Ухвала

від 02.10.2019 по справі 913/169/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 913/169/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі

за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сєвєродонецької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер"

про стягнення 465116,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради (далі - Міськрада) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" (далі - ТОВ "Боремер", Товариство) про стягнення 465 116,69 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться набуте відповідачем у власність нерухоме майно.

Позовна заява обґрунтовується тим, що після набуття права власності на корпус №1 (механічний цех, камера тупік фарбувальний, камера тупік сушильний), розташований за адресою: вул. Новікова, 2-н, м. Сєвєродонецьк, ТОВ "Боремер" всупереч вимогам чинного законодавства здійснює використання земельної ділянки, розташованої на території Сєвєродонецької міської ради, без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, при цьому не сплачуючи орендну плату за землю, що призводить до неповного надходження плати за землю до місцевого бюджету м. Сєвєродонецька. З огляду на це, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Міськрадою за період з 08.06.2016 по 31.03.2018 нараховані до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою на суму 465116 грн 69 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.07.2018 у задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 334, 377, 1212 ЦК України, зазначив, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 1212 ЦК України, які регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, оскільки за договором оренди землі, укладеним позивачем з попереднім землекористувачем, відбулася заміна сторони в зобов`язанні, а саме, орендаря: з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ" (далі - ТОВ "РБФ "РЕМ") на ТОВ "Боремер" (відповідача), а тому останній користується земельною ділянкою за наявності правових підстав.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення від 30.07.2018 та ухвалюючи постанову від 07.02.2019 про задоволення позовних вимог повністю, послався на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/2976/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18, від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, а також на положення статей 120, 125 ЗК України та статей 377, 1212 ЦК України, з урахуванням яких виходив з того, що у спірних правовідносинах наявні умови для повернення відповідачем позивачеві спірної суми грошових коштів як безпідставно збереженого майна, оскільки внаслідок несплати відповідачем у спірному періоді орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, яку він як власник нерухомого майна, розташованого на цій ділянці, відповідно до законодавства, повинен сплачувати позивачеві з моменту набуття цього майна у власність, відбулося збереження цих коштів за рахунок неотримання їх позивачем, і при цьому правові підстави для такого збереження коштів відсутні.

ТОВ "Боремер", не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, подало касаційну скаргу, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Підставами для скасування постанови у справі скаржник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме статті 120 ЗК України, статей 796, 1212 ЦК України, наголошуючи на тому, що: 1) цивільно-правовою підставою, що породжує зобов`язання відповідача, пов`язані з використанням ним земельної ділянки з кадастровим номером 4412900000:07:001:0034, є частина 2 статті 120 ЗК України та умови, визначені договором оренди землі, укладеним ТОВ "РБФ "РЕМ" з Сєвєродонецькою міською радою 17.02.2014, у якому відбулася заміна сторони у зобов`язанні; 2)відсутність державної реєстрації права користування земельною ділянкою за наявності передбачених законом підстав такого користування не може тягнути тих правових наслідків, які складають предмет позову у справі (що визнається у мотивувальній частині рішення і самим апеляційним судом, який говорить про невиконане зобов`язання відповідача зі сплати саме орендної плати, яке (це зобов`язання) не є кондикційним, а є суто договірним). Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 25.05.2018 у справі № 922/2976/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18 та від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17 скаржник вважає помилковим, оскільки правовідносини, з яких виник спір у цій справі не є тотожними правовідносинам у наведених справах.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді: Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Боремер" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі № 913/169/18 та повідомлено про здійснення перегляду постанови без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2019 провадження за касаційною скаргою ТОВ "Боремер" зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 587/430/16-ц.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 провадження у справі № 913/169/18 поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням 30.09.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Відповідно до частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Положеннями частин 1, 3, 4 статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 ГПК України з огляду на таке.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регулюється земельним законодавством України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України, частина 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі").

При цьому набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України, абзац 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Разом з тим статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, а стаття 17 Закону України "Про оренду землі" уточнює, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлене законом.

Так, у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 по справі № 922/3702/16 (головуючий - Краснов Є. В., судді: Кушнір І. В., Мачульський Г. М.) викладено правову позицію про те, що оскільки у користувача земельної ділянки обов`язок сплатити земельний податок та відповідно податкові правовідносини виникають лише після реєстрації за такою особою права користування земельною ділянкою , то Рада як уповноважена власником землі особа могла б звернутися до суду з вимогами про повернення відповідачем несплачених ним грошових коштів за користування земельною ділянкою, але лише за період, коли право користування землею не було оформлено .

Дослідивши матеріали справи та зміст оскаржуваних судових рішень, зважаючи на предмет і підстави позову, нормативно-правове регулювання спірних земельних правовідносин, та враховуючи важливість питання щодо визначення моменту переходу права оренди земельної ділянки до нового власника будівлі чи споруди в аспекті істотного впливу на забезпечення однакового застосування господарськими судами положень статей 120, 125 ЗК України, статті 377 ЦК України і статей 7, 31 Закону України "Про оренду землі" при вирішенні спорів відповідних категорій, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі № 922/3702/16 у складі колегії суддів з палати, до складу якої входить і колегія суддів, що розглядає цю справу, у зв`язку з чим відповідно до вимог частини 1 статті 302 ГПК України з метою формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики справу № 913/169/18 необхідно передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Справу № 913/169/18 за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" про стягнення 465116,69 грн за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у зазначеній справі передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков