Постанова

від 02.10.2019 по справі 826/6270/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6270/13-а Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС №0000012220 від 04 січня 2013 року, відповідно до якого ПНВП Крістал збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 190 264,00 (сто дев`яносто тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 00 коп., з них 152 211,00 грн. - за основним платежем, 38 053,00 грн. - за штрафними санкціями; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС №0000022220 від 04 січня 2013 року, відповідно до якого ПНВП Крістал збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 152 211,00 (сто п`ятдесят дві тисячі двісті одинадцять) гривень 00 коп., з них 121 769,00 грн. - за основним платежем, 30 442,00 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Компанія Вайліс за період з 01.07.09 р. по 30.09.12 р. За результатами перевірки складено Акт від 17.12.2012 року № 5821/22-222-30404347 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 5.1. ст. 5 ., пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Законом України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.94р. N 334/94-ВР із змінам та доповненнями та п.9.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 №996-ХІV , п.2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 року , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 152211,0 грн., в т.ч. по періодах: IV кв. 2009 року у сумі 82356,00 грн., І кв., 2010 року на суму 69855,00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР Про податок на додану вартість із змінами та доповненнями та п.9.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 №996-Х1У , п.2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 року призвели до заниження податку на додану вартість всього у па суму 121769.00 грн., а саме: за грудень 2009 року на суму 65885,00 грн.; за січень 2010 року на суму 14775,00 грн.; за лютий 2010 року на суму 22645,00 грн.; за березень 2010 року на суму 18464,00 грн.; п.3, п.5 ст. 203 , п.1, п.2 ст. 215 , п.1 ст. 216 , ст. 228 , ст. 626 , ст. 629 , ст. 650 , ст. 655 , ст. 658 , ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПНВП Крістал з ТОВ Компанія Вайліс за період з 01.07.2009р. по 30.09.2012р.

Податковим органом прийнято на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 року №0000012220, яким за позивачем визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 190 264,00 грн., за основним платежем 152 211 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 38053 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 року №0000022220, яким за позивачем визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 152 211,00 грн., за основним платежем +121769,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30442,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивачем подано Скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за результатом розгляду скарги Міністерством прийнято рішення від 04.04.2013 р. №131/6/99-99/10-15, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення та рішення ДПС у м. Києві, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, зазначив, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період вчинення спірних операцій регулювалися Законом №334/94-ВР , відповідні положення якого були чинними до 01 квітня 2011 року.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пункту 1.31 статті 1 Закону №334/94-ВР під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об`єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо ж до правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року, останні регулювалися Законом №168/97-ВР .

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з тим, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За визначенням статті 1 Закону №996-ХІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (покупець) та ТОВ Компанія Вайліс (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №4 від 10 жовтня 2009 року, за умовами якого продавець зобов`язувався поставити покупцеві, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату стрічки ПВХ в асортименті, завіс ПВХ в асортименті, розташованих ПВХ дверей, жорстких дверей та комплектуючих до них згідно рахункам-фактурам.

Позивач зазначає, що зобов`язання сторін були виконані належним чином та надано суду наступні документи: рахунки, видаткова накладна, витяг із журналу реєстрації довіреностей, податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, платіжні доручення.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано доказів транспортування отриманого товару, доказів замовлення товару по вищезазначеному Договору, доказів обліку даного товару на складі. До того ж, платіжні доручення не є доказом оплати за отриманий товар, підтвердженням може слугувати виключно банківські виписки.

Також, як свідчать матеріали справи, станом на дату винесення постанови суду, в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходилась кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ Медіа-Трейд Україна за ст.212 ч.3 Кримінального кодексу України та від 19.01.2012 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. ТОВ "Компанія Вайліс" (код ЄДРПОУ 36445186) з прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України . Досудовим слідством було встановлено перелік підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ "Компанія Вайліс", що зареєстроване як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі Київської області яке упродовж 2009-2011 років використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності та продані в подальшому, з огляду на наступне.

Пункт 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 передбачає, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вже було встановлено, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв`язку з отриманням послуг.

Колегія суддів зауважує, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "КРІСТАЛ" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Ганечко О.М.

Василенко Я.М.