Постанова

від 24.09.2019 по справі 826/1760/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

Київ

справа №826/1760/15

касаційне провадження №К/9901/5544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сфера-Плюс (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2015 (суддя - Скочок Т.О.) та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Твердохліб В.А., Бужак Т.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сфера-Плюс до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2015 Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0005262203 та №0005272203.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 08.10.2014 № 7445/26-51-22-03/32824011, на підставі висновків якої Інспекцією були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ МСК-Трейдінг та ТОВ Ерліх , які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності, з огляду на вид діяльності, які здійснює Товариство (виготовлення друкарських форм і наданні інших поліграфічних послуг - 18.13) та реалізовані іншим контрагентам, зокрема, ПАТ Житомирський маслосирзавод , ТОВ Кондитерська фабрика Ярич , ТОВ Ренісанс Кепітал Іннвест .

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 08.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015, у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не було доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ МСК-Трейдінг та ТОВ Ерліх мали реальний характер, з урахуванням того, що: за інформацією, наведеною у акті Рокитнянської МДПІ від 27.12.2011 № 26/2200/37433217 Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ МСК-Трейдінг з питань правомірності формування податкових зобов`язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 05.05.2011 по 30.11.2011 та акті Ірпінської ОДПІ в Київській області ДПС від 11.10.2012 № 221/22-4/37910728 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Майстер Пак за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 , у зазначених контрагентів Товариства відсутні трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання, складські приміщення, транспорт, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності; положеннями договорів, укладених між Товариством та ТОВ МСК-Трейдінг і ТОВ Ерліх , передбачено, що продаж товару здійснюється за попередньою заявкою Товариства (покупця), тоді як позивачем не надано суду жодної заявки; Товариство не надало суду доказів транспортування придбаних у ТОВ МСК-Трейдінг та ТОВ Ерліх товарно-матеріальних цінностей, а надана товарно-транспортна накладна серії ААБ від 22.06.2012 не підтверджує факт постачання товару від ТОВ Ерліх до Товариства, оскільки пунктом навантаження у цій накладній зазначено м. Київ, тоді як суду не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ Ерліх відвантажувало позивачу товар у місті Києві.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 31.07.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: положеннями пунктів 11.3 договорів, укладених Товариством з ТОВ МСК-Трейдінг та ТОВ Ерліх , передбачено можливість відвантаження товару без заявки на підставі усного замовлення по телефону, що обумовлено специфікою процесу виробництва; транспортування товару від ТОВ МСК-Трейдінг до Товариства здійснювалось самовивозом транспортом позивача, у зв`язку з чим товарно-транспортні накладні не складалися, що не є порушенням законодавства, а товарно-матеріальні цінності були отримані генеральним директором Товариства, на підтвердження чого суду першої інстанції було надано витяг із книги обліку довіреностей, пронумерованої та прошнурованої згідно вимог ведення діловодства; умовами договору, укладеного Товариством з ТОВ Ерліх , передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах Франко-склад покупця, а наявність у Товариства складських приміщень у м. Києві підтверджується договором оренди нежитлових приміщень № 1201/11 від 12.01.2011, укладеним з ПАТ НВФ Інтерфейс ; Інспекція не надала будь-яких доказів того, що стосовно посадових осіб ТОВ МСК-Трейдінг та ТОВ Ерліх були порушені кримінальні справи, визнано винними у вчиненні злочину у сфері господарської діяльності у передбаченому законодавством порядку; на дату укладення договорів та здійснення господарських операцій ТОВ МСК-Трейдінг та ТОВ Ерліх були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; факт використання придбаних у ТОВ МСК-Трейдінг та ТОВ Ерліх товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності підтверджується калькуляціями попереднього виробництва.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.09.2019 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 24.09.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань фінансово-господарських взаємовідносин за період взаємовідносин з ТОВ Ерліх , ТОВм Експідішн-Сервіс , ТОВ МСК-Трейдінг , ТОВ Грейнгруп з питань дотримання вимог податкового законодавства, результати якої оформлені актом від 08.10.2014 № 7445/26-51-22-03/32824011, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги: підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в частині взаємовідносин з ТОВ МСК-Трейдінг та ТОВ Ерліх на загальну суму 89505,00 грн. за період з 4 кварталу 2011 року по 4 квартал 2012 року; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 84007,88 грн. (у тому числі: за листопад 2011 року - 59854,83 грн., за червень 2012 року - 24153,05 грн.).

Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ МСК-Трейдінг (згідно договору постачання № 070601 від 07.06.2011) та у ТОВ Ерліх (згідно договору постачання № 1806-01 від 18.06.2012), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту, оскільки: згідно акту Рокитнянської МДПІ від 27.12.2011 № 26/2200/37433217 Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ МСК-Трейдінг з питань правомірності формування податкових зобов`язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 05.05.2011 по 30.11.2011 та акту Ірпінської ОДПІ в Київській області ДПС від 11.10.2012 № 221/22-4/37910728 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Майстер Пак за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 , у зазначених контрагентів Товариства відсутні трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання, складські приміщення, транспорт, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про відсутність у вказаних суб`єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань та про відсутність наміру створення правових наслідків; керівником та головним бухгалтером ТОВ МСК-Трейдінг значиться громадянин ОСОБА_1 , згідно пояснень якого, наданих старшому оперуповноваженому ОПНВ НДС ОНМ Феодосійської МДПІ капітану податкової міліції ОСОБА_2 , до фінансово-господарської діяльності зазначеного товариства не має жодного відношення, зареєстрував зазначене товариство на свої ім`я за грошову винагороду на пропозицію незнайомих осіб; з метою встановлення місцезнаходження директора ТОВ Ерліх - громадянина ОСОБА_3 та отримання від нього пояснень щодо причетності до реєстрації цього товариства та ведення фінансово-господарської діяльності до ГВ ПМ ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області направлено запит № 2107/7/07-01 від 27.08.2012, проте відповідь не отримано.

На акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.

На підставі висновків акта перевірки 24.10.2014 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0005262203, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 108155,00 грн. (у тому числі: 89505,00 грн. - за основним платежем, 18650,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); № 0005272203, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 105010,00 грн. (у тому числі: 84008,00 грн. - за основним платежем, 21002,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу .

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках визначені цим пунктом обов`язкові реквізити.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем, не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не являються такими, що підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ МСК-Трейдінг (згідно договору постачання № 070601 від 07.06.2011) та у ТОВ Ерліх (згідно договору постачання № 1806-01 від 18.06.2012), з огляду на обставини, викладені у акті Рокитнянської МДПІ від 27.12.2011 № 26/2200/37433217 Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ МСК-Трейдінг з питань правомірності формування податкових зобов`язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 05.05.2011 по 30.11.2011 та акті Ірпінської ОДПІ в Київській області ДПС від 11.10.2012 № 221/22-4/37910728 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Майстер Пак за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 .

Разом з цим, висновок про відсутність факту здійснення господарських операцій може ґрунтуватися лише на встановлених обставинах щодо повної відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції).

В свою чергу, погоджуючись з доводами податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ Ерліх , суди не надали належної правової оцінки положенням договору щодо базису поставки - на умовах Франко склад покупця (пункт 2.1 договору), можливості відвантаження товару без заявки покупця (пункт 11.3 договору), обставинам щодо наявності у Товариства складських приміщень у місті Києві, а також тому, що в силу абзацу 1 пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання, зокрема у зв`язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб`єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою).

За статтею 42 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В свою чергу, стаття 55 1 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи - підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017). Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не надали будь-якої правової оцінки доводам податкового органу, викладеним у акті перевірки, щодо неможливості підписання первинних бухгалтерських документів ОСОБА_1 . від імені ТОВ МСК-Трейдінг , а також достовірності пояснень ОСОБА_1 , наданих ним старшому оперуповноваженому ОПНВ НДС ОНМ Феодосійської МДПІ капітану податкової міліції ОСОБА_2 ., обставин щодо попередження ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень тощо не перевірили.

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2015 та ухвала Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сфера-Плюс задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2015 та ухвала Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду