 0013661406.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 19 210 грн., згідно з платіжним дорученням № 1809 від 18.04.2019 та 2 207,58 грн., згідно з платіжним дорученням № 1826 від 22.04.2019.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за звернення юридичної особи до адміністративного суду з позовом майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що максимальний розмір судового збору за звернення до суду з вимогою майнового характеру складає 19 210 грн., відповідно вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. При цьому, переплата в розмірі 2 207,58 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АІП АГРОГРУП" (вул. Богомольця, 7/14, прим. 182, к. 72, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 39025732) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 № 00003451402.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2019 № 0013661406.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21.03.2019 № 0005284208.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21.03.2019 № 0005294208.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІП АГРОГРУП" (вул. Богомольця, 7/14, прим. 182, к. 72, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 39025732) судові витрати у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

7. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІП АГРОГРУП" (вул. Богомольця, 7/14, прим. 182, к. 72, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 39025732) судовий збір у розмірі 2 207 (дві тисячі двісті сім) грн. 58 коп., сплачений на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва, згідно із платіжним дорученням № 1826 від 22.04.2019.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст рішення складений 30.09.2019.