Рішення

від 09.07.2020 по справі 344/16560/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16560/16-ц

Провадження № 2/344/1149/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.,

секретаря Орнат Л.І.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Максимів І .І. , представників третьої особи ДП ВО Карпати : Сохана В.Є., Шкіри Н.І . , представника третьої особи Івано-Франківської ОДА - Луцишин І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Виробниче об`єднання Карпати та Івано-Франківська обласна державна адміністрація про визнання недійсним і незаконним та скасування пункту 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8,5097 га на АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним, пункту 13 рішення від 08 липня 2016 року № 220-6 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Державному підприємству Виробниче об`єднання Карпати (далі - ДП Виробниче об`єднання Карпати ) площею 8,5097 га на АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме - виробничих приміщень корпусу № 4 А та № 4, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 , придбаного без земельної ділянки. 25 серпня 2016 року при зверненні до Івано-Франківської міської ради про оформлення земельної ділянки позивачу стало відомо про наявність прийнятого рішення міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Державному підприємству Виробниче об`єднання Карпати площею 8.5097 га на АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що при прийнятті цього рішення не було враховано того, що на відведеній Державному підприємству Виробниче об`єднання Карпати земельній ділянці розміщене окреме приміщення, яке цьому підприємству не належить, а є власністю позивача, чим порушено вимоги статті 120 Земельного кодексу України, частини першої статті 377 ЦК України.

02 березня 2017 року позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним, незаконним та скасувати пункт 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство Виробниче об`єднання Карпати та Івано-Франківську обласну державну адміністрацію.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

22 жовтня 2019 року справа надійшла до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бабій О.М. від 25 жовтня 2019 року справу прийнято до провадження.

Відповідно до поданого відзиву на позовну заяву представник Івано-Франківська міської ради позов не визнала, оскільки оскаржуване рішення по своїй правовій природі не є розпорядчим, а є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим на підставі ст. 12 ЗК України, ст. ст. 19, 20 ЗУ Про землеустрій , ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні . Документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8,5097 га на АДРЕСА_1 була розробленою на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 28 січня 2016 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яке оскарженим у судовому порядку не було. Оскаржуваним рішенням було надано можливість позивачу встановити сервітут на право користування земельною ділянкою, однак жодних дій позивач для реалізації такого права не вжив.

Представником третьої особи ДП Виробниче об`єднання Карпати подано суду пояснення до позову, у яких представник просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з аналогічних підстав. Додатково зазначив, що оскаржуване рішення є ненормативним актом, який вичерпав свою дію його подальшою реалізацією, тому не може бути визнаним недійсним чи скасованим у судовому порядку, що свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту свого права. На підставі розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 388 від 12 липня 2017 року ДП Виробниче об`єднання Карпати надано дозвіл на поділ земельної ділянки, за результатом якого 18 березня 2018 року земельна ділянка на якій розташовані належні позивачу нежитлові приміщення вибула із користування ДП Виробниче об`єднання Карпати . Вважає позов не обґрунтованим і таким що не підлягає задоволенню, та таким що не підлягає розгляду з правилами цивільного судочинства.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. Зазначили, що оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради є таким, що порушує права позивача на володіння земельною ділянкою під належними йому нежитловими приміщеннями, перешкоджає оформленню такого права у встановленому законом порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що Івано-Франківська міська рада приймаючи оскаржуване рішення діяла в межах своїх повноважень, а дане рішення прав позивача не порушує.

Представники третьої особи ДП Виробниче об`єднання Карпати у судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позову, з підстав наведених у письмових поясненнях до позову. Також зазначили, що спірна земельна ділянка є складовою земельної ділянки, виділеної Прикарпатському радіозаводу у 1976 році, правонаступником якого є ДП Виробниче об`єднання Карпати . Тобто вказана юридична особа фактично вже була землекористувачем цієї ділянки.

Представник третьої особи Івано-Франківської обласної державної адміністрації у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржуване рішення міської ради відповідає вимогам закону.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 лютого 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Пластпайп (далі - ТзОВ Пластпайп ) в особі арбітражного керуючого - ліквідатора товариства як продавцем, з однієї сторони та ОСОБА_1 як покупцем, з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І.В. за реєстровим № 394. Предметом договору є приміщення корпусу № 4-а на АДРЕСА_1, літера А , що розташовані на першому поверсі будинку, площею 1 717.1 кв.м (придбання з повторного аукціону). Попередньо, це приміщення 1-го поверху, як зазначено в договорі, належали ТзОВ Пластпайп на підставі договору купівлі-продажу від 01 лютого 2006 року.

При оголошенні повторного аукціону з продажу майна підприємства-банкрута ТзОВ Пластпайп за лотом № 1 у відомостях про земельну ділянку під приміщеннями 1-го поверху вказаної будівлі зазначено: відсутня інформація про перебування земельної ділянки у власності чи користуванні останнього, а також і те, що право власності на земельну ділянку до покупця при продажі приміщень І поверху не переходить.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 28 січня 2016 року № 40-3 (пункт 36 додаток 1 до рішення) було надано дозвіл ДП Виробниче об`єднання Карпати на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8.5309 га під обслуговування виробничих приміщень, власником яких є Верховна Рада України, на праві повного господарського відання - ДП Виробниче об`єднання Карпати .

В подальшому у вказане рішення міської ради (пункт 36) були внесені зміни за заявою ДП Виробниче об`єднання Карпати та доповнено пунктом: При умові встановлення земельного сервітуту для обслуговування нежитлових приміщень на 1-му поверсі на АДРЕСА_1 , що не належать ДП Виробниче об`єднання Карпати .

18 травня 2016 року відомості про земельну ділянку площею 8.5097 га на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру земель, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20 червня 2017 року, індексний номер 90059381.

На підставі наданого територіальною громадою в особі Івано-Франківської міської ради дозволу було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8.5097 га на АДРЕСА_1 , для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, який затверджено пунктом 13 рішення від 08 липня 2016 року № 220-6 Івано-Франківської міської ради Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань .

В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявка В.Я., було придбано у ОСОБА_6 приміщення виробничого корпусу № 4 на АДРЕСА_1 , площею 4513.5 кв. м., що знаходиться на 2-му та 3-му поверхах будівлі під літерою А .

До продажу зазначений об`єкт нерухомого майна належав ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 13 травня 2016 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л. А. за реєстровим № 805. Земельна ділянка під приміщенням ОСОБА_6 не належала.

Таким чином, ОСОБА_1 з 19 липня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить окрема будівля, яка складається з трьох поверхів. Наведена обставина також визнана сторонами у судовому засіданні.

19 червня 2017 року право власності на земельну ділянка площею 8.5097 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:01:005:0041, зареєстровано за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, з правом користування ДП Виробниче об`єднання Карпати , що судом встановлено із вищезазначеного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20 червня 2017 року, індексний номер 90059381.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI від 06 вересня 2012 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом (01 січня 2013 року) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI).

У відповідності до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI, у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Земельна ділянка площею 8.5097 га на АДРЕСА_1 внесена до Державного реєстру земель 18 травня 2016 року. Наведене свідчить що Івано-Франківська міська рада приймаючи рішення № 40-3 від 28 січня 2016 року про надання дозволу ДП Виробниче об`єднання Карпати на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під обслуговування виробничих приміщень, а в подальшому і оскаржуване рішення про затвердження проекту землеустрою даної ділянки, діяла в межах своєї компетенції, оскільки на момент надання міською радою дозволу на розроблення (складання) документації із землеустрою, ділянка до Державного реєстру земель ще не була внесена.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно із частинами першою, другою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття позивачем нерухомого майна) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті частини шостої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття позивачем нерухомого майна) істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, на яку звернув увагу Верховний суд скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції у цій справі.

У постанові № 910/18560/16 від 04 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

При таких обставинах Івано-Франківська міська рада пунктом 13 рішення від 08 липня 2016 року № 220-6 Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань вирішила питання щодо земельної ділянки, на якій розташована окрема триповерхова будівля, права на яку у ДП Виробниче об`єднання Карпати відсутні.

На момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення позивачу належали приміщення першого поверху даної будівлі, а з 19 липня 2016 року ціла будівля.

Міська рада приймаючи оскаржуване рішення позбавила права позивача на земельну ділянку під належними йому нежитловими приміщеннями, та частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Встановлення пунктом 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 постійного земельного сервітуту на земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень на 1-му поверсі на АДРЕСА_1 , що не належать ДП Виробниче об`єднання Карпати не свідчить відсутність у ОСОБА_1 об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх прав на користування земельною ділянкою для обслуговування належних йому будівель і споруд, з огляду на наступне.

У відповідності до частин першої та другої статті 98 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Статтею 99 ЗК України встановлено види права земельного сервітуту.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 100 ЗК України).

При цьому частиною другою статті 100 ЗК України встановлено, що земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналогічні приписи містяться у статтях 401-402 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження встановлення саме договором, законом, заповітом або рішенням суду земельного сервітуту щодо земельної ділянки для обслуговування окремої триповерхової будівлі, що належить на праві власності позивачу.

Також відсутні дані щодо державної реєстрації такого земельного сервітуту.

Крім того, оскаржений пункт 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 всупереч вимогам статті 99 ЗК України не конкретизує вид встановленого цим рішенням земельного сервітуту. В матеріалах справи також відсутній план земельного сервітуту проекту землеустрою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Наведену думку у постанові від 25 вересня 2019 року висловив Верховний Суд переглядаючи дану цивільну справу.

Однак на час повторно розгляду даної справи судом першої інстанції наявність земельного сервітуту в розумінні даних норм ЗК України не була підтверджена.

Посилання представників третіх осіб на те що спірна земельна ділянка є складовою земельної ділянки, виділеної Прикарпатському радіозаводу у 1976 році, правонаступником якого є ДП Виробниче об`єднання Карпати суд вважає голослівними, оскільки жодних належних та допустимих доказів такого правонаступництва суду не надано. Ні статут ДП Виробниче об`єднання Карпати , ні інформація Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не містить вказівку на будь-яке правонаступництво даного підприємства, як юридичної особи чи зміну його найменування.

Судове рішення у якому зазначено, що в період з 03 жовтня 1983 року по 03 лютого 1997 року особа здійснювала трудову діяльність в Прикарпатському радіозаводі, яке було перейменовано ДП Виробниче об`єднання Карпати не є преюдиційним у даній справі, оскільки за змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, тільки в тому випадку якщо у ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Прийняття Івано-Франківською обласною державною адміністрацією розпорядження № 136 від 14 березня 2018 року про припинення ДП Виробниче об`єднання Карпати користування частиною земельної ділянки площею 0,2173 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:01:005:0042, та подальша реалізація даного рішення, не змінює висновки суду та не може бути підставою для відмови у позові, оскільки суду не надано доказів того, що конфігурація виділеної земельної ділянки відповідає ділянці на якій безпосередньо розташований належний позивачу об`єкт нерухомості, разом із частиною земельної ділянки, необхідної для його обслуговування.

Твердження представника ДП Виробниче об`єднання Карпати про те що даний спір підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства є безпідставними, так як п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, у редакції чинній на момент звернення з позовом до суду, передбачалось що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом за захистом свого права на земельну ділянку під належними йому нежитловими приміщеннями, з вимогою про визнання недійсним, незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення даної ділянки іншій особі, що вказує на те що даний спір виник із земельних правовідносин не є публічно-правовим, та не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Разом з тим частиною 1 ст. 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Із посиланням на дані норми ЗК України та ЦК України позивач просить суд захистити його право та одночасно визнати недійсним, незаконним та скасувати пункт 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6.

Враховуючи, що оскаржуваний пункт рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року є правовим актом індивідуальної дії, порушує права позивача на вільне володіння його земельною ділянкою суд вважає, що належним способом захистом права позивача у спірних правовідносинах буде визнання пункту 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 незаконним та його скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними і допустимими доказами обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, однак суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у мінімальному розмірі за ставками, які діяли на момент звернення із позовом до суду - 551 грн. 21 коп.

Тому даний розмір судового збору слід стягнути із відповідача в його користь.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 21, 377 ЦК України, 120 ЗК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Виробниче об`єднання Карпати та Івано-Франківська обласна державна адміністрація про визнання недійсним і незаконним та скасування пункту 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8,5097 га на АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункту 13 рішення Івано-Франківської міської ради від 08 липня 2016 року № 220-6 Про розгляд клопотання фізичних і юридичних осіб із земельних питань , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Виробниче об`єднання Карпати площею 8,5097 га на АДРЕСА_1 для обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 33644700, юридична адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 - 551 грн. 21 коп. судового збору.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк апеляційного оскарження рішення суду обчислюється з урахуванням вимог п. 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2020 року.