Постанова

від 30.09.2019 по справі 819/940/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа № 819/940/18

адміністративне провадження № К/9901/64532/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/940/18

за позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН , про скасування постанови державного виконавця

за касаційною скаргою Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого - судді Гудима Л.Я., суддів: Довголова О.М., Пліша М.А.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

В травні 2018 року Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (надалі - позивач; Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (надалі - відповідач; ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН , в якому просила скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 07 травня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн у межах виконавчого провадження ВП № 53186577.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що не мав реальної можливості, у тому числі і технічної, виконати судове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 819/346/16 у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 26 грудня 2016 року строк, оскільки забезпечення відповідності функціонування програмного забезпечення інформаційних систем/інтегрованих підсистем здійснюється на централізованому рівні, а Порядком призначення ролей в інформаційній системі Податковий блок , затвердженого наказом ДФС України від 18 серпня 2015 року № 618, Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області не надано відповідної ролі щодо відображення сум в інтегрованих картках платника, які не зараховано на рахунки в органах казначейства України. Крім того, наказом ДФС України від 26 грудня 2016 року № 1036 Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2017 рік Товариство з обмеженою відповідальність Компанія ЛАН включено до цього реєстру та з 01 січня 2017 року взято на облік до Львівського управління офісу великих платників податків ДФС, а тому з 01 січня 2017 року Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області не була повноважним контролюючим органом в частині відображення сум в інтегрованих картках платника податків - ТОВ Компанія ЛАН . Тому, позивач вважає постанову про накладення штрафу від 07 травня 2018 року, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гулькою Володимиром Ігоровичем, безпідставною і такою, що підлягає до скасування.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гульки Володимира Ігоровича від 07 травня 2018 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн у межах виконавчого провадження ВП № 53186577.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржена постанова може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, тобто коли боржник мав реальну можливість, у тому числі й технічну, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції у справі №819/940/18 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області не може виступати відповідачем по справі, оскільки він є структурним підрозділом, а не органом державної виконавчої служби. У зв`язку з тим, що суд першої інстанції не допустив заміну неналежного відповідача по справі, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні адміністративного позову з цих підстав.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

22 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 819/940/18.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмова у позові з тих підстав, що ВПВР УДВС ГТУЮ у Тернопільській області є неналежним відповідачем у справі суперечить вимогам закону та не може бути підставою для застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 317 КАС України при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 819/940/18 за позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору і виступає на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН , про скасування постанови державного виконавця.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 707/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 вересня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Позиція інших учасників справи

03 грудня 2018 року від Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН надійшов відзив на касаційну скаргу, де третя особа посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанцій залишити без змін.

Установлені судами фактичні обставини справи

18 квітня 2016 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 819/346/16 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Визнано протиправною бездіяльність Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області по не відображенню в інтегрованій картці платника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН авансової сплати податку на додану вартість, сплаченої платіжним дорученням №119 від 08 серпня 2014 року в розмірі 1 380 000 грн, сплаченої платіжним дорученням №120 від 08 серпня 2014 року в розмірі 3 900 000 грн, сплаченої платіжним дорученнями №121 від 12 серпня 2014 року в розмірі 330 000 грн.

Зобов`язано Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області відобразити в інтегрованій картці платника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН авансову сплату податку на додану вартість, сплачену платіжним дорученням № 119 від 08 серпня 2014 року в розмірі 1 380 000 грн, сплачену платіжним дорученням № 120 від 08 серпня 2014 року в розмірі 3 900 000 грн, сплачену платіжним дорученнями №121 від 12 серпня 2014 року в розмірі 330 000 грн.

Зобов`язано Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ЛАН має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму переплати станом на 01 липня 2015 року в розмірі 1 061 199 грн 17 коп.

Зобов`язано Тернопільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області подати в десятиденний строк після набрання постановою суду законної сили звіт про виконання судового рішення.

30 листопада 2016 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду дану постанову залишено без змін.

20 грудня 2016 року Тернопільським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист, строк пред`явлення до виконання якого зазначений до 01 грудня 2019 року.

26 грудня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №53186577, якою зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 днів.

10 січня 2017 року Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області надала відповідачу інформацію про те, що ТзОВ Компанія ЛАН включено до Реєстру великих платників податків та 01 січня 2017 року дане товариство взято на облік до Львівського управління офісу великих платників податків ДФС України, а тому Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області подано до Тернопільського окружного адміністративного суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) з ТОДПІ на Львівське управління Офісу великих платників податків ДФС України. На момент вирішення спору по суті Тернопільським окружним адміністративним судом рішення по цій заяві не прийняте.

03 травня 2017 року Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області виконавчою службою направлено вимогу № 980 про надання інформації щодо виконання виконавчого листа № 819/346/16 виданого 20 грудня 2016 року.

03 травня 2018 року Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області надала інформацію державній виконавчій службі про причини неможливості виконання вимог даного виконавчого листа з підстав, які є ідентичними, що викладені у позовній заяві.

12 квітня 2018 року Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області виконавчою службою направлено вимогу № 3311/033-32, якою зобов`язано Тернопільську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області виконати вказаний виконавчий лист, надіслання якої підтверджується квитанцією від 13 квітня 2018 року.

07 травня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гулькою Володимиром Ігоровичем винесена постанова про накладення штрафу на Тернопільську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області в розмірі 5 100 грн за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №819/346/16 у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 26 грудня 2016 року строк.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до стаття 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до частини 3 статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно частини 3 статті 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 02 липня 2014 року, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.

З 07 квітня 2015 року вищевказане Положення втратило чинність у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 150 від 31 березня 2015 року, якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

Згідно статті 6 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02.06.2016 № 1403 - VІІІ систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України , який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підставою для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд визначив участь у справі неналежного відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Із системного аналізу норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що відділи примусового виконання рішень є структурними підрозділами управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які, в свою чергу, входять до системи органів державної виконавчої служби.

Таким чином, в розумінні приписів КАС України, вказані структурні підрозділи не можуть бути відповідачами в адміністративних справах щодо оскарження дій, рішень та бездіяльності державних виконавців.

Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 48 КАС України здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

Згідно з частиною 3 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 КАС України).

З аналізу статті 48 КАС України слідує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

Виходячи із зазначених положень закону, а також предмету позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що у цій справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.

При цьому, відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, з огляду на що підстави для його скасування відсутні.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку доводам, наведеним під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволення адміністративного позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого судового рішення відсутні.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду