Постанова

від 03.10.2019 по справі 922/1446/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2019 р. Справа № 922/1446/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Стойка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватної фірми "Дельта" (вх.№2696Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 у справі №922/1446/18 (суддя Аюпова Р.М., дата складання повного тексту рішення - 23.07.2018)

за позовом: Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Харків,

до відповідача: Приватної фірми "Дельта", м. Харків,

про стягнення 22 667,00 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

31.05.2018 Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми "Дельта" про стягнення заборгованості за договорами будівельного підряду, укладеними між сторонами даного спору, в загальному розмірі 22 667,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 у справі №922/1446/18 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Приватної фірми "Дельта" на користь Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства суму заборгованості в розмірі 22 667,00 грн та судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Приватна фірма "Дельта" з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд зупинити дію рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2018 у справі №922/1446/18 та наказу Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 у даній справі; застосувати позовну давність до позовних вимог Харківського казенного експериментально протезно-ортопедичного підприємства; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 у справі №922/1446/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаного клопотання апелянт посилався на те, що оскаржуване судове рішення ним отримано не було, з тих підстав, що 11.01.2018 Приватна фірма "Дельта" звернулася листом №11/1 до поштового відділення 61046 з проханням про переадресацію кореспонденції ПФ "Дельта" на іншу адресу, проте, з невідомих причин, переадресація кореспонденції не здійснювалася, у зв`язку з чим, про наявність оскаржуваного рішення апелянт дізнався лише 28.12.2018 від банку, в якому він обслуговується.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було повно, всебічно та об`єктивно досліджено усіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт посилається на те, що єдиною підставою позовних вимог є результати проведеної в грудні 2013 року Державною фінансовою інспекцією України в Харківській області ревізії господарської діяльності підприємства позивача - Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства за період з 01.01.2012 по 30.11.2013, оформленої актом від 28.02.2014 за №810-40/7, яким встановлено завищення обсягів виконаних робіт по вищевказаним договорам підряду на загальну суму 22 667,00 грн. Однак, на думку апелянта вказаний акт не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу, який би свідчив про наявність заборгованості.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що при зверненні до суду з відповідним позовом позивачем не було повідомлено суду про те, що між сторонами було підписано проміжний акт звірки взаємних розрахунків за 1 півріччя 2014р. (копія якого долучена до апеляційної скарги), в який було включено суму скорегованих обсягів виконаних робіт в розмірі 22667,00 грн з детальним переліком сум, та після підписання вказаного акту звірки загальна сума заборгованості становила 16 581,80 грн. Отже, апелянт вважає, що сума в розмірі 22667,00 грн була включена до взаєморозрахунків між сторонами за 1 півріччя 2014р. та відповідно не може повторно фігурувати в будь-яких звірках чи судових спорах між сторонами.

Окрім викладеного, скаржник просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог Харківського казенного експериментально протезно-ортопедичного підприємства; скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2018 у справі №922/1446/18. В заяві про застосування наслідків спливу позовної давності, поданій апелянтом разом з апеляційною скаргою, останній посилається на ту обставину, що не приймав участі в розгляді даної справи в суді першої інстанції, а отже з об`єктивних обставин не мав можливості звернутись з відповідною заявою до місцевого господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 апеляційну скаргу Приватної фірми "Дельта" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 у справі №922/1446/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.07.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі №922/1446/18 скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

28.08.2019 матеріали справи №922/1446/18 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019, для розгляду справи №922/1446/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Барбашова С.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2019 у справі №922/1446/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної фірми Дельта на рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 та встановлено строк учасникам справи для надання до Східного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) відповідно до ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотань від учасників справи не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Позивачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначив, що заборгованість у розмірі 22 667,00 грн утворилась в результаті зменшення обсягів виконаних робіт за договорами будівельного підряду і підставами зменшення обсягів виконаних робіт за договорами стало підписання представниками сторін по справі коригування договірної ціни виконаних робіт у бік зменшення, що підтверджується первинними документами. Відповідач не надав суду доказів, які б спростували факти, викладені в рішенні місцевого господарського суду. Крім того, заявником апеляційної скарги помилково обчислені строки позовної давності з 09.03.2013 (на думку апелянта з моменту виконання ним зобов`язань по договору). Зобов`язання у апелянта виникли у зв`язку зі зменшенням обсягів робіт, виконаних ПФ Дельта для ХКЕПОП, після підписання первинних документів.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Так, рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені обставини, які не оспорюються сторонами. Зокрема, між Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством та Приватною фірмою Дельта існували певний час договірні відносини з приводу проведення капітальних та поточних ремонтів приміщень підприємства позивача, в результаті чого було укладено декілька договорів будівельного підряду, за якими позивач ХКЕПОП виступає замовником, а ПФ Дельта - виконавцем.

1) Договір будівельного підряду №11/07 від 02.07.2012 стосувався виконання поточного ремонту покрівлі у медичному корпусі ХКЕПОП, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Велика Панасівська (Котлова), 112, вартістю 19 089,60 грн з ПДВ, яка в повному обсязі здійснена замовником шляхом внесення попередньої оплати на умовах договору в сумі 19 089,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1495 від 20.07.2017.

На виконання робіт по зазначеному договору між сторонами підписано акт виконаних робіт КБ-2в від 19.07.2012 на суму 19 089,60 грн.

2) Договір будівельного підряду №04/10 від 04.10.2012 стосувався виконання капітального ремонту туалету 2-го поверху виробничого корпусу ХКЕПОП, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська (Котлова), 112; вартістю 68 829,60 грн разом з ПДВ, яка в повному обсязі здійснена замовником шляхом внесення попередньої оплати на умовах договору в сумі 68829,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №268 від 15.10.2012, №310 від 09.11.2012, №2274 від 06.12.2012.

На виконання робіт по зазначеному договору між сторонами підписано акт виконаних робіт КБ-2в від 31.12.2012 на суму 68 829,60 грн.

3) Договір будівельного підряду №01/12 від 01.12.2012 стосувався виконання роботи з капітального ремонту туалету 3-го поверху виробничого корпусу ХКЕПОП, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська (Котлова), 112; вартістю 74 850,00 грн разом з ПДВ, яка в повному обсязі здійснена замовником шляхом внесення попередньої оплати на умовах договору в сумі 74 850,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №402 від 19.12.2012, №2 від 08.01.2013.

На виконання робіт по зазначеному договору між сторонами підписано акт виконаних робіт КБ-2в від 31.12.2012 на суму 74 850,00 грн.

4) Договір будівельного підряду №08/01 від 08.01.2013 стосувався виконання роботи з капітального ремонту туалету 4-го поверху виробничого корпусу ХКЕПОП, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська (Котлова), 112, вартістю 50 000,00 грн разом з ПДВ, яка в повному обсязі здійснена замовником шляхом внесення попередньої оплати на умовах договору в сумі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №18 від 08.01.2013.

На виконання робіт по зазначеному договору між сторонами підписано акт виконаних робіт КБ-2в від 28.03.2013 на суму 50 000,00 грн.

Отже, факт виконання та обсяги виконаних робіт підрядником підтверджуються, залученими до матеріалів справи актами виконаних робіт по формі КБ-2в. Дані акти підписані уповноваженими особами як з боку замовника, так і з боку підрядника та скріплені печатками сторін. Розбіжностей з фактично виконаними роботами не встановлено.

В грудні 2013 року Державною фінансовою інспекцією України в Харківській області було здійснено ревізію господарської діяльності підприємства позивача - Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства за період з 01.01.2012 по 30.11.2013.

В ході зазначеної перевірки було встановлено завищення обсягів виконаних робіт по вищевказаним договорам підряду на загальну суму 22667,00 грн, яке оформлено відповідним актом №810-40/7 від 28.02.2014.

Як слідство проведеної перевірки та встановленого завищення з боку Приватної фірми »Дельта» на загальну суму 22667,00 грн між сторонами по справі було скореговано обсяги виконаних робіт шляхом підписання актів виконаних робіт КБ-2в та зменшено обсяг виконаних робіт, а саме:

- актом від 23.04.2013 по договору №11/07 - на суму 3 901,00 грн;

- актом від 23.04.2013 по договору №04/10 - на суму 6 316,00 грн;

- актом від 23.04.2013 по договору №01/12 - на суму 5 076,00 грн;

- актом від 23.04.2013 по договору №08/01 - на суму 7 374,00 грн.

За твердженнями позивача, в результаті зменшення обсягів виконаних робіт по вищевказаним договорам у виконавця ПФ «Дельта» утворилась заборгованість перед замовником ХКЕПОП в розмірі 22 667,00 грн, яка виконавцем в добровільному порядку сплачена не була.

Користуючись правом досудового врегулювання спору, 05.04.2018 позивач направив на адресу виконавця вимогу №14/421 протягом 7 днів з моменту отримання листа сплатити заборгованість за наступним договорам будівельного підряду, в загальному розмірі 22 667,00 грн: по договору №11/07 на суму 3 901,00 грн; по договору №04/10 на суму 6 316,00 грн; по договору №01/12 на суму 5 076,00 грн; по договору №08/01 на суму 7 374,00 грн, яка залишилась без відповіді виконавця.

Враховуючи те, що відповідач в добровільному порядку наявну суму заборгованості не сплатив, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ПФ "Дельта" про стягнення заборгованості за договорами будівельного підряду, укладеними між сторонами даного спору, в загальному розмірі 22 667,00 грн.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що внаслідок ревізії господарської діяльності позивача, оформленої актом №810-40/7 від 28.02.2014, встановлено факт завищення обсягів виконання робіт відповідачем на загальну суму 22667,00 грн. Сторони договору, підписавши акти коригування обсягів виконаних робіт від 23.04.2013 в бік зменшення договірної ціни виконаних робіт, змінили умови договорів підряду щодо їх загальної вартості, що не суперечить приписам статей 6 та 627 Цивільного кодексу України. Таким чином, в результаті зменшення обсягів виконаних робіт по вищезазначеним договорам підряду у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 22667,00 грн, яка виконавцем в добровільному порядку сплачена не була.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір є договором підряду. Зобов`язання за договором підряду регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з вимогами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи (ч. 2 ст. 845 ЦК України).

Частиною 1 статті 853 встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. (ч. 3 ст. 853 Цивільного кодексу України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882).

Аналізуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не заперечувалось, що зобов`язання за договорами підряду сторонами виконані повністю, передачу-приймання виконаних будівельних робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, які підписані та скріплені печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами у договорах підряду.

З жодними письмовими повідомленнями про недоліки виконаних робіт, як того вимагають положення ст. 853 Цивільного кодексу України, позивач до відповідача не звертався.

Акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами на суму, яка не перевищує договірну ціну робіт за договорами.

Отже, акти приймання виконаних будівельних робіт, як первинні документи, є належним доказом підтвердження виконання відповідачем будівельних робіт.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких зауважень чи заперечень з боку позивача щодо обсягів та якості виконаних робіт, зазначені акти приймання виконаних робіт, що підписані сторонами та скріплені їх печатками відповідно до вищенаведених норм Цивільного кодексу України підтверджують факт виконання відповідачем робіт у відповідності з умовами спірних договорів підряду, в тому числі щодо обсягу, якості та договірної ціни , що й було підставою для їх оплати.

Зважаючи на наведені обставини та норми, спірна сума грошових коштів отримана позивачем як оплата за належно виконані роботи на підставі укладених між сторонами договорів і розмір сплачених позивачем грошових коштів, в якості оплати виконаних відповідачем за цими договорами робіт, не перевищують погодженої сторонами договірної ціни.

Виявлені проведеною Державною фінансовою інспекцією перевіркою порушення не впливають на умови спірних договірних відносин позивача та відповідача і не можуть їх змінювати і не спростовують факт належного виконання умов договорів підряду, що відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України підтверджений актами приймання-передачі робіт.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський дійшов висновку, що зобов`язання за договорами підряду сторонами виконані повністю, передачу-приймання виконаних будівельних робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, які підписані та скріплені печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами у договорах підряду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилаючись на завищення в актах виконаних будівельних робіт обсягів фактично виконаних відповідачем робіт, позивач не підтвердив у встановленому порядку факту відповідного порушення відповідачем зобов`язань за договорами.

В своїй позовній заяві, позивач зазначає, що йому відповідачем завдано збитків. При цьому, позовні вимоги мотивовані тим, що через неправомірне завищення вартості робіт, що було виявлено під час здійснення ревізії Державною фінансовою інспекцією 01.01.2012 по 30.11.2013, у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати збитки, які визначені виходячи із здійснення надмірної сплати за будівельні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Враховуючи положення ст. 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв`язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Разом з тим, у спірних відносинах колегія суддів не вбачає складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі.

Зокрема, позивачем не доведено наявності збитків у певному розмірі та протиправності поведінки відповідача, оскільки свої зобов`язання за договорами відповідач виконав в повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані замовником будівельних робіт без зауважень, а неправомірність включення до них даних про обсяги виконання окремих видів робіт у встановленому порядку не доведена, що у сукупності унеможливлює стягнення з відповідача 22 667,00 грн в якості збитків.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Апеляційний господарський суд не вбачає за можливе вважати акт ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 28.02.2014 №810-40/7 належним доказом в підтвердження обсягів завищення виконаних робіт за спірними договорами.

Акт ревізії лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась; не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договорами та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може обмежувати права та обов`язки сторін з приводу виконання зобов`язань за договорами і змінювати їх умови, в тому числі щодо ціни договору; не є належним доказом порушення відповідачем зобов`язань за договорами та спричинення збитків позивачу; не доводить протиправності поведінки відповідача (невиконання чи неналежне виконання ним своїх обов`язків за договорами підряду), що у сукупності з встановленими вище обставинами справи унеможливлює застосування до нього такого виду відповідальності, як відшкодування завданих збитків.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 06.07.2018 по справі №904/7287/17.

Крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач порушує питання про застосування позовної давності щодо вимог позивача по цій справі з огляду на те, що в спірних договорах підряду вказаний строк їх виконання протягом 60 календарних днів з дати підписання договору. Отже, виконавець повинен був виконати роботи за останнім вказаним позивачем договором - №08/01 від 08.01.2013, - 09.03.2013. Тобто, за твердженнями відповідача, з 11.03.2013 почався перебіг позовної давності для подання позивачем позову про порушення його права. Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, трирічний строк на подання позовної заяви позивачем сплив 11.03.2016.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка йог о порушила.

Як зазначено у ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Щодо вимоги позивача про визнання поважними причин пропуску та поновлення позовної давності, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи відсутність складу цивільного правопорушення - підстав для задоволення такої вимоги немає.

Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга ПФ Дельта судом апеляційної інстанції задовольняється, витрати зі сплати судового збору підлягають перерозподілу, а саме: з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги стягненню підлягає сума в розмірі 2643,00 грн.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 4 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватної Фірми Дельта задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2018 у справі №922/1446/18 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 112, код ЄДРПОУ 03187743) на користь Приватної фірми Дельта (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, 4, код ЄДРПОУ 30991030) суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2643,00 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Строк і порядок оскарження даної постанови визначено у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.10.2019

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.В. Стойка