Ухвала

від 21.11.2019 по справі 44/474-46/501-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.11.2019Справа № 44/474-46/501-б

За заявою ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна"

про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 44/474-46/501-б

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника Куренний С.В. - адвокат,

від відповідача Кузьмич-Браток Р.А. - предст. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою зобов`язання вчинити дії в межах справи № 44/474-46/501-б.

25.06.19 відкрито провадження за заявою ліквідатора боржника в межах справи № 44/474-46/501-б за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25.07.19.

22.07.19 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.19 відкладено розгляд справи на 15.08.19.

15.08.19 від відповідача надійшла відповідь на відзив.

15.08.19 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 22.08.19.

Ухвалою суду від 22.08.2019 року призначено розгляд справи по суті на 19.09.19.

Ухвалою суду від 19.09.19 зупинено провадження у справі № 44/474-46/501-б за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 44/474-46/501-б до повернення матеріалів справи № 44/474-46/501-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 11.11.2019 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.11.19.

У судовому засіданні, розглянувши заяву ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 44/474-46/501-б та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - позивач) в поданій заяві просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТАННА", ідентифікаційний код 21468990, в особі арбітражного керуючого, виконати умови Договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна №24/05 від 01.06.2005, укладеного з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , а саме: передати у власність ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , 1 та 3 (одно- та трьокімнатну) квартири за №134 та №135, загальною площею 201,3 кв.м., які знаходяться на 21 поверсі секції "А" будинку по АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва.

Керуючий санацією боржника надав суду обґрунтований відзив на заяву в межах справи, в яких зазначив про неможливість її задоволення, у з в`язку з її не обґрунтованістю та просив суд відмовити в її задоволенні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин заяви в межах справи в їх сукупності, суд вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.08.2009 Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 44/474-46/501-6 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАННА" (ідентифікаційний код 21468990, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Андрющенка, будинок 4-Д).

Відповідно до ст. 1-1 Розділу X "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2018) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, справа про банкрутство № 44/474-46/501-6 розглядається за нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" у редакції від 04.11.2012.

Офіційне оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАННА" було опубліковано в газеті "Голос України" № 189 від 08.10.2009 року.

Системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Закону застосовуються переважно щодо інших законодавчих актів.

Положеннями ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" у редакції від 04.11.2012 встановлено порядок подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до Боржника. Зокрема, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" у редакції від 04.11.2012 визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів; зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 було, зокрема, зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи № 44/474-46/501-6 про банкрутство позивач не звертався до суду з грошовими вимогами до боржника, а тому відсутній в реєстрі вимог кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАННА".

Отже, позивачем не було подано заяву з грошовими вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі № 44/474- 46/501-6 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАННА".

Пунктом 45 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 визначено:

-всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов`язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами статті 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі;

-конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують;

-вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів; зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає;

-Закон України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" пов`язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

За таких обставин, оскільки позивачем пропущений строк, встановлений для подання вимог конкурсних кредиторів, його право вимоги до боржника с припиненим, а вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАННА", що заявлені після закінчення строку, встановленого для подання вимог конкурсних кредиторів, - є такими, що не розглядаються та вважаються погашеними.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії в межах справи № 44/474-46/501-б.

2.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В.Пасько

Повний текст ухвали складено 26.11.19.