Постанова

від 23.09.2019 по справі 560/1199/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1199/19

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

23 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Білої Л.М.

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

представника позивача: Керницької Ілони Романівни

представника відповідача: Кундиловської Марії Михайлівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Городокунібуд" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (ухвалене в м.Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Городокунібуд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

12 серпня 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому вказано на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

02 вересня 2019 року до суду позивачем надано відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Волочиського управління ГУ ДФСУ у Хмельницькій області Олішевською І.В., на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V та у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено камеральну перевірку по ПП "Городокунібуд" щодо своєчасності реєстрації податкових накладних, виписаних у 2017-2018 згідно даних ЄРПН, за результатами якої складно акт камеральної перевірки від 21.11.2018 №65/22-01-50-05/33177590.

Перевіркою встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/рахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, а саме:

1) №10 виписана від 28.12.2017, дата реєстрації 08.08.2018 - порушено термін реєстрації на 205 днів;

2) №11 виписана від 28.12.2017, дата реєстрації 09.08.2018 - порушено термін реєстрації на 206 днів;

3) №3 виписана від 31.10.2017, дата реєстрації 18.01.2018 - порушено термін реєстрації на 64 дні;

4) №4 виписана від 29.09.2017, дата реєстрації 19.01.2018 - порушено термін реєстрації на 86 днів;

5) №1 виписана від 27.11.2017, дата реєстрації 18.01.2018 - порушено термін реєстрації на 34 дні;

6) №2 виписана від 26.09.2017, дата реєстрації 05.01.2018 - порушено термін реєстрації на 82 дні;

7) №5 виписана від 29.09.2017, дата реєстрації 25.10.2018 - порушено термін реєстрації на 375 днів;

8) №2 виписана від 12.12.2017, дата реєстрації 18.01.2018 - порушено термін реєстрації на 18 днів;

9) №1 виписана від 12.12.2017, дата реєстрації 18.01.2018 - порушено термін реєстрації на 18 днів;

10) №4 виписана від 26.12.2017, дата реєстрації 18.01.2018 - порушено термін реєстрації на 3 дні;

11) №6 виписана від 28.12.2017, дата реєстрації 19.01.2018 - порушено термін реєстрації на 4 дні;

12) №9 виписана від 28.12.2017, дата реєстрації 19.01.2018 - порушено термін реєстрації на 4 дні;

13) №2 виписана від 24.10.2017, дата реєстрації 16.11.2017 - порушено термін реєстрації на 1 день;

14) №5 виписана від 26.12.2017, дата реєстрації 19.01.2018 - порушено термін реєстрації на 4 дні;

15) №1 виписана від 03.08.2018, дата реєстрації 19.09.2018 - порушено термін реєстрації на 19 днів;

16) №3 виписана від 30.11.2017, дата реєстрації 18.01.2018 - порушено термін реєстрації на 34 дні;

17) №2 виписана від 14.06.2018, дата реєстрації 13.07.2018 - порушено термін реєстрації на 13 днів;

18) №7 виписана від 28.12.2017, дата реєстрації 18.01.2018 - порушено термін реєстрації на 3 дні;

19) №8 виписана від 28.12.2017, дата реєстрації 18.01.2018 - порушено термін реєстрації на 3 дні;

20) №3 виписана від 21.12.2017, дата реєстрації 18.01.2018 - порушено термін реєстрації на 3 дні;

21) №2 виписана від 12.07.2018, дата реєстрації 10.08.2018 - порушено термін реєстрації на 10 днів.

На підставі вказаного акту ГУ ДФСУ у Хмельницькій області винесло податкове повідомлення-рішення від 14.12.2018 №0016135005 за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/рахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120-1 ПК України та застосувало штраф у розмірі 231817,71 грн.

ПП "Городокунібуд" оскаржила вказане вище податкове повідомлення-рішення до ДФС України, за результатом розгляду якої, скаргу було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФСУ у Хмельницькій області при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, яким до ПП "Городокунібуд" застосовані штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, діяло на підставі, у порядку та спосіб, визначенні ПК України.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Аналізуючи доводи апелянта щодо безпідставності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, колегія суддів вказує на наступне.

За загальним правилом при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг продавець зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України).

Як вбачається з приписів п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового Кодексу України, наведений обов`язок може бути реалізований лише за умови достатності коштів на електронному рахунку продавця в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість.

Між тим сума, на яку платник податку може реєструвати податкові накладні обраховується на підставі положень п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового Кодексу України. зокрема, шляхом розрахунку формули, яка має наступний вигляд:

SНакл = SНаклОтр + SМитн + SПопРах + SОвердрафт - SНаклВид - Sвідшкод = S Перевищ.

Показник SПеревищ, означає загальну суму перевищення задекларованих податкових зобов`язань над сумою податку, яка зареєстрована в ЄРПН. У зазначеній формулі, вказаний показник враховується шляхом віднімання, а тому чим більший такий показник SПеревищ, тим менший реєстраційний ліміт має платник.

З 01 січня 2017 року на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року № 1797-VTII, положення ст. 2001 Податкового Кодексу України було доповнено нормами п. 200-1.9 ст. 200-1 Податкового Кодексу України.,

Так, законодавець визначив, що у тому разі якщо у платника податку загальна сума задекларованих податкових зобов`язань перевищує суму податку зареєстрованих податкових накладних, а сума реєстраційного ліміту є недостатньою для реєстрації податкової документації, платник податку уповноважений реєструвати податкові накладні в ЄРПН за рахунок суми показнику SПеревищ без обмежень показнику реєстраційного ліміту та лише в тих періодах, в яких виникло перевищення суми задекларованих податкових зобов`язань над сумою зареєстрованих податкових накладних.

Вказана норма набула нормативного характеру без відтермінування її вступу у дію та/або без зазначення будь-яких застережень в Розділі XX Перехідні положення . Відтак право реєстрації податкових накладних у межах суми SПеревищ без врахування показнику реєстраційного ліміту виникло у підприємства починаючи з 01 січня 2017 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що можливість реєстрації податкових накладних:

№2 від 26 вересня 2017 року з`явилась у позивача 30 жовтня 2017 року, оскільки сума реєстраційного ліміту на цю дату складала +9 924,25 грн;

№4 від 29 вересня 2017 року з`явилась 30 жовтня 2017 року, оскільки сума реєстраційного ліміту на цю дату складала +9 924,25 грн;

№3 від 31 жовтня 2017 року з`явилась 15 грудня 2017 року, оскільки сума реєстраційного ліміту на цю дату складала +9 924,25 грн.;

№1 від 27 листопада 2017 року з`явилась 05 січня 2018 року, оскільки сума реєстраційного ліміту на цю дату складала +138 664,58 грн.;

№3 від ЗО листопада 2017 року з`явилась 05 січня 2018 року, оскільки сума реєстраційного ліміту на цю дату складала +138 664,58 грн.;

№10 від 28 грудня 2017 року з`явилась 22 січня 2018 року, оскільки сума реєстраційного ліміту на цю дату складала +136 308,15 грн. ;

При цьому слід зазначити, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем вчинялись дії щодо реєстрації податкових накладних, однак податкова накладна №10 від 28 рудня 2017 року на суму 124 833,33 грн. була доставлена до центрального органу державної податкової служби України 22 січня 2018 року в 10.08.52 (год) відповідно до квитанції № 1 і документ не прийнято по причині відсутності ліміту, тобто не проведено реєстрацію цієї ПН.

22 січня 2018 року позивачем була відправлена декларація з ПДВ за грудень 2017 року в 11.05.57 (год) і відповідно до квитанції №2 про прийняття декларації з ПДВ на момент прийняття цієї декларації Sнакл. склала 136 308,15, а тому ПН № 10 була можливість зареєструвати в 10.08.52 год. за рахунок суми 136308,15

Оскільки, в подальшому в позивача такої великої суми реєстраційного ліміту не було і спроби реєстрації таких ПН закінчувалися Відхилено ДФС з підстави недостатнього реєстраційного ліміту, що підтверджується квитанціями про відхилення операції, тому ПП "Городокунібуд" не мало змоги реалізувати своє право на реєстрацію податкових накладних за рахунок суми SПеревищ, оскільки така можливість не була передбачена програмним забезпеченням СЕА з ПДВ, про що вказував також фіскальний орган у своїх листах від 19.09.2017р. № 1365/99-99-15-03-01-18 та від 11.01.2018р. № 968/7/99-99-12-03-01- 2017.

В той же час варто відмітити, що лише починаючи з 01 серпня 2018 року платники податку отримали технічну можливість реалізувати передбачене п. 200-1.9 ст. 200-1 Податкового Кодексу України положення, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що право на здійснення реєстрації податкових накладних у всіх звітних періодах, в яких сума задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ перевищувала суму зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН було наявне починаючи з 01 січня 2017 року, але фактично це стало можливим лише з 01 серпня 2018 року у зв`язку з технічною недосконалістю програмного забезпечення СЕА з ПДВ.

Вказане підтверджується листом ГУ ДФС у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року №23584/10/22-01-12-01-12 та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Проте, вищезазначені обставини судом першої інстанції було не враховано та не надано їм жодної оцінки про те, що порушення строків реєстрації податкових накладних безпосередньо пов`язане не з діями (бездіяльністю) ПП "Городокунібуд", а через відмову податкових органів у їх реєстрації.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 23.07.2002 Справа Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні (п.79).

Тобто Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції. Таким чином, передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, відтак наявні всі підстави для застосування частин другої статті 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини. Відтак, застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкових накладних, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України, можливе лише за наявності його вини.

Даний правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 20.03.2018 у справі № 819/777/17, від 30.01.2018 у справі № 815/2745/17, від 03.05.2018 у справі №818/1070/17.

Таким чином, в межах спірних правовідносин судом встановлено, що неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації підприємством податкових накладних відбулось не з вини суб`єкта господарювання, що виключає протиправність діянь платника податку, та, як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Як слідує з рішення ЄСПЛ по справі Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року особливу важливість набуває принцип належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії , заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, Онергїлдіз проти Туреччини , заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХП Megadat.com проти Молдови , заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі , заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

При цьому уваги заслуговує у п. 71 зазначеного рішення, де Європейським судом визначено, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі ). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії , п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Тотожне кореспондує концепції ЄСПЛ щодо правомірних очікувань ( законодавчих сподівань ), яка передбачає право на правомірні сподівання у разі вчинення певних дій та/або настання відповідних обставин (Справа Пат Велі Девелопмент Лтлта інші проти Ірландії , заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р).

Згідно із частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідачем належним чином не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про накладення на позивача штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління ДФС у Хмельницькій області, не забезпечивши автоматичне збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, допустила протиправну бездіяльність, чим порушила вимоги чинного податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області №0038625412 від 26.12.2018 не відповідає критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Городокунібуд" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Городокунібуд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Городокунібуд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення винесене Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області від 14 грудня 2018 року № 0016135005.

Стягнути з Головного управління ДФС у Хмельницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Городокунібуд" судовий збір у розмірі 4801,50 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 жовтня 2019 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.