Постанова

від 25.09.2019 по справі 344/16560/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 344/16560/16-ц

провадження № 61-18407св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Івано-Франківська міська рада,

треті особи: Державне підприємство Виробниче об`єднання Карпати , Івано-Франківська обласна державна адміністрація,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2017 року у складі судді Польської М. В., ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Горблянського Я. Д., Матківського Р. Й., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державне підприємство Виробниче об`єднання Карпати (далі - ДП Виробниче об`єднання Карпати ), Івано-Франківська обласна державна адміністрація про визнання недійсним, незаконним та скасування пункту 13 рішення від 08 липня 2016 року № 220-6 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8,5097 га на АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме - виробничих приміщень корпусу № АДРЕСА_4 окреме триповерхове приміщення), придбаного без земельної ділянки.

25 серпня 2016 року при зверненні до Івано-Франківської міської ради про оформлення земельної ділянки позивачу стало відомо про наявність прийнятого рішення міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8.5097 га на АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що при прийнятті цього рішення не було враховано того, що на відведеній ДП Виробниче об`єднання Карпати земельній ділянці розміщене окреме приміщення, яке цьому підприємству не належить, а є власністю позивача, чим порушено вимоги статті 120 Земельного кодексу України, частини першої статті 377 ЦК України.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсним і незаконним та скасувати пункт 13 рішення від 08 липня 2016 року № 220-6 Івано-Франківської міської ради Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8,5097 га на АДРЕСА_2 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час прийняття органом місцевого самоврядування рішення від 08 липня 2016 року № 220-6 про затвердження документації конкретній юридичній особі, яка була попередньо землекористувачем такої ділянки, що є предметом даного спору, Івано-Франківська міська рада діяла в межах повноважень, наданих законом, та враховувала наявність набутого у власність права позивача на частину приміщень (1-й поверх) будівлі, встановивши сервітут.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому зазначив, що на час прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення ОСОБА_1 , який уже був власником 1-го поверху приміщень будівлі за договором купівлі-продажу від 11 лютого 2016 року, тобто частини будівлі (без земельної ділянки) набув право безстрокового сервітуту, як одного з виду прав на користування чужою земельною ділянкою. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами існуючих перешкод у здійсненні своїх прав на користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 для обслуговування належних йому адміністративно-виробничих будівель та споруд .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі. Вказує, що статтею 100 ЗК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

При цьому судами залишено поза увагою, що жодного договору про укладення земельного сервітуту із ОСОБА_1 не було підписано, про сесію, на якій затверджували встановлення земельного сервітуту, позивача, як власника першого поверху, щодо якого встановлювався сервітут, не було повідомлено. Сервітут у передбаченому законом порядку встановлено так і не було.

Крім того, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, в мотивувальній частині рішення посилалися на те, що на час прийняття міською радою оскаржуваного рішення від 08 липня 2016 року, ОСОБА_1 був власником лише першого поверху будівлі, а не всієї окремої будівлі. Але при цьому суд не врахував, що 2-й та 3-й поверхи цієї триповерхової будівлі перебували у приватній власності ОСОБА_2 , у якої він потім їх викупив. Тобто ДП Виробниче об`єднання Карпати до вказаного окремого приміщення, що знаходиться на спірній земельній ділянці, на час прийняття оскаржуваного рішення будь-якого відношення не мало.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник Івано-Франківської міської ради зазначив, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 лютого 2016 року між ТОВ Пластпайп в особі арбітражного керуючого - ліквідатора товариства як продавцем, з однієї сторони та ОСОБА_1 як покупцем, з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І. В. за № 394. Предметом договору є приміщення корпусу АДРЕСА_4 , літера А , що розташовані на першому поверсі будинку, площею 1 717.1 кв.м (придбання з повторного аукціону). Попередньо, це приміщення 1-го поверху, як зазначено в договорі, належали ТОВ Пластпайп на підставі договору купівлі-продажу від 01 лютого 2006 року.

Установлено, що при оголошенні повторного аукціону з продажу майна підприємства-банкрута ТОВ Пластпайп за лотом № 1 у відомостях про земельну ділянку під приміщеннями 1-го поверху вказаної будівлі зазначено: відсутня інформація про перебування земельної ділянки у власності чи користуванні останнього, а також і те, що право власності на земельну ділянку до покупця при продажі приміщень І поверху не переходить.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 28 січня 2016 року № 40-3 (пункт 36 додаток 1 до рішення) було надано дозвіл ДП Виробниче об`єднання Карпати на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8.5309 га під обслуговування виробничих приміщень, власником яких є Верховна Рада України, на праві повного господарського відання - ДП Виробниче об`єднання Карпати .

В подальшому у вказане рішення міської ради (пункт 36) були внесені зміни за заявою ДП Виробниче об`єднання Карпати та доповнено пунктом: При умові встановлення земельного сервітуту для обслуговування нежитлових приміщень на 1-му поверсі на АДРЕСА_1 , що не належать ДП Виробниче об`єднання Карпати .

На підставі наданого територіальною громадою в особі Івано-Франківської міської ради дозволу було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8.5097 га на АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, який затверджено пунктом 13 рішення від 08 липня 2016 року № 220-6 Івано-Франківської міської ради Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно із частинами першою, другою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття позивачем нерухомого майна) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті частини шостої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття позивачем нерухомого майна) істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16.

Установлено, що ОСОБА_1 є власником приміщення корпусу № АДРЕСА_4 , що розташовані на першому поверсі будинку, площею 1 717.1 кв. м (придбання з повторного аукціону) на підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І. В. за № 394.

При оголошенні повторного аукціону з продажу майна підприємства-банкрута ТОВ Пластпайп за лотом № 1, у відомостях про земельну ділянку під приміщеннями 1-го поверху вказаної будівлі було зазначено про відсутність інформації про перебування земельної ділянки у власності чи користуванні останнього, а також про те, що право власності на земельну ділянку до покупця при продажі приміщень 1-го поверху не переходить.

Крім того позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявка В.Я., було придбано у ОСОБА_3 приміщення виробничого корпусу АДРЕСА_4, площею 4513.5 кв. м., що знаходиться на 2-му та 3-му поверхах будівлі під літерою А .

До продажу зазначений об`єкт нерухомого майна належав ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 13 травня 2016 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л. А. за реєстровим № 805. Земельна ділянка під приміщенням ОСОБА_3 не належала.

Таким чином, ОСОБА_1 з 19 липня 2016 року за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить окрема будівля, яка складається з трьох поверхів.

Пунктом 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8.5097 га у АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

При таких обставинах вказаним рішенням Івано-Франківська міська рада вирішила питання щодо земельної ділянки, на якій розташована окрема триповерхова будівля, права на яку у ДП Виробниче об`єднання Карпати відсутні.

Вказані обставини суди першої та апеляційної інстанцій при ухвалені оскаржених судових рішень не врахували, належної оцінки їм не надали.

При цьому посилання судів на те, що пунктом 13 вказаного рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 встановлено постійний земельний сервітут на земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень на 1-му поверсі на АДРЕСА_1 , що не належать ДП Виробниче об`єднання Карпати , не є обґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до частин першої та другої статті 98 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Статтею 99 ЗК України встановлено види права земельного сервітуту.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 100 ЗК України).

При цьому частиною другою статті 100 ЗК України встановлено, що земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналогічні приписи містяться у статтях 401-402 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження встановлення саме договором, законом, заповітом або рішенням суду земельного сервітуту щодо земельної ділянки для обслуговування окремої триповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності позивачеві.

Також відсутні дані щодо державної реєстрації такого земельного сервітуту.

Крім того, оскаржений пункт 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 всупереч вимогам статті 99 ЗК України не конкретизує вид встановленого цим рішенням земельного сервітуту. В матеріалах справи також відсутній план земельного сервітуту проекту землеустрою, на який посилаються у своїх судових рішеннях суди попередніх інстанції.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

При таких обставинах висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у ОСОБА_1 об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні своїх прав на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 для обслуговування належних йому будівель і споруд є передчасними.

Крім того, як на одну з підстав законності дій відповідача при вирішенні питання про відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8.5097 га у АДРЕСА_1 суди посилалися на наявність акту від 16 грудня 1976 року на право постійного користування Прикарпатського радіозаводу земельною ділянкою площею 17.5 га. При цьому, як стверджують суди, спірна земельна ділянка є складовою земельної ділянки, виділеної Прикарпатському радіозаводу у 1976 році, правонаступником якого є ДП Виробниче об`єднання Карпати . Тобто вказана юридична особа фактично вже була землекористувачем цієї ділянки.

Разом із тим, жодних доказів на підтвердження правонаступництва ДП Виробниче об`єднання Карпати після Прикарпатського радіозаводу судам не надано.

Також Верховний Суд звертає увагу, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-VI встановлено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

Статтею 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації встановлено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Із заяви Івано-Франківської обласної державної адміністрації вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в державній власності, а облдержадміністрація є розпорядником вказаної ділянки (том 1, а. с. 92).

Вказане суди першої та апеляційної інстанцій до уваги не прийняли та належним чином не дослідили питання щодо наявності у Івано-Франківської міської ради повноважень відносно розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому судам необхідно з`ясувати, чи внесена вказана земельна ділянка та коли до Державного реєстру земель, оскільки такі відомості мають суттєве значення для розподілу повноважень суб`єктів владних повноважень щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI).

Наведене свідчить про неповне встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суди попередніх інстанцій не перевірили й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими, в силу статті 411 ЦПК України рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило