Рішення

від 24.09.2019 по справі 910/7554/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2019Справа № 910/7554/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілліта"

про стягнення 75 451,50 грн.

Представники учасників процесу:

від прокуратури: Шевченко О.В.

від позивача: не з'явився

від відповідача: Риженко О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ "Вілліта" про стягнення 75 451,50 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем у визначений п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879) строк обов'язку щодо внесення вищевказаної спірної суми плати, розмір якої визначено на підставі відповідного акту посадових осіб Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Миколаївській області про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

01.07.2019 від Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7554/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 08.08.2019.

05.08.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: 1) довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, не місять жодних даних про те, яке саме зважувальне обладнання використовувалось під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача; 2) позивачем надано Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки № 34-00/1257, де вказана характеристика платформи: НмГЗ-500 кг, НГЗ - 15000 кг. Однак, як вбачається з довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів повна маса транспортного засобу складає 57800 кг, тобто, зважування здійснювалося б вагами, які не можна застосовувати для зважування транспортних засобів вагою понад 15 тонн. Також відповідач заперечує проти наявності підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду.

У підготовчому засіданні 08.08.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.09.2019.

У підготовчому засіданні 05.09.2019 суд постановив протокольну ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.09.2019.

09.09.2019 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, однак, як встановлено судом, вказана відповідь на відзив не містить власноручного підпису чи електронного цифрового підпису, на ній проставлений факсиміле. Наявність на відповіді на відзив факсимільного підпису означає, що вона не підписана особою, яка має право її підписувати, а тому не приймається судом до уваги.

У судовому засіданні 24.09.2019 прокурор підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 24.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 Укртрансбезбеки у Миколаївській області, на підставі направлення на перевірку № 010485 від 25.01.2018 на пункті габаритно-вагового контролю А/Д Н-24 Благовіщенське-Миколаїв , 211 км +920 м, проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки MAN, модель 28.483 , реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу марки KELBERG, модель D 24-3 , реєстраційний номер НОМЕР_2.

За результатами перевірки 01.02.2018 складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 0004007 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів.

У довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акті № 0004007 зазначено, що транспортний засіб з напівпричепом має повну масу 57,8 т, при нормативно допустимій масі 40 т і водій відмовився від підпису та отримання копії акту.

В акті № 0004007 вказано, що транспортний засіб завантажено сільськогосподарською продукцією, і маршрут його руху Умань - Миколаїв - Одеса протяжністю 392 км.

На підставі зазначених вище довідки та акту здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 379 від 01.02.2018, та нарахована плата у розмірі 2175,60 євро, еквівалентній на день здійснення розрахунку за офіційним курсом гривні, встановленим Національним Банком України, сумі 75 451,50 грн.

Зазначений розрахунок та акт № 0004007 складено відносно ОСОБА_3 та надіслано останній листом № 274/30-1-13 від 09.02.2018 вимогою про оплату вказаної суми.

В подальшому встановлено, що 17.05.2017 між ОСОБА_3, як орендодавцем, та Приватним підприємством Сільвер-Макс , як орендарем, укладені договори оренди транспортного засобу, а саме причепу-самоскиду марки KELBERG, модель D 24-3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та самоскиду MAN, модель 28.483 , реєстраційний номер НОМЕР_1.

Також 17.05.2017 між Приватним підприємством Сільвер-Макс , як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілліта", як суборендарем, укладені договір суборенди транспортного засобу, відповідно до яких, за актами приймання-передачі відповідачу передані в суборенду причеп-самоскид марки KELBERG, модель D 24-3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та самоскид MAN, модель 28.483 , реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стаття 60 Закону України Про автомобільний транспорт передбачає, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено на перевізників.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілліта" вказану суму за проїзд не сплатило, що стало підставою для звернення прокурора до суду із відповідним позовом, враховуючи відсутність у Укртрансбезпеки відповідних повноважень.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, за змістом положень якої у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою прокурор виходив з того, що внаслідок несплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, порушуються економічні інтереси держави в частині ненадходження коштів до Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що управління Укртрансбезпеки звернулось до Звенигородської місцевої прокуратури із листом щодо необхідності захисту інтересів держави у зв'язку з відсутністю повноважень на звернення до суду.

При цьому, звертаючись до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті прокурор зазначив, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати, яка за своєю правовою природою є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Проте ані Конституцією України, ані законами України Укртрансбезпеки не наділено правом звернення саме до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даній справі прокурором доведено правомірність звернення прокурора із вказаним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Положеннями статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок).

Відповідно до підпункт 4 пункту 2 Порядку, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п.6 Порядку).

Згідно з п. 20 Порядку, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 21 Порядку встановлено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно з п. 27 Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п. 28 Порядку).

Відповідно до пункту 30 Порядку лата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

За правилами пункту 31-1 Порядку Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

У матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком документи, зокрема довідка, акт про перевищення № 0004007 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд, які були складені працівниками Укртрансбезпеки 01.02.2018 у зв'язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу.

Судом встановлено, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 2175,60 євро здійснений відповідно до затвердженої формули, здійснений без помилок та є вірним.

Судом встановлено, що відповідач, у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом у розмірі 2775,60 євро, що еквівалентно станом на 01.02.2018 75 451,50 грн. не сплатив, дії Укртрансбезпеки не оскаржив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 75 451,50 грн.. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, відносно доводів відповідача про те, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, не місять жодних даних про те, яке саме зважувальне обладнання використовувалось під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

На виконання вказаного пункту Порядку до матеріалів справи долучено копію Свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки № 34-00/1257, чинне до 18 квітня 2018 року.

При цьому, типова форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, міститься в Додатку № 2 та Додатку № 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207.

Відповідно до вказаного Порядку та затверджених форм довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, законодавством не передбачено обов'язку або необхідності зазначення у акті та довідці даних про те, яке саме зважувальне обладнання використовувалось під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу. За таких обставин, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача про те, що зважування здійснювалося вагами, які не можна застосовувати для зважування транспортних засобів вагою понад 15 тонн, то суд зазначає, що вказані твердження є хибними, оскільки повна фактична маса автомобіля розраховувалась шляхом визначення осьових навантажень на кожну пару осі окремо, а не зважувався весь транспортний засіб з вантажем, що підтвердив і представник відповідача та прокурор в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілліта" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 7, ідентифікаційний код 38483541) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Миколаєві/Заводський р-н, 22160100, р/р 31213216700003 в ГУ ДКСУ у Миколаївській області, м. Миколаїв, МФО 826013, код 37992781) 75451,50 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що еквівалентно 2175,60 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на 01.02.2018.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілліта" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 7, ідентифікаційний код 38483541) на користь Прокуратури Черкаської області (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286, код 02911119) 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2019.

Суддя С.О. Турчин