Постанова

від 26.09.2019 по справі 388/408/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2019 року м. Кропивницький

справа № 388/408/18

провадження № 22-ц/4809/1277/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Карат СВ ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Карат СВ на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2019 року у складі судді Степанова С.В. і

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Карат СВ та просила визнати недійсним договір оренди землі від 27.09.2012, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Карат СВ , зареєстрований у відділі Держкомзему у Долинському районі 09.11.2012 за № 352190004001572.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , на праві власності належить земельна ділянка площею 8,35 гектарів, кадастровий номер 3521980800:03:000:0055, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю.

У лютому місяці 2018 року з метою з`ясування правового статусу вищевказаної земельної ділянки позивач звернулася до відділу у Долинському районні Головного управляння Держгеокадастру у Кіровоградській області, де й дізналася, що на вищевказану належну їй земельну ділянку укладений договір оренди земельної ділянки на 15 років, у відділі отримала копію договору.

Також позивач дізналася, що головою Фермерське господарство Карат СВ Кравченко Сергієм ОСОБА_2 був складений від її імені договір оренди земельної ділянки від 27.09.2012 належної їй на праві власності земельної ділянки площею 8,35 га., зареєстрований 09.11.2012 року в відділі Держкомзему у Долинському районі за № 352190004001572.

Позивач стверджує, що вищевказаний договір не укладала, не підписувала і про його існування їй взагалі не було відомо до лютого місяця 2018 року, доки не отримала ого копію у відділі у Долинському районні Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Карат СВ , зареєстрований у відділі Держкомзему у Долинському районі 09 листопада 2012 року за № 352190004001572.

Рішення суду мотивовано тим, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки вчинений не ОСОБА_1 , а іншою особою, тобто всупереч волі останньої.

В апеляційній скарзі ФГ Карат СВ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції неправильно встановив обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Позивачем та відповідачем було узгоджено умови договору оренди землі, в тому числі і термін дії договору оренди, всіх додатків до нього було досягнуто взаємної згоди.

Договір оренди земельної ділянки, акт про передачу та прийом земельної ділянки, яка передається в оренду підписувались позивачем власноручно, за її вільним волевиявленням.

Позивач отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою за 2013-2018 роки з підписом ОСОБА_1

Отримуючи від відповідача орендну плату позивач достовірно знала, що існує договір оренди землі на підставі якого і платилася орендна плата.

Позивачем пропущено строк звернення до суду.

Договір оренди землі було укладено 27.09.2012, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Долинському районі 9.11.2012 за № 352190004001572.

З моменту укладання з позивачем договору оренди земельної ділянки і до моменту звернення до суду минуло більше п`яти років.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу про залишення апеляційної скарги без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача адвокат Дем`яненко Т.О. підтримала доводи апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гончаренко В.О. заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 002044 слідує, земельна ділянка площею 8,35 гектарів, кадастровий номер 3521980800:03:000:0055 належить ОСОБА_1 (а.с. 4).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 27.09.2012 він був укладений між ОСОБА_1 та ФГ Карат СВ строком на 15 років на земельну ділянку площею 8,35га належну позивачу (а.с. 5-6).

Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 19.11.2018, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 27.09.2012 року, укладеного від імені ОСОБА_1 та ФГ Карат СВ , зареєстрованого у відділі Держкомзему у Долинському районі від 09.11.2012р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 352190004001572 від 09.11.2012, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 97-104).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним виходячи з наступного.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На укладений договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Цивільне судочинство базується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

Водночас на суд покладається обов`язок оцінки доказів за правилами, передбаченими ст. 89 ЦПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 має у приватній власності земельну ділянку площею 8,35га, яка розташована на території Братолюбівської сільської Долинського району Кіровоградської області, що підтверджено відповідним Державним актом на право приватної власності на землю.

27 вересня 2007 року від її імені був укладений договір оренди земельної ділянки з ФГ Карат СВ , який зареєстровано відділі Держкомзему у Долинському районі 09 листопада 2012 року за №352190004001572.

Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки позивач особисто не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визнання договору недійсними.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Доводи апеляційної скарги про сплив позовної давності є безпідставними з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

За положеннями ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Відповідач заявив в суді першої інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с.19-23) посилаючись на те, що з моменту укладення позивачем договору і до моменту звернення до суду минуло більше п`яти років і позивач протягом 2013-2017 років отримувала орендну плату, що підтверджується відомостями на отримання орендної плати.

З такими доводами відповідача не можна погодитися з таких підстав.

Заперечуючи проти доводів відповідача позивач пояснила, що у 2007 році вона уклала договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 10 років з ФГ Валерія ЛЛЛ , яка і платила їй орендну плату.

Про те, що в 2011 році вказаний договір був розірваний їй нічого не відомо.

Про оспорюваний договір оренди земельної ділянки дізналася лише в лютому 2018 року.

Наданим у суді апеляційної інстанції договором оренди землі підтверджується, що 03 січня 2007 року між позивачем та ФГ Валерія ЛЛЛ укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки, строком на 10 років, який зареєстровано 12.03.2007 за №11.

Із наданих відповідачем копій відомостей на виплату позивачці орендної плати за 2013-2017 роки позивач не могла дізнатися про наявність оспорюваного договору та порушення свого права, оскільки вважала, що отримує орендну плату за договором оренди земельної укладеним з ФГ Валерія ЛЛЛ , голова якого, як з`ясовано в суді апеляційної інстанції, перебуває у родинних відносинах з головою ФГ Карат СВ , і такі доводи позивача не спростовано.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що примірник оспорюваного договору після державної реєстрації був вручений позивачу.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 317, 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян, власність зобов`язує. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Враховуючи викладені обставини справи щодо достовірності встановлення факту не підписання позивачем договору оренди земельної ділянки, не надання позивачу відповідачем примірника договору, що позбавило позивача можливості дізнатися про порушення свого права на земельну ділянку, суд приходить до висновку, що саме відповідач діяв недобросовісно, тому рішення суду про визнання договору недійсним є законним та справедливим, направленим на ефективний захист порушеного права позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Карат СВ залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01.10.2019.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко