Рішення

від 20.09.2019 по справі 922/329/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/329/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма САТП - 2006 (62371, Харківська область, с. Подвірки, вул. Курязька, 5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн" (61068, Харківська область, м. Харків, пр. Московський, буд. 97, кв. 49) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерна компанія "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149) про визнання права власності за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Нестеренко С.О., ордер №1894 від 05.04.2019 р.;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма САТП - 2006 звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн", в якій просив суд :

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма САТП- 2006 (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, вул. Курязька, 5) право власності на наступне майно:

- трансформатор ТС-400 ТМФ - 2 шт.,

- наружна високовольтна кабельна лінія 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м., що підключена до комірки № ЗО підстанції ПС 330 кВ «Залютине» , яке розташоване у с.Подвірки, Дергачівського району, Харківської області по вул. Курязька, 5;

Витребувати з чужого незаконного володіння шляхом вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліса-лайн» та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю фірма САТП-2006 наступне майно:

- трансформатор ТС-400 № 15 та 15а - 2 шт.;

- наружна високовольтна кабельна лінія 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м., що підключена до комірки № 30 підстанції ПС 330 кВ «Залютине» , яке розташоване у с. Подвірки, Дергачівського району, Харківської області по вул. Курязька, 5;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліса-лайн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма САТП-2006 судовий збір, сплачений при зверненні до суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2019 рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 922/329/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2019, для розгляду справи № 922/329/18 визначено суддю Суслову В.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2019 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на "01" серпня 2019 р. о 12:30.

31.07.2019 третьої особи до канцелярії суду надійшли письмові пояснення за вх. № 18444, в яких третя особа просить проводити судове засідання без участі її представника. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

01.08.2019 позивачем до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 18544, яке долучено судом до матеріалів справи.

01.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн" до суду подано зустрічну позовну заяву (вх. № 18504) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми САПТ-2006, в якій позивач за зустрічним позовом просить визнати право власності за ТОВ "Аліса-Лайн" на наступне майно: трансформатор ТС-400 ТМФ - 2 шт., наружна високовольтна кабельна лінія 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м., що підключена до комірки № 30 підстанції ПС 330 кВ «Залютине» , яке розташоване у с.Подвірки, Дергачівського району, Харківської області по вул. Курязька, 5.

Ухвалою суду від 01.08.2019 зустрічну позовну заяву (вх. № 18504 від 01.08.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми САТП 2006 про визнання права власності за набувальною давністю по справі № 922/329/18 залишено без руху.

В судовому засіданні 01.08.2019 протокольною ухвалою задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 29.08.2019.

В порядку ст. ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про дату та час наступного підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 повернуто зустрічну позовну заяву разом з доданими до неї документами Товариству з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн".

29.08.2019 відповідачем до канцелярії суду подано заяву за вх. № 20707 про долучення до матеріалів справи документів.

Заява разом із документами долучена судом до матеріалів справи.

29.08.2019 позивачем до канцелярії суду подано клопотання за вх. № 20709, в якому позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за ухилення від вчинення дій, покладених на ТОВ "Аліса-Лайн", неподання до суду відзиву на позов у строк встановлений судом та не надання копії відзиву на позов іншим учасником справи у строк встановлений судом. Окрім цього, позивач просить повторно зобов`язати ТОВ "Аліса-Лайн" подати відзив на позовну заяву, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 29.05.2019.

Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2019 в клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю фірма САТП-2006 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн" штрафу відмовлено.

В судовому засіданні 29.08.2019 протокольною ухвалою на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 10.09.2019 о 12:30 год.

В порядку ст. ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про дату та час наступного підготовчого засідання.

09.10.2019 позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив за вх. № 21458, клопотання про витребування доказів за вх. № 21449, клопотання про призначення економічної експертизи за вх. № 21459 та заяву про відкладення підготовчого засідання за вх. № 21542.

Подані до суду документи долучені судом до матеріалів справи.

10.09.2019 відповідачем до канцелярії суду подано заяву вх. № 21577 про застосування строку позовної давності.

Заява долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2019 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма САТП - 2006 про витребування доказів (вх. № 21449 від 09.09.2019) відмовлено; в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма САТП - 2006 про призначення економічної експертизи (вх. № 21459 від 09.09.2019) відмовлено; в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма САТП - 2006 про відкладення підготовчого засідання (вх. № 21452 від 09.09.2019) відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "16" вересня 2019 р. о 12:00 год.

В судовому засіданні 16.09.2019 постановлено протокольну ухвалу на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України про перерву в судовому засіданні до 20.09.2019 о 12:00 год.

В порядку ст. ст. 120-121 ГПК України учасники справи повідомлені про дату та час наступного судового засідання.

В призначене судове засідання 20.09.2019 з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. До канцелярії суду подав заяву про відкладення розгляду справи за вх. № 22493.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача (вх. № 22493) про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви, виходячи з наступного.

В заяві про відкладення розгляду справи позивач зазначає, що він не був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, а з огляду на ту обставину, що позивачу не відомий зміст судових рішень, ухвалених судом в період з 10.09.2019 по 20.09.2019, а також враховуючи необхідність позивачу ознайомитись з заявами/клопотаннями, які можливо були подані відповідачем до суду в період з 09.09.2019 по 20.09.2019 та з метою належної підготовки представника позивача до участі у розгляді справи по суті, останній просить відкласти розгляд справи.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема:

- неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

- першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду від 10.09.2019 та 16.09.2019 були направлені на адресу позивача вказану у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже судом належним чином повідомлено позивача про дату та час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Із тексту заяви (вх. № 22493) вбачається, що з офіційного сайту Судової влади України, позивач був ознайомлений про проведення 10.09.2019 судового засідання, закриття підготовчого провадження та призначення справи по суті на 16.09.2019, а також про відкладення розгляду справи по суті на 20.09.2019.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до наказів по підприємству позивача (а. с. 84-85 т. 9), представники позивача перебували у відпустці до 19.09.2019, а отже мали змогу бути присутніми у судовому засіданні 20.09.2019.

Отже, будучи обізнаними про дату та час проведення судового засідання по суті 20.09.2019, представники позивача не скористались своїм правом участі у судовому засіданні та можливістю ознайомитись з матеріалами справи. Суд не повідомлено про причини неявки представників позивача в судове засідання.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.2 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

За приписами ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та задоволення відповідного клопотання позивача за вх. № 22493.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою та бути присутніми в судовому засіданні є правом сторін, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Дослідивши вищезазначені матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника відповідача, а також приймаючи до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 29.05.2019, суд встановив наступне.

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 29 січня 1972 року № 67-р (додаток № 2 до позовної заяви) було створене державне підприємство - Спецавтобаза Харківського об`єднання м`ясної промисловості УРСР (далі за текстом- Спецавтобаза).

07.10.1974 був прийнятий та затверджений заступником міністра м`ясної та молочної промисловості ОСОБА_1 О.С.Савостіним статут вказаного державного підприємства (додаток № 3) із місцезнаходженням у селищі Подвірки Дергачівського району Харківської області.

Техно-робочий проект Спецавтобази свідчить про те, що з метою забезпечення електрооснащення Спецавтобази передбачалось прокладення кабелю марки АСБ-10К від Холодногірської підстанції до підстанції 6/0,4 кв Спецавтобази та прийняття трансформаторної підстанції з 2-х трансформаторів типа КТП-400 від Хмельницького заводу (а.с. 31, 32, том 1).

29.06.1979 відповідно до Акту державної комісії (з додатками №4 та № 8 щодо електричного обладнання та кабельних ліній) була введена в експлуатацію Спецавтобаза разом з об`єктами згідно з переліком майна, до якого увійшли, зокрема, внутрішні та зовнішні повітряні та кабельні високовольтні лінії (додаток № 4).

В акті про допуск в експлуатацію електроустановки, що належить Харківській спецавтобазі №2 від 05.10.1978 (додаток № 5), зазначені такі характеристики електроустановок: комплексна трансформаторна підстанція (КТП) с двома трансформаторами по 400 кВт. кожний; дозволена потужність 800 кВт.; напруга 6/0,4 к. вольт; джерело напруги от Т-П №20 від кабельної мережі; монтаж зовнішнього вводу - кабельний , переріз 3*185, марка АСБ, довжина 3.3 км.

Належність Спецавтобазі та введення в експлуатацію спірних електричних мереж, кабельних ліній та двох спірних трансформаторів позивач підтверджує документами (які наявні у позивача в оригіналах з часів Радянського Союзу), які були виготовлені у відповідності до діючих на той час Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Держенергонадзором 12.04.1969 і введених в дію з 01.07.1970, а саме:

- кошторис №1 на виконання робіт по налаштуванню електрообладнання гаражу на 250 вантажних автомобілів від 29.06.1978 (додаток до позову № 6);

- акт № 1 готовності налаштувальних робіт від 29.06.1978 ( додаток № 7);

- довідка Харківського центрального підприємства електричних мереж від 03.10.1978 № 03-8/20 про дозвіл на включення двох трансформаторів 6/04 кВ. потужністю по 400 кВ на кожний (додаток № 8) у комірці № 31 - 6 кВ на районній п/станції Залютино;

- погодження №2922 від 12.10.1976 на перетин електричного кабелю через залізничну лінію на 239 км + 704 м. перегону Куряжська- Залютине (додаток № 9);

- перелік об`єктів, включених до пускового комплексу, затверджений заступником міністра м`ясної та молочної промисловості УРСР Воронцовим А.1 від 16.06.1978 (додаток № 10);

- електротехнічна частина техніко-робочого проекту комплексної виробничо-ремонтної бази для ремонту і технічного обслуговування автоскотовозів на 250 автомобілів Спецавтобази Харківського об`єднання м`ясної промисловості в с.Подвірки Дергачівського р-ну Харківської області, шифр об`єкта 37/102, том 2 (стор. 141-143) 1975 року (додаток № 11);

- акт на приховані роботи по укладанню в/в кабелю АСБ-10 кв. 3*185 у траншею від 28.08.1978 (додаток № 12);

- акт обстеження технічного стану електроустановки понад 1000 Вольт від 19.10.1989 (додаток № 13);

- виконавче креслення траси високовольтної кабельної лінії - план кабельної лінії ЛЕП-6 кв. від ОРУ 6 кв п/ст. № 20 Залютинська до п/ст 6/04 кв. Спецавтобази 1976 (а.с. 48-50, том 5);

- паспорт трансформаторної підстанції внутрішньої установки КТН-400 (додаток № 34 до позову), в який зазначено, зокрема, тип трансформаторів, що використовуються цією підстанцією - ТМФ, кількість - два, потужність - 400 кВ, напруга 6 кв (а.с.78-93, том 1).

Відкрите акціонерне товариство «Спеціалізоване автотранспортне підприємство 2006» (далі за текстом - ВАТ САТП-2006), зареєстроване 08.04.1999 Дергачівською районною державною адміністрацією №243129939ю0010142 за адресою: по вул. Дзержинського, буд. 5 (переіменована - вул. Курязька, 5) у селищі Підвірки Дергачівського району Харківської області, утворено в результаті приватизації Спецавтобази, а тому є правонаступником прав і обов`язків останньої.

За даними інформаційного обліку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області у 1995 році регіональним відділенням було здійснено приватизацію об`єктів комунальної власності та створено ВАТ «Спеціалізоване АТП 2006» (код за ЄДРПОУ - 450789) (додаток № №14), якому за Актом № 490 від 14.11.2001 було передано нерухоме майно. Також повідомлено про те, що об`єктів, які не були включені до статутного капіталу ВАТ «Спеціалізоване АТП 2006, немає (а.с.37, том 1).

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 12.01.1999 №26п (додаток до позову № 16) завершено процес приватизації ВАТ «Спеціалізованого автотранспортного підприємства 2006» , передано акції у кількості 1727280 шт.

14.03.2000 власником спірних електроустановок та електромереж - ВАТ САТП-2006 був укладений договір № 53-029 на користування електричною енергією з Електропостачальною організацією ДАЕК «Харківобленерго» (додаток № 17 до позовної заяви). В акті розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 8 до договору № 53-029 від 14.03.2000) (додатки до позову №17, 18) ВАТ САТП 2006 визначена балансова належність електромереж та установок:

Електропередавальної організації - комірка №31 ЗРУ - 6 кв. підстанція Залютине.

Споживача - кабельна мережа 6кв., яка складається із одного кабелю АСБ-10 (3*185) 3300 м., підключеною до комірки № 31 підстанції «Залютине» . Визначена відповідальність споживача - ВАТ САТП-2006 за технічний стан вказаної високовольтної кабельної лінії.

Листом від 13.12.2017 № 07/16801 ВП Північна ЕС ДП НАЕК Укренерго як енергопередавальною організацією пояснено, що у 2004-2007 роках на ПС 330 КВ Залютине проводилась реконструкція закритого розподільчого пристрою 6 кВ (ЗРП-6кВ), у зв`язку з чим кабельна лінія 6кВ Спецавтобаза була перезаведена із комірки №31 до комірки №30 (а.с.94, том1).

У наданих по суті спору поясненнях АТ Харківобленерго зазначило, що першим власником спірного майна (двох трансформаторів ТМФ-400 та високовольтної кабельної лінії, яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185,L=3300м) була Спецавтобаза, але вперше введено в експлуатацію її новим власником - ВАТ САТП 2006 , та визначено у договорі на користування електричною енергією №53-029 від 14.03.2000 з додатками (схема електроустановки та точки розподілу мереж, акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності) (а.с.176, том 2).

Протоколом позачергових зборів акціонерів ВАТ САТП-2006 від 06.06.1999 по третьому питанню порядку денного прийнято рішення про участь у створенні ТОВ САТП-2006 із відчуженням цілісного майнового комплексу на суму остаточної балансової вартості на суму 1244479,00 грн (а.с.53-56, том 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма САТП-2006 (далі за текстом ТОВ фірма САТП- 2006) створено за рішенням загальних зборів учасників згідно з протоколом № 1 від 24.10.1999 та зареєстровано 05.10.1999 по вул. Дзержинського, 5 (змінено на Курязька, 5) у с.Підворки Дергачівського району Харківської області (а.с.47, 125-126, том 1).

Відповідно до даних установчого договору ТОВ фірма САТП-2006 від 24.09.1999 (додаток до позову № 20) до складу засновників увійшли три громадянина України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та одна юридична особа - Відкрите акціонерне товариство САТП-2006 .

26.10.1999 був затверджений статутний фонд ТОВ фірма САТП- 2006 у розмірі 371023,00 грн., з яких: майно на суму 368803,00 грн. та 2220,00 грн. у вигляді грошового внеску, що підтверджується протоколом зборів учасників ТОВ САТП-2006 (додаток №21). ВАТ «САТП-2006» внесено до статутного фонду ТОВ фірма САТП-2006 майно на загальну суму 349570,00 грн., що становить 94,21% статутного фонду товариства.

01.12.2001 Відкрите акціонерне товариство САТП-2006 передало до статутного фонду товариства позивача майно, перелік якого зазначений у звідній відомості (додаток до позову № 22) - додатку до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ САТП- 2006 від 06.06.1999 (додаток № 23) та в актах № 12 та №15 приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (додаток № 24,25).

Серед вказаного майна, що передано до статутного фонду позивача, зазначені два трансформатори ТС-400 (№ НОМЕР_1 та № 71а - інвентарні номери за бухгалтерським обліком ВАТ «САТП-2006» ); зовнішні, внутрішні площадочні високовольтні кабельні лінії № 29 первинною вартістю 109255,00 грн. (кабельна лінія 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м., підключеної до комірки № 30 підстанції «Залютине» ) (інвентарний № 29 ВАТ САТП-2006). У зазначених актах приймання-передачі основних засобів №12 та №15 метою передачі встановлено саме передача до статутного фонду ТОВ фірма САТП-2006.

Протоколом №3 від 15.11.2001 ВАТ САТП-2006 затверджено рішення правління про укладення договору купівлі-продажу АБК, головного корпуса с переходом, КПП із вартістю продажу 150000 грн. з покупцем ТОВ «АГРОПРОМ» (додаток до позову №30).

Згідно з договором купівлі-продажу (додаток №31), посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Пугачевою І. В., 11.12.2001 ТОВ фірма САТП-2006 продало ТОВ «АГРОПРОМ» купило 89/100 частин майнового комплексу, який розташовано в с.Подвірки, Дергачівського району, Харківської області по вул. Дзержинського під № 5 (змінено на сьогодні вул. Курязька, 5), а саме: будівлі - АБП головний корпус з переходом літ «А-1» , «А-3» , КПП літ «Б-1» , загальною площею 4289,20 кв.м, які входять до складу нежитлових будівель: «А-1» , «А-3» , «Г-2» , «Г-1» , «Д-1» , «Б-1» , «В-1» , «Ж-1» , « 3-1» , загальна площа яких складає 5727,80 кв.м.

Зазначене вище нерухоме майно було передано позивачем ТОВ «АГРОПРОМ» , що підтверджується актом приймання-передачі від 11.12.2001 (додаток № 32).

10 квітня 2002 року юридична особа - Відкрите акціонерне товариство «САТП-2006» було виведено із складу засновників товариства Позивача, долю у статутному фонді було перерозподілено між іншими учасниками товариства (Додаток № 28).

23.05.2005 року ВАТ «САТП-2006» ліквідовано у судовому порядку (Додаток № 29).

У 2010 році ТОВ «АГРОПРОМ» продало 89/100 частин майнового комплексу, який розташовано в с.Подвірки Дергачівського району Харківської області по вул. Дзержинського під №5 (на сьогодні - вул. Курязька, 5) ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 24.09.2010, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., реєстр. №2570, та зареєстрований у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Частиною 1 зазначеного договору встановлено, що покупець передав, а покупець прийняв у власність майновий комплекс, загальною площею 4330,10 кв. м, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 а. Цей майновий комплекс складається із: будівель адміністративно-виробничого комплексу, площею 4283,80 кв.м, будівлі контрольно-пропускного пункту, загальною площею 46,30 кв.м, будівлі льоху, огорожі. Будівлю адміністративно-виробничого комплексу, загальною площею 4283,80 кв.м, позначені літерами А-З , А 1-2 , А 2-1 ; будівлі контрольно-пропускного пункту, загальною площею 46,30 кв.м, позначена літерою В ; огорожа позначена за №1-3 (а.с.100, 101, том 2).

19.11.2010 згідно з укладеним ОСОБА_5 і ТОВ АЛІСА-ЛАЙН та посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., реєстр. №3081, договором, пунктом 1 якого встановлено, що у зв`язку із створенням товариства з обмеженою відповідальністю АЛІСА-ЛАЙН ОСОБА_5 як частку своєї долі передає до статутного капіталу права власності на майновий комплекс, загальною площею 4330,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а, вартістю 783190,00 грн. Цей весь майновий комплекс складається із: будівель адміністративно-виробничого комплексу, площею 4283,80 кв.м, будівлі контрольно-пропускного пункту, загальною площею 46,30 кв.м, будівлі льох, огорожі. Будівлю адміністративно-виробничого комплексу, загальною площею 4283,80 кв.м, позначені літерами А-З , А 1-2 , А 2-1 ; будівлі контрольно-пропускного пункту, загальною площею 46,30 кв.м, позначена літерою В ; огорожа позначена за №1-3 (а.с.102, том 2).

Отже, ТОВ «АЛІСА-ЛАЙН» на сьогодні є власником зазначеного нерухомого майна і одночасно вважає, що є власником і спірного майна, оскільки, на думку відповідача, ТОВ Агропром за договором від 11.12.2001 придбав у ТОВ фірма САТП-2006 89/100 частин майнового комплексу, у тому числі і спірне майно, оскільки за визначенням термін цілісний майновий комплекс у розумінні частини 1 ст.4 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачає у своєму складі, у тому числі і автономні інженерні комунікації, систему енергопостачання господарського об`єкта. У зв`язку з чим ТОВ "Аліса-Лайн" вважає, що до проданих 89/100 частин означеного майнового комплексу беззаперечно увійшли електрообладнання й зовнішні високовольтні кабельні лінії та трансформаторна підстанція.

На підтвердження факту законного отримання і володіння спірним майном до матеріалів справи відповідачем додані: копії зазначених вище договорів від 24.09.2010, 19.11.2010, акт прийому-передачі майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Дзержинського, 5-а, від 01.12.2010, наказ №4-бух. по ТОВ «АЛІСА-ЛАЙН» від 01.12.2001, бухгалтерська довідка (а.с. 103, 104, 145, том 2).

На спірне майно, ТОВ «АГРОПРОМ» у 2001 році отримало потужності 800 КВт (Договір про постачання електричної енергії з додатками № 53691). Далі у 2011 році вказані потужності були передані ТОВ «Аліса-лайн» (Договір про постачання електричної енергії з додатками № 53691-01).

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що після смерті колишнього директора та видачі свідоцтва на спадщину за заповітом дружині померлого ОСОБА_6 та включення її до складу учасників позивача, під час проведення аналізу господарської діяльності товариства, документів, інвентаризації, директором ТОВ фірма САТП-2006 ОСОБА_6 було встановлено, що два трансформатори ТС-400 ТМФ; наріжна високовольтна кабельна лінія 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м, що підключена до комірки № З0 підстанції ПС 330 кВ «Залютине» фактично відсутні у володінні та користуванні позивача. Зазначені трансформатори складають комплексну трансформаторну підстанцію 2-КТП ТМФ 400 (заводський номер 8663), на яку у позивача є оригінал Паспорта (Додаток № 34). Позивач наполягає, що вказані трансформатори належать йому, проте фактично знаходяться по сусідству і на території відповідача, та без відповідної правової підстави використовуються ним у своїй господарській діяльності. Наріжна високовольтна кабельна лінія 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м., що підключена до комірки № 30 підстанції ПС 330 кВ "Залютине» в обхід закону, без відповідних документів на право власності та привласнена відповідачем, використана ним для укладення договору про постачання електричної енергії № 53691-01 з АК Харківобленерго» . Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статі 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 41 Конституції України п. 2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються під інших індивідуальними ознаками: єдині у своєму роді, відрізняються від інших кількома ознаками, вирізнені із загальної маси речей цього роду. Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації.

Як встановлено судом, 24.09.1999 року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю фірма САТП-2006 та 26.10.1999 року був затверджений статутний фонд до якого одним із засновників , яким є ВАТ "САТП-2006", внесено майно на загальну суму 349 570,00 грн., що становить 94,21% статутного фонду товариства.

01.12.2001 ВАТ САТП-2006 відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів від 06.06.1999 та актів №12, №15 приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів передано до статутного фонду позивача майно, серед якого, як зазначає позивач, також передано і спірне майно.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на час передачі ВАТ САТП-2006 до статутного фонду Позивача майна) визначено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Разом з цим, слід звернути увагу, що відповідно до протоколу від 06.06.1999 позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ САТП-2006 постановлено прийняти участь в організації та створенні ТОВ фірми САТП-2006 з відчуженням "цілісного майна" балансовою вартістю на суму до 1 244 479,00 грн., згідно списків, доданих до протоколу.

Під час нового розгляду справи, позивачем подано до суду списки переданого автотранспорту з балансу ВАТ "САТП-2006" в статутний фонд ТОВ фірма "САТП-2006".

Проте, жодних списків, в яких би було зазначено спірне майно, позивачем до суду не надано, що не дає змоги встановити факт відчуження позивачу спірного майна за рішенням зборів ВАТ САТП-2006.

Зведена відомість переданого майна у статутний фонд позивача, до переліку переданого майна якої внесено, в т.ч. А. ОСОБА_7 Б., Головний корпус, К.П ОСОБА_8 П., а також трансформатори ТС-400, електричне обладнання, не може вважатися такими списками чи додатком до протоколу зборів ВАТ САТП-2006 від 06.06.1999, оскільки містить посилання на документи, датовані пізніше - протокол правління №11 від 01.12.2001 та наказ №20 від 01.12.2001. Суд констатує, що названі протокол та наказ позивачем також не надані суду і в матеріалах справи відсутні.

Водночас, в матеріалах справи міститься протокол спостережної ради ВАТ САТП-2006 від 15.11.2001 про продаж трьох об`єктів нерухомості: АБК, головний корпус та КПП, які одночасно зазначені у зведеній відомості, як об`єкти, що передані в статутний фонд Позивача.

При цьому, Позивач не заперечує правомірності продажу власником - ВАТ САТП-2006 трьох названих вище об`єктів нерухомості згідно з договором від 11.12.2001.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів відчуження позивачу спірного майна за рішенням зборів ВАТ САТП-2006.

Стосовно заяви ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 14-15 т. 9), яка позивачем була надана в підтвердження викладених в позові обставин, слід зазначити наступне.

ОСОБА_9 , яка працювала у ТОВ фірма "САТП-2006" на посаді головного бухгалтера, вказує, що текст заяви складено з її слів та зі змістом вона ознайомлена, проте, у суду виникають сумніви, що заявник так досконало може пам`ятати інформацію з великою кількістю цифр, дат, подій, номерів, а також детально вказувати майно з індивідуально-визначеними ознаками та документи.

Так, слід звернути увагу, що у вказаній заяві зазначено, що ТОВ "Агропром" тривалий час отримував електричну енергію від постачальника - АК "Харківобленерго" через зазначену у позові в/в кабельну мережу та силові трансформатори на правах користувача, а не власника вказаного майна.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що у лютому 2008 між ТОВ "Агропром" та ТОВ фірма САТП-2006 було укладено договір про спільне використання технологічних мереж, відповідно до якого власником мереж є ТОВ "Агропром", а користувачем є ТОВ фірма САТП-2006 (а.с. 91 т.2). Також з Додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії № 531129 вбачається, що основним споживачем є ТОВ "Агропром", а субспоживачем є ТОВ фірма САТП-2006 (а.с. 98 т. 2).

Вказані розбіжності дають право дійти висновку про суперечність інформації викладеній у заяві ОСОБА_9 .

Поряд з цим, суд зазначає, що позивачем клопотань про виклик свідка до суду не подавалось та ОСОБА_9 до суду у якості свідка не викликалась, а отже не була повідомлена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Отже, з огляду на те, що у суду є сумніви щодо достовірності та повноти інформації, викладеній у вищевказаній заяві, а заявник не попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, заява ОСОБА_9 не має правового статусу та не приймається судом як належний доказ у справі.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що трансформатори ТС -400 ТМФ, на які позивач просить визнати право власності, є індивідуальними речами, які мають індивідуально кваліфікуючи ознаки, в тому числі такі як характеристики, рік виготовлення, індивідуальний (унікальний) заводський номер. Тобто, речі, що є предметом позову повинні бути визначені індивідуальними ознаками.

Так, в Паспорті комплексної трансформаторної підстанції (а.с. 79 т. 1) вказано тип підстанції - 2-КТП ТМФ 400, заводський номер - 8663, кількість трансформаторів - 2 по 400 кВт).

В акті про допуск в експлуатацію електроустановки, що належить Харківській спецавтобазі №2 від 05.10.1978 (додаток № 5), зазначені такі характеристики електроустановок: комплексна трансформаторна підстанція (КТП) с двома трансформаторами по 400 кВт. кожний; дозволена потужність 800 кВт.; напруга 6/0,4 к. вольт; джерело напруги от Т-П №20 від кабельної мережі; монтаж зовнішнього вводу - кабельний , переріз 3*185, марка АСБ, довжина 3.3 км.

Відповідно до Акту № 490 від 14.11.2001 (а.с. 38 т. 1) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області передано у власність ВАТ "САТП-2006" нерухоме майно, зокрема, зовнішні повітряні лінії, зовнішні кабельні лінії, зовнішні та внутрішні площадочні високовольтні кабельні лінії, проте, у вказаному Акті майно не було визначено за індивідуальними ознаками.

В актах № 12 та №15 приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (додаток № 24,25), на які позивач посилається, як на доказ в підтвердження передачі спірного майна до статутного фонду ТОВ фірма "САТП-2006", зазначені два трансформатори ТС-400 (№ 71 та № 71а - інвентарні номери за бухгалтерським обліком ВАТ «САТП-2006» ); зовнішні, внутрішні площадочні високовольтні кабельні лінії № 29 первинною вартістю 109255,00 грн. (кабельна лінія 6 кв., яка складається з одного кабелю АСБ-10 3*185 3300 м., підключеної до комірки № 30 підстанції «Залютине» ) (інвентарний № 29 ВАТ САТП НОМЕР_2 ).

В свою чергу, відповідач стверджує, що має два трансформатори ТМФ 400/10 з заводськими номерами № 404794 та № 404841.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що в матеріалах справи маються розбіжності щодо індивідуальних ознак спірного майна - транформаторів. Проте, звертаючись до суду з позовом, позивач не визначив індивідуальні ознаки спірного майна за якими можна ідентифікувати майно серед іншого, у зв`язку з чим не можливо ідентифікувати майно на яке позивач просить визнати право власності.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами право власності на спірне майно, а отже позовні вимоги про визнання права власності є не обґрунтованими та визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині витребування майна із чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з цим, для застосування ст.387 ЦК необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача. Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Відповідач зазначає у якості підстави набуття права власності на майно, що є предметом спору - внесення ОСОБА_5 двох силових трансформаторів та високовольтної кабельної лінії до статутного капіталу ТОВ Аліса-Лайн разом із внесенням майнового комплексу (який складається із: будівель адміністративно-виробничого комплексу, площею 4283,80 кв.м., будівлі контрольно-пропускного пункту, загальною площею 46,30 кв. м., будівлі льоху та огорожі), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З акту приймання-передачі майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 103, том 2) вбачається, що вказаний документ складено на виконання умов протоколу № 3/1 загальних зборів учасників ТОВ Аліса-Лайн від 18.11.2010 року. Протоколом було збільшено статутний капітал товариства Відповідача на 783 190 грн. за рахунок майнового внеску його учасника: ОСОБА_5 , яка додатково внесла майно (майновий комплекс загальною площею 4330,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) на суму 783 190 грн. Проте, у вказаному протоколі майно, що є предметом спору не визначено.

В матеріалах реєстраційної справи Департаменту реєстрації Харківської міської ради протокол № 3/1 загальних зборів учасників ТОВ Аліса-Лайн від 18.11.2010 року відсутній, натомість зберігається Протокол № 3 від 23.11.2010 року, у відповідності до якого ОСОБА_5 внесено до статутного капіталу ТОВ Аліса-Лайн вказаний вище майновий комплекс у складі нерухомого майна згідно переліку, без спірних трансформаторів та високовольтної кабельної лінії. Крім цього, вказані дані знайшли своє підтвердження у статуті ТОВ Аліса-Лайн , затвердженого протоколом № 3 від 23.11.2010 року, в якому у п. 6.6. визначене майно, яке внесене кожним із засновників до статутного капіталу ТОВ Аліса-Лайн , перелік якого вичерпний.

У відповідності до статуту ТОВ Аліса-Лайн , який затверджено протоколом № 3 загальних зборів учасників товариства від 23.11.2010 року, який діяв у вказаній редакції до 24.12.2014 року, у Розділі 6 п.п. 6.5, 6.6 зазначено вичерпний перелік майна, який внесено до статутного капіталу ТОВ Аліса-Лайн його засновниками. Так, у відповідності до п. 6.5 - статутний капітал ТОВ Аліса-Лайн складає 2 069 990 гривень, п. 6.6 - ОСОБА_5 вносить до статутного капіталу майно (майновий комплекс загальною площею 4330,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 плащова 15 200м, тканина підкладна - 61м, гудзики 50000 шт., нитки на бабінах - 300 шт.) та грошові кошти на загальну суму 1 034 995 гривень, що складає 50% статутного капіталу товариства, ОСОБА_10 вносить майно (набір офісної техніки, плащі жіночі - 7000 шт., тканина плащова 4800м, тканина підкладкова 9939 м) та грошові кошти на загальну суму 1 034 995 грн, що складає 50% статутного капіталу, перелік майна яким сформовано статутний капітал ТОВ Аліса-Лайн є вичерпним. Вказаний перелік майна відповідає переліку майна зазначеного у протоколі № 3 загальних зборів учасників товариства від 23.11.2010 року на підставі якого проведено державну реєстрацію змін у статуті ТОВ Аліса-Лайн .

