Рішення

від 25.09.2019 по справі 914/790/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2019 Справа № 914/790/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Х. Гусак, розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗВІН І К» , м.Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м.Львів

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівськоїміської ради, м.Львів

про визнання недійсною ухвалу в частині п. 5 Львівської міської ради № 4698 від 11.03.2019 р. «Про створення комунальної установи «Меморіальний музей Гідності у м.Львові»

Представники сторін:

від позивача:Ящинський А.Л. - адвокат

від відповідача: не з`явився

3-я особа: не з`явився

Судом роз`яснено зміст ст.ст. 35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов`язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗВІН І К» до відповідача Львівської міської ради про визнання недійсною ухвалу в частині п. 5 Львівської міської ради № 4698 від 11.03.2019 р. «Про створення комунальної установи «Меморіальний музей Гідності у м.Львові» .

Ухвалою суду від 25.04.2019 р. відкрито провадження у справі № 914/790/19 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 22.05.2019 р.

Ухвалою суду від 22.05.2019 р. розгляд підготовче судове засідання відкладено на 26.06.2019 р.

Ухвалою суду 26.06.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/790/19 на 30 днів, задоволено клопотання Львівської міської ради про залучення третьої особи, залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальну установу «Меморіальний музей гідності у м.Львові» . Підготовче судове засідання відкладено на 17.07.2019 р.

Ухвалою суду від 17.07.2019 р. підготовче судове засідання відкладено на 24.07.2019 р.

Ухвалою суду від 24.07.2019 р. підготовче провадження закрити та призначити справу до судового розгляду, розгляд справи призначено на 11.09.2019 р.

Ухвалою суду від 11.09.2019 р. розгляд справи відкладено на 25.09.2019 р.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті п. 5 ухвали Львівської міської ради № 4698 від 11.03.2019 року Про створення комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові було порушено ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст. 18 ГПК України, оскільки, оскаржувана ухвала була прийнята всупереч ухвалі господарського суду Львівської області від 18.12.2018 року у справі№ 914/2286/18 (із змінами, внесеними ухвалою від 19.12.2018 року у справі № 914/2286/18).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, щопротиправність поведінки відповідача полягає в тому, що всупереч ухвалі господарського суду Львівської області від 18.12.2018 року у справі № 914/2286/18, якою Львівській міській раді заборонено вчиняти дії щодо цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 у м. Львів, незважаючи на її чинність та законність, Львівська міська рада прийняла рішення щодо розпорядження частиною цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 у м. Львів, площею 506,2 кв.м., шляхом передачі з балансу Державного комунального підприємства кінотеатру Дзвін на баланс комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові .

Адвокат позивача у судове засідання 25.09.2019 р. з`явився, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях наданих у судовому засіданні.

У судове засідання 25.09.2019 р. відповідач не з`явився. Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У відзиві на позовну заяву від 23.07.2019 р. відповідач просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що 30.09.2018 р. комісією ЛМР встановлено, що за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 45 не існує ЦМК, а лише нежитлові приміщення. Відповідач зазначає, що у адміністрації кінотеатру наявний акт про передачу та визначення меж земельної ділянки за адресоювул. Шептицьких, 45, виданий 1950 року, проте, станом на 30.09.2018 р. вказаний акт не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку. Також, вказує на те, що адміністрація кінотеатру не використовує за цільовим призначенням, як комунальна установа культури, приміщення кінотеатру загальною площею 38,6 кв.м.

Заяви і клопотання сторін .

25.06.2019 р. позивач подав на адресу суду клопотання за вх. № 26176/19 про долучення до матеріалів справи копії рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2019 р. у справі № 914/2286/18.

25.06.2019 р. відповідач подав клопотання за вх. № 1731/19 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальну установу Меморіальний музей гідності у м. Львові .

09.07.2019 р. позивач подав клопотання за вх. № 28239/19 про долучення до матеріалів справи доказів направлення третій особі позовної заяви з додатками.

23.07.2019 р. відповідач подав відзив на позовну заяву за вх. № 30208/19.

Інших заяв, клопотань та заперечень сторони не подавали.

Обставини справи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення загальних зборів членів трудового колективу ДКП Кінотеатр Дзвін , оформленого протоколом № 3 від 08 жовтня 2003 року, з метою довготермінової оренди та майбутнього викупу цілісного майнового комплексу ДКП Кінотеатр Дзвін створено господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Дзвін і К .

Товариство зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради 28.11.2003 р. Відомості про Товариство внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04.09.2006 р., номер запису: 1 415 120 0000 013855. Основним видами діяльності ТзОВ "Дзвін і К" є демонстрація кінофільмів, а також організування конгресів і торговельних виставок, організування інших видів відпочинку та розваг, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, обслуговування напоями, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

15.12.2003 р. ТзОВ "Дзвін і К" звернулося до Управління ресурсів Львівської міської ради із заявою, у якій просило надати в оренду цілісний майновий комплекс - кінотеатр Дзвін з метою підвищення якості експлуатації кінотеатру та його функціонального призначення.

У подальшому позивач неодноразово надсилав аналогічні листи-заяви та нагадування секретарю Львівської міської ради та до Управління комунального майна Львівської міської ради, зокрема: 15.12.2003 року, 24.02.2004 року, 28.12.2004 року, 27.10.2006 року, 06.03.2007 року, 16.05.2007 року, 03.07.2007 року, 24.12.2007 року, 19.07.2012 року.

18.07.2013 р. 12-та сесія 6-го скликання Львівської міської ради розглянула звернення ТзОВ "Дзвін і К", зареєстроване у Львівській міській раді 23.04.2008 року за № 5-4135, та керуючись п. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , прийняла ухвалу № 2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на АДРЕСА_1 відповідно до якої надала ТзОВ "Дзвін і К" цілісний майновий комплекс на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для проведення статутної діяльності за умови виділення приміщень для музею С.Бандери площею не менше 300 кв.м. та зобов`язала Управління комунальної власності департаменту економічної політики укласти договір оренди згідно з цією ухвалою.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна - будівлю літ. А , загальною площею 692,9 кв.м. за реєстраційним номером 942188646101, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за Львівською міською радою.

Управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернулося з адміністративним позовом до Галицького районного суду міста Львова про визнання незаконною і скасування ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на Шептицьких, 45 .

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 10.12.2013 у справі № 461/12175/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року у справі № 876/58/14, у позові Управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 18.07.2013 року №2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на АДРЕСА_1 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 461/12175/13-а постанову Галицького районного суду м. Львова від 10.12.2013 року у справі № 461/12175/13-а та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 року у справі №876/58/14 скасовано, провадження у справі закрито.

Верховний Суд у справі №461/12175/13-а залишив без задоволення вимоги Управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо незаконності ухвали Львівської міської ради №2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на Шептицьких, 45 від 18.07.2013 року, а вказану ухвалу залишив чинною як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства.

19.03.2018 р. ТзОВ "Дзвін і К" направило начальнику Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заяву за вих. № 03 з проханням невідкладно: 1) Провести оцінку цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства Кінотеатр Дзвін за адресою вул. Шептицьких, 45 у м. Львові та надати ТзОВ "Дзвін і К" договір на проведення оцінки майна, що підлягає укладенню між Товариством та суб`єктом оціночної діяльності; 2) На виконання ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на АДРЕСА_2 Шептицьких, АДРЕСА_1 укласти з ТзОВ "Дзвін і К" договір оренди цілісного майнового комплексу ДКП Кінотеатр Дзвін за адресою вул. Шептицьких, 45 у м. Львові.

Наказами Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 26.09.2018 №108-з Про створення комісії оцінки ЦМК ДКП Кінотеатр Дзвін та від 26.09.2018 №109-з Про інвентаризацію ЦМКДКП Кінотеатр Дзвін за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 45 створено інвентаризаційну комісію та зобов`язано комісію провести інвентаризацію.

За результатами проведеної інвентаризації, членами комісії складено протокол інвентаризаційної комісії від 30.09.2018 р. та зауваження до протоколу. У зауваженні до протоколу зазначено, що за адресою: м Львів, вул. Шептицьких АДРЕСА_3 45 не існує цілісного майнового комплексу, а лише нежитлові приміщення, на базі яких зареєстроване ДКП Кінотеатр Дзвін . Також, у зауваженні вказано, що в ДКП Кінотеатр Дзвін відсутні будь-які можливості для здійснення статутної діяльності; дирекція ДКП Кінотеатр Дзвін надає в оренду приміщення кінотеатру без відповідних повноважень та закріплених законодавчо функцій орендодавця; земельна ділянка за адресою: м АДРЕСА_4 Шептицьких АДРЕСА_1 не зареєстрована дирекцією у встановленому законодавством порядку, не перебуває у користуванні, оренді та не є власністю ДКП Кінотеатр Дзвін , а обчислюється лише на позабалансовому рахунку.

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради не було належним чином забезпечено проведення оцінки цілісного майнового комплексу ДКП Кінотеатр Дзвін , що призвело до того, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди, а саме,розміру орендної плати. ТзОВ "Дзвін і К" подало позов до Господарського суду Львівської області про зобов`язання Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради провести оцінку цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства Кінотеатр Дзвін за адресою: вул. Шептицьких, 45 у м. Львові відповідно до порядку передбаченого Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 січня 2003 року № 3 із змінами) на виконання ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 та зобов`язання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати проведення оцінки цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства Кінотеатр Дзвін за адресою: вул. Шептицьких, 45 у м. Львові, укласти з ТзОВ "Дзвін і К" договір оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства Кінотеатр Дзвін за адресою: вул. Шептицьких, 45 у м. Львові на виконання ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 , відповідно до Типового договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова із змінами (відповідно до заяви про зміну предмета позову).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.12.2018 року у справі № 914/2286/18 (із змінами, внесеними ухвалою від 19.12.2018 року по справі № 914/2286/18) вжито заходи до забезпечення позову, шляхом: заборони Львівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи: 04055896, місцезнаходження юридичної особи 79008, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, буд. 1) вчиняти дії спрямовані на зміну правового статусу ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 шляхом її зміни, скасування або визнання такою, що втратила чинність та заборони Львівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи 04055896, місцезнаходження юридичної особи 79008, Львівська обл., м. Львів, пл.Ринок, буд. 1) та Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 25558625, місцезнаходження юридичної особи 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15) вчиняти дії щодо цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 у м. Львів.

Вказана ухвала пред`явлена ТОВ ДЗВІН і К до виконання, що підтверджується копією заяви про відкриття виконавчого провадження від 18.12.2018 року (із відміткою Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Л/о про отримання), копією заяви про відкриття виконавчого провадження від 19.12.2018 року (із відміткою Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у ЛО про отримання), відповідними постановами про відкриття виконавчого провадження від 19.12.2018 року та 20.12.2018 року та постановами про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2018 року та 22.12.2018 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.05.2019 р. у справі №914/2286/18 позов задоволено. Зобов`язано Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради провести оцінку цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства "Кінотеатр "Дзвін" за адресою вул. Шептицьких, 45 у м. Львові відповідно до Порядку, передбаченого Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 січня 2003 року № 3 із змінами) на виконання ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45". Зобов`язано Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати проведення оцінки цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства "Кінотеатр "Дзвін" за адресою вул. Шептицьких, 45 у м. Львові, укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дзвін і К" договір оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства "Кінотеатр "Дзвін" за адресою вул. Шептицьких, 45 у м. Львові на виконання ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45", відповідно до Типового договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 року "Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова" із змінами.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що приймаючи ухвалу Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 № 2649 від 18.07.2013 року, Львівська міська рада добровільно надала згоду на укладення договору оренди з ТзОВ "Дзвін і К". Однак, з 2013 року по теперішній час такий правочин між сторонами спору не укладений з незалежних від позивача обставин. Натомість відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності його вини щодо невиконання вищевказаної ухвали ЛМР. Відтак, права ТзОВ "Дзвін і К" порушені відповідачем. Окрім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що створеною відповідачем комісією з оцінки ЦМК ДКП Кінотеатр Дзвін , всупереч пункту 2 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629, не досягнуто мети створення даної комісії та не виконано вимоги чинного законодавства щодо визначення вартості спірного майна для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 року у справі №914/2286/18 рішення господарського суду Львівської області від 13.05.2019 року залишено без змін, апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради без задоволення.

Судом встановлено, що 11.03.2019 рокуЛьвівською міською радою прийнято ухвалу № 4698 від 11.03.2019 року Про створення комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові (надалі по тексту - ухвала №4698 від 11.03.2019 року), відповідно до якої було ухвалено наступне:

1. Створити комунальну установу Меморіальний музей Гідності у м. Львові .

2. Визначити управління культури департаменту розвитку уповноваженим органом комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові .

3. Управлінню культури департаменту розвитку:

3.1. Розробити та затвердити статут комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові .

3.2.Зареєструвати у встановленому порядку комунальну установу Меморіальний музей Гідності у м. Львові .

Термін: до 01.09.2019.

Відповідальний: начальник управління культури департаменту розвитку.

4.Здійснювати видатки на утримання комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові за рахунок коштів міського бюджету м. Львова.

5. Передати з балансу Державного комунального підприємства кінотеатру Дзвін на баланс комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові нежитлові приміщення під індексами 2, 3 загальною площею 506,2 кв. м на вул. Шептицьких, 45.

Термін: до 01.05.2019.

Відповідальний: директор Державного комунального підприємства кінотеатр Дзвін .

6. Встановити місцезнаходження комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 45.

7. Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника міського голови з питань розвитку.

Позивач, не погодившись з ухвалою №4698 від 11.03.2019 року, звернувся з даним позовом до господарського суду Львівської області, в якому вказує, що вказану ухвалу прийнято з порушенням норм чинного законодавства, практики Європейського суду з прав людини, тобто з порушенням принципу юридичної визначеності й легітимних очікувань та всупереч ухвалі господарського суду Львівської області від 18.12.2018 року по справі №914/2286/18 (із змінами, внесеними ухвалою від 19.12.2018 року по справі №914/2286/18).

Норми права застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

При дослідженні питання щодо законності прийняття рішення про передачу на баланс комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень під індексами 2, 3 загальною площею 506,2 кв.м. на вул. Шептицьких, 45, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про будівлю під літ. А , загальною площею 692,9 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Шептицьких, буд. 45, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майн 942188646101, номер запису про право власності: 14866287 є комунальною власністю, а власником є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.

Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 161745532, дата формування: 01.04.2019 року вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення під індексами 2, 3 загальною площею 506,2 кв.м. на вул. Шептицьких, 45.

Частиною 1 ст. 177 ЦК України передбачено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації (ч.1 ст. 181 ЦК України).

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч.3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) .

Частиною 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єктита суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються ними у своїй діяльності, а також актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про те, що Львівська міська рада при прийняті ухвали №4698 від 11.03.2019 року в частині передачі з балансу Державного комунального підприємства кінотеатру Дзвін на баланс комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові нежитлових приміщень під індексами 2, 3 загальною площею 506,2 кв. м на АДРЕСА_5 . Шептицьких, 45, яких згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не існує, діяла не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Таким чином доводи позивача у цій частині є підставними.

При цьому, суд також враховує і те, що при прийнятті п. 5 ухвали Львівської міської ради № 4698 від 11.03.2019 року Про створення комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові було порушено ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ст. 18 ГПК України, оскільки, оскаржувана ухвала прийнята всупереч ухвалі Господарського суду Львівської області від 18.12.2018 року по справі № 914/2286/18 (із змінами, внесеними ухвалою від 19.12.2018 року по справі № 914/2286/18).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Львівської області від 18.12.2018 року по справі № 914/2286/18 (із змінами, внесеними ухвалою від 19.12.2018 року по справі № 914/2286/18) вжито заходи до забезпечення позову, шляхом: заборони Львівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи 04055896, місцезнаходження юридичної особи: 79008, Львівська обл., м. Львів, пл.Ринок, буд. 1) вчиняти дії спрямовані на зміну правового статусу ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 шляхом її зміни, скасування або визнання такою, що втратила чинність та заборони Львівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи 04055896, місцезнаходження юридичної особи: 79008, Львівська обл., м. Львів, пл.Ринок, буд. 1) та Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 25558625, місцезнаходження юридичної особи 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15) вчиняти дії щодо цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 у м. Львів. Вказана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Відповідно до ст.ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З огляду на аналіз вказаних норм закону, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню органом місцевого самоврядування.

Таким чином, ухвала Господарського суду Львівської області від 18.12.2018 року у справі № 914/2286/18 (із змінами, внесеними ухвалою від 19.12.2018 року по справі № 914/2286/18) є обов`язковою до виконання, а ухвала Львівської міської ради № 4698 від 11.03.2019 року Про створення комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові не може суперечити вищенаведеній ухвалі господарського суду, а також уповноважувати третіх осіб на вчинення дій, що полягають у порушенні ухвали господарського суду Львівської області від 18.12.2018 року у справі № 914/2286/18 (із змінами, внесеними ухвалою від 19.12.2018 року у справі № 914/2286/18).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органидержавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, ні орган місцевого самоврядування, ні створені ним суб`єкти, уповноважені на реалізацію політики у сфері управління майном комунальної власності не мають права виходити за межі повноважень, передбачених чинним законодавством України.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про протиправність поведінки відповідача, оскільки всупереч ухвалі господарського суду Львівської області від 18.12.2018 року по справі №914/2286/18 (із змінами, внесеними ухвалою від 19.12.2018 року по справі №914/2286/18), якою Львівській міській раді було заборонено вчиняти дії щодо цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 у м. Львів, незважаючи на її чинність та законність, Львівська міська рада прийняла рішення щодо розпорядження частиною цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 у м. Львів, площею 506,2 кв.м., шляхом передачі з балансу Державного комунального підприємства кінотеатру Дзвін на баланс комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові з порушенням вимог чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на законність та чинність ухвали Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 , Львівська міська рада приймає оскаржувану ухвалу №4698 від 11.03.2019 року, що свідчить про вчинення дії, які не сприяють у укладенні з позивачем договору орендицілісного майнового комплексу за адресою м. Львів, вул. Шептицьких, буд. 45, загальною площею 692,9 кв.м.

Статтею 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду справ Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства від 26.04.1979 року, Куріч та інші проти Словенії від 26.06.2012 року, Амман проти Швейцарії від 16.02.2000 року, Слівенко проти Латвії від 09.10.2003 року дійшов висновку, що принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають, що наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється , а також що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбаченим для усіх заінтересованих сторін .

Також, у практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема у рішеннях, прийнятих у справах Лідса і Йоркширське будівельне товариство проти Сполученого Королівства від 23.10.1997 року, Грацінгер та Грацінгерова проти Чеської Республіки від 10.07.2002 року, доктрина леґітимних очікувань застосовується щодо захисту власності відповідно до гарантій за статтею 1 Першого додаткового протоколу до Європейської Конвенції з людських прав. Принцип леґітимних очікувань є складовою загального принципу юридичної визначеності в праві Європейського Союзу, виведеного з національних систем права. Він так само виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань. Утім, нові ситуації можуть бути достатньою підставою для законодавчих змін, що спричиняють виникнення відчуття краху леґітимних очікувань у виняткових випадках. Така доктрина застосовна не лише до законодавства, а й до рішень індивідуального характеру, що їх ухвалюють органи публічної влади.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі ПайнВеліДевелопмент ЛТД та інші проти Ірландії постановлено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для дотримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати так.

За таких умов позивач ТзОВ Дзвін і К , отримавши ухвалу Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2649 Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на АДРЕСА_1 , правомірно очікувало на те, що його право на користування нежитловими приміщеннями цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45 відповідно до законодавства в майбутньому не буде порушено чи обмежено органом місцевого самоврядування шляхом прийняття оскаржуваної ухвали № 4698 від 11.03.2019 р.

Оцінюючи в сукупності фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що п. 5 ухвали Львівської міської ради № 4698 від 11.03.2019 року Про створення комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові в частині передачі з балансу Державного комунального підприємства кінотеатру Дзвін на баланс комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові нежитлових приміщень під індексами 2, 3 загальною площею 506,2 кв. м на вул. Шептицьких, 45 порушує принцип юридичної визначеності й легітимних очікувань, сформований Європейським судом з прав людини.

Водночас щодо тверджень представника відповідача, що комісією проведено інвентаризацію ДКП Кінотеатр Дзвін , за результатами якої встановлено, що за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 45 не існує цілісного майнового комплексу, а наявні лише нежитлові приміщення, на базі яких зареєстроване ДКП Кінотеатр Дзвін , земельна ділянка не зареєстрована у встановленому законодавством порядку, не перебуває у власності чи оренді, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України суд надає мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи предмет позову, посилання Львівської міської ради на відсутність цілісного майнового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 45 та перебування земельної ділянки у власності чи оренді не стосуються предмета позову, не аргументують наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення конкретної господарської справи та ухвалення судового рішення.

Стосовно порушеного права чи інтересу позивача у зв`язку з прийняттям відповідачем ухвали №4698 від 11.03.2019 року Про створення комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 ГК України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, ст. 15, 16 ЦК України визначено способи захисту цивільного права та інтересу. При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 21 травня 2012 року у справі 6-20цс11, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до ст. 4 ГПК України об`єктом захисту, в тому числі судового, є порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За приписами процесуального законодавства захисту в судовому порядку підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи те, що Львівська міська рада ухвалою Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на АДРЕСА_1 , 45 від 18.07.2013 року№ 2649 визначила спосіб розпорядження цілісним майновим комплексом на вул. Шептицьких, 45, шляхом передачі в оренду ТОВ ДЗВІН і К , вищенаведений спосіб підлягає виконанню Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, що також підтверджено ухвалою Верховного суду від 27 лютого 2018 року по справі № 461/12175/13-а.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 20 ГПК України господарський суд може прийняти рішення про визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно роз`яснень викладених в п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (як суду касаційної інстанції до 15.12.2017 року), господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 року по справі № 583/2715/16-ц зазначивши, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - участі у спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень. Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради №4698 від 11.03.2019 року є рішеннями власника (засновника), якими такий власник (засновник) реалізував своє право на створення комунальної установи та визначення її статусу, а відтак, даний спір має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.

При цьому, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу майна з балансу на баланс між комунальними підприємствами, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, оспорювання правомірності набуття юридичною особою спірного майна залежно від суб`єктного складу учасників справи має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом від 12 вересня 2018 року по справі № 200/16767/16-а.

Таким чином, в основі заявленого спору знаходяться організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб`єктами управління щодо певного об`єкта комунальної власності, які з огляду на суб`єктний склад та їх правовий характер, на нашу думку, підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини, враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами і тому підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Інших судовихвитрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради № 4698 від 11.03.2019 року Про створення комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові в частині пункту 5, а саме: Передати з балансу Державного комунального підприємства кінотеатру Дзвін на баланс комунальної установи Меморіальний музей Гідності у м. Львові нежитлові приміщення під індексами 2,3 загальною площею 506,2 кв. м. на вул. Шептицьких, 45. Термін: до 01.05.2019. Відповідальний: директор Державного комунального підприємства кінотеатр Дзвін .

3. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ № 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗВІН І К» (79016, м. Львів, вул. Шептицьких, буд. 45; код ЄДРПОУ № 32712926) 1 921,00 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 03.10.2019 р.

Суддя Чорній Л.З.