Постанова

від 25.09.2019 по справі 606/176/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/176/17Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В. Провадження № 22-ц/817/795/19 Доповідач - Сташків Б.І. Категорія - 302000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Костів О. З., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Сович Н.А.

та сторін - позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 606/176/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Варода Павло Борисович на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2019 року, ухваленого суддею Малярчук В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної - особи підприємця ОСОБА_3 , Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 , Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначав, що передаючи у власність вищезазначену земельну ділянку відповідачу ФОП ОСОБА_3 , відповідачем Микулинецькою селищною радою не врахувано знаходження на ній промислової автомобільної дороги, яка використовується для доступу до будівель цілісного комплексу КП "Микулинецька фабрика "Медобори", зокрема, будівель належних позивачеві ОСОБА_1 .

Також, позивач вказував, що він є власником земельних ділянок, які є суміжними по відношенню до земельних ділянок, що повинні перейти у власність відповідачу ФОП ОСОБА_5 згідно оскаржуваних рішень Микулинецької селищної ради, а тому вважає, що набуття у власність останнім, земельних ділянок з істотним порушенням вимог законодавства, на підставі технічної документації, яка не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, порушує права позивача у справі.

У зв`язку із наведеним позивач просив визнати незаконним і скасувати рішення 19-ї сесії 6-го скликання Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 червня 2012 року № 848 Про розгляд заяви ФОП ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шляхом викупу, та укладення договору на внесення авансового платежу в рахунок оплати земельних ділянок для фінансування робіт з проведення експертно - грошової оцінки земельних ділянок по . Микулинці , визнати незаконним і скасувати рішення 23 -ї сесії 6-го скликання Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 21 грудня 2012 року №1084 Про експертно-грошові оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_3. по АДРЕСА_2 та передачу у власність шляхом викупу .

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування відмовлено у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням суду від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Варода П.Б. поступила апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає що судом першої інстанції не було враховано усіх обставин справи.

Зокрема вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами помилковими, оскільки оскаржуваними рішеннями Микулинецької селищної ради щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,2460 га у власність шляхом викупу для обслуговування не житлових будівель(прохідної, сушарні, пиломатеріалів, лісорозпилювального цеху) по АДРЕСА_4 , порушуються конституційні права та інтереси позивача , як власника нерухомого майна по сусідстві в контексті вільного доступу до нього (під`їзду) , оскільки ОСОБА_3 надано право викупу земельних ділянок загальною площею 0,2460 га у власність шляхом викупу для обслуговування нежитлових будівель, частина якої в силу п.а ч.4 ст.83 Земельного кодексу України не може йому належити на праві власності.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не досліджено в повній мірі усіх обставин справи, у зв`язку з чим зроблено помилкові висновки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали подану апеляційну скаргу, посилаючись на до води викладені в ній.

Представник відповідача ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . проти поданої апеляційної скарги заперечив, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Представник відповідача Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився , однак про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону.

Згідно норм ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 ЗК України).

За правилами частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 14 статті 123 ЗК України).

Реалізовуючи вказані вище повноваження, Микуленецька селищна рада діяла як орган місцевого самоврядування, здійснювала свої владні повноваження, набула статусу учасника цивільно-правових відносин з приводу вирішення земельного спору, у тому числі й встановлення межі земельної ділянки, переданої у власність громадянину.

За змістом статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

У цьому випадку предметом спору є порушення права користування земельною ділянкою, як складова права власності, та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення цивільних прав.

У позивача виникли відповідні цивільні права, які підлягають судовому захисту в порядку цивільного судочинства. У цьому випадку виник спір про право між фізичними особами щодо порядку набуття права власності на земельну ділянку.

Якщо особа стверджує про порушення її прав як наслідок рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Суд першої інстанції правильно розглянув справу в порядку цивільного судочинства. Підстав для висновків про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикцій судова палата апеляційного суду не вбачає.

Суд першої інстанції встановив, що 22 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та КП Микуленецька фабрика "Медобори" укладено договори купівлі -продажу нежитлових приміщень: прохідної під літ. "г". загальною площею 40 кв.м. ; будівлю- сушарню пиломатеріалів під літ. "с" загальною площею 238,6 кв.м.; будівлю- лісорозпилювальний цех під літ. "є" загальною площею 463,9 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 суду від 05 грудня 2011 року визнано право власності на вказані нежитлові будівлі(а.с.106).

Рішенням 19-ї сесії 6-го скликання Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 червня 2012 року №848 Про розгляд заяви ФО- П ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шляхом викупу та укладення договору на внесення авансового платежу в рахунок оплати земельних ділянок для фінансування робіт з проведення експертно - грошової оцінки земельних ділянок по . Микулинці затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,2460 га у власність шляхом викупу для обслуговування нежитлових будівель ( прохідної, сушарні пиломатеріалів, лісорозпилювального цеху) по АДРЕСА_1

Згідно рішення 23-ї сесії 6-го скликання Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 21 грудня 2012 року №1084 Про експертно- грошові оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення ФО -П ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 та передачу у власність шляхом викупу погоджено експертно-грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарського призначення загальною площею 0,2460 га та передано у власність останньому шляхом викупу земельні ділянки загальною площею 0,2460 га, з них: площею 0,0190 га по по АДРЕСА_2 за ринковою вартістю 4 927 грн., площею 0,2270 га по по АДРЕСА_3 є за ринковою вартістю 48 673 грн., на загальну суму 53 600 грн.; рекомендовано ФОП ОСОБА_3 провести оплату за земельні ділянки у встановленому цим рішенням порядку та розмірах (пункт 3 рішення); уповноважити селищного голову укласти з ФОП ОСОБА_3 договори купівлі-продажу земельних ділянок.

Вищевказана земельна ділянка знаходиться на території колективного підприємства Микулинецька фабрика Медобори , на якій, зокрема, розміщені будівля та земельні ділянки належні позивачеві ОСОБА_1 , якому належить на право власності нежитлові будівлі - меблевий, складальний та компресорний цехи, загальною площею 459 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Дані нежилі приміщення були придбані на підставі договору купівлі-продажу укладеного 28 березня 2012 року між ним та КП Микуленецька фабрика "Медобори" та визнано право власності на підставі рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 07 травня 2012 року(а.с.11).

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.01.2018 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 набув у власність дві земельні ділянки, одну 23 жовтня 2014 року площею 0,087 га, а іншу 24 червня 2016 року площею 0,063га (а.с.238,239 т.1).

Згідно із пунктами д і є ч.1 ст. 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) технічна документація з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку включає в себе акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та кадастровий план земельної ділянки.

Відповідно до п. б ч.1 ст. 198 Земельного кодексу України кадастрова зйомка включає в себе погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, а тому це порушує права позивача ОСОБА_1 на мирне володіння та користування своєю приватною власністю.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді: схеми, проекту, робочого проекту, технічної документації. Технічна документація, що є окремим видом документації із землеустрою не складається при відведенні земельних ділянок. Технічна документація складається у чітко визначених законом випадках. При відведенні земельної ділянки у власність складається проект, а не технічна документація.

Посилання позивача, що частина виділення земельної ділянки була сформована за рахунок захоплення частини його ділянки, на виділеній земельній ділянці існують проїзди між сусідніми будівлями, які забезпечують доступ до усіх будівель, які належать йому на праві приватної власності не ґрунтуються на матеріалах цивільної справи.

В судовому засіданні не встановлено доказів, що відповідачу була виділена земельна ділянка проїзду загального користування, що призвело до порушення права позивача на володіння та користування належним йому майном. Спірна земельна ділянка є землями промислового використання і знаходяться на закритій огородженій території колишнього підприємства "Микулинецька фабрика "Медобори". Цільове призначення спірної земельної ділянки, згідно публічної кадастрової карти України, кадастровий номер №6125055400:04:001:0013 призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, маштабнобудівної та іншої промисловості..

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами раніше виникав спір щодо правомірності набуття земельної ділянки. Останнім рішенням господарського суду Тернопільської області від 28 березня 2017 року визнано договір купівлі-продажу земельних ділянок шляхом викупу між ФОП ОСОБА_3 та Микуленецькою селищною Радою укладений в редакції за яким продавець зобов`язується відповідно до рішення Микуленецької селищної ради 23 сесії шостого скликання від 21 грудня 2012 року передати у власність Покупцю земельні ділянки несільськогосподарського призначення для промислового використання, площею 0,0190 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6125055400040011577 га та 0,2270 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6125055400040011576, разом загальною площею 0,2460 га, у власність шляхом викупу для обслуговування нежитлових будівель прохідної, сушарні пиломатеріалів та лісорозпилювального цеху по АДРЕСА_2 за рахунок земель на наданих у власність та користування, угіддя-землі промисловості, який належить Територіальній громаді смт. Микулинці в особі Микулинецької селищної ради на праві комунальної власності.(а.с.263-277, т.1).Дане рішення вступило в законну силу.

В матеріалах справи також містяться і досліджувалися в якості доказів зображення з Публічної кадастрової карти України, з яких вбачається, що земельні ділянки позивача та відповідача не є суміжними і взагалі не мають спільних точок дотику. З даних зображень вбачається і вище згаданою експертизою підтверджується, що між земельними ділянками позивача та відповідача існують проїзди, які забезпечують доступ до усіх розташованих на території колишнього колективного підприємства "Микулинецька фабрика "Медобори" будівель та споруд.

Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз № 2/15-22 від 20 липня 2005 року, встановлено, що на території колишнього колективного підприємства "Микулинецька фабрика "Медобори", згідно плану його забудови, зокрема, на частині цієї території - земельній ділянці, яка передається у власність фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 . згідно рішеннь, які оскаржуються, спеціально спроектовані, побудовані та облаштовані автомобільні дороги відсутні, разом з тим на цій території існують проїзди між усіма сусідніми будівлями, які забезпечують доступ до усіх розташованих на досліджуваній території будівель та споруд, зокрема між будівлями позивача та відповідача, ширина проїзду у найвужчій його частині становить 4,25 метра, що є більшою за нормативно допустимі межі, що відповідає вимогам державно протипожежних норм, будівельних норм і правил П 89-80,що допускається зменшити ширину проїзду нормативно визначеної межі, яка становить 3.5 метри.(а.с.35 т.1).

Твердження позивача, що відповідач повинен був погодити з ним як суміжним землекористувачем межі земельної ділянки є безпідставним, оскільки як майнового так і речового права на суміжну земельну ділянку він в установленому законом порядку не набув.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_8 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. Виходячи лише із факту відсутності підпису ОСОБА_8 на акті узгодження меж не може бути підставою для визнання недійсним проекту землеустрою, державного акту на право власності на земельну ділянку, якщо не буде доведено, яким чином порушені права позивача як землевласника.( постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №514/1571/14-ц).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 належать на праві власності нежитлові будівлі - меблевий, складальний та компресорний цехи, загальною площею 459 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 та передано у власність дві земельні ділянки, одну 23 жовтня 2014 року площею 0,087 га, а іншу 24 червня 2016 року площею 0,063га. Щодо порушення користування нежитловими приміщеннями та земельними ділянками в судовому засіданні не встановлено.

Висновок експерта про те, що Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам закону, оскільки не затверджений відповідним органом державної влади, не можуть прийматися до уваги, оскільки рішенням Микуленецької селищної ради №848 від 20 червня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шляхом викупу, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблявся на підставі кадастрових зйомок за результатами яких складався акт узгодження і встановлення меж земельної ділянки.

Згідно висновку комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, в яку ввійшли представники органу містобудування та архітектури, територіального органу Мінприроди, органу санітарно-епідеміологічної служби, органу охорони культурної спадщини погодили проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,24600 ра ФОП ОСОБА_3 (а.с.117, т.1).

Суд першої інстанції, визначившись належним чином з характером спірних правовідносин, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки рішення Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 червня 2012 року №848 Про розгляд заяви ФОП ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шляхом викупу та укладення договору на внесення авансового платежу в рахунок оплати земельних ділянок для фінансування робіт з проведення експертно - грошової оцінки земельних ділянок по . Микулинці прийнято із дотриманням вимог чинного земельного законодавства, а позивачем не доведено, що діями відповідачів порушені його права, щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою та чиняться перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.

Керуючись ст.ст.367,375, 381-384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Варода Павло Борисович - залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 30 вересня 2019 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Костів О.З.

Судді: Щавурська Н.Б.