Постанова

від 01.10.2019 по справі 461/3072/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/3072/19 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1878/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2019 року в складі судді Радченка В.Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва про право власності, ухвали, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

встановила:

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, просила: визнати незаконним (недійсним) та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 77 від 13.02.2015 року Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на пл . Ринок , 37 ; визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності № 36045247 від 07.04.2015 року, видане Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції; визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20567398 від 07.04.2015 року; визнати незаконною (недійсною) і скасувати ухвалу Львівської міської ради від 20.09.2018 року № 3886 Про приватизацію способом продажу на аукціоні нежитлові приміщення на пл . Ринок, 37 .

Одночасно із поданням позову ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, просила накласти арешт на нежитлове приміщення підвалу (індекси частин приміщення І, II, III, IV, V, VI, VII), першого поверху (індекси частин приміщення 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, 26-5, 26-6) та антресолі (індекси частин приміщення 26-7, 26-8) загальною площею 246,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонити Львівській міській раді (ідентифікаційний код 04055896), Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625) вчиняти дії щодо розпорядження об`єктом нерухомого майна - підвалу (індекси частин приміщення І, II, III, IV, V, VI, VII), першого поверху (індекси частин приміщення 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, 26-5, 26-6) та антресолі (індекси частин приміщення 26-7, 26-8), загальною площею 246,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову покликалася на те, що відповідно до п.1 ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року № 3886 Про приватизацію способом продажу на аукціоні нежитлового приміщення на АДРЕСА_3 , вирішено приватизувати способом продажу на аукціоні нежитлове приміщення підвалу, першого поверху та антресолі загальною площею 246,9 кв. м на АДРЕСА_3. Право власності на вказане приміщення зареєстровано за Львівською міською радою, і при цьому підставою виникнення права власності значиться свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 07.04.2015 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції . Підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно такого запису про виникнення права власності у Львівської міської ради на вказане приміщення стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20567398 від 07.04.2015 року 17:22:15 год., винесено державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Байко Тетяною Ярославівною. Передумовою прийняття цих правовстановлюючих документів послугувало рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 77 від 13.02.2015 року Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що необхідними і достатніми заходами забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на нежитлові приміщення, яке планує відчужити на аукціоні відповідач, а також заборона вчиняти дії щодо розпорядження даними приміщеннями. Вважає, що вказані обставини є причинами ризику ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, адже фактично буде незаконно відчужено нежитлові приміщення будинку АДРЕСА_3 , що зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Оскаржваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва про право власності, ухвали, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалу суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , вважає ухвалу незаконною і необґрунтованою.

В апеляційній скарзі зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд формально послався на тотожність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами, що не відповідає дійсності.

На думку апелянта, якщо це не є судовою помилкою чи навіть опискою, то суд ніяк не мотивував, у якій саме частині є, на думку суду, така ідентичність, які саме вимоги є ідентичними, які із вимог заяви про забезпечення позову охоплюються позовними вимогами чи навпаки, чи повністю тотожні їм, і відповідно, якщо були у заяві про забезпечення позову окрім ідентичних ще й інші не ідентичні, відтак чому суд їх не вирішив.

Крім цього позивач наголошувала, що у випадку не застосування заходів забезпечення позову, вона як і інші власники квартир у будинку АДРЕСА_3 , ризикують втратити можливість використання своєї власності - приміщень будинку, існування і належне технологічне функціонування всього будинку без яких є неможливим. Як мінімум, позивач буде змушений вживати заходи до відновлення та захисту порушених прав у зв`язку із можливим укладенням угод, проведення аукціону щодо нежитлового приміщення. Такий ризик вважає очевидним, оскільки Львівська міська рада ще у жовтні 2018 року опублікувала своє рішення про продаж на аукціоні приміщень по АДРЕСА_3 .

Просить звернути увагу на те, що згідно із копією свідоцтва Фонду державного майна України від 04.12.1992 року № П-2 підтверджується право державної власності на приміщення будинку на АДРЕСА_3 , відтак спірне майно є державною власністю, а не комунальною як вважає Львівська міська рада.

Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, в обґрунтування надали пояснення, анлогічні доводам скарги.

Представники відповідачів Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Львівській області будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 104,105,107), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення частково виходячи із такого.

З виділених матеріалів встановлено, що в провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва про право власності, ухвали, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Одночасно із поданням позову ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, просила накласти арешт на нежитлове приміщення підвалу (індекси частин приміщення І, II, III, IV, V, VI, VII), першого поверху (індекси частин приміщення 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, 26-5, 26-6) та антресолі (індекси частин приміщення 26-7, 26-8) загальною площею 246,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонити Львівській міській раді (ідентифікаційний код 04055896), Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625) вчиняти дії щодо розпорядження об`єктом нерухомого майна - підвалу (індекси частин приміщення І, II, III, IV, V, VI, VII), першого поверху (індекси частин приміщення 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, 26-5, 26-6) та антресолі (індекси частин приміщення 26-7, 26-8), загальною площею 246,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позовної заяви та вимоги заяви про забезпечення позову є частково ідентичними, відтак задоволення зазначеної заяви призвело б до вирішення спору по суті до початку судового розгляду, оскільки у разі задоволення заяви про забезпечення позову фактично будуть вирішені позовні вимоги.

Крім цього, суд вважав, що позивачем в обґрунтування поданої заяви не подано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення її прав та інтересів, зокрема не вказано, які саме права та інтереси позивача можуть бути порушені; не зазначено, в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а також не надано суду доказів того, що здійснюється продаж, відчуження об`єктів нерухомості, або здійснюються заходи щодо такого відчуження майна.

Колегія суддів не погоджується з висновком районного суду з наступних підстав.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 77 від 13.02.2015 року Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_3 ; визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності № 36045247 від 07.04.2015 року, видане Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції; визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 20567398 від 07.04.2015 року; визнання незаконною і скасування ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року № 3886 Про приватизацію способом продажу на аукціоні нежитлові приміщення на АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що нежитлове приміщення підвалу першого поверху та антресолі загальною площею 246,9 кв.м. на АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю власників квартир вказаного будинку, відтак Львівська міська рада незаконно оформила право власності на спірне нежитлове приміщення рішенням № 77 від 13.02.2015 року, оскільки позивач та інші співвласники квартир даного будинку не надавали згоди на виділення спірних приміщень із приміщень загального користування у самостійні об`єкти права власності.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позовної заяви та вимоги заяви про забезпечення позову є частково ідентичними, відтак задоволення зазначеної заяви призведе до вирішення спору по суті, оскільки як зазначено вище, предметом позовних вимог є визнання недійсними та скасування рішення, свідоцтва про право власності, ухвали, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, натомість вимоги заяви про забезпечення позову стосуються тимчасових обмежень, зокрема накладення арешту на спірні приміщення та заборони вчиняти дії по їх відчуженню, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення про задоволення позовних вимог.

Наведені позивачем дані свідчать про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, що вбачається з ухвали Львівської міської ради від 20.09.2018 року № 3886, якою вирішено приватизувати шляхом продажу на аукціоні нежитлове приміщення підвалу, першого поверху та антресолі загальною площею 246,9 кв.м. на АДРЕСА_3

При цьому суд також враховує, що відповідно до посилання https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2019-04-12-000033-1 аукціон з продажу зазначеного приміщення мав відбутися 01 травня 2019 року.

З доводів апеляційної скарги, а також наданих представником позивача протоколу про результати електронного аукціону та наказу управління комунальної власності Львівської міської ради № 86 від 03.05.2019 року встановлено, що 01 травня 2019 року відбувся аукціон з продажу нежитлового приміщення підвалу, першого поверху та антресолі загальною площею 246,9 кв.м. на АДРЕСА_3 , переможцем якого визначено ТзОВ Дейлор Консалт .

Таким чином встановивши, що між сторонами справи дійсно виник спір стосовно оформлення права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на спірні приміщення підвалу, першого поверху та антресолі загальною площею 246,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , приймаючи до уваги, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідач на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вже розпорядився майном, що не виключає можливість подальшого відчудження спірного майна новими власниками, колегія суддів приходить висновку про скасування оскаржуваної ухвали Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2019 року та постановлення нової ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення підвалу (індекси частин приміщення І, II, III, IV, V, VI, VII), першого поверху (індекси частин приміщення 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, 26-5, 26-6) та антресолі (індекси частин приміщення 26-7, 26-8) загальною площею 246,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому в іншій частині вимог заяви про забезпечення позову, а саме заборонити Львівській міській раді, Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради вчиняти дії щодо розпорядження цим об`єктом нерухомого майна загальною площею 246,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 необхідно відмовити, оскільки такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно означає встановлення обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, що відповідно встановлює заборону розпоряджатись цим майном.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлове приміщення підвалу (індекси частин приміщення І, II, III, IV, V, VI, VII), першого поверху (індекси частин приміщення 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, 26-5, 26-6) та антресолі (індекси частин приміщення 26-7, 26-8) загальною площею 246,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .

У задоволенні інших вимог заяви відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 02 жовтня 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк