Постанова

від 26.09.2019 по справі 910/3209/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. Справа№ 910/3209/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кочмар О.Й.;

від відповідача - Кожевніков І.О.;

вільний слухач - ОСОБА_1;

вільний слухач - ОСОБА_2;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНО-ДІЛОВИЙ ЦЕНТР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 (повний текст рішення складено 02.07.2019)

у справі №910/3209/19 (суддя Курдельчук І.Д.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНО-ДІЛОВИЙ ЦЕНТР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП"

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНО-ДІЛОВИЙ ЦЕНТР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на суміжній земельній ділянці розпочав реконструкцію з надбудовою нежилого будинку з порушенням прав та інтересів позивача, оскільки не враховано інтереси останнього, як власника сусідньої земельної ділянки та нерухомого майна. Крім того позивач посилається на численні порушення будівельних норм і правил без дотримання вимог безпеки щодо здійснення будівництва в умовах ущільненої забудови та обмеження, тому умови забудови земельної ділянки не відповідають містобудівному законодавству. Враховуючи вище вказане, позивач просив суд зобов`язати відповідача погодити проектну документацію на реконструкцію з надбудовою нежилого будинку №26/4-б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві під медичний центр на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:211:0046 з ТОВ Міжнародно-Діловий Центр .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНО-ДІЛОВИЙ ЦЕНТР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем, відповідно до статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факту порушення його прав та інтересів як власника прилеглої земельної ділянки відповідачем. Крім того, чинним законодавством не передбачено, зокрема, Законом України "Про основи містобудування", Законом України "Про архітектурну діяльність", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", обов'язок погодження проектної документації замовником будівництва з власником або користувачем суміжної земельної ділянки, а лише встановлено обов'язок дотримуватися при будівництві прав та інтересів останніх.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 2, ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , абз. 5, ч. 1, ст. 27 Закону України Про архітектурну діяльність , абз. 7, ч. 1, ст. 5 Закону України Про основи містобудування ), з порушенням норм процесуального права (ч.ч. 1-2, ст. 5, ст.ст. 73, 74, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема скаржник стверджує, що місцевий господарський суд не з`ясував чи передбачено проектом реконструкції будівлі відповідача надбудову 3-го і 4-го поверхів, і чи відповідає це вимогам ДБН, а також зазначає про те, що реконструкцію об`єкта відповідач розпочав без оформлення з позивачем акту допуску.

На думку скаржника врахування державних та громадських інтересів під час здійснення містобудівної діяльності (під час розроблення містобудівної документації) здійснюється шляхом погодження містобудівної документації з суб`єктами таких інтересів.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року у справі №910/3209/19 та призначено її розгляд на 26.09.2019 року.

Разом з апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" подало заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" про забезпечення позову у справі №910/3209/19 відмовлено повністю.

13.08.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

03.09.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив в яких останній просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні 26.09.2019 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, підтримав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та клопотання про витребування доказів, а також просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, заперечував проти клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та клопотання про витребування доказів, а також просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Щодо клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та про витребування доказів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи , необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо ;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки в даному випадку відсутня наявність порушеного права позивача, при цьому, колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування. У противному випадку це є затягуванням справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не вказано та не доведено належними та допустимими доказами, які саме обставини вказують на необхідність проведення експертизи для встановлення наявності чи відсутності обов`язку погоджувати проектну документацію із власниками користувачами суміжних земельних ділянок (предмет даного позову), а матеріали справи містять достатньо відповідних доказів для винесення правомірного рішення.

Матеріали справи також місять акт перевірки ДАБК в якому надано відповіді на поставлені питання в клопотання про призначення судової експертизи.

Відтак, клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи колегією суддів відхиляється.

Також колегія суддів дійшла висновку, що докази, які просить витрибувати позивач, не стосуються предмета доказування по цій справі, а тому у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" є власником земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:88:211:0012, площею 0,4715 га, розташованої за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 28-30, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 050409.(том 1, а.с.93-96).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНО-ДІЛОВИЙ ЦЕНТР" є власником об'єкту нерухомого майна, а саме, готелю, за адресою м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30, загальною площею 20 962,5 кв.м. (том 1, а.с. 96).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.04.2018 земельна ділянка площею 0,0276 га, кадастровий номер 8000000000:88:211:0046 знаходиться у користуванні ТОВ "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" відповідно до Договору оренди, укладеним з Київською міською радою 19.04.2018 № 95. (том 1, а.с. 146).

З інформаційної довідки від 02.11.2016 року № 72021697 вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" є власником нежилого будинку № 26/4-б (літ. Б) по бульвару Тараса Шевченка в місті Києві, загальною площею 270,5 кв.в. (т.1, а.с. 142).

09.06.2017 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 1033/17/012/009-17 для розробки проектної документації та проведення реконструкції об'єкта, який належить відповідачу. (т.1, а.с. 38-53).

Також, 09.10.2017 року Міністерство культури України погодило історико-містобудівне обґрунтування реконструкції Об'єкта для розроблення проектної документації. (т. 1, а.с. 160-165).

Рішенням Київської міської ради №644/3652 від 28.11.2017 року передано ТОВ КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП в оренду земельну ділянку на 10 років площею 0,0276 га (кадастровий номер 800000000:88:211:0046, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000580642017) для експлуатації та обслуговування будинку, офісних приміщень на бульв. Тараса Шевченка, 26/4-б у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу нежилого будинку від 01.11.2016 року №6721, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.11.2016 року №17221357). (т.1, а.с. 144-145).

09.01.2018 року Міністерство культури України погодило робочий проект "Реконструкція з надбудовою нежилого будинку № 26/4-Б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві під медичний центр". (т. 1, а.с. 166).

В матеріалах справи наявний Експертний звіт від 06.04.2018 року № 7-266-17-ЕП/КО складений за результатами проведення експертизи Проектної документації виданої відповідачу для реконструкції з надбудови нежилого будинку №26/4-б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві під медичний центр зі змісту якого вбачається, що зазначена документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкту будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: охорони праці; екології: пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку, з наведеними технічними-показниками. (т.1, а.с. 148-159).

20.07.2018 року ТОВ "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" подано до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, яке зареєстровано за вхідним № 073/09/01-2007/2 . (т.1, а.с. 185-186).

Крім того, ТОВ "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" у Департаменті міського благоустрою виконавчого органу Київської міської державної адміністрації отримано Контрольну картку на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення від 21.09.2018 року №18100198-Шв, яку в подальшому, а саме 27.03.2019 року переоформлено та продовжено його дію у зв'язку з продовженням виконання робіт . (т.2, а.с. 13-14).

Крім того, в матеріалах справи наявний дозвіл на виконання будівельних робіт від 05.10.2018 № КВ112182780906 виданий Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу. (т.1, а.с. 188-189).

Відповідно до листа №01/19 від 22.01.2019 року позивач звернувся до ТОВ "КІБО МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП" з вимогою надати для ознайомлення копію розробленої проектної документації на реконструкцію спірного будинку. (т.1, а.с.54-57).

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:211:0046, яка є суміжними з земельною ділянкою позивача за кадастровим номером 8000000000:88:211:0012, розпочато реконструкцію з надбудовою нежилого будинку № 26/4-б (літ. Б) по бульвару Тараса Шевченка в місті Києві. За твердженнями позивача, будівництво об'єкта здійснюється незаконно, з порушенням будівельних норм і правил, прав та інтересів позивача, без дотримання вимог безпеки, а саме: надані відповідачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не відповідають містобудівному законодавству, порушують права та інтереси позивача; будівництво здійснюється без дотримання вимог безпеки, з порушенням встановлених законодавством будівельних норм і правил будівництва в умовах ущільненої забудови, відповідачем не здійснено обстеження прилеглих об'єктів існуючої забудови; відповідачем не оформлено з позивачем акта-допуску перед початком будівельних робіт; будівництво об'єкта здійснюється відповідачем на межі земельних ділянок.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі № 910/15567/17.

Таким чином саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр", як позивача, покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Як передбачено ст. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність", замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані: доручати виконання окремих видів проектних і будівельних робіт особам, які мають відповідну ліцензію; обирати виконавців робочої документації для будівництва з додержанням вимог статті 8 цього Закону; забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою; не порушувати під час організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд, відшкодовувати завдані їм збитки відповідно до закону; поінформувати у триденний строк місцеві органи охорони пам'яток історії та культури про нововиявлені під час будівельних робіт об'єкти, що мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; не включати до завдання на проектування вимог, що суперечать вимогам законодавства України, затвердженій містобудівній документації, державним нормам, стандартам і правилам.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем прав та інтересів позивача як власника прилеглої земельної ділянки станом на час звернення позивача з даним позовом до суду.

Як вже зазначалось вище, за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку колегія суддів спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес ; якщо так, то чи має місце його порушення , невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги . В іншому випадку у позові слід відмовити.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що чинним законодавством не передбачено , зокрема, Законом України "Про основи містобудування", Законом України "Про архітектурну діяльність", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", обов'язок погодження проектної документації замовником будівництва з власником або користувачем суміжної земельної ділянки , а лише встановлено обов'язок дотримуватися при будівництві прав та інтересів останніх.

При цьому, колегія суддів вважає, що саме погодження проектної документації замовника будівництва з власником суміжної земельної ділянки (в даному випадку позивачем) самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення будь-яких прав у забудовника, оскільки таке погодження із суміжними власниками не може слугувати самостійною підставою для відмови відповідними органами, до компетенції яких відноситься надання дозволів на будівництво, в затвердженні проектної документації, за умови відповідності такої документації вимогам чинного законодавства.

Сама відсутність такого погодження не призводить до незаконності рішення про затвердження проектної документації замовником будівництва.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з позовом про зобов`язання відповідача погодити проектну документацію на реконструкцію з надбудовою нежилого будинку №26/4-б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві під медичний центр на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:211:0046 позивач фактично просить суд зобов`язати відповідача вчинити дії, які не відповідають нормам чинного законодавства, не довівши при цьому порушення свого права, яке можна відновити у зазначений спосіб. При цьому, ч. 2, ст. 14 Цивільного кодексу України передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Крім того, колегія суддів зазначає, що предметом позову у справі №910/3209/19 є наявність чи відсутність встановленого законом обов`язку погоджувати проектну документацію із власниками користувачами суміжних земельних ділянок .

Тобто, в даній справі не є предметом дослідження процес отримання відповідачем проектної документації та відповідності останньої чинному законодавству.

Проте, як вбачається зі змісту позову та апеляційної скарги, позивач намагається встановити порушення при отриманні відповідачем документації, необхідної для здійснення реконструкції з надбудови нежилого будинку №26/4-б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві під медичний центр, тобто оскаржує таку документацію.

Не відповідність проектної документації замовником будівництва нормам чинного законодавства є предметом окремого позову, але не в межах спору про зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач вже звертався з відповідними позовами та скаргами.

Так, колегія суддів звертає увагу, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародно-діловий центр" (позивач у даній справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень від 09.06.2017 року № 1033/17/012/009-17, надані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариству з обмеженою відповідальністю "Кібо менеджмент груп" (відповідачу у даній справі) на бульв. Тараса Шевченка, 26/4-б у Шевченківському районі м. Києва.

Тобто, позивач вже скористався своїм правом щодо оскарження документації, необхідної для здійснення реконструкції з надбудови нежилого будинку №26/4-б по бульвару Тараса Шевченка у місті Києві під медичний центр.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний Акт від 30.05.2019 року, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (проведений на підставі скарги позивача ) зі змісту якого вбачається, що спірна реконструкція здійснюється відповідно до проектної документації, державних стандартів та норм і правил у порядку , визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності . (т. 2, а.с. 105-125).

Колегія суддів зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Більше того, як встановлено вище, колегія суддів зазначає, що позивач вже звернувся за захистом своїх прав до Окружного адміністративного суду міста Києва щодо спірної реконструкції.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абз. 5, ч. 1, ст. 27 Закону України Про архітектурну діяльність на яку посилається позивач замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані не порушувати під час організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд, відшкодовувати завдані їм збитки відповідно до закону .

Тобто законом встановлено, що у разі завдання збитків користувачам прилеглих земельних ділянок замовники та підрядники зобов`язані відшкодувати такі збитки, відтак в разі завдання позивачу збитків, останній в праві звернутися до завдавача таких збитків з вимогою про відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи межі заявленої апеляційної скарги, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення його права чи інтересів відповідачем та відповідно необхідності захисту їх саме тим способом захисту, який був обраний позивачем, у зв`язку з чим у задоволенні позову було відмовлено.

Одночасно колегія суддів зазначає, що позивач помилково на власний розсуд тлумачить правовий висновок, викладений Верховним Судом у справі №6-22244св08, що для можливості будівництва з подальшим введенням в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, необхідно отримати письмову згоду суміжного землекористувача. Так, зазначена необхідність отримання письмової згоди не означає необхідність погодження проектної документації, процедури розроблення та погодження якої визначена законодавством, зокрема Порядком розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності .

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2019 у справі №911/2730/18 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНО-ДІЛОВИЙ ЦЕНТР" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року у справі №910/3209/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року у справі № 910/3209/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3209/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.10.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

М.Г. Чорногуз