Ухвала

від 26.09.2019 по справі 913/144/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26 вересня 2019 року Справа № 913/144/19

м.Харків Провадження №9/913/144/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В. , розглянувши заяву Благодійної організації "Обласний благодійний фонд "Спортивне майбутнє Луганщини" б/н від 13.09.2019 про розтрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 27.05.2019 у справі №913/144/19

за позовом Комунальної установи "Кремінське районне територіальне медичне об`єднання", м. Кремінна Луганської області

до відповідача Благодійної організації "Обласний благодійний фонд "Спортивне майбутнє Луганщини", м. Кремінна Луганської області

про стягнення 45430 грн 59 коп.,

секретар судового засідання Бикова К.А.,

у засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Комунальна установа "Кремінське районне територіальне медичне об`єднання" звернулася до Господарського суду Луганської області з позовом до Благодійної організації "Обласний благодійний фонд "Спортивне майбутнє Луганщини" про стягнення заборгованості з відшкодування комунальних послуг за договором про відшкодування комунальних витрат від 03.01.2017 в розмірі 45430 грн 59 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.05.2019 (повний текст рішення складено 27.05.2019) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, присуджено до стягнення з Благодійної організації "Обласний благодійний фонд "Спортивне майбутнє Луганщини" на користь Комунальної установи "Кремінське районне територіальне медичне об`єднання" заборгованість в сумі 45430 грн 59 коп., судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп.

Вказане рішення набрало законної сили 19.06.2019 і на його виконання стягувачу виданий відповідний наказ від 20.06.2019.

17.09.2019 Благодійна організація "Обласний благодійний фонд "Спортивне майбутнє Луганщини" звернулась до Господарського суду Луганської області з заявою б/н від 13.09.2019 про розтрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 27.05.2019 у справі №913/144/19 на 10 місяців із відповідним графіком погашення платежів з жовтня 2019 року по липень 2020 року.

На обґрунтування поданої заяви боржник посилається на скрутне фінансове становище, оскільки протягом 2018 року всі отримані боржником пожертви, які є основними джерелами доходу, були використані на виконання статутних завдань, а саме на благодійну діяльність. Протягом 2019 року боржник не отримував будь-яких пожертв. На даний момент на рахунках боржника відсутня достатня сума коштів для погашення боргу. Заявник зазначає, що є благодійною організацією, яка здійснює некомерційну господарську діяльність. Натомість стягувач є комунальною установою, яка фінансується з державного бюджету, а тому в питанні фінансування - наразі стягувач займає більш привілейоване становище. За вказаних обставин боржник просить врахувати співвідношення можливостей сторін, а також те, що сплата одночасно всієї суми боргу за рішенням суду наразі неможлива, погіршить складне фінансове становище боржника, та може призвести до його повної неплатоспроможності.

До вказаної заяви боржником також долучено клопотання б/н від 13.09.2019 про розгляд заяви без участі його представника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.09.2019 призначено розгляд заяви на 26.09.2019.

Представники сторін в судове засідання від 18.09.2019 не прибули, разом з цим сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Суд, розглянувши подане разом з заявою клопотання боржника б/н від 13.09.2019 про розгляд заяви без участі його представника, задовольнив його.

Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення, господарський суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідні положення також містяться в ст.33 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до частин 3 та 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує про те, що запроваджений процесуальними нормами права механізм розтрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд оцінює докази, подані стороною на підтвердження таких обставин.

Крім того, Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів обох сторін, які приймають участь у справі.

Як вбачається з поданої заяви, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 10 місяців, посилаючись на неможливість його виконання одночасною сплатою суми боргу у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, оскільки протягом 2018 року всі отримані боржником пожертви, які є основними джерелами доходу боржника, були використані ним на виконання статутних завдань. Протягом 2019 року боржник не отримував будь-яких пожертв. На даний час на рахунках боржника відсутня достатня сума коштів для погашення боргу.

В якості доказів неможливості виконання рішення суду боржник надав суду копії виписки по рахунку боржника за період з 01.01.2018 по 04.09.2019 (а.с.47-48).

Крім того, заявник посилається на те, що є благодійною організацією, яка здійснює некомерційну господарську діяльність, що підтверджується даними долученої копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних особі-підприємців. Натомість стягувач є комунальною установою, яка фінансується з державного бюджету, а тому в питанні фінансування стягувач, за твердженням заявника, займає більш привілейоване становище. За вказаних обставин боржник просить врахувати співвідношення можливостей сторін, а також те, що сплата одночасно всієї суми боргу за рішенням суду наразі неможлива, та може призвести до його повної неплатоспроможності.

Оцінюючи надані заявником докази, ступінь вини останнього у виникненні спору, а також враховуючи принципи розумності та справедливості, дотриманням справедливого балансу інтересів обох сторін, виходить з наступного.

Згідно положень ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього одексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, спір у цій справі виник з вини відповідача, а саме, внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов`язань за договором від 03.01.2017 про відшкодування комунальних витрат до договору оренди від 18.08.2016 в частині повної та своєчасної оплати виставлених рахунків за спожиті комунальні послуги.

У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань відповідачем, утворена та не погашена заборгованість в сумі 45430 грн 00 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду з метою захисту його порушеного права.

Наразі суд критично оцінює доводи боржника про неможливість виконання одночасною сплатою суми боргу у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, оскільки протягом 2018 року всі отримані боржником пожертви, які є основними джерелами доходу боржника, були використані ним на виконання статутних завдань, а протягом 2019 року боржник не отримував будь-яких пожертв та на даний час на рахунках боржника відсутня достатня сума коштів для погашення боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі була заборгованість, яка була накопичена відповідачем ще за січень - квітень 2017 року та заявлена до стягнення позивачем лише в березні 2019 року, без нарахування відповідних компенсаційних платежів згідно ст.625 ЦК України у зв`язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов`язання.

Отже, відповідач, споживши відповідні комунальні послуги, та знаючи про утворену протягом січня-квітня 2017 року заборгованість, а ні в 2017 році, ні в 2018 році чи в 2019 році її не погасив. Натомість відповідач зазначив в заяві про те, що наявні кошти в 2018 році були ним використані лише на статутні цілі.

Окремо суд звертає увагу також на те, що за час розгляду спору, а також після набрання рішення законної сили та до часу подання відповідної заяви про розстрочення виконання рішення суду (протягом березня - вересня 2019 року) боржником з метою погашення заборгованості жодних оплат не вчинено. Доказів можливості виконання рішення суду в подальшому, зокрема шляхом внесення відповідних платежів у відповідності до умов запропонованого графіку, боржником суду також не надано.

З приводу доводів заявника про те, що він здійснює некомерційну господарську діяльність, натомість стягувач є комунальною установою, яка фінансується з державного бюджету, а тому в питанні фінансування стягувач, за твердженням заявника, займає більш привілейоване становище, і тому слід врахувати співвідношення можливостей сторін, суд зазначає наступне.

Як вбачається, боржник зазначає, що він є благодійною організацією, яка здійснює діяльність відповідно до Закону України Про благодійну діяльність та благодійні організації .

Судом враховується, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань Благодійна організація "Обласний благодійний фонд "Спортивне майбутнє Луганщини" станом на 18.08.2016 (дату укладення договору оренди нерухомого майна, в подальшому договору про відшкодування комунальних витрат від 03.01.2017) боржник мав статус благодійної організації, яка здійснює некомерційну господарську діяльність.

Відповідно, укладаючи вказані договори, відповідач як орендар приміщення та користувач послуг, свідомо взяв на себе зобов`язання з приводу внесення орендних платежів та здійснення відшкодування спожитих комунальних послуг.

Згідно положень ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Окрім того, частина 2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Отже, відсутність наразі коштів у боржника не може вважатися винятковою обставиною в розумінні приписів ст.331 Господарського процесуального кодексу України, адже, укладаючи господарський договір, кожна зі сторін приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення свого фінансового становища, своїх контрагентів та країни в цілому та, при цьому, інша сторона договору не має відповідати за негативні наслідки діяльності другої сторони.

За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, і, зокрема, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

В заяві про розстрочку виконання рішення суду відповідач вказує, що сплата одночасно всієї суми боргу за рішенням суду неможлива та значно погіршить складне фінансове становище боржника, що може призвести його повної неплатоспроможності.

Однак, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси обох сторін.

Наразі матеріали справи не містять доказів вчинення боржником дій, спрямованих принаймні на часткове погашення заборгованості перед позивачем. Боржник не здійснює погашення заборгованості вже більше 2 років.

Таким чином, невиконання боржником протягом тривалого часу зобов`язань перед позивачем порушує матеріальні інтереси останнього та вочевидь може призвести до негативних наслідків для нього.

Крім того, божник просить розстрочити виконання рішення на 10 місяців, однак заявлений боржником термін є значним, не враховує інфляційні процеси, та може призвести до порушення матеріальних інтересів стягувача.

Також в поданій заяві відповідач взагалі не зазначає про відповідні дії, які будуть ним вчинятися протягом строку розстрочення для настання реальної можливості виконання рішення суду, відповідні докази на підтвердження своїх сподівань/очікувань чи запланованих дій суду не надано.

Зазначене свідчить не лише про не дотримання принципу балансу інтересів, співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора (погашення боргу), однак і про відсутність реальних підстав вважати можливим отримання в подальшому стягувачем присуджених йому рішенням суду коштів протягом 10 місяців розстрочення, про яке просить боржник.

Окремо суд звертає увагу заявника також на положення ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Наразі рішення у справі було ухвалено судом 27.05.2019. Натомість в поданій заяві боржник в порушення вимог ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України просить розстрочити його виконання із запропонованим графіком погашення протягом жовтня 2019 року - липня 2020 року, тобто заявляючи про внесення платежів в червні та липні 2020 року поза межами річного строку з дня ухвалення такого рішення, що є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність наразі підстав для задоволення заяви Благодійної організації "Обласний благодійний фонд "Спортивне майбутнє Луганщини" б/н від 13.09.2019 про розтрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 27.05.2019 у справі №913/144/19.

Керуючись ст.ст.234 - 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х А Л И В:

У задоволенні заяви Благодійної організації "Обласний благодійний фонд "Спортивне майбутнє Луганщини" б/н від 13.09.2019 про розтрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 27.05.2019 у справі №913/144/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання її повного тексту у порядку передбаченому ст.ст.255-256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали підписано 30.09.2019.

Суддя О.В. Драгнєвіч