Рішення

від 19.09.2019 по справі 914/692/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2019 справа № 914/692/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія , м.Львів

до відповідача Департамент Адміністрація міського голови Львівської міської ради, м.Львів

про захист честі, гідності та ділової репутації.

За участю представників:

від позивача: Батьков В.В. - адвокат (довіреність №01-791/13 від 15.05.2019 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001037 від 26.06.2018 р.);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія до Львівської міської ради про 1). Визнання змісту статті в мережі Інтернет, опублікованої 26.02.2019 р. о 16:31 год. на офіційному сайті прес-служби Львівської міської ради недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію ДП НАК Надра України Західукргеологія ; 2). Зобов`язання спростувати недостовірні відомості, які були поширені на офіційному сайті прес-служби Львівської міської ради.

Ухвалою від 17.04.2019 р. суд залишив без руху позовну заяву Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 14.05.2019 р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 04.06.2019 р.

Ухвалою від 04.06.2019 р. суд відклав підготовче засідання на 25.06.2019 р.

Ухвалою від 25.06.2019 р. суд відклав підготовче засідання на 09.07.2019 р.

Ухвалою від 09.07.2019 р. суд замінив первісного відповідача Львівську міську раду належним відповідачем - Департаментом Адміністрація міського голови Львівської міської ради, продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 19.08.2019 р.

Ухвалою від 19.08.2019 р. суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.09.2019 р.

В судовому засіданні 03.09.2019 р. судом оголошено перерву до 19.09.2019 р.

Представник позивача в судове засідання 19.09.2019 р. з`явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, з врахуванням обставин викладених у відповіді на відзив.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 19.09.2019 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача - Синьовського Б.В. у розписці від 03.09.2019 р. про оголошення перерви до 19.09.2019 р.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 19.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому стало відомо із засобів масової інформації в мережі Інтернет зі статті: https://city-adm.lviv.ua/news/society/emergency/261627-z-budinku-na-pl-mitskevicha-8-yakiy-nalezit-zakhidukrgeologiji-obvalilas-shtukaturka-z-balkonu , опублікованої 26.02.2019 р. о 16:31 год. на офіційному сайті прес-служби Львівської міської ради про розміщення недостовірної інформації, а саме:

Як повідомили у Галицькій районній адміністрації, на площі Міцкевича, 8 з будинку, який належить Західукргеологія , обвалилась штукатурка з балкону. Причини події з`ясовують.

З балкону обвалилась штукатурка. Людина отримала незначні травми, медики надали їй допомогу, від госпіталізації вона відмовилась.

Усі деталі події з`ясовують. Комунальні служби також працюють на місці.

Як відомо, Будинок книги, що на АДРЕСА_1 Міцкевича АДРЕСА_2 8, є у власності Західукргеології .

Позивач стверджує, що дана інформація, щодо Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія є недостовірною, викладена неправдиво, містить відомості про події, які не відповідають дійсності є неповними та перекрученими.

Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація з таким же змістом, про ту ж подію, раніше була поширена в мережі Інтернет на офіційній електронній сторінці Інформаційного агентства Львівський портал у статті https://portal.lviv.ua/news/2019//02/26/iz-budinku-na-ploshhi-mitskevicha-obvalilas-shtukaturka-travmovano-lyudinu , опублікованій 26.02.2019р. о 16:44 год. Проте, у відповідь, на лист від 28.02.2019 р. №01-375/13, Інформаційне агентство Львівський портал оприлюднило спростування поширеної ними недостовірної Інформації, про що проінформувала позивача відповідним листом.

Як стверджує позивач, Інформаційним агентством Львівський портал визнано факт недостовірності інформації поширеної ним в мережі Інтернет у статті ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 -lyudinu , опублікованій 26.02.2019р. о 16:44 год. та оприлюднено спростування, а оскільки у своїй статті Інформаційне агентство Львівський портал посилалось на те що інформація про цю подію і фото, які розмішені ними у статті були надані прес-службою Львівської міської ради, і враховуючи, що інформація поширена інформаційним агентством Львівський портал стосується тієї ж події і має той же зміст, що й у статті поширеній прес-службою Львівської міської ради в мережі Інтернет: https://city-adm.lviv.ua/news/society/emergency/261627-z-budinku-na-pl-mitskevicha-8-yakiy-nalezit-zakhidukrgeologiji-obvalilas-shtukaturka-z-balkonu , опублікованої 26.02.2019 р. о 16:31 год., позивач вважає, що інформація поширена відповідачем є неправдивою і також підлягає спростуванню.

Інформація, що розміщена в мережі Інтернет https://city-adm.lviv.ua/news/society/emergency/261627-z-budinku-na-pl-mitskevicha-8-yakiy-nalezit-zakhidukrgeologiji-obvalilas-shtukaturka-z-balkonu , опублікована 26.02.2019 р. о 16:31 год. завдає шкоди діловій репутації Дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія , внаслідок чого 12.04.2019 р. позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про 1). Визнання змісту статті в мережі Інтернет, опублікованої 26.02.2019 р. о 16:31 год. на офіційному сайті прес-служби Львівської міської ради недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію ДП НАК Надра України Західукргеологія ; 2). Зобов`язання спростувати недостовірні відомості, які були поширені на офіційному сайті прес-служби Львівської міської ради.

Позиція відповідача.

Відповідач в ході розгляду справи, заперечував проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві б/н від 02.08.2019 р. (вх.№31839/19). Зокрема зазначав, що імовірна стаття, про яку вказується у позовній заяві в контексті тексту розміщеного на сайті Львівської міської ради є деактивована та перевірити чи відповідає її зміст викладеному у позовній заяві тексту такої, у вільному доступі за вказаним посиланням є неможливим, про що повідомлялося позивачу листом від 04.06.2019 року за № 2102-113, при цьому, як вказується у листі така інформація була прибрана після телефонних дзвінків від представників ДП НАК Надра Україна .

Також, у вищенаведеному відзиві на позовну заяву відповідач просить суд звернути увагу на таке:

1) позивач не надає доказів розміщення саме того тексту статті, яка вказується у позовній заяві, перевірити її зміст у відкритому доступі за вказаним посиланням про яке, у тому числі вказується у позовних вимогах, є неможливим;

2) позивач, викладаючи імовірний текст статті у позовній заяві, в подальшому за аргументацією позовної заяви, суперечить викладеному тексту стверджуючи, що у тексті ідеться мова про поверховість споруди, проте у тексті розміщеному позивачем у позовній заяві не ідеться мова про кількість поверхів споруди;

3) імовірний текст, що вказується у позовній заяві не містить оцінки ділової діяльності позивача з чого вбачається, що вказаний текст статті на ділову репутацію підприємства не впливає;

4) позивач не вказує яким чином імовірний текст вплинув на його ділову репутацію, та що саме він розуміє під таким впливом в контексті наведеної публікації, з чого вбачається що наведений текст статті не завдав жодної шкоди ділової репутації підприємства;

5) позивач не вказує які саме його особисті немайнові права порушені такою публікацією;

6) в мережі Інтернет за посиланням вказаним у позовних вимогах немає статті з наведеним у таких вимогах змістом;

7) відповідно до наведеного у позовній заяві змісту статті, вбачається, що така інформація є неостаточною та з`ясовуєтеся враховуючи наступне речення: Усі деталі події з`ясовують. ;

8) позивач не конкретизує, який саме зміст імовірної статті він просить визнати недостовірним, адже до прикладу речення з тексту таке як як відомо, будинок книги, що на площі Міцкевича,8, є у власності Західукргеологія вказує про приналежність будинку, та така приналежність будинка позивача підтверджується ним самим відповідними доказами.

З огляду на вищенаведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини встановлені судом.

Позивач у позовній заяві стверджує, що йому стало відомо із засобів масової інформації в мережі Інтернет зі статті: https://city-adm.lviv.ua/news/society/emergency/261627-z-budinku-na-pl-mitskevicha-8-yakiy-nalezit-zakhidukrgeologiji-obvalilas-shtukaturka-z-balkonu , опублікованої 26.02.2019 р. о 16:31 год. на офіційному сайті прес-служби Львівської міської ради про розміщення недостовірної інформації, а саме:

Як повідомили у Галицькій районній адміністрації, на площі Міцкевича, 8 з будинку, який належить Західукргеологія , обвалилась штукатурка з балкону. Причини події з`ясовують.

З балкону обвалилась штукатурка. Людина отримала незначні травми, медики надали їй допомогу, від госпіталізації вона відмовилась.

Усі деталі події з`ясовують. Комунальні служби також працюють на місці.

Як відомо, Будинок книги, що на АДРЕСА_3 , є у власності Західукргеології .

На підтвердження позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи зокрема два скрін-шоти видрукувані в паперовому варіанті, як стверджує позивач це копії фото зі статті в мережі Інтернет: https://city-adm.lviv.ua/news/society/emergency/261627-z-budinku-na-pl-mitskevicha-8-yakiy-nalezit-zakhidukrgeologiji-obvalilas-shtukaturka-z-balkonu , опублікованої 26.02.2019 р. о 16:31 год. на офіційному сайті прес-служби Львівської міської ради.

Судом встановлено, що у наявних копіях двох скрін-шотів (фотографій) видрукуваних на папері міститься лише частина тексту зі статті, про яку зазначає позивач, а саме: Усі деталі події з`ясовують. Комунальні служби також працюють на місці .

Позивач листом вих.№01-368/13 від 27.02.2019 р., адресованим прес-службі Львівської міської ради (Департамент Адміністрація міського голови ) вимагав опублікувати спростування поширених відомостей, що є недостовірними та порушують ділову репутацію ДП НАК Надра України Західукргеологія шляхом невідкладного розміщення протягом трьох календарних днів на офіційному інтернет-сайті прес-служби Львівської міської ради інформаційного повідомлення про спростування недостовірної інформації, опублікованої у статті https://city-adm.lviv.ua/news/society/emergency/261627-z-budinku-na-pl-mitskevicha-8-yakiy-nalezit-zakhidukrgeologiji-obvalilas-shtukaturka-z-balkonu, а саме спростування повинно містити інформацію, що падіння штукатурки відбулося із будинку на проспекті Свободи, АДРЕСА_4 , що перебуває на балансі ОСББ, а не як було зазначено про обвал штукатурки із Будинку книги на пл. Міцкевича, 8, що є у власності ДП Західукргеологія .

Як стверджує позивач, станом на момент звернення до суду прес-служба Львівської міської ради, відповідно до ст. 20 Закону України Про звернення громадян , у встановлені законом терміни відповіді на цей лист не надіслала, а також не оприлюднила спростування поширеної нею ж недостовірної інформації що завдає шкоди діловій репутації ДП НАК Надра України Західукргеологія , як того від неї вимагалось у тексті листа.

Інформація з таким же змістом, про ту ж подію, раніше була поширена в мережі Інтернет на офіційній електронній сторінці Інформаційного агентства Львівський портал у статті https://portal.lviv.ua/news/2019//02/26/iz-budinku-na-ploshhi-mitskevicha-obvalilas-shtukaturka-travmovano-lyudinu , опублікованій 26.02.2019р. о 16:44 год. На підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи скрін-шот в паперовому варіанті, як стверджує позивач це копія фото зі статті в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_2 , опублікованої 26.02.2019 р. о 16:44 год. на офіційній електронній сторінці Інформаційного агентства Львівський портал . Інформаційне агентство Львівський портал проінформувало позивача листом надісланим електронною поштою 12.03.2019 р. о 12:45 год. про зміну новини.

У зв`язку з відсутністю відповіді від відповідача, позивач просить суд визнати зміст статті в мережі Інтернет, опублікованої 26.02.2019 р. о 16:31 год. на офіційному сайті прес-служби Львівської міської ради недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію ДП НАК Надра України Західукргеологія ; зобов`язати відповідача спростувати недостовірні відомості, які були поширені на офіційному сайті прес-служби Львівської міської ради.

Висновки суду.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як встановлено в ст. 277 ЦК України, якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

В ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Крім того, в п.15 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст. 1 Закону України Про інформацію , інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

Статтею 4 Закону України Про інформацію встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено ст. 5 Закону України Про інформацію , кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України Про інформацію визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Згідно з частиною 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Разом з тим, відповідно до ч. 1,2 ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже, за приписами ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

При цьому, згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 74 ГПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Отже, позивач звернувся до суду для захисту своїх немайнових прав юридичної особи, а тому для встановлення істини у спорі та всебічного та об`єктивного з`ясування всіх фактичних обставин справи необхідним є дослідження і встановлення, перш за все, факту поширення відповідачем неправдивих відомостей стосовно діяльності підприємства.

Судом досліджено долучені позивачем до матеріалів справи докази, зокрема два скрін-шоти в паперовому варіанті, як стверджує позивач що це копії фото зі статті в мережі Інтернет: https://city-adm.lviv.ua/news/society/emergency/261627-z-budinku-na-pl-mitskevicha-8-yakiy-nalezit-zakhidukrgeologiji-obvalilas-shtukaturka-z-balkonu , опублікованої 26.02.2019 р. о 16:31 год. на офіційному сайті прес-служби Львівської міської ради.

Судом встановлено, що у наявних копіях двох скрін-шотів (фотографій) видрукуваних на папері міститься лише частина тексту зі статті, про яку зазначає позивач, а саме: Усі деталі події з`ясовують. Комунальні служби також працюють на місці .

Відповідно до ч.1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

За приписами ч. ч. 2, 3, 4 ст. 96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Крім того, судом встановлено, що вказані дві фотографії (скрін-шоти) подані позивачем не в оригіналах та не засвідчені ЕЦП. Вказані дві фотографії (скрін-шоти) видрукувані в паперовому варіанті та засвідчені провідним юрисконсультом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Західукргеологія ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.5 ст. 96 ГПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем поширено інформацію в мережі Інтернет, а саме статті: https://city-adm.lviv.ua/news/society/emergency/261627-z-budinku-na-pl-mitskevicha-8-yakiy-nalezit-zakhidukrgeologiji-obvalilas-shtukaturka-z-balkonu ,опублікованої 26.02.2019 р. о 16:31 год., в той час як відповідно до ст. 74 ГПК України саме на позивача покладено обов`язок доведення, як на особу, яка посилається на певну обставину.

Позивачем не наведено фактів та не подано доказів, яким чином зміст статті, який він наводить у позовній заяві впливає на його ділову репутацію. Які наслідки для ділової репутації позивача спричинила інформація про падіння штукатурки з будинку.

Позивач, фактично просить суд ствердити факт завдання шкоди його діловій репутації, при цьому не вказуючи в чому полягає завдана йому шкода та не наводить жодних доказів настання такої шкоди.

Як стверджував представник позивача у судових засіданнях, за наслідками опублікування відповідачем статті, юридичні особи, що орендували окремі приміщення у будинку, який належить позивачу, почали вживати заходів до розірвання господарських відносин. Наслідком опублікування відповідачем такої статті може бути позапланова перевірка контролюючих органів пам`яток архітектури, враховуючи , що будинок, який належить позивачу відноситься до такої категорії. Однак жодних доказів вказаного не надав.

Як вбачається із змісту наданого самим позивачем листа відповідача від 04.06.2019 р. № 2102-113 у відповідь на лист позивача від 27.02.2019 р, №01-368/13, відділ Прес-служба отримав інформацію про падіння частин фасаду на пл.Міцкевича, 8 від голови Галицької районної адміністрації Андрія ОСОБА_2 , який в електронному вигляді надав також акт, складений працівниками ЛКП, де вказано адресу падіння частин фасаду. На основі вказаної інформації було підготовлено короткий прес-реліз, який розміщено на сайті Львівської міської ради www. ІНФОРМАЦІЯ_3 -adm.lviv.ua . Після звернень представників позивача, це прес-реліз на сайті www.citi-adm.lviv.ua . був деактивований та на даний час не перебуває у публічному доступі.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підсумовуюючи вищевикладене, слід зазначити, що позивач не надав доказів розміщення саме того тексту статті, яка вказується ним у позовній заяві. Перевірити її зміст за посиланням вказаним у позовній заяві не вдається можливим. Позивач не вказує яким чином імовірний текст статті вплинув на його ділову репутацію та завдав шкоду; які саме його особисті немайнові права порушені публікацією. Імовірний текст статті не містить оцінки господарської діяльності позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі Серявін проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Розподіл судових витрат.

В силу ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 91, 94, 200, 201, 277, 299 ЦК України, ст. ст. 1, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 30.09.2019 року.

Суддя Сухович Ю.О.