Так, у відповідності до ст. 12 Закону України Про господарські товариства (у редакції Закону від 27.07.2010 року) встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статного капіталу.

Крім того, ст. 16 Закону України Про господарські товариства (у редакції Закону від 27.07.2010 року) встановлено, що товариство має право змінювати (збільшувати, або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У зв`язку з наведеним, набуття ТОВ Аліса-Лайн права власності на майно, як внесене до статутного капіталу товариства, вказане у акті приймання передачі майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Дзержинського, 5-а від 01.12.2010 року, а саме на пункт електрозабезпечення (шафа автоматичного керування - 2шт., трансформатора ТМФ 400/10 № 404794 та ТМФ 400/10 № 404841, електрощитова з роз`єднувальними приладами та їх дублерами, зовнішня високовольтна кабельна лінія 6 кВ-3300м.) пов`язано з набранням чинності рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства, яке викладено у протоколі № 3/1 загальних зборів учасників ТОВ Аліса-Лайн від 18.11.2010 року. В свою чергу, конкретна дата набрання чинності рішення про зміну розміру статутного капіталу обумовлена фактом проведення державної реєстрації рішення про зміну розміру статутного капіталу та внесенням таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Факт, відсутності протоколу № 3/1 загальних зборів учасників ТОВ Аліса-Лайн від 18.11.2010 року у матеріалах реєстраційної справи ТОВ Аліса-Лайн департаменту реєстрації Харківської міської ради свідчить про факт неподання вказаного протоколу для проведення державної реєстрації у встановленому законодавством порядку, що є порушення ст. 12 та 16 Закону України Про господарські товариства .

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать, що ТОВ Аліса-Лайн не набуло у встановленому порядку права власності на пункт електрозабезпечення (шафи автоматичного керування - 2 шт., трансформатора ТМФ 400/10 № 404794, трансформатора ТМФ 400/10 № 404841 електрощитової з роз`єднувальними приладами та їх дублерами, зовнішньої високовольтної кабельної лінії 6 кВ-3300м).

Одночасно слід зазначити, що підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача, інше).

Враховуючи те, що позивачем перш за все не доведено належними та допустимими доказами право власності на спірне майно, яке він просить витребувати у відповідача, суд приходить до висновку про необгрунтованість вимог позивача щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Це правило пов`язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

В своїй заяві про застосування позовної давності відповідач зазначає, що як вбачається з пояснень самого позивача та поданих ним документів до матеріалів справи, з моменту укладення з ТОВ "Агропром" договору купівлі-продажу від 11.12.2001 і до часу подання позову, його право власності на спірне майно ніким не визнається, майно в фактичному володінні позивача не перебуває, фактичний доступ до нього відсутній. Отже з 11.12.2001 й до цього часу, позивач не здійснював будь-яких законних дій щодо повернення, як він вважає свого майна. Більш того, здійснював дії протилежного змісту, а саме приєднання до електромереж як співспоживач. Заява чи клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із зазначеним позовом в матеріалах справи відсутні. Позивач звернувся за захистом свого права в 2018 році, в той час як володіння спірним майном позивачем на його думку розпочалось в 2001 році. На час звернення з позовом до суду минуло 16 років, відповідно строк позовної давності спли.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29.05.2019 у цій справі зазначено :

"Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності, у даному випадку, слід обраховувати з моменту вибуття майна з володіння особи (Позивача) з огляду на те, що саме з цього моменту Позивач міг дізнатися про порушення його права на володіння спірним майном та фактичне володіння ним іншою особою, за умови доведення Позивачем виникнення у нього права власності на спірне майно допустимими доказами (пункт 15 даної постанови)."

Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом відмовлено в позові з підстав необгрунтованості та недоведеності позовних вимог, заява відповідача про застосування позовної давності підлягає відхиленню.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір, у зв`язку з відмовою в позові, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма САТП - 2006 (62371, Харківська область, с. Подвірки, вул. Курязька, 5, код ЄДРПОУ 30583965;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аліса-Лайн" (61068, Харківська область, м. Харків, пр. Московський, буд. 97, кв. 49, код ЄДРПОУ 37190238).

Повне рішення складено "30" вересня 2019 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/329/18