Ухвала

від 01.10.2019 по справі 44/474-46/501-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

"01" жовтня 2019 р. Справа№ 44/474-46/501-б

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року

у справі № 44/474-46/501-б (суддя Омельченко Л.В)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі №44/474-46/501-б визнано кредиторів ТОВ "Сантанна" та вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись із зазначеного ухвалою суду місцевого господарського, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити ухвалу господарського суду міста Києва від 28.02.2011 у справі № 44/474-46/501-б шляхом доповнення її мотивувальної частини аргументами щодо визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Сантанна" та резолютивної частини про визнання ОСОБА_2 кредитором ТОВ "Сантанна" на суму 371 000,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Досліджуючи матеріали апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказує на те, що вона не була залучена до участі у даній праві, жодних процесуальних документів по справі не отримувала та не була присутня під час винесення оскаржуваної нею ухвали, а вказаною ухвалою суду першої інстанції, на її думку, вирішено питання про її права.

Як вказав Вищий господарський суд у постанові від 07.03.2017 року по справі №44/474-46/501-б, питання встановлення апеляційним господарським судом наявності чи відсутності у особи статусу сторони (учасника провадження у справі про банкрутство), відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство і як наслідок - наявності права на апеляційне оскарження ухвали господарського суду у справі про банкрутство не може вирішуватись на стадії прийняття чи відмови у прийнятті апеляційної скарги, без проведення судового засідання, дослідження доказів, а також без виклику заявника, учасників провадження у справі про банкрутство та надання останніми пояснень в судовому засіданні.

Таким чином, якщо за результатами розгляду в судовому засіданні з викликом учасників провадження на підставі дослідження усіх обставин та доказів, що мають значення для справи про банкрутство, судом другої інстанції буде встановлена відсутність у заявника статусу сторони (учасника провадження у справі про банкрутство), або питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи-скаржника судовим рішенням не вирішувалось, апеляційне провадження за апеляційною скаргою такого заявника підлягатиме закриттю.

В той же час, розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 13 п. 1 розділу XI „Перехідні положення" ГПК України справи судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, статтею 93 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року (станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали), передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Таким чином останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року є 09.03.2011 року.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду лише 15.08.2019 року, про що свідчить відтиск штампу канцелярії господарського суду міста Києва, тобто з пропуском п`ятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження.

При цьому скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 256 ГПК України в новій редакції учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Приписи чинного законодавства пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Так, обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали місцевого господарського суду, скаржник зазначає наступне.

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа про банкрутство ТОВ "Сантанна", порушена ухвалою від 07.08.2009 року.

08.10.2009 року в Газеті Голос України №189 опубліковано оголошення про порушення провадження у справ про банкрутство ТОВ "Сантанна".

09.11.2009 року ОСОБА_1 направила до ТОВ "Сантанна" та господарського суду міста Києва заяву про включення її до реєстру вимог кредиторів. Зазначена заява зареєстрована судом 10.11.2009 року за вх. № 3471.

21.12.2009 року до господарського суду міста Києва від розпорядника майна боржника надійшов на затвердження суду реєстр вимог кредиторів ТОВ "Сантанна".

Ухвалою суду від 15.10.2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Сантанна". Проте, вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів так і не включені.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 року ухвалу попереднього засідання від 15.03.2010 року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд до Господарського суду міста Києва у попередньому судовому засіданні в іншому складі суду.

Ухвалою суду від 15.10.2010 року справу прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В. та присвоєно № 44/474-46/501-б.

28.02.2011 року в судовому засіданні розпорядник майна боржника подав суду реєстр вимог кредиторів за загальну суму 497 598 052,15 грн., до якого включено відомості про 4-х кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, 19-ть конкурсних кредиторів, дані про заборгованість боржника з заробітної плати в сумі 178 900,00 грн. за період березня-травня, серпня і вересня 2010 року, а також відомості про заставне майно ТОВ "Сантанна", включаючи майнові права.

Однак, за твердженням скаржника, зі змісту ухвали від 28.02.2011 року вбачається що заява ОСОБА_1 про визнання кредитором ТОВ "Сантанна" не розглядалась.

У подальшому, ухвала Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі № 44/474-46/501-б переглядалась в апеляційному та касаційному порядку та була скасована в частинах визнання кредиторських вимог окремих кредиторів.

05.07.2019 року апелянтом встановлено, що 13.06.2019 року на сторінці ЖК Delmar в мережі Facebook було розміщено оголошення про введення в експлуатацію ЖК Delmar по вул. Драгомирова, 4 б, у місті Києві .

15.07.2019 року представник скаржника ознайомилась з матеріалами справи.

У зв`язку з вищевикладеним 19.07.2019 року адвокатом скаржника до господарського суду міста Києва направлено адвокатський запит щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання кредитором ТОВ "Сантанна".

Листом господарського суду міста Києва від 25.07.2019 року адвоката повідомлено про те, що відомості щодо розгляду вищезазначеної заяви ОСОБА_1 про включення її до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Сантанна", а також процесуальні документи відносно неї в матеріалах справи відсутні.

В зв`язку з вищезазначеними обставинами ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою, в якій просить суд зміни її шляхом доповнення про визнання її вимог до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів.

Під час розгляду заявленого клопотання, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам перш за все належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання в принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Відтак, розглянувши клопотання, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки скаржником наведено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції в розумінні ГПК України.

Подана апеляційна скарга відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Керуючись статями 234, 255, 256, 262, 263, 267, 268, 271, 272 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Поновити ОСОБА_1 строк для подання апеляційної скарги.

2. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі №44/474-46/501-б..

3. Розгляд справи №44/474-46/501-б призначити на 10.10.2019 року. Судове засідання відбудеться о 12 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А, зал судових засідань № 3.

4. Встановити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 08.10.2019 року включно.

5. Викликати для участі в судовому засіданні повноважних представників скаржника та учасників провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

Б.В. Отрюх