Постанова

від 19.09.2019 по справі 915/1805/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1805/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Арустамян К.А.

за участю представників:

від позивача: Шевцова Т.М.

від відповідачів: Сагайдак О.В.

від третьої особи: Ксьондз А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019, суддя в І інстанції Мавродієва М.В., повний текст якого складено 26.06.2019 в м. Миколаєві

у справі № 915/1805/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Ольшанської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про : відшкодування збитків у розмірі 569917,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» (далі - ПАТ СК Укррічфлот ) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Ольшанської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ПАТ КД МППЗТ ) про стягнення 569 917,37 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем договору №27 від 01.03.2018 про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що в період часу з 30.06.2018 по 11.07.2018 склалася ситуація неналежного виконання відповідачем умов договору №27 від 01.03.2018 щодо виконання заявок Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот на виконання операцій з подання/забирання вагонів, наслідком чого стало понесення ПАТ СК Укррічфлот реальних збитків в загальному розмірі 569 917,37 грн, з яких: 78 086,76 грн - витрати, пов`язані із користування вагонами, 206 802,60 грн та 263 844,52 грн - витрати, пов`язані із зберіганням та охороною вантажу у вагонах, затриманих на станції Миколаїв-Вантажний; 21 183,49 грн - витрати, пов`язані із користування вагонами, які були затримані на вантажних коліях Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот . Зазначені платежі відповідно до умов договору, укладеного між ПАТ СК Укррічфлот та ПАТ Українська залізниця були належним чином сплачені останньому, що підтверджується переліками, сформованими філією Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень ПАТ Укрзалізниця .

ПАТ КД МППЗТ не визнало позов посилаючись на те, що матеріальна шкода, отримана позивачем є такою, що не має правового або причинно-наслідкового зв`язку з діями Ольшанської філії ПАТ Київ-Дніпровське МППЗТ . Тимчасова затримка у доставці замовнику вагонів дійсно мала місце та сталась внаслідок аварії, а саме 30.06.2018 близько 14:40 на під`їзній колії Ольшанської філії ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ відбулася залізнично-транспортна подія, внаслідок якої мав місце схід п`яти навантажених вагонів, що рухалися у напрямку вивантажного фронту замовника. Як було встановлено технічним оглядом та проведеним розслідуванням, аварія сталася із-за незалежних від транспортувальника причин, а саме - у зв`язку з крадіжкою невідомими особами фрагментів верхньої будови залізничної колії - костилів у кількості 15 шт та підкладок Д-65 у кількості 5 шт. Дана крадіжка призвела до порушення структурної цілісності залізничної колії та стала причиною аварійного сходу вагонів. З даного приводу органами національної поліції України було зареєстровано кримінальне провадження за №120181150030002590, тривають слідчі дії з метою встановлення осіб зловмисників. Оскільки зазначені обставини стались внаслідок незалежних від Ольшанської філії ПАТ Київ-Дніпровське МППЗТ подій, то це виключає відповідальність відповідача. Відповідач вказує, що у даному випадку прийняв усі належні від нього заходи для уникнення негативних наслідків та виконання своїх зобов`язань по договору, оскільки відновив рух вагонів вже 02.07.2018 о 10:00, а подача вагонів позивачу взагалі була розпочата 01.07.2018.

Крім того, відповідач вказував те, що пунктом 2.17 договору №27 від 01.03.2018 передбачено, що заявка, на підставі якої здійснюється перевезення вагонів подається диспетчеру відповідача у письмовому вигляді за 2 години до передбаченого часу виконання. Виконавець зобов`язаний приступити до її виконання не пізніше ніж через 3 години, від часу, який вказаний у заявці. Перевезення залізничних вантажів є складним комплексом адміністративно-технічних заходів, який триває протягом значного часу та залежить від значної кількості різноманітних факторів. Відповідач, у повній відповідності до п.2.17 договору приступив до виконання своїх зобов`язань у передбачений термін, таким чином, добросовісно здійснив свої обов`язки як сторона договору. Зобов`язання відповідача щодо строків здійснення перевезення вагонів відсутнє, оскільки ці строки не встановлені жодним з пунктів договору. Таким чином, відсутня і правова підстава покладення на відповідача відповідальності.

Також, згідно п.2.5 договору №27 від 01.03.2018, одночасно на території порту може знаходитись не більше 60 вагонів. Проведеним відповідачем аналізом встановлено, що 30.06.2018 на території порту перебувало для вивантаження 64 вагони, з яких було вивантажено 7. 01.07.2018 при наявності 64 вагонів було подано ще 5, тобто загальна кількість становила 69 вагонів, і в очікуванні на станції знаходилось ще 40 вагонів. Вагони не були подані на територію порту, оскільки їх кількість вже перевищувала встановлену п.2.5 договору на 9 вагонів. 02.07.2018 відповідачем було вивезено з порту 20 порожніх вагонів, при цьому, під вивантаженням знаходилось 51 вагон, а на станції - 55 вагонів. 03.07.2018 після забору порожніх вагонів в порту залишалось 36 вагонів та було подано відповідачем ще 15, при цьому в очікуванні на станції знаходився 71 вагон. 04.07.2018 кількість вивантажених портом вагонів збільшилась - 26 вагонів були вивезено з порту та подано 40 вагонів; всі вантажні фронти були зайняті, а на приймально-відправній колії відповідача знаходилось 20 завантажених вагонів в очікуванні звільнення вантажних фронтів; на коліях станції перебувало 40 вагонів. 05.07.2018 на території порту було подано 40 вагонів; на території порту залишалось 47 вагонів; на коліях станції вагонів не лишилось. Враховуючи кількість вагонів, що знаходилась на території порту, постійну зайнятість вантажних фронтів, повільність виконання вантажних операцій з боку порту, відповідач не мав змоги подавати вагони на територію порту через знаходження на ній вагонів у кількості, що перевищувало норму одночасного знаходження вагонів на території порту.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.02.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» .

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

ПАТ СК Укррічфлот у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. ст. 610, 611, 623, 22, 906, 921, 923 ЦК України, ст. ст. 224, 225, 226 ГК України, порушення норм процесуального права, а саме: ст. ст. 177, 185, 58, 233 ГПК України.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник зазначає:

- незважаючи на порушення відповідачем положень договору № 27 від 01.03.2018р., на які позивачем було неодноразово наголошено під час розгляду справи, суд першої інстанції зазначив, що спричинення збитків ПАТ СК Укррічфлот було викликане виключно невиконанням відповідачем умов договору щодо повідомлення про форс-мажор;

- обізнаність чи необізнаність позивача щодо аварії не має та не мало юридичного значення для фактичного заручника ситуації - АСК Укррічфлот , який вчинив всі можливі дії щодо отримання підтвердження від відповідача факту настання обставин непереборної сили, втім відповіді на свої запити не отримав;

- незважаючи на обізнаність відповідача із неможливістю подання на територію Порту вагонів внаслідок пошкодження залізничної колії, правом, передбаченим п. 7.2.3 договору, відповідач не скористався;

- накопичення значної кількості вагонів на території Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот в період часу з 30.06.2019р. по 11.07.2019р. ніяким чином не залежало від Порту, який вчасно, по мірі звільнення вагонів від вантажу (або навантаження вантажу в залежності від обставин) та підготовки їх до відправлення, направляв відповідні заявки ПАТ КД МППЗТ , який їх не виконував;

- у позивача були правомірні очікування щодо виконання заявок на подачу/прибирання вагонів в передбачені строки. Нарахування додаткових платежів третьою особою позивачу було здійснено саме у зв`язку із затримкою вагонів на станції Миколаїв-Вантажний через неналежне виконання відповідачем зобов`язань з перевезення вантажів.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КД МППЗТ заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідач зазначає, що твердження позивача, викладене в апеляційній скарзі, стосовно того, що суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи, не надав оцінку аргументам позивача про порушення строків виконання (надання) послуг, порушення відповідачем обов`язку щодо утримання залізничних під`їзних колій у належному технічному стані та неповідомлення про настання обставин непереборної сили є безпідставним і не відповідає дійсності.

Факт обізнаності або необізнаності позивача щодо аварії дійсно не має жодного правового значення для того щоб покласти відповідальність за понесені позивачем збитки на відповідача, оскільки єдиною підставою для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків є наявність чотирьох правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, наявність збитків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, а також вина особи, які позивач зобов`язаний довести в силу ст. 74 ГПК України.

Висновок суду про обізнаність позивача щодо аварії, яка відбулася 30 червня 2018 року, зроблений на підставі наявних у справі матеріалів, зокрема з листування між сторонами, підписання первісних документів та встановлення договірних відносин між позивачем та третьою особою - Акціонерним товариством Українська залізниця , яке в свою чергу було обізнане про аварійну ситуацію у повній мірі.

Масове надходження вантажів та незначні обсяги середньодобового вивантаження, що призвели до зайнятості вантажних фронтів, і є основною причиною затримки вагонів на коліях станцій Миколаїв-вантажний в період з 01 липня по 05 липня 2018 року. В даній ситуації, яка мала триваючий характер, позивач не міг не усвідомлювати настання несприятливих наслідків від накопичення вагонів на коліях станції Миколаїв-вантажний, а тому повинен був вжити всіх належних та своєчасних заходів для зменшення обсягів надходження вагонів, що в підсумку безсумнівно призвело б до зменшення або взагалі уникнення відповідних витрат та/або збитків.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення п. 7.2.3. договору, яким відповідачу надане право звертатися до залізниці з проханням ввести тимчасове обмеження щодо перевезення вантажів на адресу замовника у випадку накопичення на під`їзній залізничній колії вагонів у кількості, що перевищує переробну спроможність вантажних фронтів Замовника та/або у разі закриття залізничної під`їзної колії, на якій знаходяться вантажні фронти, або в інших випадках, коли відсутня можливість перевезення вагонів на вантажні фронти Замовника є безпідставним і має своєю метою лише спробу перекладення відповідальності за затримку вагонів з позивача, як це передбачено п. 2.3. договору, на відповідача.

Враховуючи умову п. 2.5. договору, згідно якого одночасно на під`їзних коліях на території замовника, тобто позивача, (з урахуванням місткості приймально- відправних колій №№ 1,2,3 та вантажних фронтів) може знаходитися не більше 60 вагонів та відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, що доводили можливість знаходження на під`їзних коліях більшої кількості вагонів, суд обґрунтовано дійшов висновку, що твердження позивача про максимальну паспортну спроможність колій порту у 80 вагонів є необґрунтованим.

Сторонами договору було чітко визначено, що виконавець - ПАТ КД МППЗТ , в особі Ольшанської філії був зобов`язаний приступити до виконання послуги не пізніше ніж через 3 години від часу, який вказано у заявці. Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, вказана умова договору чітко не визначає кінцевий термін, до якого послуга мала бути надана відповідачем, а тому обчислення позивачем у своїх поясненнях та розрахунках перевищень строків надання послуг, починаючи з четвертої години від надання заявки, є необґрунтованим.

Будь-які очікування позивача щодо строків виконання (надання) послуг мають в першу чергу базуватися на умовах укладеного договору, який, враховуючи специфіку залізничних перевезень визначає лише час протягом якого виконавець зобов`язаний приступити до виконання послуг і не встановлює дати чи часу їх завершення.

Таким чином, твердження позивача про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є безпідставними, надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.03.2018 між ПАТ «СК «Укррічфлот» в особі Філії «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» (замовник) та ПАТ «КД МППЗТ» в особі Ольшанської філії (виконавець) було укладено договір №27, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та інші, пов`язані з цим, послуги щодо надання яких виникає необхідність у замовника (далі - послуги), а замовник зобов`язався провести розрахунки за надані послуги на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору послуги можуть надаватися тільки при умові технічної можливості з дотриманням вимог п.1.1 цього договору та у порядку, що забезпечує відповідну якість цих послуг.

Послуга з перевезення вантажів передбачає переміщення вантажів в залізничних вагонах та іншого рухомого складу, які надійшли на адресу замовника з колій станції Миколаїв-Вантажний до вантажних фронтів, що розташовані на коліях №№5,6,7,8 (далі - вантажні фронти) на яких замовник проводить самостійно вантажні операції та у зворотному напрямку - з вантажного фронту на колії станції. У випадку зайнятості вантажних фронтів перевезення вантажів виконується на приймально-відправні колії №№1,2,3 (п.1.3 договору).

Відстань перевезення вантажів (подавання-забирання) в залізничних вагонах, які надійшли на адресу замовника вказується в Акті обстеження умов роботи на під`їзній колії (далі - Додаток №2) і складає 5 (п`ять) км (п.1.7 договору).

Згідно з п.2.1 договору при виконанні умов цього договору сторони зобов`язані дотримуватись вимог законодавчих та галузевих нормативних актів з безпеки руху та охорони праці, пожежної й екологічної безпеки, Статуту залізниць України, Збірника «Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України» , «Правил технічної експлуатації МПЗТ України» і «Правил технічної експлуатації залізниць України» , «Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України» , «Інструкції з сигналізації на залізницях України» , «Інструкції з перевезення небезпечних вантажів у межах ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» , «Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів» , «Інструкції про порядок обслуговування та організації руху на коліях Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» (дільниця № 3), Договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, укладеного між ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Одеська залізниця» та ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» , а також інших нормативних актів у частині, що стосується предмету й умов цього Договору.

Про надходження вагонів та наступне перевезення до вантажних фронтів представник виконавця повідомляє представника замовника, по тел.58-16-25 з реєстрацією в «Журналі повідомлень» дати, часу, прізвища і посади особи, яка прийняла повідомлення. Перевезення вагонів з передавальних колій станції виконавець здійснює по письмовій заявці замовника. Решта вагонів які надійшли на адресу замовника залишається на коліях станції Миколаїв-Вантажний до отримання наступної письмової заявки замовника, при цьому всі плати та збори нараховані за час вимушеного простою цих вагонів сплачуються замовником (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.17 договору виконавець надає послуги на підставі заявки замовника, наданої диспетчеру виконавця у письмовій формі за 2 години до передбаченого часу виконання, в якій вказується: яку послугу потрібно виконати, дата та час прийому та виконання заявки, а також підписи представників сторін. Якщо заявка не може бути виконана вчасно - виконавець письмово вказує причину її не виконання. Після прийому від замовника заявки на виконання послуг виконавець зобов`язаний приступити до її виконання не пізніше ніж через 3 години від часу, який вказано в цій заявці.

Згідно з п.п. 8.1, 8.2 договору за невиконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність, згідно чинного законодавства України. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх обов`язків за цим Договором, якщо воно сталось не з їх вини. Сторона вважається невинною, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання обов`язків.

Відповідно до п. 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності повністю або частково, якщо доведуть, що умови даного Договору порушені внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор). До таких обставин сторони відносять стихійні лиха, воєнні дії, пожежі, аварії, повені, страйки, посягання на майно з боку третіх осіб, що унеможливлюють виконання зобов`язання, суспільні безладдя, обмеження, які вводяться органами державної влади, при яких неможливе продовження Договору в прийнятому виді, дії державних органів при перевірці діяльності однієї зі сторін або будь-які інші обставини, що перебувають поза контролем сторін.

У кожному разі сторона повинна негайно виконати свої зобов`язання за Договором після закінчення форс-мажорних обставин. Про виникнення форс-мажорних обставин сторона повинна письмово повідомити іншу сторону не пізніше триденного строку з моменту виникнення таких обставин. Порушення даного строку позбавляє права винної сторони посилатися на форс-мажорні обставини (п.9.2 договору).

Належним доказом наявності вищевказаних обставин і їх тривалості будуть служити довідки Торгово-промислової палати України або інших компетентних органів (п.9.3 договору).

Договір укладено сторонами з 01.03.2018 по 31.08.2018. Кожна із сторін вправі розірвати Договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за тридцять календарних днів до дати його розірвання. У всіх випадках цей Договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги (п.11.8 договору).

З повідомлення про транспортні події на залізничному транспорті, складеному директором Ольшанської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» 30.06.2018 о 18 год 40 хв, вбачається, що при подачі вагонів з колій станції Миколаїв-Вантажний в Миколаївський річний порт під час руху вагонами вперед стався сход 4-х завантажених вагонів всіма колісними парами та 1-ого вагону одною колісною парою (без пошкодження вантажу) (4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-ого вагонів по руху поїзда). Причина та вина сходу з`ясовується. Місце транспортної події: колія №1 перед стрілочним переводом №204 дільниці №3 Миколаївського виробничого району. Вид транспортного засобу: локомотив ТГМ-4 №2271 з 15-тю завантаженими вагонами, 1402 тн. (вантаж - аглоруда).

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.07.2018, 07.07.2018 заступником начальника слідчого відділу Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області зареєстровано кримінальне провадження №120181150030002590 за ч.1 ст.185 КК України за заявою ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі Ольшанської філії, що надійшла 06.07.2018, щодо вжиття заходів до невідомої особи, яка таємно викрала з залізничної колії верхню будову колії №1 на відстані 15 метрів від СП№204, а саме підкладку Д-65 - 5шт., костиль колійний - 15 шт., таким чином завдано збитку в розмірі 808 гривень, зазначений факт виявлено 01.07.2018 при здійсненні чергового обходу колії СП№204.

18.07.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №759, в якій посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання останнім умов спірного договору щодо своєчасного виконання заявок на операції з подання/забирання вагонів йому завдано збитків у загальному розмірі 569 917,37 грн, виклав вимогу протягом семиденного строку з дня отримання даної вимоги відшкодувати збитки в зазначеному розмірі. Вказана претензія була отримана відповідачем 01.08.2018.

Невиконання відповідачем вимог вказаної претензії стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом даного спору є наявність чи відсутність підстав для покладення на ПАТ КД МППЗТ відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 569 917,37 грн, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем договору №27 від 01.03.2018 про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом.

Обґрунтована дана вимога тим, що в період часу з 30.06.2018 по 11.07.2018 склалася ситуація неналежного виконання відповідачем умов договору №27 від 01.03.2018 щодо виконання заявок Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот на виконання операцій з подання/забирання вагонів, наслідком чого стало понесення ПАТ СК Укррічфлот реальних збитків в загальному розмірі 569 917,37 грн, з яких: 78 086,76 грн - витрати, пов`язані із користування вагонами, 206 802,60 грн та 263 844,52 грн - витрати, пов`язані із зберіганням та охороною вантажу у вагонах, затриманих на станції Миколаїв-Вантажний; 21 183,49 грн - витрати, пов`язані із користування вагонами, які були затримані на вантажних коліях Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот . Зазначені платежі відповідно до умов договору, укладеного між ПАТ СК Укррічфлот та ПАТ Українська залізниця були належним чином сплачені останньому, що підтверджується переліками, сформованими філією Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень ПАТ Укрзалізниця .

Правовими підставами свого позову позивач вказує приписи ст.ст. 224, 225, 226 ГК України.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 22, 623 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із недоведеності позивачем того, що дії відповідача при виконанні умов договору №27 від 01.03.2018 беззаперечно призвели до понесення ним збитків у вигляді сплачених АТ Українська залізниця послуг, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позивачем не доведений факт прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесенням позивачем збитків, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про відмову у задоволенні пред`явлених ПАТ СК Укррічфлот позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, під дане визначення підпадають також ті грошові кошти, які потерпілий внаслідок порушення його цивільного права винною особою має сплатити третій особі, у зв`язку із невиконанням (неналежним виконанням) ним свого зобов`язання перед цією особою.

У даній справі, за твердженням позивача, це грошові кошти у загальному розмірі 569 917,37 грн., які відповідно до умов договору, укладеного між ПАТ СК Укррічфлот та ПАТ Українська залізниця , були належним чином сплачені ним останньому, що підтверджується переліками, сформованими філією Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень ПАТ Укрзалізниця .

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Виходячи з цього, позивач повинен довести наявність збитків і протиправної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв`язок між порушенням зобов`язання і збитками, розмір відшкодування.

У даному випадку позивач стверджує про понесення ним реальних збитків, в якості яких вказує на сплачені ним на користь ПАТ Укрзалізниця 78 086,76 грн витрат, пов`язаних із користування вагонами, 206 802,60 грн та 263 844,52 грн витрат, пов`язаних із зберіганням та охороною вантажу у вагонах, затриманих на станції Миколаїв-Вантажний; 21 183,49 грн витрат, пов`язаних із користування вагонами, які були затримані на вантажних коліях Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот .

Матеріалами справи підтверджується складання ПАТ Укрзалізниця актів загальної форми, відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток, їх підписання з боку позивача як вантажовласника та оплату у загальній сумі 569 917,37 грн, що підтверджується переліками, сформованими філією Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень ПАТ Укрзалізниця .

Позивач вказує, що внаслідок дій відповідача, що виявились у неналежному виконанні ним умов договору №27 від 01.03.2018 щодо своєчасного виконання заявок Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот на операції з подання/забирання вагонів, він зазнав певних збитків. Також позивач зазначає, що після аварії спричиненої крадіжкою фрагментів верхньої будови залізничної колії відповідачем не було у передбачений договором спосіб повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин, що також спричинило для нього додаткові витрати.

Разом з тим, судом установлено, що аварія сталась 30.06.2018, а була ліквідована о 10:00 год. 02.07.2018 року, що підтверджується наданими відповідачем документами. Однак, як вбачається з розрахунків позивача, витрати пов`язані із користуванням вагонами, витрати пов`язані із зберіганням та охороною вантажу у вагонах, затриманих на станції Миколаїв-Вантажний, витрати пов`язані із користуванням вагонами, які були затримані на вантажних коліях порту, нараховувались ПАТ Укрзалізниця до 11.07.2018. Отже, посилання позивача на те, що виключно невиконання відповідачем умов договору №27 від 01.03.2018 щодо повідомлення про форс-мажор, стало причиною понесення ним збитків, спростовується матеріалами справи, у зв`язку з чим викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника в цій частині колегія суддів не бере до уваги.

Пунктом 2.3 договору №27 від 01.03.2018 передбачено, що з метою недопущення наднормативного простою вагонів замовник повинен погоджувати з вантажовідправниками одночасне відправлення на його адресу такої кількості вагонів, яка не перевищує максимальної добової переробної спроможності вантажних фронтів. При надходженні на адресу замовника вагонів з вантажами в кількості, що перевищує місткість вантажних фронтів та затримки цих вагонів на станції, замовник несе відповідальність за затримку вагонів по Актах затримки ГУ-23 та Актах загальної форми .

Зазначена умова договору зобов`язувала порт також вживати певні дії для недопущення наднормативного простою вагонів шляхом корегування кількості вантажу, який прямував до порту, водночас доказів вжиття дій для зменшення кількості вантажу, що направлявся вантажовідправниками до порту, останнім не надано.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався, зокрема, на неможливість подання позивачу вагонів через надмірну зайнятість вантажних фронтів та перебування у порту більшої кількості вагонів, ніж передбачена договором.

Судом враховано умову п. 2.5 договору, якою передбачено, що одночасно на під`їзних коліях на території замовника (з урахуванням місткості приймально-відправних колій №1,2,3 та вантажних фронтів) може знаходитись не більше 60 вагонів (Примітка).

При цьому, для забезпечення маневрової роботи необхідна наявність вільних колій станції. Визначення ж можливості або неможливості доставити на станцію призначення вагонів відноситься до технології роботи підприємств залізничного транспорту, у даному випадку Ольшанської філії ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» , для чого необхідні спеціальні знання.

Тому твердження позивача про наявність у відповідача можливості подати більшу кількість вагонів ніж 60, оскільки максимальна паспортна спроможність колій порту 80 вагонів, судом правильно визнано безпідставним.

Подані до матеріалів справи позивачем та ПАТ Укрзалізниця відомості свідчать про те, що в період з 27.06.2018 по 29.06.2018 з вантажем для Філії Миколаївський річковий порт на станцію Миколаїв-вантажний прибуло 87 вагонів, при тому, що станом на 17:00 27.06.2018 у порту перебувало 73 вагони, на 17:00 27.06.2018 - 66 вагонів, на 17:00 29.06.2018 - 71 вагон. При цьому, заявка на забирання порожніх вагонів 30.06.2018 була подана портом лише на 17 вагонів, тобто, решта - перебувала під вивантаженням чи очікувала його. За таких умов, додаткове подання відповідачем вагонів суперечило б умовам п.2.5 договору.

Крім того, пунктом 2.17 договору встановлено, що виконавець надає послуги на підставі заявки замовника, наданої диспетчеру виконавця у письмовій формі за 2 години до передбаченого часу виконання, в якій вказує: яку послугу потрібно виконати, дата та час прийому та виконання заявки, а також підписи представників сторін. Якщо заявка не може бути виконана вчасно - виконавець письмово вказує причину її невиконання. Після прийому від замовника заявки на виконання послуг виконавець зобов`язаний приступити до її виконання не пізніше ніж через три години від часу, який вказано у цій заявці.

Таким чином, оскільки вказана умова договору чітко не визначає кінцевий термін, до якого послуга мала бути надана відповідачем, то обчислення позивачем у своїх розрахунках перевищень строків надання послуг, починаючи з четвертої години від надання заявки, є необґрунтованим.

Судом правомірно визнано, що при такій невизначеності строків надання послуг неможливо достовірно встановити, які збитки позивача були викликані несвоєчасними діями чи бездіяльністю відповідача, а які з ними взагалі не пов`язані.

Причинний зв`язок є проявом необхідності (закономірності), вона має бути об`єктивною та конкретною, тобто причина має передувати слідству та породжувати його. Тобто, особа, що допустила порушення суб`єктивного цивільного права може нести відповідальність лише за наслідки, спричинені саме цим порушенням.

Отже, позивачем не доведено, що саме дії чи бездіяльність відповідача при виконанні умов договору №27 від 01.03.2018 беззаперечно призвели до завдання йому збитків у вигляді сплачених ПАТ Укрзалізниця витрат.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За змістом ст. 42 вищевказаного кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, підприємницька діяльність характеризується рядом ознак, основні з яких знайшли своє відображення в даній статті, такі як:

1) самостійність та ініціативність, що відображається перш за все в нормі ст. 43 Кодексу, яка передбачає, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом. По-друге, саме підприємці свідомо ставлять себе в таке становище, коли вони персонально відповідають за успіх або невдачу своєї діяльності;

2) систематичність, що передбачає здійснення такої діяльності постійно, регулярно та на професійній основі;

3) ризиковий характер, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов`язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності;

4) спрямування на отримання прибутку - основна ознака підприємництва, оскільки визначає безпосередньо мету, задля якої здійснюється така діяльність

Статтею 44 Господарського кодексу України встановлено принципи підприємницької діяльності та, зокрема, визначено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, виходячи з аналізу даних норм чинного законодавства, можливо зробити висновок, що після укладення договору № 27 від 01.03.2018 з ПАТ КД МППЗТ , та відповідного договору з ПАТ Укрзалізниця , відповідальність за ризики, в тому числі пов`язані з наданням послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, несе сам позивач.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності в діях відповідача таких складових як: протиправна поведінка особи, яка завдала збитків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками, а також в матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували вину відповідача у завданні збитків, що унеможливлює притягнення останнього до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих внаслідок неналежного виконання відповідачем договору №27 від 01.03.2018 про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом.

Вищенаведеним спростовуються безпідставні твердження скаржника щодо наявності в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення та наявності обумовлених законом та договором підстав для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків і що судом не було досліджено та не надано правової оцінки вищевказаним доводам позивача щодо факту понесених збитків.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд в сумі 12 823,16 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2019року у справі № 915/1805/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 01.10.2019р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Лавриненко Л.В.

Філінюк І.Г.