Постанова

від 11.09.2019 по справі 509/198/14

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 509/198/14-ц

провадження № 61-14040св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , Овідіопольський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року у складі судді Куркана М. М. та рішення Апеляційного суду Одеської області

від 25 травня 2016 рокув складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Парапана В. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (далі - ПАТ Ощадбанк ) звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Овідіопольський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області(далі - Овідіопольський РС ГУ ДМС України в Одеській області), про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання вищого пріоритету

на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення та зняття

з реєстраційного обліку.

Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2007 року між банком

та ОСОБА_2 укладений кредитний договір у вигляді відновлюваної кредитної лінії № 2268-н, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 500 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних. Остаточним терміном повернення кредиту є

28 грудня 2017.

29 грудня 2007 року для забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України (далі -

ВАТ Ощадбанк ), правонаступником якого є ПАТ Ощадбанк , та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 949623.

Предметом договору іпотеки є садовий будинок АДРЕСА_1.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним кредитним договором, 27 вересня 2013 року ПАТ Ощадбанк надіслало ОСОБА_1 вимогу про звільнення житлового приміщення та зняття

з реєстраційного обліку.

Відповідач, в порушення статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі -ЖК Української РСР), вимоги банку не виконав, а тому перешкоджає останньому скористатися своїми правами щодо реалізації предмета іпотеки

і задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок отриманих коштів.

Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, ПАТ Ощадбанк просило суд у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед

ПАТ Ощадбанк за договором відновлюваної кредитної лінії від 28 грудня 2007 року у розмірі 1 630 983,37 грн, з яких: 500 000,00 грн - прострочений основний борг за кредитом, 475 170,48 грн - прострочені проценти за користування кредитом за період з 29 грудня 2007 року по 26 листопада 2014 року, 164 582,53 грн - пеня за прострочений основний борг за кредитом за період з 01 лютого 2010 року по 26 листопада 2014 року,

256 658,61 грн - пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 січня 2008 року по 26 листопада 2014 року, 104 172,70 грн - сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом,

74 030,62 грн - сума інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 28 867,29 грн - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту, 27 501,14 грн - 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 грудня 2007 року № 949623, а саме на вищевказаний садовий будинок та земельну ділянку загальною площею 0,0692 га, для ведення садівництва, кадастровий № 5123783500:01:001:1188, що розташовані за вказаною адресою, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; визнати вищий пріоритет ПАТ Ощадбанк на предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором

як єдиного іпотекодержателя; виселити відповідача з вищевказаного будинку та зобов`язати Овідіопольський РС ГУДМС в Одеській області зняти останнього з реєстраційного обліку за вказаним будинком.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішеннямОвідіопольського районного суду Одеської області

від 30 січня 2015 року позов ПАТ Ощадбанк задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ Ощадбанк за договором відновлюваної кредитної лінії від 28 грудня 2007 року

№ 2268-н у розмірі 1 630 983,37 грн, з яких: 500 000,00 грн - прострочений основний борг за кредитом; 475 170,48 грн - прострочені проценти

за користування кредитом за період з 29 грудня 2007 року по 26 листопада

2014 року; 164 582,53 грн - пеня за прострочений основний борг

за кредитом за період з 01 лютого 2010 року по 26 листопада 2014 року;

256 658,61 грн - пеня за прострочені проценти за користування кредитом

за період з 01 січня 2008 року за 26 листопада 2014 року; 104 172,70 грн - сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за кредитом;

74 030,62 грн - сума інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 28 867,29 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 27 501,14 грн - 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 грудня 2007 року № 949623 - садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв. м та земельну ділянку, загальною площею 0,0692 га для ведення садівництва, кадастровий № 5123783500:01:001:1188, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Визнано вищий пріоритет ПАТ Ощадбанк на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 грудня 2007 року, як єдиного іпотекодержателя

на садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,0692 га

для ведення садівництва, кадастровий № 5123783500:01:001:1188,

що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 .

Виселено ОСОБА_1 з садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Овідіопольський РС ГУ ДМС України в Одеській області

зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за садовим будинком,

з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв. м, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Ощадбанк судові витрати по справі у сумі 3 897,60 грн та витрати, пов`язані з публікацією оголошень

в газетах Урядовий Кур`єр та Одеські Вісті у сумі 560,00 грн.

Рішення районного суду мотивовано тим, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість, а тому позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Відповідач добровільно не звільнив житлове приміщення, що перешкоджає банку скористатися своїм правом щодо реалізації предмету іпотеки, тому вимоги про виселення та зняття

з реєстраційного обліку підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року скасовано в частині задоволення позову щодо зняття ОСОБА_1

з реєстраційного обліку. Постановлено в цій частині нове рішення, яким

у задоволенні позовних вимог ПАТ Ощадбанк щодо зобов`язання Овідіопольського РС ГУ ДМС України в Одеській області зняти

ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за садовим будинком,

з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 214,8 кв. м, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов`язань за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки, банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання вищого пріоритету на предмет іпотеки, виселення із спірного житлового приміщення є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

При цьому позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що відповідач зареєстрований у садовому будинку АДРЕСА_1 , садовий кооператив, тому позовні вимоги банку в частині зняття відповідача з реєстраційного обліку в спірному приміщенні

є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу

№ 509/198/14-ц з Овідіопольського районного суду Одеської області .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року вказану справу призначено до розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

06 червня 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим , що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з спірного садового будинку, який не був придбаний за рахунок кредитних коштів, без надання іншого житлового приміщення є помилковими та суперечать правовим висновками Верховного Суду України, викладеним у постановах від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15.

Також судами не зазначено початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України Про іпотеку , та не враховано з цього питання практику Верховного Суду України.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасників справи

У серпні та вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ ПАТ Ощадбанк подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, так як викладені в ній доводи є необґрунтованими,

а оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 грудня 2007 року між ВАТ Ощадбанк та ОСОБА_2 укладений кредитний договір у вигляді відновлюваної кредитної лінії, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 500 000,00 грн, з терміном повернення не пізніше 28 грудня 2017 року, на умовах, визначених договором (а.с. 4-6).

29 грудня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язання

ОСОБА_2 за кредитним договором від 28 грудня 2007 року, між

ВАТ Ощадбанк та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, відповідно до якого останній передав у іпотеку банку садовий будинок

АДРЕСА_1, та вказану земельну ділянку (а.с. 7-9).

ОСОБА_2 належним чином зобов`язань за кредитним договором

від 28 грудня 2007 року не виконував, у результаті чого станом

на 26 листопада 2014 року утворилася заборгованість у розмірі

1 630 983,37 грн (а.с. 107-118).

24 вересня 2013 року у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 28 грудня 2007 року та договором іпотеки

від 29 грудня 2007 року, банк на адресу ОСОБА_1 направив вимогу про усунення порушення та звільнення житлового приміщення (а.с. 14, 15).

ОСОБА_1 на час укладання іпотечного договору від 29 грудня 2007 року та розгляду справи був зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_12 (а.с. 7- 9, 12).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під

час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Частина 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525 , 526 , 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до змісту статей 610 , 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання обома сторонами.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України Про іпотеку передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону.

Таким чином, Закон України Про іпотеку визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки

у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши що відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вищевказаного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження в порядку, встановленому статтями 38, 39 Закону України Про іпотеку , за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Разом з тим колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість та доведеність позовних вимог

в частині виселення відповідача.

Згідно із частинами першої та другої статті 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, і призначена для постійного у ній проживання.

Житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізованого випромінювання.

При визначенні житлових і нежитлових приміщень потрібно керуватися державними будівельними нормами ДБН В.2.2.-15-2005 Житлові будинки. Основні положення та ДБН В.22-9-99 Громадські будинки та споруди ,

а також нормативними вимогами державних наглядових органів із забезпеченням проектами стійкості будівель забезпеченням проектами стійкості будівель, надійності їх експлуатації, протипожежної безпеки, екологічних та санітарно-гігієнічних правил і норм щодо складових частин комплексу та їх функціональної належності.

Як встановлено судом, 29 грудня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором від 28 грудня

2007 року, між ВАТ Ощадбанк та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, відповідно до якого останній передав у іпотеку банку садовий будинок АДРЕСА_1 та вказану земельну ділянку.

Позивачем не надано доказів того, що предметом іпотеки є саме житловий будинок або житлове приміщення, а також доказів того, що іпотечне майно було придбано ОСОБА_1 за рахунок наданого кредиту банком.

Крім того, позивач не надав доказів того, що відповідач проживає чи зареєстрований в садовому будинку АДРЕСА_1.

Частиною першою статті 40 Закону України Про іпотеку передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

У договорі іпотеки від 29 грудня 2007 року зазначено, що відповідач ОСОБА_1 на час укладання іпотечного договору зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12 (а.с. 7- 9, 12).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, саме цю адресу він зазначав

у своїй апеляційній скарзі на ухвалу про відкриття провадження у справі, заяві про перегляд заочного рішення, заявах про розгляд справи за його відсутністю, апеляційній скарзі на заочне рішення суду, заяві про надання копії ухвали, заяві - клопотанні про залучення письмових доказів, заяві про ознайомлення з матеріалами справи.

Водночас у матеріалах справи є копія довіреності від 04 жовтня 2013 року, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 на ведення його справ, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_14 .

Отже, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 зареєстрований чи проживає в житловому приміщенні - садовий

будинок АДРЕСА_1 суду

не надано.

Відповідно до положень частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Вказане відповідає правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15,

від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15, від 30 вересня 2015 року

у справі № 6-1892цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).

Суд першої та апеляційної інстанцій задовольнив вимогу про виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення без урахування положень статей 39, 40 Закону України Про іпотеку та статті 109

ЖК Української РСР.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову банку в частині виселення ОСОБА_1 з садового будинку, з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею

214,8 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані рішення районного та апеляційного суду в частині виселення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області

від 30 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області

від 25 травня 2016 року в частинівиселення ОСОБА_1 скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Овідіопольський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про виселення ОСОБА_1 відмовити .

В іншій частині заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2015 року у незміненій частині при апеляційному перегляді та рішення Апеляційного суду Одеської області від 25 травня

2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк