Постанова

від 24.09.2019 по справі 922/793/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. Справа №922/793/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України Яговдік С.М., посвідчення №029909 від 23.10.2014 року;

першого позивача Вельма І.О., довіреність №220/534/д від 03.12.2018 року; Волков І.М., довіреність №220/47/д від 11.01.2019 року;

другого позивача Кирилюк С.О., довіреність №3254 від 06.05.2019 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Литвиненко А.А., посвідчення №4896 від 28.02.2017 року, ордер серія АН№1002270 від 30.08.2019 року;

відповідача Настусенко Д.Д., довіреність №08-21/3469/2-18 від 20.12.2018 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Малінка І.В. (керівник);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства закритого типу «Гея», м.Харків, (вх.№2076Х/1-40) та апеляційну скаргу відповідача Харківської міської ради, м.Харків, (вх.№2078Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2019 року по справі №922/793/19

за позовом 1. Міністерства оборони України, м.Київ,

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова, м.Харків,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м.Харків,

до Харківської міської ради, м.Харків,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерного товариства закритого типу «Гея», м.Харків,

за участю Генеральної прокуратури України, м.Київ,

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова звернулись до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, в якій просили суд визнати недійсним п. 10 та п. 10.1, 10.3 додатку №1 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року №25/08 з урахуванням внесених змін відповідно до п. 8 додатку №1 до рішення сесії 21 Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 року №81/08.

На думку позивачів, вищевказані рішення прийняті з порушенням вимог Закону України «Про використання земель оборони», Закону України «Про Збройні сили України», Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та Основних правил користування наданими землями (далі - Положення), затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 року №483, Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Закону України «Про оборону України», оскільки припинення Східному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України права користування земельною ділянкою по вул. Полтавський шлях, 186 (ріг вул. Єлізарова) відбувалося без згоди Міністра оборони України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2019 року у справі №922/793/19 (суддя Присяжнюк О.О., повний текст складено 11.06.2019 року) позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним п. 10, п. 10.1,10.3 додатку №1 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року №25/08 з урахуванням внесених змін відповідно до п. 8 додатку №1 до рішення сесії 21 Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 року №81/08.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова 1921,00 грн. судового збору.

Акціонерне товариство закритого типу «Гея» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2019 року по справі №922/793/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити. Крім того апелянт просить судові витрати по даній справі покласти на позивачів.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом помилково зроблено висновок про те, що оспорювана земельна ділянка площею 0,3182 га входить до складу земельної ділянки площею 1,3697 га, яка обліковується як землі оборони. Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів у підтвердження вказаних висновків.

Скаржник наполягає на тому, що рішення у даній справі безпосередньо зачіпає інтереси АТЗТ «Гея». Так, на спірній земельній ділянці перебуває об`єкт незавершеного будівництва, який належить на праві власності АТЗТ «Гея». При цьому, за рішенням суду у справі №5023/4688/12 було розірвано договір оренди та зобов`язано АТЗТ «Гея» повернути земельну ділянку. Повернення земельної ділянки орендодавцю здійснюється на підставі акта приймання-передачі, проте такий акт не підписано, а отже земельна ділянка знаходиться у користуванні АТЗТ «Гея».

Апелянт вказує про помилковість висновку суду першої інстанції, що строк звернення до суду позивачів не є пропущеним. Так, судом не з`ясовано момент, коли позивачі довідалися, або могли дізнатися (мали можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Скаржник зазначає, що судом не прийнята до уваги позиція Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо скасування актів органів місцевого самоврядування, а саме те, що оскаржуване рішення як ненормативний акт було реалізовано АТЗТ «Гея» шляхом укладення договору оренди, а тому вичерпало свою дію, у зв`язку з чим таке рішення не може бути скасовано.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за вищевказаною скаргою; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви, клопотання, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання.

Відповідач з вищевказаним рішенням суду першої інстанції також не погодився і звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2019 року по справі №922/793/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Текст апеляційної скарги відповідача є ідентичним до тексту апеляційної скарги Акціонерного товариства закритого типу «Гея» (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача), а правове обґрунтування апеляційної скарги відповідача є тотожним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі та призначено справу до розгляду в судове засідання.

Враховуючи, що апеляційна скарга третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та апеляційна скарга відповідача подані на одне і те ж рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2019 року у справі №922/793/19, колегія суддів ухвалою від 07.08.2019 року об`єднала їх одне апеляційне провадження.

Від другого позивача 01.08.2019 року та 05.08.2019 року надійшли відзиви на апеляційні скарги (вх.№7195, вх.№7294), в яких зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Представником першого позивача також надано відзив на апеляційні скарги (вх.№7262 від 02.08.2019 року), який є ідентичний за текстом до відзиву другого позивача. Вказаний відзив колегією суддів досліджено та долучено до матеріалів справи.

Представник Генеральної прокуратури України 03.09.2019 року надав письмові пояснення (вх.№8315), в яких проти позиції апелянтів заперечує та просить рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2019 року по справі №922/793/19 залишити без змін як таке, що прийнято при повному та всебічному з`ясуванні обставин справи з наданням належної правової оцінки. Вказані пояснення колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.09.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 25.09.2019 року.

У судовому засіданні 25.09.2019 року представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представники позивачів, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів та Генеральної прокуратури України проти позиції апелянтів заперечували з підстав викладених у відзивах та письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як не заперечується сторонами, рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.11.1949 року, за військовими містечками 37, 38 закріплено земельну ділянку 16 га за адресою м.Харків, вул. Полтавський шлях, 182, 184, 186.

Також матеріали справи свідчать, що 29.03.2000 року Харківська КЕЧ району прийняла від Чугуївської КЕЧ військові містечка №37/38 з земельною ділянкою 13,82 га, на території якого була розташована в/ч № 4103 (третя бригада 6-ої дивізії НГУ).

Під час розформування 3-ої бригади 6-ої дивізії НГУ (в/ч НОМЕР_1 ) від Міністерства оборони України до МВС згідно Розпорядження КМУ від 25.05.01 року №214Р було передано 8,15 га.

Згідно розпорядження МОУ від 02.11.2000 року №163/1/1/358 до СБУ було передано земельну ділянку 5,65 га. За в/ч А 0785 було закріплено земельну ділянку 1,3697 га.

Матеріали справи свідчать, що на обліку КЕВ м. Харкова обліковується земельна ділянка, яка входить до складу земель оборони площею 1,3697 га військового містечка №37/38 А 0785.

Актом звірки земель оборони від 05.01.2017 року за підписом начальника відділу у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області Клепача М.П. та скріпленого печаткою ГУ Держгеокадастру у Харківській області, зазначено що за адресою м.Харків вул. Полтавський шлях, 186 значиться 1,3697 га земель оборони.

Позивачем було надано пояснення, що інших земель за адресою: м.Харків, вул. Полтавський шлях, 186 з 1949 року, крім зазначеної ділянки в розмірі 1,3697 га, до складу якої входять спірні 0,3182 га не обліковується як землі оборони.

Так, 30.06.2005 року на підставі рішення XXV сесії IV скликання Харківської міської ради від 06.10.2004 року №147/04 Східному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №7205 серія ЯЯ№306115 по вул. Полтавський Шлях, 186 (ріг вул. Єлізарова (далі - Державний акт).

Згідно з даним державним актом, цільове призначення (використання) земельної ділянки: будівництво та експлуатація 12-ти поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями на 1-му та 2-му поверхах.

З метою будівництва на визначеній у державному акті земельній ділянці житлового багатоповерхового комплексу 17.09.2004 року між Східним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градо», як пайовиком, укладено договір №7 про будівництво житла для військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі.

Згідно з п. 2.1. договору його предметом є будівництво у порядку пайової участі сторонами «об`єкту» (житлового багатоповерхового комплексу з підземним паркінгом та вбудовано прибудованими приміщеннями на земельній ділянці площею 0,3 га за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 186, який підлягає будівництву згідно затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації) для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних сил України.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що будівництво «об`єкту» здійснюється пайовиком або визначеним ним спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями зі всією інженерною та соціальною інфраструктурою згідно архітектурно-планувальним завданням, технічними умовами та проектно-кошторисною документацією.

За змістом п. 3.1. договору, після введення «об`єкту» в експлуатацію замовник отримує квартири, загальна площа яких становить 15% від загальної площі квартир в «об`єкті». Пайовик отримує 85% загальної площі квартир, будівлі «об`єкту» та 100% нежитлових вбудованих приміщень соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземний паркінг, інженерні мережі загальною площею «проекту», які входять до складу «об`єкту» і будуть побудовані на ділянці.

Згідно з п. 3.4. договору, сторони погодилися і встановили, що для досягнення мети цього договору і розмежування повноважень між сторонами, замовник передає, а пайовик повноваження на виконання функцій замовника будівництва «об`єкту» з повноваженнями, визначеними даним пунктом договору.

У подальшому, 11.08.2005 року між Східним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, Акціонерним товариством закритого типу «Гея» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градо» був укладений Договір уступки вимоги (цесії) №61 (далі за текстом - договір цесії), згідно з умовами якого ТОВ «Градо» передає АТЗТ «Гея» право вимоги, яке належало ТОВ «Градо» і приймає на себе функції замовника (Східного УКБ МО України) та стає кредитором за договором №7 про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін від 17.09.2004 року.

Цей договір цесії був затверджений 26.08.2005 року Директором Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України.

На виконання договору цесії АТЗТ «Гея» компенсувало ТОВ «Градо» уступлене право вимоги шляхом перерахування грошової компенсації у розмірі 1210300,00 грн. за раніше передані Міністерству оборони України квартири та витрати, пов`язані з передпроектною підготовкою будівництва.

29.12.2006 року між Східним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Акціонерним товариством закритого типу «Гея» підписана додаткова угода до договору цесії та до договору №7 від 17.09.2004 року, в якій визначено, що на виконання рішень Міністра оборони України №6607/3 від 30.11.2006 року та №13917/з від 29.12.2006 року АТЗТ «Гея» достроково передає Міністерству оборони України квартири у м. Чугуєві по вул. Харківській, 132 (додаток 7).

На виконання умов зазначених договорів, 01.11.2007 року між АТЗТ «Гея» та Східним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України був підписаний акт прийому-передачі квартир за адресою м. Чугуїв, вул. Харківська 132 у кількості 19 штук загальною площею 1242,2 кв.м.

17.12.2007 року на ім`я начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України направлено лист директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України щодо повного виконання АТЗТ «Гея» умов договору цесії та надання згоди на передачу будівельного майданчика по вул. Полтавський шлях, 186 у м. Харкові та розібраного об`єкту незавершеного будівництва АТЗТ «Гея».

21.12.2007 року на підставі дозволу Департаменту будівництва Міністерства оборони України від 17.12.2007 року №227/8/5403 робочою групою у складі представників Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та АТЗТ «Гея» був підписаний акт прийому-передачі будівельного майданчика площею 0,3182 га з об`єктом незавершеного будівництва (розібраним) по вул. Полтавський шлях, 186, згідно з яким Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України вирішило передати, а АТЗТ «Гея» вирішило прийняти зазначений об`єкт.

У подальшому, начальник Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Лиманський С.А. направив на адресу Харківського міського голови лист від 28.12.2007 року №652, в якому зазначив про повне виконання АТЗТ «Гея» своїх зобов`язань за договором уступки вимоги (цесії) №61 до договору №7 від 17.09.2004 року про будівництво житла шляхом пайової участі сторін, шляхом передачі Міністерству оборони України 21 квартири, та про передачу йому Східним УКБ МО України на виконання договору від 25.12.2007 року будівельного майданчику з об`єктом незавершеного будівництва розташованого на земельній ділянці вказаній у державному акті. Таким чином, на підставі зазначених обставин, Східне УКБ МО України просило скасувати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 0,3182 га по вул. Полтавський Шлях, 186 (ріг вул. Єлізарова) виданий Східному УКБ МО України 30.06.2005 року, зареєстрований за №7205 та надати вказану земельну ділянку АТЗТ «Гея» для подальшого будівництва.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.02.2008 року по справі №55/12-08 визнано право власності за АТЗТ «Гея» на об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Полтавський Шлях, 186 (ріг вул. Єлізарова), на земельній ділянці площею 0,3182 га, наданій в постійне користування Східному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі рішення XXV сесії IV скликання Харківської міської ради від 06.10.2004 року №147/04 згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№306115, реєстраційний №7205 від 30.06.2005 року. У подальшому, АТЗТ «Гея» зареєструвало право власності на вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва. Вказані обставини спростовують твердження позивачів, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна і що земельна ділянка є вільною.

Пунктом 10 та п. п. 10.1, 10.3 додатку № 1 до рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року №25/08 з урахуванням внесених змін відповідно до п. 8 додатку №1 до рішення сесії 21 Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 року №81/08 вирішено надати АТЗТ «Гея» в оренду земельну ділянку по вул. Полтавський шлях, 186 (ріг вул. Єлізарова), загальною площею 0,3182 га для завершення будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями до 31.12.2010 року (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) в межах Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 30.06.2005 року №7205; перевести земельну ділянку по вул. Полтавський шлях, 186 (ріг вул. Єлізарова), загальною площею 0,3182 га з земель оборони до земель житлової та громадської забудови; припинити Східному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України право користування земельною ділянкою по вул. Полтавський шлях, 186 (ріг вул. Єлізарова) за його добровільною відмовою.

Позивачі вважають, що п. 10 та п.п. 10.1-10.3 додатку № 1 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 25/08 з урахуванням внесених змін відповідно до п. 8 додатку № 1 до рішення сесії 21 Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 № 81/08 прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки припинення права користування земельною ділянкою по вул. Полтавський шлях, 186 (ріг вул. Єлізарова) відбувалося без згоди Міністра оборони України.

Пунктом 1 ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 20 Земельного кодексу України (станом на час надання державного акту) передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно зі ст. 77 Земельного кодексу України (станом на час надання державного акту) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Суд зазначає, що ні станом на момент видачі державного акту Східному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України, ні станом на момент його скасування нормами діючого законодавства України не було передбачено, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей.

Відповідні зміни до законодавства були внесені лише Законом №800-VI від 25.12.2008 року, яким доповнено ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» нормою відповідного змісту.

Разом з тим, колегія суддів констатує та враховує той факт, що спірними рішеннями Харківської міської ради було, в т.ч. вирішено перевести земельну ділянку по вул. Полтавський шлях, 186 (ріг вул. Єлізарова), загальною площею 0,3182 га з земель оборони до земель житлової та громадської забудови.

Тобто, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення ради, сторони усвідомлювали і користувались тим, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони.

Статтями 83-84 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, зокрема належать землі оборони.

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» (станом на момент прийняття спірних рішень Харківської міської ради) встановлено, що військове майно, в тому числі і земельні ділянки, закріплюються за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління; з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною воно набуває статусу військового майна, яке повинно використовуватись лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Частинами 1-2 ст. 6 зазначеного Закону (станом на момент прийняття спірних рішень Харківської міської ради) також передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Поряд з цим, пунктами 44-45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України 22.12.1997 року №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно зі ст.27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Згідно зі ст. ст. 1, 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України є Центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для озброєного захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.

Пунктами 1-2 статті 49 Земельного кодексу України (в редакції станом на час винесення спірних рішень) передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Разом з тим, статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції станом на час винесення спірних рішень) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні рішення Харківської міської ради про переведення земельної ділянки 0,3182 га по вул. Полтавський Шлях, 186 (ріг вул. Єлізарова) в м.Харкові з земель оборони до земель житлової та громадської забудови та про скасування державного акту на право постійного користування зазначеної земельної ділянки виданого Східному УКБ МО України 30.06.2005 року, зареєстрованого за №7205 були винесені на підставі листа Начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Лиманського С.А. до Харківського міського голови від 28.12.2007 року №652, в якому він просив скасувати зазначений державний акт та надати вказану земельну ділянку АТЗТ «Гея» для подальшого будівництва.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що звернення начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Лиманського С.А. до Харківського міського голови з листом від 28.12.2007 року №652 було здійснене за дорученням Міністра оборони України або доказів того, що останній надавав свою згоду на скасування державного акту та надання земельної ділянки, визначену в цьому акті, АТЗТ «Гея» для подальшого будівництва.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, відтак, п. 10 та п. 10.1, 10.3 додатку №1 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року №25/08 з урахуванням внесених змін відповідно до п. 8 додатку №1 до рішення сесії 21 Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 року №81/08 прийнято з порушенням статті 27 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 року (в редакції, діючій на час прийняття оскаржуваного рішення), за відсутності законної добровільної відмови держави від спірних земель оборони.

Колегія суддів також враховує, що правомірність і законність п. 10 та п. 10.1, 10.3 додатку №1 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року №25/08 з урахуванням внесених змін відповідно до п. 8 додатку №1 до рішення сесії 21 Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 року №81/08 були вже предметом дослідження в суді по господарській справі №922/1425/17.

Так, у справі №922/1425/17 Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України, звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Акціонерного товариства закритого типу «Гея», в якому просило суд визнати недійсним п. 10 та підпункти 10.1-10.3 додатку №1 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року №25/08 з урахуванням внесених змін відповідно до п. 8 додатку №1 до рішення сесії 21 Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 року № 81/08.

За результатом розгляду вказаної заяви, Господарським судом Харківської області прийнято рішення від 05.03.2018 року, яке постановою Верховного Суду від 14.08.2018 року залишено в силі та яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Предмет позову та підстави позову по справі №922/1425/17 є аналогічними даній справі №922/793/19.

В межах справи №922/1425/17 суди дійшли висновків, що п.10 та п.п. 10.1-10.3 додатку №1 рішення Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року №25/08 з урахуванням внесених змін відповідно до п. 8 додатку №1 до рішення сесії 21 Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 року №81/08 були прийняті без урахування фактичних обставин щодо наявності у начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Лиманського С.А. відповідних повноважень на звернення з заявою про скасування державного акту та відмову від земельної ділянки, тобто з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», пунктів 44-45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України 22.12.1997 року №483, що є підставою для визнання їх недійсним.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, неправомірність п.10 та п.п. 10.1-10.3 додатку №1 рішення Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року №25/08 з урахуванням внесених змін відповідно до п. 8 додатку №1 до рішення сесії 21 Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 року №81/08 є доведеною обставиною.

Разом з тим, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції АТЗТ «Гея» наполягало на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності. Харківська міська рада також просила застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У пункті 1.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зокрема зазначено, що позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України). Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 Цивільного кодексу України, абзац третій частини другої статті 20 Господарського кодексу України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Таким чином, до спірних правовідносин встановлюється загальна позовна давність, яка згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України становить три роки.

У пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», зокрема зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно з п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У мотивувальній частині постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 року №6-152цс14 визначено наступне: «Норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин».

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом пунктів 1.1-1.4 Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 року №483, землі, які використовують Збройні Сили України, підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, установлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів МОУ.

Крім цього, за змістом Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, а також командирів військових частин - землекористувачів.

Здійснюючи належним чином у відповідності до норм чинного законодавства обов`язковий моніторинг земель оборони, позивачі не могли не бути обізнаними щодо факту невикористання за цільовим призначенням спірної земельної ділянки, що мало місце на підставі листа Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та прийнятого, у зв`язку з цим, рішення Харківською міською радою.

Крім того, «Інструкцією про порядок дій та вжиття заходів щодо недопущення самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна», затвердженою наказом Міністра оборони України від 14.07.2008 року №348 визначений порядок дій командирів військових частин, керівників підприємств, організацій і установ дій та обов`язки командирів військових частин, керівників підприємств, організацій або установ Збройних Сил України та начальників квартирна-експлуатаційних відділів (квартирно-експлуатаційних частин районів) при фактах самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони в тому числі при виявленні незаконних рішень органів місцевого самоврядування.

Згідно з Інструкцією, у разі виявлення самовільного захоплення земель оборони або військового майна, відповідні командири (начальники) повинні негайно доповісти про це вищому керівництву, скласти акт про факт самовільного захоплення власності Міноборони та призначити службове розслідування щодо причин та умов, що призвели до захоплення земельної ділянки або нерухомого військового майна, а також винних у цьому посадових осіб. Про факт самовільного захоплення власності оборонного відомства також повідомляються органи військової прокуратури та ініціюється подання військовою прокуратурою позовної заяви до відповідного суду з вимогою звільнення самовільно захопленої земельної ділянки, нерухомого військового майна, прийнятого органами місцевого самоврядування, органами державної влади, а також оскарження рішення суду щодо вилучення земельної ділянки, нерухомого військового майна у вищих судових інстанціях.

Головні функції Міністерства оборони України визначено Законом України від 06.12.1991 року №1932 «Про оборону України», згідно зі статтею 10 якого Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку ЗСУ до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міноборони, зокрема, здійснює управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Слід відмітити, що відповідно до Положення про Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, воно є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України. Управління виконує функції замовника Міністерства оборони України (орган управління) на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального загальновійськового призначення, а також у порядку, встановленому чинним законодавством України та цим положенням залучається до вирішення питань придбання та обміну житла в Харківській, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській та Запорізькій областях.

Таким чином, можливо стверджувати, що Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України є певним структурним підрозділом Міністерства оборони України, а отже обізнаність вказаного органу про вибуття спірної земельної ділянки з власності опосередковано свідчить і про обізнаність Міністерства оборони України. При цьому, питання обізнаності Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України було предметом дослідження у справі №922/1425/17 і встановлено, що така особа знала про порушене право з середини січня 2015 року.

Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1080, передбачено, що Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань у питаннях організації фінансової, економічної та господарської діяльності, зокрема: забезпечує провадження фінансової, економічної та господарської діяльності у Збройних Силах; здійснює контроль за ефективним витрачанням коштів і матеріальних цінностей та їх збереженням, бухгалтерським обліком та звітністю; здійснює управління закріпленим за ними державним майном, контроль за їх діяльністю; здійснює управління військовим майном та проводить його інвентаризацію.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначає міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи. Отже, для державних унітарних підприємств Міноборони є суб`єктом управління, а об`єктами управління - майно, передане Міністерством оборони України до господарського відання цих підприємств.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

До компетенції уповноважених органів управління стаття 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» відносить, зокрема: ведення обліку об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів; забезпечення проведення інвентаризації майна державних підприємств, установ, організацій відповідно до визначеного Кабінетом міністрів України порядку; надання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за затвердженою ним формою інформації про фінансово-господарську діяльність кожного окремого суб`єкта господарювання державного сектору економіки, який перебуває у сфері його управління; стан об`єктів державної власності, що перебувають в його управлінні; забезпечення оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок державних і казенних підприємств, державних установ, організацій та об`єктів нерухомості (будівлі, споруди), що не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації державних підприємств.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про існування у Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вони мали змогу дізнатись про протиправні дії та того, хто їх вчинив. Тобто, позивачі мали об`єктивну можливість довідатися про порушення їх прав та інтересів і здійснити дії в межах належних строків.

Крім того, відповідно до ч.16 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування» №280/97-ВР від 21.05.1997 року сесії ради проводяться гласно.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», рішення органів місцевого самоврядування публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування або у недержавних друкованих засобах масової інформації па підставі укладених угод між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. Основними джерелами інформації органів місцевого і регіонального самоврядування є акти органів місцевого та регіонального самоврядування.

Інформація органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом опублікування її в офіційних друкованих виданнях, опублікування її в інших засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо та аудіовізуальні засоби масової інформації.

Згідно листа КП «Міський інформаційний центр» рішення Харківської міської ради від 27.02.2008 року №25/08 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів» та рішення від 16.04.2008 року №81/08 «Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради» були оприлюднені в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради 28.03.2008 року та 15.05.2008 року.

Таким чином, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова звернулися до суду з позовом про визнання недійсним п. 10 та п. 10.1, 10.3 додатку №1 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 року №25/08 з урахуванням внесених змін відповідно до п. 8 додатку №1 до рішення сесії 21 Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 року №81/08 з пропуском строку позовної давності. Матеріали справи свідчать, що на протязі тривалого часу у позивачів була об`єктивна можливість дізнатись про прийняття оскаржуваних рішень, встановити факт використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням і її вибуття з користування. Такі обставини можна було встановити під час перевірок, інвентаризацій, періодичність проведення, яких визначена законодавством і становить не менше одного разу на рік.

При цьому, посилання позивачів на те, що строк позовної давності ними не пропущено є необґрунтованим та не підтверджені. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів та пояснень щодо поважності пропущення строку позовної давності.

Звернення до суду з позовом, за результатом розгляду якого встановлено факт порушення права або охоронюваний законом інтерес, однак з пропуском строку позовної давності про що здійснено відповідну заяву стороною по справі, має наслідком відмову в задоволені таких позовних вимог.

Щодо тверджень апелянтів, про не прийняття до уваги позицій Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо скасування актів органів місцевого самоврядування, а саме те, що оскаржуване рішення як ненормативний акт було реалізовано АТЗТ «Гея» шляхом укладення договору оренди, а тому вичерпало свою дію, у зв`язку з чим таке рішення не може бути скасовано, колегія суддів їх відхиляє.

Так, Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах 16.12.2015 року розглянув справу №6-2510цс15, предметом розгляду якої був спір про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право.

Проаналізувавши вищевказану правову позицію, колегія суддів вважає, що позивачами вірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки вимога про визнання рішення незаконним узгоджується з встановленим пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту порушеного цивільного права.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача щодо суті спору, викладені ними в апеляційних скаргах ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними, допустимими та достатніми доказами, тоді як господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, за невідповідністю висновків, викладених у рішенні з неправильним застосуванням норми матеріального права і це призвело до прийняття невірного рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Акціонерного товариства закритого типу «Гея» та Харківської міської ради підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду від 06.06.2019 року у справі №922/793/19 скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат, які складаються з судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку про їх розподіл у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме за подання позовної заяви витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають, натомість витрати за подання апеляційних скарг підлягають відшкодуванню за рахунок позивачів на користь апелянтів.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1, 4 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Гея» задовольнити.

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2019 року по справі №922/793/19 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Акціонерного товариства закритого типу «Гея» (61010, м.Харків, вул. Гордієнківська, 23, код ЄДРПОУ 14103904) 1440,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова (61024,м.Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерного товариства закритого типу «Гея» (61010, м.Харків, вул. Гордієнківська, 23, код ЄДРПОУ 14103904) 1440,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7 код ЄДРПОУ 04059243) 1440,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова (61024,м.Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7 код ЄДРПОУ 04059243) 1440,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2019 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук