Постанова

від 01.10.2019 по справі 922/4281/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. Справа №922/4281/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників учасників провадження у справі про банкрутство:

апелянта - Тарасенко Д.Ю. на підставі ордеру серії ПТ №124121 від 01.10.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2137 від 18.04.2018,

ліквідатор - арбітражний керуючий Саутенко С.О., свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №216 від 20.02.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3, м. Харків, (вх.№2536 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2019, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Яризько В.О., час проголошення ухвали - не зазначено, дата складання повного тексту ухвали - 18.07.2019, у справі №922/4281/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт", смт. Чкаловське, Харківська обл.,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Харківської області від 20.03.2017 ТОВ "АПК "Агросвіт" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Саутенка С.О.

14.11.2018 до суду від ліквідатора надійшла заява про стягнення дебіторської заборгованості, в якій заявник просить суд стягнути солідарно з ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 суму попередньої оплати в розмірі 1 000 000, 00грн за договором поставки №21041К від 21.04.2016, на підставі договору поруки №2104-П від 21.04.2016 та договору про відступлення права вимоги б/н від 04.07.2018, за яким в подальшому право вимоги було відступлено ТОВ "АПК "Агросвіт"; розподілити судові витрати на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.2018 заяву ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості прийнято до розгляду; залучено ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 до участі у справі в межах розгляду заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2019 задоволено заяву ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 у повному обсязі; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" дебіторську заборгованість у сумі 1 000 000, 00грн і по 1 762, 00грн судового збору з кожного.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що 21.04.2016 між ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ТОВ "ТПК "Слобода" укладено договір поставки, за умовами якого ТОВ "Агрофірма "Владислав" зобов'язався поставити гречку в зерні; ТОВ "ТПК "Слобода" в якості попередньої оплати перерахувало ТОВ "Агрофірма "Владислав" 1 000 000, 00грн, однак, постачальник свої зобов'язання за договором поставки не виконав. За договором поруки від 21.04.2016 ОСОБА_3 зобов'язався відповідати перед ТОВ "ТПК "Слобода" за виконання всіх зобов'язань, що виникли на підставі договору поставки від 21.04.2016. ТОВ "ТПК "Слобода" направило на адресу ТОВ "Агрофірма "Владислав" повідомлення-претензію про повернення передоплати, відповідно у ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 як поручителя за договором поруки виникло зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати.

04.07.2018 між ТОВ "ТПК "Слобода" та ТОВ "АПК "Агросвіт" укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ "ТПК "Слобода" передало ТОВ "АПК "Агросвіт" право вимоги за зазначеним договором поставки.

Враховуючи, що ТОВ "Агрофірма "Владислав" не повернув ТОВ "ТПК "Слобода" суму попередньої оплати в розмірі 1 000 000, 00грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що у ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 виникло солідарне зобов'язання по сплаті вказаної суми; враховуючи заміну кредитора у зобов'язанні і ненадання доказів сплати вказаної суми первісному кредитору, така заборгованість підлягає сплаті на користь ТОВ "АПК "Агросвіт".

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 18.07.2019, ОСОБА_3 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог до ОСОБА_3 відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вважає поруку за договором поруки №2104-П від 21.04.2016 припиненою у зв'язку із непред'явленням кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за договором поставки. Також зазначає, що до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження повідомлення поручителя як солідарного боржника про відступлення права вимоги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі №922/4281/16 було залишено без руху з тієї підстави, що апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги ініціюючому кредитору.

30.08.2019 представником апелянта подано до апеляційного господарського суду уточнену апеляційну скаргу (вх.№8210), в якій представник апелянта просить суд ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі №922/4281/16 змінити, заяву ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 задовольнити частково; стягнути з ТОВ "Агрофірма "Владислав" на користь ТОВ "Агропромислова компанія "Агросвіт" дебіторську заборгованість в сумі 1 000 000, 00грн. У задоволенні заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості в частині вимог до ОСОБА_3 просить відмовити. Також апелянт просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

До уточненої апеляційної скарги представником апелянта додані попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_3 поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; копію договору №23/08/19 від 23.08.2019 про надання правової допомоги адвокатом з додатком №1 до договору, копію акту приймання передачі наданих послуг №1 до договору від 27.08.2019, квитанцію про оплату правової допомоги від 23.08.2019, копії документів на підтвердження повноважень представника, а також докази надсилання уточненої апеляційної скарги учасникам справи про банкрутство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 залишено без розгляду подані представником ОСОБА_3 зміни до апеляційної скарги (уточнену апеляційну скаргу (вх.№8210 від 30.08.2019)) з тієї підстави, що апелянт звернувся зі зміненою апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції після спливу встановленого статтями 256 і 266 Господарського процесуального кодексу України строку подання змін до апеляційної скарги, а в силу статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються судом без розгляду.

04.09.2019 від апелянта надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№8379), посилаючись на те, що не має юридичної освіти, а до адвоката звернувся вже після подання апеляційної скарги; зазначає, що вважав, що уточнена апеляційна скарга подана у строк, а про цю помилку дізнався лише 04.09.2019, коли прочитав текст ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 на сайті судової влади.

До клопотання апелянтом на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 додані докази надсилання копії апеляційної скарги ініціюючому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 поновлено ОСОБА_3 пропущений строк на усунення недоліків апеляційної скарги на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у справі №922/4281/16; поновлено ОСОБА_3 пропущений строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі №922/4281/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі №922/4281/16; встановлено учасникам справи строк до 23.09.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; призначено справу до розгляду на 01.10.2019 о 10:45год.

06.09.2019 від апелянта надійшла змінена апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у даній справі (вх.№8416) з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання змін до апеляційної скарги.

Як вказує апелянт, отримання судового рішення про солідарне стягнення з нього заборгованості було несподіваним; прочитавши в оскаржуваній ухвалі про строки її оскарження, апелянт дійшов висновку, що може не встигнути подати апеляційну скаргу вчасно, тому прийняв рішення скласти та подати апеляційну скаргу самостійно. Як вказує апелянт, після отримання ухвали апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху, апелянт зрозумів, що потребує допомоги адвоката. При ознайомленні адвокатом з апеляційною скаргою, адвокат пояснив, що апеляційна скарга має недоліки.

Розглянувши клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку подання змін до апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 266 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Як вбачається із матеріалів справи і апеляційної скарги, повний текст ухвали складено 18.07.2019; апелянт звернувся з апеляційною скаргою 08.08.2019 (згідно відмітки органу поштового зв'язку на поштовому конверті), посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної ухвали отримав 29.07.2019.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 05.09.2019, судом було встановлено, що матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта, що повний текст оскаржуваної ухвали він отримав 29.07.2019 і звернувся з апеляційною скаргою у межах 10-денного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду з дати отримання повного тексту, відтак, пропущений строк подання апеляційної скарги на ухвалу суду підлягає поновленню.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що навіть поновивши апелянту пропущений строк подання апеляційної скарги на ухвалу суду в силу статті 256 Господарського процесуального кодексу України, строк подання апеляційної скарги сплив 08.08.2019 (29.07.2019 + десять днів з дня вручення апелянту повного тексту ухвали суду).

Проте, апелянт звернувся зі зміненою апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання змін до апеляційної скарги лише 06.09.2019, тобто, після спливу встановленого статтями 256 і 266 Господарського процесуального кодексу України строку.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У даному випадку апелянт посилається на юридичну необізнаність і незнання про наявність судового спору, а також на стислі строки подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Суд апеляційної інстанції не визнає наведені апелянтом обставини пропуску строку подання змін до апеляційної скарги поважними, виходячи з такого.

По-перше, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2019 було витребувано з Відділу адресно-довідкової роботи по м. Харкову Головного управління державної міграційної служби України відомості про місце реєстрації ОСОБА_3. На виконання ухвали суду було надано відповідь (т.8 а.с.65), що за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області, гр. ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

І саме на цю адресу місцевим господарським судом надсилалась судова кореспонденція, яка, однак, апелянтом не отримувалась і поверталась до суду із зазначенням "інші причини".

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом першої інстанції належним чином та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України надіслано на адресу ОСОБА_3 ухвали про прийняття та призначення заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості і залучення ОСОБА_3 до участі у справі; про відкладення розгляду заяви.

Проте, сам лише факт не отримання апелянтом копій ухвал, які суд, з дотриманням вимог процесуального закону, йому надіслав за належною адресою, не спростовує факту належного повідомлення судом ОСОБА_3 про час, дату і місце розгляду заяви ліквідатора, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою апелянта щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відтак, доводи апелянта щодо необізнаності про судовий спір не можуть бути розцінені судом як поважна причина подання зміненої апеляційної скарги із пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, оскільки зміни до скарги були подані вже після звернення до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2019.

По-друге, статтею 129 Конституції України та пунктом 2 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Положеннями чинного господарського процесуального законодавства чітко врегульовані строки і порядок оскарження ухвал суду, у тому числі і у справах про банкрутство. Законодавство не передбачає винятки щодо строків оскарження ухвал, які постановляються судом у межах справи про банкрутство.

Відтак, посилання апелянта на стислі строки подання апеляційної скарги на ухвалу суду не можуть бути визнані судом як поважна причина подання зміненої апеляційної скарги із пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, оскільки строки вставлені законодавцем однакові для всіх учасників судового процесу.

І по-третє, щодо юридичної необізнаності апелянта.

Перш за все, необґрунтованими є доводи апелянта, що прочитавши в оскаржуваній ухвалі про строки її оскарження, апелянт дійшов висновку, що може не встигнути подати апеляційну скаргу вчасно, тому прийняв рішення скласти та подати апеляційну скаргу самостійно, оскільки у будь-якому випадку апеляційна скарга була подана апелянтом з пропуском передбаченого чинним процесуальним законодавством строку; ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 поновлено ОСОБА_3 пропущений строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі №922/4281/16 і відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Крім того, зі зміненою апеляційною скаргою (вх.№8461 від 06.09.2019) апелянт звертається вже вдруге. Уперше змінена апеляційна скарга (вх.№8210 від 30.08.2019) була подана адвокатом апелянта - Тарасенко Д.Ю., тобто, після того, як ОСОБА_3 скористався своїм правом на отримання допомоги адвокатом.

Однак, змінена апеляційна скарга (вх.№8210 від 30.08.2019) була подана адвокатом апелянта не у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України, а саме, після спливу встановленого статтями 256 і 266 Господарського процесуального кодексу України строку і без клопотання про поновлення пропущеного строку, що мало наслідком залишення без розгляду поданих представником ОСОБА_3 змін до апеляційної скарги (уточнену апеляційну скаргу (вх.№8210 від 30.08.2019)) ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2019.

Відтак, із матеріалів справи вбачається, що апелянт реалізував своє право на отримання правової допомоги адвокатом, і подання зміненої апеляційної скарги (вх.№8461 від 06.09.2019) з пропуском встановленого Господарського процесуального кодексу України строку є наслідком не неможливості отримання своєчасної правової допомоги, а неналежного користування апелянтом в особі його адвоката своїми процесуальними правами.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відмовляє апелянту у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку подання зміненої апеляційної скарги (вх.№8461 від 06.09.2019), оскільки апелянт не навів суду поважних причин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення апелянта та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, що надавали в суду підстави для поновлення пропущеного строку, і розглядає первісно подану апеляційну скаргу ОСОБА_3

18.09.2019 від ліквідатора - арбітражного керуючого Саутенка С.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8889), зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо припинення договору поруки, оскільки строк дії договору поруки спливає 21.04.2019, а ТОВ "АПК "Агросвіт" звернувся до суду із заявою про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 у передбачений договором поруки строк; зазначає, що ОСОБА_3 за договором поруки у повному обсязі поручився за виконання ТОВ "Агрофірма "Владислав" своїх зобов'язань по договору поставки.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.10.2019 представник апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Ліквідатор проти апеляційної скарги заперечує, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2019 залишити без змін.

Інші учасники своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, уповноважені представники у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи про банкрутство про час, дату і місце судового засідання повідомлені належним чином, і неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2019, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, і заперечення ліквідатора щодо неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 21.04.2016 між ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ТОВ "ТПК "Слобода" укладено договір поставки №21041К (надалі - Договір поставки), за умовами якого ТОВ "Агрофірма "Владислав" (постачальник) зобов`язався поставити, а ТОВ "ТПК "Слобода" (покупець), відповідно, зобов`язався прийняти та оплатити товар, а саме гречку в зерні.

Сума договору становить 1 000 000, 00грн; строк поставки товару - до 31.08.2016.

21.04.2016 між ТОВ "ТПК "Слобода" (кредитор) та ОСОБА_3 (поручитель) був укладений договір поруки №2104-П (надалі - Договір поруки), за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язався відповідати перед ТОВ "ТПК "Слобода" за виконання всіх зобов`язань ТОВ "Агрофірма "Владислав", що виникли з Договору поставки №21041К від 21.04.2016 (Основний договір).

ТОВ "ТПК "Слобода" в якості попередньої оплати було перераховано на рахунок ТОВ "Агрофірма "Владислав" 1 000 000, 00грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №305 від 21.04.2016, №403 від 13.05.2016, виписками з банку.

За травень 2016 року між ТОВ "ТПК "Слобода" та ТОВ "Агрофірма "Владислав" складений акт звірки взаєморозрахунків по Договору поставки, за яким заборгованість ТОВ "Агрофірма "Владислав" на користь ТОВ "ТПК "Слобода" становить 1 000 000, 00грн.

03.11.2017 ТОВ "ТПК "Слобода" на адресу ТОВ "Агрофірма "Владислав" було направлено повідомлення-претензію, в якому ТОВ "ТПК "Слобода" просило в строк 5 банківських днів з дня отримання повідомлення повернути попередню оплату за непоставлений товар у сумі 1 000 000, 00грн, сплатити штрафні санкції.

Направлення повідомлення-претензії підтверджується копією повідомлення-претензії та копією опису вкладення у цінний лист.

Відтак, у ТОВ "Агрофірма "Владислав" виникло зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати.

04.07.2018 між ТОВ "ТПК "Слобода" та ТОВ "АПК "Агросвіт" укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги), за яким ТОВ "ТПК "Слобода" передало ТОВ "АПК "Агросвіт" право вимоги за Договором поставки.

Згідно з пунктом 1.1. Договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки.

Відповідно до пункту 1.2. Договору про відступлення права вимоги, за цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника та/або поручителя за Договором поруки, що був укладений між фізичною особою ОСОБА_3 та первісним кредитором, належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором, зокрема, повернення попередньої оплати, сплати неустойки (пені, штрафу), річних за користування коштами, а також виконання інших зобов`язань, що виникли за Основним договором чи можуть виникнути у майбутньому.

З умов Договору поруки вбачається, що порука припиняється, зокрема, зі спливом трьох років з моменту укладення договору поруки.

Заяву про стягнення заборгованості ліквідатор ТОВ "АПК "Агросвіт" подав до суду 14.11.2018, тобто в межах строку дії Договору поруки, отже у поручителя існує солідарний обов`язок разом з основним боржником погасити заборгованість за Договором поставки.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до пункту 4.6. Договору поставки, у разі порушення строку поставки товару, покупець має право вимагати розірвання Договору та повернення попередньої оплати. Постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти (попередню оплату) в строк 4 банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця про повернення попередньої оплати.

З моменту повернення попередньої оплати та сплати штрафних санкцій, передбачених Договором, Договір вважається розірваним.

Згідно з пунктом 5.5. Договору поставки, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016, а в частині виконання зобов'язання до повного їх виконання.

Пунктом 5.6. Договору поставки передбачено, що покупець вправі розірвати даний Договір в односторонньому порядку, якщо постачальник прострочив поставку товару або оформлення первинних документів, або якщо постачальник здійснив порушення умов Договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Із надісланого ТОВ "ТПК "Слобода" на адресу ТОВ "Агрофірма "Владислав" повідомлення-претензії вбачається, що покупець вимагає повернути попередню оплату за непоставлений товар в сумі 1 000 000, 00грн та сплатити на користь ТОВ "ТПК "Слобода" 200 000, 00грн штрафних санкцій та 315 232, 88грн пені.

Дослідивши Договір поруки, апеляційним господарським судом встановлено, що сторони у розділі ІІІ Договору поруки врегулювали зобов'язання, що забезпечується порукою: у відповідності до пункту 1 Основного договору, предметом Основного договору є зобов'язання поставити товар - гречка в зерні на загальну суму 1 000 000, 00грн; строк виконання зобов'язання за Основним договором - до 31.08.2016.

Відповідно до пункту 4.1. Договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в пункті 3 цього Договору.

Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за Основним договором у повному обсязі (пункт 4.2. Договору поруки).

Згідно з пунктом 5.1. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно Основного договору у сумі, що дорівнює 1 000 000, 00грн, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки, передбачених Основним договором.

За умовами пункту 6.1. Договору поруки, поручитель зобов'язується при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за Основним договором виконати за боржника зобов'язання у 10-денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. Договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за Основним договором. Порука за цим договором припиняється з настанням однієї з наступних подій: зі спливом трьох років з моменту укладення договору поруки; з моменту виконання усіх зобов'язань за Основним договором.

Відповідно до статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення Договору поруки), порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Матеріали справи не містять доказів припинення Договору поруки відповідно до положень статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення Договору поруки); у матеріалах справи відсутні докази і апелянт таких доказів суду не надав, що припинилось забезпечене порукою зобов'язання за Основним договором; у спірних правовідносинах не відбулось зміни зобов'язання, внаслідок чого було б збільшено обсяг відповідальності поручителя, оскільки ліквідатор просить стягнути з боржника і поручителя 1 000 000, 00грн попередньої оплати (без штрафних санкцій), а Договором поруки чітко врегульоване розмір зобов'язання, що забезпечується порукою: поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно Основного договору у сумі, що дорівнює 1 000 000, 00грн.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що після настання строку виконання зобов'язання первісний кредитор - ТОВ "ТПК "Слобода" відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; апелянт таких доказів не надав. Як і не має місце у спірних правовідносинах переведення боргу на іншу особу.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та постановою Верховного Суду від 25.04.2018, у даній справі стягнуто з ТОВ "ТПК "Слобода" на користь ТОВ "АПК "Агросвіт" грошові кошти у розмірі 632 200, 00грн.

Однак, згідно звіту ліквідатора (т.7 а.с.67-76), після пред'явлення ліквідатором виконавчого листа для виконання Київським ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.04.2018 у зв'язку з відсутністю у ТОВ "ТПК "Слобода" майна, на яке може бути звернуто стягнення.

04.07.2018 між ТОВ "ТПК "Слобода" та ТОВ "АПК "Агросвіт" укладено договір про відступлення права вимоги, яке передається ТОВ "АПК "Агросвіт" в рахунок заборгованості ТОВ "ТПК "Слобода", що виникла на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 на загальну суму 632 200, 00грн.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Заява ліквідатора про солідарне стягнення з ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 дебіторської заборгованості обґрунтована тим, що за Договором про відступлення права вимоги до ТОВ "АПК "Агросвіт" перейшло право вимагати виконання всіх зобов'язань за Договором поставки, у тому числі і повернення попередньої оплати за Договором поставки, які ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 виконані не були.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для викання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно матеріалів справи, за Договором поставки зобов'язання ТОВ "Агрофірма "Владислав" з поставки гречки мало бути виконано до 31.08.2016.

Матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 як поручителем за Договором поставки зобов'язань у передбачений Договором поставки строк.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою від 16.11.2018 залучив до участі у справі в межах розгляду заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3; розгляд заяви ліквідатора неодноразово відкладався судом, суд зобов'язував ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 надати суду відзиви на заяву ліквідатора з правовим та документальним обґрунтуванням.

Ухвали місцевого господарського суду надсилались судом на адреси ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3, повідомлені ліквідатором; повідомлена ліквідатором адреса ТОВ "Агрофірма "Владислав", на яку суд надсилав процесуальні документи, ідентична адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 62419, Харківська обл., Харківський р-н, с. Борщова, вул. Центральна, буд. 1-А. Як зазначено вище, судом першої інстанції було встановлено місце реєстрації ОСОБА_3 і процесуальні документи надсилались на вірну адресу апелянта.

Однак, вимоги ухвал суду виконані не були, ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 не надали суду відзивів на заяву ліквідатора з правовим та документальним обґрунтуванням, оскільки ухвали суду не отримувались ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3, поштові конверти повертались до суду, що, однак, не спростовує обставини, що судом першої інстанції належним чином та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України надсилались на адреси ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 ухвали про прийняття та призначення заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості і залучення ОСОБА_3 до участі у справі; про відкладення розгляду заяви. Проте, сам лише факт не отримання ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 копій ухвал, які суд, з дотриманням вимог процесуального закону, їм надсилав за належними адресами, не спростовує факту належного повідомлення судом учасників про час, дату і місце розгляду заяви ліквідатора, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адреси.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом і суду апеляційної інстанції не надано доказів виконання ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 як поручителем за Договором поставки зобов'язань.

У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що враховуючи надсилання ТОВ "ТПК "Слобода" на адресу ТОВ "Агрофірма "Владислав" повідомлення-вимоги про повернення передоплати у зв'язку з невиконанням зобов'язання за Договором поставки, у останнього виникло зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати.

Поряд з цим, за змістом частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як встановлено статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що вважає поруку за Договором поруки припиненою, у зв'язку із непред'явленням кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Однак, суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи апелянта, оскільки за змістом частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення Договору поруки), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено , порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Однак, у спірних правовідносинах Договором поруки встановлено строк припинення поруки: зі спливом трьох років з моменту укладення Договору поруки; з моменту виконання усіх зобов'язань за Основним договором.

Відтак, безпідставними є посилання апелянта на припинення Договору поруки з огляду на не надсилання кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання поручителю вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, ліквідатор у межах строку дії Договору поруки звернувся із заявою про солідарне стягнення з ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 як поручителя попередньої оплати за Договором поставки.

Щодо доводів апелянта, що до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_3 про відступлення права вимоги, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши умови Договору поставки, судом апеляційної інстанції встановлено, що Договір поставки не містить заборони заміни кредитора, у тому числі, і без згоди боржника.

Відповідно до пункту 5.12 Договору поставки, у випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Частина 2 статті 516 Цивільного кодексу України, на яку посилається апелянт, лише передбачає, що у разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Однак, апелянт не надав суду доказів виконання зобов'язання за Договором поставки ані первісному, ані новому кредиторам.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи представника апелянта, оголошені в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.10.2019, що ОСОБА_3 поручався лише за виконання обов'язку поставити товар, а не за виконання обов'язку повернути попередню оплату, оскільки умовами Договору поруки передбачено, що поручитель цією порукою забезпечує виконання всіх зобов'язань за Основним договором у повному обсязі (пункти 1.1, 4.2. Договору поруки), у тому числі і повернення попередньої оплати.

Згідно з пунктом 5.1. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно Основного договору у сумі, що дорівнює 1 000 000, 00грн.

Зазначене повністю узгоджується з положеннями статті 554 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення Договору поруки), якою передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

При цьому, відповідно до положень цивільного законодавства, покупець у випадку невиконання покупцем свого зобов'язання має право вимагати або повернення попередньої оплати, або передання оплаченого товару.

А за умовами пункту 4.6. Договору поставки, договір вважається розірваним лише з моменту повернення попередньої оплати та сплати штрафних санкцій, передбачених Договором поставки.

ТОВ "ТПК "Слобода" скористалось своїм правом вимоги до боржника щодо повернення попередньої оплати, відтак, у ТОВ "Агрофірма "Владислав" виникло зобов'язання з повернення попередньої оплати у розмірі 1 000 000, 00грн.

Доводи представника апелянта, що на момент підписання Договору поруки попередня оплата за Договором поставки ще не була перерахована ТОВ "Агрофірма "Владислав", що, на думку представника апелянта, свідчить про необґрунтованість заяви ліквідатора про стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки розцінює такі доводи як вільне тлумачення норм цивільного права і вибірково умов Договорів поставки і поруки на свою користь.

Проявивши розумну обізнаність і укладаючи Договір поруки за виконання зобов'язань ТОВ "Агрофірма "Владислав" по Договору поставки, апелянт мав розуміти, що відповідає у такому ж обсязі, як і постачальник за Договором поруки, тобто, як поставка товару у передбачені строки Договору поставки, так і повернення попередньої оплати (оплата якої передбачена умовами Договору поставки) у разі невиконання зобов'язання.

Крім того, у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.10.2019 представник апелянта послалась на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.01.2018 у справі №640/11238/17, яким вирішено спір між тими самими сторонами про стягнення заборгованості у розмірі 1 000 000, 00грн та у задоволенні позову відмовлено.

Судова колегія зазначає, що, по-перше, такий доказ не подавався суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній доказами в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Однак, представник апелянта взагалі не ставить питання щодо прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу.

І по-друге, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору.

Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.

У спірних правовідносинах інший суб'єктний склад, що виключає можливість застосування преюдиції.

Поряд з цим, апелянтом не спростовано висновків суду першої інстанції про обґрунтованість заяви ліквідатора про стягнення солідарно з ТОВ "Агрофірма "Владислав" та ОСОБА_3 заборгованості зі сплати попередньої оплати у розмірі 1 000 000, 00грн за Договорами поставки і поруки.

При цьому, судова колегія зазначає, що апелянт не посилається на обставини неналежного виконання зобов'язання ТОВ "ТПК "Слобода" за Договором поставки, як і не надав суду доказів виконання ТОВ "Агрофірма "Владислав" або ОСОБА_3 зобов'язання за Договором поставки.

Апеляційним господарським судом не встановлено порушення прав апелянта оскаржуваним рішенням, оскільки ОСОБА_3 уклав Договір поруки, яким поручився у повному обсязі за виконання ТОВ "Агрофірма "Владислав" всіх зобов'язань за Договором поставки; ліквідатор звернувся до суду у межах строку дії Договору поруки, а доводи апелянта про припинення поруки відхилені судом як необґрунтовані.

До того ж, за умовами Договору поруки, апелянт після виконання зобов'язання не позбавлений права звернення до боржника із вимогою сплати цих коштів.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 18.07.2019 у справі №922/4281/16 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.07.2019 у справі №922/4281/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 04.10.2019

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза